23 трав. 2013 р.

Даніела Заюшкіна, Vivienne Mort: "Важливо добре ставитися до дитини всередині себе"


Добридень, любий читачу! Зараз ти пірнеш у казкову та магічну атмосферу! Лишень уяви: затишний зал, з коридору віє ароматом запашної кави, зала набита людьми, ніби банка – шпротами, от тільки люди ці – щасливі, з палаючими очима – чекають, коли ж усе розпочнеться…
Ти чуєш саундтрек до мультсеріалу "Мисливці за привидами" «Ghostbusters»? Вони вже на сцені! "Пані та панове! Добрий-добрий вечір! Вас вітає гурт імені та фамілії, ми називаємось Vivienne Mort! І ми починаємо!"
Ми з "Абзацом" вирішили завітати на цю чудову подію 20-го квітня у Хмельницькому в монотеатрі "Кут" і розпитати у солістки гурту Даніели Заюшкіної усілякі цікавинки!


- Даніело, розкажи, будь ласка: у твоїх текстах, та й взагалі в концепції всього гурту, постійно присутні алюзії з дитинства, дитячі  образи ("сліди маленьких рук", "дитячі фото"), наскільки для тебе важлива тема повернення в дитинство?
Я от думаю, чому ми всі любимо слухати, коли розповідають про те, як ми були маленькими? Важливо добре ставитися до дитини всередині себе. Це не означає лишатися дитиною або повертатися в дитинство. Ми хочемо бачити світ в яскравих барвах, а для цього можна освіжати память і згадувати, як ми це робили тоді. Особисто я люблю дітей, хоча вони інколи дивні...

-  Який твій найяскравіший спогад з дитинства?
Найяскравіший спогад з дитинства… О Боже, хіба можливо згадати один найяскравіший спогад з дитинства? Наприклад, в мене була така залізна коробочка, а в ній монпансьє...  Або як мені дозволили забрати з вулиці кота, і ми його викупали, і він мокрий муркотів і заснув за спиною в тата… це щастя! Або коли літом купляють нові кеди, і ти на них літаєш. Воно все яскраве – бо в дитинстві ми не спимо. Багато повязано з бабусею, бо в мене з нею дуже сильний ментальний зв'язок. Вона добре співає народні пісні. І ми з нею вдвох як розсядемось…


-  Це від неї ти почула останню пісня з альбому Театр Pipinó?
Так, «Зірочку». Тільки бабуся часом плутає усі слова і всю мелодію. Щоразу пісня стає якоюсь новою. Я кажу: «Чекай, там же було щось інше». От я цю пісню якось раз зафіксувала і стало більш-менш ясно. 

-  На афішах раніше усюди зайчики були. Це якось пов’язано з прізвищем чи просто задля краси? Чому саме зайчики, вони постійно там так плигають? 
Отож, бо не можемо ніяк подорослішати. До речі, зайчиків вже давно нема. Є олень, сова сипуха. Мені подобається анімалістична тема. Тварини дуже мудрі, і через те ми їх кругом малюємо.

-  Хто саме  їх малює?
Більшість зображень робив прекрасний Антон Або. Він взагалі на футболках малює, і на афішах, на обкладинках, і штани шиє.

-  Стосовно твого вегетаріанства. Що вплинуло на те, що ти так кардинально змінила меню, чи це з самого дитинства?
Постійно це розказую, треба вигадати якісь варіації моєї історії... В 5 років я дізналася, з чого робиться м'ясо і м’ясні вибори. А знаєте, бувають такі діти – раптом що – плачуть. Ну там, мама Бембі вмерла – і тиждень я можу ридати, і не забуваю. Так от, в селі я тільки-но бачила свинку і вірила, що село – це таке класне місце з міні-зоопарком, де тваринки собі гуляють.  А все зовсім не так. Тоді я відмовлялася їсти м’ясо, всі хвилювалися, як це дитина без мяса, це ж може бути остеопороз.  А далі ще виявилося, що і Хрюшу з передачі «Спокойной ночи, малыши» з’їдять. Але моя мама сказала, що Хрюша – це актор, він цінний компонент, і у нього є всі шанси, що не з’їдять. Мені підкидали усюди м'ясо: у пельмені, наприклад. Років в 11 вже точно дійшло що треба робити, наполягала на своєму, краще пояснювала. І з того віку вже не вживаю. Це як етичний момент більше, хоча я ще і за здоровий спосіб життя.

