Саша Вітер: «Головне вірити в себе й працювати.І тоді ти поступово прийдеш до мети»

Серед безлічі захоплень сучасної молоді найпопулярнішим була й залишається музика. Більшість просто слідкують за новинками та намагаються не пропустити концерт улюбленого виконавця. Й лише дуже небагато насмілюються створити щось власне, як це зробили студенти Саша, Віталій, Міша та Саня – команда гурту «Восьмий День». Хлопцям, незважаючи на зовсім невеликий досвід, вже вдалося добитися значних успіхів. Детальніше про історію створення гурту, плани на майбутнє, а також про особисті уподобання розповів фронтмен гурту Сашко Вітер.

«Творимо музику, в першу чергу, для себе, нам подобається і це найголовніше».

Ви часто берете участь в благодійних заходах. Це можливість ще раз заявити про себе чи поклик душі?

Благодійність – одна із цілей гурту.  У душі кожної свідомої людини має бути бажання допомогти іншим. Світ стане кращим, якщо кожен подарує частинку свого серця тому, хто цього потребує. Тому ми постійно брали і будемо брати участь в подібних заходах.

У вас вже вийшов дебютний міні-альбом «Восьмий День». Для вас це радість, що нарешті його почує світ, чи страх, "а чи прийме аудиторія"? 

Виникає двояке відчуття. В першу чергу, це, звичайно ж, радість – ми дуже чекали виходу цього альбому. Це – результат проробленої праці. Цей альбом – частинка нашої творчості. Так, маленький страх є, тому що ми починаємо змінювати своє звучання в кращу сторону, додаємо електроніки. Отже, страх, в першу чергу, з приводу трьох пісень «старої епохи», які увійшли в міні-альбом.  Але його будуть слухати люди різних аудиторій. Комусь будуть до вподоби старі пісні, а комусь – нові. Абсолютно всім ми подобатися не можемо і це зрозуміло.

Розкажи, коли ти зрозумів, що музика – це твоє? З чого почався "Восьмий День"?

Це довга історія. В минулому, коли я займався футболом, отримав серйозну травму і довелось більше місяця лежати вдома. В мене була гітара, отже, від нудьги я грав на ній. Тоді і подумати не міг, що колись буду займатися цим серйозно. Пізніше, вже в університеті,  друзі запропонували мені пограти в їх гурті, я згодився. Навіть виявилося, що й голос у мене є, бо сестра завжди «підколювала», що мені «ведмідь на вухо наступив» :)

Але хлопці мене підтримали. Сказали, що непогано виходить.  Ось це й були мої перші кроки в музиці. Потім я зрозумів, що потрібно створювати щось своє, щоб грати ту музику, яка подобається нам. Поділився ідеєю з кращим другом Віталіком, який зараз є нашим соло-гітаристом, і ми вирішили створити власний гурт. Потім до нас приєднався Міша – барабанщик, а згодом і бас-гітарист Саня. Ось так з’явився гурт «Восьмий День».

Ви обирали назву гурту навмання чи ретельно обдумували, як назватись? Чому саме «Восьмий День»?

Ні, навмання не вибирали. Ще коли ми з Віталіком лише планували створити власний гурт, сиділи в кав’ярні і думали, як краще назватись. Звідкись зверху прийшла цифра вісім – як символ нескінченності. Нескінченний потік емоцій, почуттів, радості, суму, всього, що завгодно – саме в цій вісімці. Ми ще не знали, як це буде звучати, але розуміли точно – в назві повинна бути цифра вісім. Потім вирішили, так як в тижні є лише сім днів, то ми хочемо відкрити для людей восьмий, тобто щось нове. Так склалося, що саме в день молодого місяця, 26 березня, ми прийняли це рішення, а це,як відомо, хороший знак.

Як ви ставитесь до того, що в Україні є ще кілька молодих гуртів під назвою «Восьмий День»?

У нас є певні відмінності. По-перше, ми граємо різну музику. Також є різниця в написанні назви. У нас «Восьмий День» пишеться прописом і обидва слова з великої літери, а інші пишуть просто «8 день». І це, ніби невелике змагання – хто швидше досягне успіху. Справа навіть не в тому, хто кращий. Ми не хочемо бути кращими, ніж хтось, ми бажаємо бути самими собою і творимо музику, в першу чергу, для себе, нам подобається і це найголовніше.

