30 лист. 2012 р.


«Капсула часу»


Мабуть, кожен із вас у дитинстві створював «капсулу часу». Писав перелік справ, які повинні реалізуватися. Потім брав найкрасивішу пляшку або коробку, прикрашав її та клав туди лист-побажання, найцінніші речі й кілька фотографій. Це було своєрідним посланням у майбутнє. Потім через кілька років знаходив, перечитував лист, розглядав усі ті скарби, що так надійно сховав від чужих очей. Іноді, навіть не задумуючись, і в дорослому житті теж вдаєшся до дитячих забавок. Та час змінився. Замість яскравих склянок та коробок використовуєш електронні носії. Усі ті спогади розвіюються вмить… Забуваєш про найприємніше: про запах старих фотографій, шершавість паперу, на якому так старанно виводив кожну літеру, забуваєш про всі ті роздуми, що переповнювали душу, коли створював  «капсулу».

Кожен із нас хотів би щось зберегти з дитинства… Та що там з дитинства! Кожен період життя несе безліч приємного, позитивного, незабутнього! І для того, аби тримати ці спогади в серці якнайдовше, потрібно не забувати дитячих хитрощів!

Наша газета не виняток. Ми теж створили свою «капсулу часу». Звичайно, хочемо, аби в майбутньому «Абзац» став надзвичайно популярним і його тиражували сотнями примірників, щоб усі члени редколегії самореалізувалися, а читачі знаходили у кожному номері багато  корисного для себе. Наші думки, мрії – матеріальні. Якщо чогось дуже захотіти, то все неодмінно здійсниться. А сьогодні наш маленький творчий колектив бажає, аби ти, любий читачу, запамятав нас саме такими: веселими, цілеспрямованими, щирими та небайдужими до твоїх  історій.

І на кінець. Ніколи не забувай про мрії. Літай у своїх думках, давай волю фантазії - і колись твої  бажання обовязково здійсняться.

З любовю, Лєна Худенко



















Зірковий День народження Інституту філології

(або філологічна міріада світил)




Ми постійно називаємо зірками тих, кого щодня бачимо по телевізору, чиї «зіркові» обличчя не зникають з обкладинок глянцевих журналів, за якими ганяється преса та невгамовні фанати. Відомі люди в центрі всіх гламурних вечірок і публічних скандалів. Вони готові на все, щоб тільки не втратити популярності, аби не впасти зі свого зіркового неба на землю – туди, де всі, де ходимо ми з вами. Та й серед нас є зірки! Їхні прізвища не фігурують у газетних заголовках, з думками про них не засинають щоночі (хіба що під час сесії), ніхто не прагне отримати їхнього автографа… та, мабуть, все зміниться після незабутнього концерту (8 листопада 2012 року).

            Святкування 11 річниці рідного Інституту філології зібрало на одній сцені талановитих викладачів та студентів, які завдяки дотепності, неординарності, сміливості не залишили байдужим жодного глядача. Філологічну галактику представили танцювальні колективи, музичні групи, гумористичні квартети та просто ті, які весь вечір випромінювали світло і радість.



Зірковий колектив №1

Івановська О.П. + фольклористи 1-го курсу


Відчути дух наших пращурів, закладений у народних піснях, вдалося кожному присутньому в залі. Виконавиці так майстерно нагадали нашу етнічність, після чого важко не бути гордим, що ми – українці.

«Зірка+Зірка». Частина друга




         Чи знали ви, що навчаючись в Інституті філології можна поглибити свої знання з … астрономії? Ви глибоко переконані, що ці дві науки нереально поєднати? Тоді 8 листопада можна офіційно назвати Днем поламаних стереотипів, адже на головній сцені університету зустрілися найяскравіші зірки галактики нашого університету, а земляни з планети «Інститут Філології» стали свідками справжньої зоряної битви. Головний організаторський бомонд на чолі з культурно-мистецьким департаментом студентського парламенту розпочав приготування заздалегідь: вже за три тижні до початку в усіх куточках ІФ  мерехтіли інформаційні афіші (на правах реклами ), а 21-го жовтня був проведений офіційний відбір у команду «Найзірковіших».  З цього моменту історія приховала факти подальших приготувань і глядачі стали очевидцями лише результату старань наших організаторів й учасників, але, мабуть, кожен задумався:  "Як? Яким чином організовуються подібні дійства? Невже це так легко зібрати і поєднати стільки зірок-викладачів і зірочок-студентів? Насправді, правильно розрахований час і обовязки – перший крок до успіху. Тому, як вже вище зазначалося, готуватися ми почали заздалегідь. Стрижнем будь-якого хорошого свята є звичайно оригінальна ідея, а основою – цікавий сценарій. Тому голосне «дякуємо» висловлюємо  Яні Скоробагатько та Христині Шевчик  за ідею і  сценаристам: Оксані Волошиній,  Сергію Степаниську, Жені Доценко, Олені Худенко та Владі Васильченко за недоспані ночі та створення такого зіркового блокбастеру! Заклавши фундамент – почали будувати! Репетиції свята проходили  у столові, в 13 аудиторії, у холі, у підземеллі, у парку, на кафедрі – музика звучала у кожному куточку ІФ. Унісонне «браво» заслуговують й наші неперевершені ведучі-стиляги: Тетяна Шаправська, Влад Петров, Костянтин Сторожко, Женя Доценко, Сергій Степанисько та Оксана Волошина, адже саме вони задали першу нотку концертній симфонії.  Мало хто з глядачів знає про таке «явище» як back stage group. Це люди, які під час концерту, в прямому сенсі цього слова, рятують світ.  Це Панченко Коля – без його участі мікрофони, стійки, столи, стільці хаотично б літали по сцені та Сергій Терещенко, який активно вирішував усі наші технічні проблеми, і …. не лише.