-  В Інтернеті можна знайти інформацію, що хтось з гурту складає тобі  компанію у вегетаріанстві? 
Компанію складає барабанщик, Гліб Проців

-  А коли ви усією групою сидите у якомусь кафе, не виникали ніколи непорозуміння стосовно їжі за загальним столом?
Якщо щось, я віддаю свою порцію

-  1 жовтня відзначається Всесвітній день вегетаріанців, а ви святкуєте?
Ні, не святкуємо. Мені здається, що це для людей, які тільки переходять, щоб легше було відмовитися від старого раціону. Вони збираються, підтримують одне одного, їм потрібні такі дати. Але колись давно в цей день я роздавала листівки на Льва Толстого в Києві.

-  Ваш тур до виходу альбому так хаотично розтягнувся на декілька місяців, чи раніше була стара програма? Адже ви почали радувати слухачів концертами іще в кінці минулого року…
Підмічено правильно. Тур в нас справді хаотичний, якось так: було три міста, потім знову Київ, потім інші міста, потім знову Київ. В першій частині концерту ми граємо нові пісні, в другій – програму другого альбому. Дуже радісно бачити, що люди знають всі тексти. І дуже радісно чути, як вони голосно і красиво підспівують. Я відмічаю, що в багатьох слухачів шикарний слух і приємний голос.

-  Перші п’ять чи шість пісень виконані сьогодні були новими, принаймні – їх немає в Інтернеті.  Це вже пісні, що увійдуть до нового альбому?
Так, це пісні з наступного альбому. Його слід очікувати восени.


-  Ми тут дізналися, що ти даєш уроки вокалу. Діткам?
Моїм «дітям» від 17 до 39. І я більше ділюся тим, що є, ніж викладаю. Я не давала оголошення чи щось таке, просто почали писати слухачі. Спершу відмовлялася, бо я не була впевнена, що зможу правильно подати інформацію і не зламаю комусь співоче життя. А тоді дивлюся – а в мене таки виходить. Вони не лише виконують чуже, я наполягаю, щоб учні співали своє. Ми часто записуємо авторські пісні, а потім я їх піарю.

-  Який музичний фестиваль, з-поміж тих, де ви виступали, найбільше вам сподобався?
Мені сподобалася "Республіка" в Камянці-Подільському. Було дуже класно, холодно трохи, але народні серця зігріли мене J На цей рік знову їдемо.
- Хоч не планується ніяких реорганізацій серед учасників гурту?
Вигнать Санька [Олександр Лежньов, клавішник гурту] чи що? (сміється). Ми хочемо взяти на виступ в клубі "Толстой" [відбудеться 6-го червня в Києві, прим. автора] додаткового гітариста.

-  А новий альбом буде без акомпанементу електрогітари?
 Вирішимо на місці :)

-  Що є первинним при написанні пісні: мелодія чи текст?
Все разом. Як виглядає процес написання? Я беру свій блокнот, олівець, сідаю біля фортепіано і швидко записую. Все разом, дуже швидко. Пісні народжуються швидко. А буває, що я не знаю, про що написалася пісня, тоді я просто кличу когось і кажу: "Слухайте мене!". А тоді хтось каже: "Ах, це ж про анорексію" (сміється). Тоді я розумію, що написала пісню про анорексію.

-  Яка твоя улюблена дитяча казка?
"Маленький принц". Ні! "Вітер у вербах" Кеннета Грема.

