11 трав. 2013 р.

Якщо…


   Якщо Ви так само, як і я, маєте вільний час в метро не тільки для сну, а й для того, щоб подумати, проаналізувати прожите, побудувати плани на майбутнє,  а може, й розпланувати своє подальше перебування на планеті Земля на найближчі сто років, то варто зробити невелику паузу (якщо хочеться, можна зїсти «Твікс» чи «Кіт-Кат»).
   Математики воліли би прочитати вже не конкретні цифри, хіміки – формули, а філологи, мабуть, вже далеко не перевернуті догори дригом метафори, а скоріше, щось на кшталт практичних порад, як знаходячись у постійному русі дій і думок залишитися при здоровому глузді. 
   У навушниках хрипить геніальний Вакарчук зі своєю «А за вікном майже весна», довжина дівочих спідниць «регресує», в голову б’є любов, а ранок віднині починається не собачим холодом, а рожевим сходом сонця. То скажіть мені, будьте ласкаві, як в такій атмосфері можна завантажувати свій і без того втомлений мозок легіоном додаткових думок? Як можна «виносити собі свідомість», коли після пар з філософії вона й так ледь жива? Повірте, від подібних хвороб також є ліки. От тільки купити в аптеці їх навряд вдасться.
   По-перше, ранок радила б починати з усмішки. В кімнаті Ви, скоріше за все, в цей час будете самі, тому ніхто й не подумає, що ви дивний, якщо раптом розпливетеся в посмішці на всі 28 чи 32 зуба. Таким чином Ви запрограмуєте себе на гарний настрій протягом усього дня. Скоріше за все, якісь важкі думки все одно заповзають у Вашу сонну голову і починають виїдати залишки доброго гумору. Тут допоможе весела музика або легкий фільм, поки будете рятувати після прасування костюм-трійку або розплутувати волосся після бігудів.
   І хіба ж нас засмутить наявність дохлої миші в холодильнику? Ні, позаяк ми навчаємося у жовтому корпусі по вулиці Шевченка. Якщо Ви досі не вловили звязок, нагадаю, що маршрут «метро площа Льва Толстого - університет» усипаний кіосками «Круасанендкофі», які так вдало для себе і прикро для наших гаманців розташували маркетологи-професіонали. Саме після візитів туди ми з обпеченими гарячою кавою язиками і зі шматками листкового тіста на губах стрімголов летимо на четвертий поверх у 152 аудиторію.
   Думки все ще заповзають у голову. І якби ми знали, яким саме шляхом, то, може, поставили б там знак «Обережно, небезпечно для життя».  І наступна інстанція… ПАРИ. От саме під час них  я у своїй голові вибудовую світоглядні уявлення, пишу, так би мовити, дисертації на тему сенсу людського буття. В такі моменти розумію, як класно, що є викладачі. Саме вони пробудять Вас під час глибинних роздумів, вихоплять Ваше єство, так би мовити, з рук пекла, після чого будете слухати лекцію і розуміти, що це набагато краще, ніж забити себе непотрібними думками і плакати прямо під час пари.


   Коли «поїдання граніту науки» закінчено, треба хоча б якось себе розважити. А тут у кого на що фантазія ладна. Особисто я люблю забігти в Макдональдс, простояти в черзі довжиною з китайську стіну, отримати свою дозу афродизіаку – шоколадний Макфлурі й відправитися у подорож знайомими і не дуже вулицями столиці. А коли все ж таки згадую, що існує поняття часу, то біжу, як спринтер, до найближчої станції метро й повертаюся додому з улюбленим Гюго у руках. А там… 
   А там мене вичікують думки. Але хіба я дам їм шанс? Тут або сон допоможе, або навчання. Звісно, я б з радістю вибрала перше, але совість не дає. Тому беру зошит, ручку, зручно всідаюся на ліжко і, Ви не повірите, засинаю. А коли прокидаюся годині о восьмій вечора – розумію, що часу на зайві заплутані думки про космос зовсім немає. Бо перед носом підручник з латини, хочеш не хочеш, а вчити треба.
   Опісля вже нічого не хочеться. Тому навушники опиняються у вухах, улюблена музика тихо поглинає нашу свідомість, підсвідомість і все, що з ними пов’язане. Ми засинаємо. А на ранок новий день, з новим «стадом» думок. І як би я не втрачала розум від напливу останніх, все одно люблю цей стан. Бо в цьому людська, зокрема й моя, сутність. Як би важко із заплутаними думками не було, без них все ж не обійтись.
   Ми вже давно належимо до виду homo sapiens. Мислити й «мудрити» - наше призначення. Але давайте робити це так, щоб наші думки мимоволі викликали лише усмішку.


                                                           Найкращого Вам травня;)  
                                                           Ваша
Анастасія Кучеренко       
 

Немає коментарів:

Дописати коментар