Влада Васильченко

Фото: Володимир Мукан


Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!


29 лист. 2012 р.


Зміна традицій сучасністю



         Коли на календарі припадає 17 листопада, то всі студенти знають, що це особливий день для кожного з них. Адже цього дня у світі відзначають Міжнародний день студентської активності.

         Історична довідка
Традиція святкування цього дня розпочалася ще від 40-х років ХХ століття, коли 17 листопада 1939 року нацисти здійснили штурм Університету Праги після масової студентської демонстрації проти вбивства Яна Оплетала (який був студентом та учасником протесту проти жорстокого тиску нацистів) та вторгнення до Чехословаччини, а також арешту дев'яти студентських лідерів, відправлення 1200 студентів у концтабори, і закриттю всіх Чеських університетів та колегій. Уперше День студентської активності було відзначено 1941 року в Лондоні Міжнародною Радою Студентів, членами якої була переважна більшість біженці. Відтоді 17 листопада проголошено Міжнародним днем студентів на рівні ООН. В Україні офіційне визнання цього свята відбулося лише у 1999 році.

Сучасність
Сьогодні про трагізм 17 листопада 1939 року вже забули. Молодь ХХІ століття відзначає Міжнародний день студентів без вшанування пам’яті своїх ровесників, які віддали життя за ідеї свободи та справедливості. А хіба це дивує? Звісно ж ні. Адже ХХІ століття, як та м’ясорубка, перекручує старі традиції на свій лад. Ми незчулися, як відбулася переоцінка цього свята, тому годі й дивуватися, що нинішній студент сприймає 17 листопада як урочистість. Для нього це можливість повеселитися, відволіктися від навчального процесу перед сесією. Хто винен? – запитаєте ви. Відповідь одна: сучасність, яка знищує все у себе на шляху, і ми, люди, які їй у цьому допомагаємо.


Борейчук Олександра

Фото: Аліна Матюшенко


Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!


Чим займаються студенти на парах?


Мабуть, тільки студенти на запитання «Котра зараз година?» відповідають: «Ще 10 хвилин залишилось!» Адже сидіти півтори години і уважно слухати або активно працювати не під силу навіть найміцнішим горішкам. Отож, всі часом відволікаються, перемикаються на свою хвилю. Фізично присутні, але думки наші десь далеко за межами аудиторії, а то й за межами університету.


Коли я запитала першого «піддослідного» про те, чим зазвичай зайняті студенти під час пари, то почула: «Провокаційне питання!». Тому перейду до узагальнень. І так, 10 способів пережити пару.

 Я не вчитель, я не філолог, я – фахівець!



Філологів позбавили одвічного права бути вчителем – викладати в загальноосвітніх навчальних закладах. З цього навчального року скасовується педагогічна практика в школах на ОКР «бакалавр», яку традиційно проходили студенти 4-х курсів спеціальностей «мова та література» і що давала можливість отримувати диплом «викладача-стажиста (мова та література)». Скасування пояснюють недостатньою кількістю навчальних предметів з педагогіки та методики викладання у навчальних планах (їх має бути близько 30 % від загального числа). Відтепер Університет, керуючись статусом дослідницького університету, готуватиме переважно науково-педагогічні кадри, тобто викладачів для ВНЗ та науковців (кваліфікація на ОКР «бакалавр» – «фахівець з мови та літератури»; кваліфікації на ОКР «магістр» – «філолог-дослідник» і «викладач вищого навчального закладу»). Правда, ці нововведення стосуються не всіх факультетів: історики, наприклад, і далі продовжують випускати вчителів.