-  Чи хотіли б ви записати якийсь саундтрек до дитячого мультфільму? 
Я б хотіла озвучити якогось героя. Мене навіть кликали на якийсь серіал, і я туди прийшла, але там сиділа тьотя, яка озвучувала Барта Сімпсона, і вона як почала своїм голосом виробляти, і ми всі, які там були, подумали, що нехай вона краще всіх сама озвучить J

-  А якби озвучували якогось мультяшного героя, то хто б це був? 
Я не знаю. Джекі Чана. Когось зловрєдного.

-  Ваш виступ розпочався дуже цікавим виходом під композицію з мультсеріалу «Мисливці за привидами». Це у вас така традиція?
Поки що грає це, а потім змінимо. Ми ще під "Чіп і Дейл" виходили.

-  Це улюблені мультфільми?
Ну так, вони йшли в 90 – ті.

-  Ось цитата з однієї з ваших пісень, що зараз прозвучить як питання. Так "що ми всі робитимемо у вівторок, якщо  в понеділок всі ми помремо"?
У вівторок... Це вже пройде 12 годин за ніч, а то й більше... Може ми уже доберемося до небес. Або наше тонке астральне тіло зачепиться за дерево і на ньому повисне

-  Якою б книжкою ви поділились з нами, з філологами? Може підкажете щось з сучасної української літератури?
З української не пораджу, бо мало її читаю. Мені подобаються Орхан Памук, Хуліо Кортасар, Мілорад Павич. Але спершу треба класику почитати.

-  Вистачає часу між концертами, репетиціями і викладанням на читання?
Отак щоб правильно читати і не відволікатися, звичайно, часу майже ніколи не буває. Так я можу читати у відпустці і десь в раю. Завжди беру книгу в дорогу, але в дорозі букви стрибають. Це незручне читання зайвий раз нагадує мені, що я зайнята. Мені подобається мій графік.

-  Де ідеальне місце для вас? В Україні, в світі? Чи для відчуття комфорту просто потрібен якійсь особливий стан?
Коли у мене відповідний стан, то я усюди друг. Тоді мені будь-яке місце підходить для того, щоб почуватися в гармонії з людьми, Всесвітом. Сьогодні я прокинулася з хорошим настроєм і не зустріла знайомих, бо Кам’янець  – місце незнайоме для мене, зате мені стрілися дві собаки, а їх можна нагодувати, погладити, погратися з ними – це вже міні-соціум. Дружбу можна заводити будь з ким, місце не має значення.



У гурту Vivienne Mort дві платівки: "Єсєнтукі LOVE" (2010) та "Театр Pipinó" (2013). Кожна пісня з цих альбомів оповита казковістю, глибиною думок. В другому альбомі є дві українські народні пісні - "Перейди місяцю" і "Зірочка". До речі, пояснення назви цього альбому – "Театр Pipinó"– можна знайти на самій обкладинці  диску: "Я – частина лісу, де кожне дерево вкопане в свою тінь. Я дерево. Поки росте темрява за твоєю спиною, встигни згадати, з ким ти дружив у вісім років. Де ти тепер, Малий Піпіно? Спати не можу – стільки про тебе думаю".

Учасники гурту: Даніела Заюшкіна — вокал, музика, тексти; Гліб Проців — ударні; Олександр Лежньов — клавішні; Дмитро Коляда — бас-гітара.

А ось що про Vivienne Mort говориться в одному з описів гурту, який можна знайти в інтернеті: «Атмосфера музичного театру, суміш салонного кабаре і дитячої вистави. Стареньке фортепіано, бас, барабани та голос…»



Фото та інтерв’ю - Міхєєва Станіслава, ексклюзивно для газети «Абзац»

3 коментарі:

  1. Дуже дуже дуже цікаво! Непересічна людина ця Даніела :)

    ВідповістиВидалити
  2. Обожнюю їхню музику!..)))))))) і стаття теж приємно здивувала!=))))

    ВідповістиВидалити
  3. "- Хоч не планується ніяких реорганізацій серед учасників гурту?
    Вигнать Санька [Олександр Лежньов, клавішник гурту] чи що? (сміється)." - ТАК!!!!!такого україноненависника тре ще пошукати!

    ВідповістиВидалити