Якщо Ви так само, як і я, маєте вільний час в метро
не тільки для сну, а й для того, щоб подумати, проаналізувати прожите,
побудувати плани на майбутнє, а може, й
розпланувати своє подальше перебування на планеті Земля на найближчі сто років,
то варто зробити невелику паузу (якщо хочеться, можна з’їсти «Твікс» чи «Кіт-Кат»).
Математики воліли би прочитати вже не конкретні
цифри, хіміки – формули, а філологи, мабуть, вже далеко не перевернуті догори
дригом метафори, а скоріше, щось на кшталт практичних порад, як знаходячись у
постійному русі дій і думок залишитися при здоровому глузді.
У
навушниках хрипить геніальний Вакарчук зі своєю «А за вікном майже весна»,
довжина дівочих спідниць «регресує», в голову б’є любов, а ранок віднині починається
не собачим холодом, а рожевим сходом сонця. То скажіть мені, будьте ласкаві, як
в такій атмосфері можна завантажувати свій і без того втомлений мозок легіоном
додаткових думок? Як можна «виносити собі свідомість», коли після пар з
філософії вона й так ледь жива? Повірте, від подібних хвороб також є ліки. От тільки
купити в аптеці їх навряд вдасться.
По-перше,
ранок радила б починати з усмішки. В кімнаті Ви, скоріше за все, в цей час
будете самі, тому ніхто й не подумає, що ви дивний, якщо раптом розпливетеся в
посмішці на всі 28 чи 32 зуба. Таким чином Ви запрограмуєте себе на гарний
настрій протягом усього дня. Скоріше за все, якісь важкі думки все одно
заповзають у Вашу сонну голову і починають виїдати залишки доброго гумору. Тут
допоможе весела музика або легкий фільм, поки будете рятувати після прасування
костюм-трійку або розплутувати волосся після бігудів.
І хіба ж
нас засмутить наявність дохлої миші в холодильнику? Ні, позаяк ми навчаємося у жовтому
корпусі по вулиці Шевченка. Якщо Ви досі не вловили зв’язок, нагадаю, що маршрут «метро площа
Льва Толстого - університет» усипаний кіосками «Круасанендкофі», які так вдало
для себе і прикро для наших гаманців розташували маркетологи-професіонали. Саме
після візитів туди ми з обпеченими гарячою кавою язиками і зі шматками
листкового тіста на губах стрімголов летимо на четвертий поверх у 152
аудиторію.
Думки все ще заповзають у голову. І якби ми
знали, яким саме шляхом, то, може, поставили б там знак «Обережно, небезпечно
для життя». І наступна інстанція… ПАРИ.
От саме під час них я у своїй голові
вибудовую світоглядні уявлення, пишу, так би мовити, дисертації на тему сенсу
людського буття. В такі моменти розумію, як класно, що є викладачі. Саме вони
пробудять Вас під час глибинних роздумів, вихоплять Ваше єство, так би мовити,
з рук пекла, після чого будете слухати лекцію і розуміти, що це набагато краще,
ніж забити себе непотрібними думками і плакати прямо під час пари.
Коли «поїдання граніту науки» закінчено, треба хоча
б якось себе розважити. А тут у кого на що фантазія ладна. Особисто я люблю
забігти в Макдональдс, простояти в черзі довжиною з китайську стіну, отримати
свою дозу афродизіаку – шоколадний Макфлурі й відправитися у подорож знайомими
і не дуже вулицями столиці. А коли все ж таки згадую, що існує поняття часу, то
біжу, як спринтер, до найближчої станції метро й повертаюся додому з улюбленим
Гюго у руках. А там…
А там мене
вичікують думки. Але хіба я дам їм шанс? Тут або сон допоможе, або навчання.
Звісно, я б з радістю вибрала перше, але совість не дає. Тому беру зошит,
ручку, зручно всідаюся на ліжко і, Ви не повірите, засинаю. А коли прокидаюся
годині о восьмій вечора – розумію, що часу на зайві заплутані думки про космос
зовсім немає. Бо перед носом підручник з латини, хочеш не хочеш, а вчити треба.
Опісля вже
нічого не хочеться. Тому навушники опиняються у вухах, улюблена музика тихо
поглинає нашу свідомість, підсвідомість і все, що з ними пов’язане. Ми
засинаємо. А на ранок новий день, з новим «стадом» думок. І як би я не втрачала
розум від напливу останніх, все одно люблю цей стан. Бо в цьому людська,
зокрема й моя, сутність. Як би важко із заплутаними думками не було, без них
все ж не обійтись.
Ми вже давно належимо до виду homo sapiens. Мислити й «мудрити» -
наше призначення. Але давайте робити це так, щоб наші думки мимоволі викликали
лише усмішку.
Найкращого Вам травня;)
Ваша Анастасія Кучеренко
Немає коментарів:
Дописати коментар