Хто пише вам пісні?

Так вийшло, що тексти, в основному, пишемо ми з Віталіком, а Саша та Міша допомагають нам. Але у нас є пісня «Люблю», яку ми написали всі разом. Хоча кожен вкладав в неї свої емоції, але під час виконання в мене виникає відчуття, ніби я сам це написав для коханої дівчини. Ми дуже добре розуміємо один одного, тому завжди легко виконувати пісні, написані членами групи. Музику до текстів також творимо всі разом.

Звідки береш натхнення?

Ніколи над цим не задумувався. Просто, коли виникає бажання - беру гітару і починаю щось вигадувати. Коли пишу вірші, найголовніші емоції – це біль, переживання, - тоді з’являються ліричні пісні. Або ж, навпаки, радісна подія, ось навіть сьогодні після виступу, можливо, прийду додому й почну писати. Особливо добре пишеться вночі, коли ти один, ніхто не заважає. 

«Навіть якщо людина вивчить лише три акорди, але виконає це дуже красиво, з душею, то її будуть слухати».

Що, на твою думку, є первинним в мистецтві — техніка чи емоція? 

Безумовно, це емоція. Тому що, навіть якщо людина вивчить три акорди, але виконає це дуже красиво, з душею, то її будуть слухати. Головне, яка ця пісня, як людина її виконує, як вона передає ці три акорди. Звичайно, якщо виконавець жахливо їх зіграє, то це нікому не сподобається. Але початковою все ж таки має бути емоція, однозначно. Я ж, коли беру гітару, не думаю, що б такого зробити технічно – мною керують емоції, які я намагаюсь передати в піснях. Потім уже на другий план виходить техніка, коли ми щось допрацьовуємо.

Яких виконавців ти слухав в дитинстві, і як ця музика вплинула на тебе? 

В дитинстві я не дуже захоплювався музикою. З часом, під впливом друзів, став слухати «БІ-2», Агату Крісті, Віктора Цоя. Тоді я навіть не думав, що колись також стану музикантом, просто слухав. А коли став грати на гітарі, то дуже захоплювався гуртами «Друга Ріка»,«С.К.А.Й.» та багато інших і це навіть залишило відбиток в творчості гурту «Восьмий День». Потім став слухати американські гурти. Зараз переважно слухаю «30Seconds to Mars».

Чим ти захоплюєшся окрім музики?

Раніше я часто грав у футбол з друзями. Захоплювався комп’ютерними іграми, через це виникали суперечки з рідними. Але це в минулому. Зараз так склалось, що музика займає практично 24 години на добу. Буває, стомлююсь, але розумію, щоб чогось досягти, потрібно працювати, працювати і ще раз працювати. Музика і є моїм найголовнішим захопленням. Ще отримую задоволення від читання. Коли є вільна хвилина, беру цікаву книжку  і читаю: перед сном, на роботі, в транспорті.

Що зараз читаєш? 

Джулія Камерон «Шлях художника».

Подобається?

Так, дуже цікава книжка. Вона допомагає творчим людям знайти себе. Я вважаю, що ще  до кінця не знайшов себе в творчості.  І ось одна хороша людина порадила мені прочитати цю книгу. 

Де найближчим часом ми можемо вас почути?

Зараз ми не плануємо концертів, але найближчим часом збираємося зняти кліп на одну з наших пісень.

Будемо чекати.

Що ти можеш побажати молодим гуртам, які тільки починають свій творчий шлях?

В першу чергу, потрібно довіряти один одному в колективі і, як всі кажуть, багато працювати. Це дуже важливо. Також потрібно завжди вірити в свої сили, навіть, коли справи ідуть не дуже добре, нічого не виходить. У нас також часто виникали подібні ситуації, тоді ми просто приходили на репетиції, грали і в результаті все було добре. Просто потрібно в це повірити. Поставити перед собою мету і поступово до неї іти, маючи віру, що все вийде. Віра в себе – сильна штука. Мій викладач по вокалу, Артем Кузьменков, завжди говорить: «Якщо ти в щось віриш і завзято працюєш над цим, то ти це отримаєш!» Ось, потрібно вірити і працювати, тоді ти просто поступово прийдеш до своєї мети, по-іншому ніяк.

Світлана Попова