Віталіна Ковальова: «Легше вивчати мову в країні, де нею спілкуються…»



Цікаво, чим приваблюють наших студентів іноземні навчальні заклади? Що спонукає  їхати так далеко від дому, рідних, друзів, коханих, аби здобути  знання? Можливо, у нас рівень освіти занизький? Чи молоді люди хочуть побачити Європу  й порівняти наше життя із закордонним? Героїня нашої статті, студентка 2 курсу спеціальності «Переклад з англійської мови», Віталіна Ковальова, поділилася власними враженнями після двомісячного навчання в Німеччині.

Кожного номеру "Абзац" знайомить  Вас із поетичною творчістю студентів ІФ. Цього разу редакція газети пропонує Вашій увазі прозу студентки третього курсу Аліни Ткаченко.

Океан талантів


ІХ конкурс „Авторської пісні та поезії” відбувся 28 листопада 2012 року в приміщенні актової зали головного навчального корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Конкурс організовано ще в 2004 році молодіжним центром культурно-естетичного виховання на чолі з Надією Максименко. Студенти змагалися у двох номінаціях: авторська пісня і авторська поезія. Почесним журі стали: головний редактор журналу «Український світ» Олексій Шокало, член спілки письменників України Людмила Панченко, заслужена артистка України Вікторія Жадько та композитор Олег Саліванов. Кількість учасників сягала 44 людей. Переможців нагороджували не тільки грамотами, але й грошовими преміями: перше місце – 800 грн., друге – 600 грн. і третє – 400грн. У конкурсі брали участь представники різних факультетів, як технічних напрямків, так і природничих, філологічних та соціальних. Захід був переважно камерного типу. Глядачами стали самі виконавці, також їхні друзі, дехто привів своїх батьків та рідних. Мета конкурсу дати можливість талановитим студентам заявити про свою творчість.

Режисер Підсвідомість

Сон відкриває перед нами нові картини, сценарії і сюжети, які вигадує наша підсвідомість. Образи на своїх місцях, спогади чекають на свій вихід за кулісами, першу дію розпочато. А ми, уявивши себе критиками, спробуємо її розтлумачити. І так розпочнемо….

Сон здавна наділяли особливими властивостями, магічними функціями і майже завжди безрезультатно намагались розтлумачити. Така картина була у всі часи і на сьогоднішній день, як показує дійсність, нічого не змінилось. То що ж таке сон? Маленька смерть, момент заглиблення у власну свідомість чи подорож у паралельні світи? Не берусь розтлумачувати це складне питання і створювати нові гіпотези. Обмежусь лиш дослідженням уже існуючих та свіжими феноменами з перших уст.

Альбер Камю: "Голландія - це сон"


«Абзац» відкриває нову рубрику – «Подорожі». Відтепер щономера ми будемо знайомити вас з новою країною. Тож, якщо ваша душа прагне подорожей, а на думку не спадає куди саме відправитися – «Абзац» допоможе обрати ту країну, яка вам до душі! 
Зараз ми з вами відправляємось до королівства тюльпанів і вітряних млинів – Нідерландів. Часто цю країну ще називають Голландією, що офіційно неправильно. Південна і Північна Голландія — це лише дві із 12 провінцій Нідерландів. Історично ці області були найрозвиненішими й найвідомішими за межами країни, тож на багатьох мовах її й називали Голландією. Це мальовнича й досить древня місцевість, яку від водної стихії обороняють тисячі кілометрів дамб.

Бути чи не бути швидкісному Інтернету у гуртожитках?



           Таке драматичне питання постає перед кожним студентом. Тут Гамлет нервово курить. Проблема «нового» студента: де нормально ловить Wi-Fi.

Завантажити книгу,  знайти важливу інформацію для реферату, послухати  аудіо-матеріали, - усі ці речі доступні за допомогою Інтернету. На даний момент функціонування «світового павутиння» у гуртожитках – болюче питання.

Міністерство освіти обіцяло провести І-нет  у кожну кімнату гуртожитків, проте що ми маємо? Гуртожиток  №17  наполовину забезпечений цим інформаційним ресурсом, інша ж половина опинилася «за бортом». Гуртожиток № 11 взагалі переживає «кризу»: Інтернет є лише в одній читалці на 900 кімнат. До того ж навіть власні мобільні модеми не працюють, тому що гуртожиток знаходиться у своєрідній «ямі», де І-нет погано ловить. Наразі маємо ситуацію, коли  половина  студентства залишилася «униженными и оскарбленными» , а решта -  щасливими.  Здається, що єдиний вихід – це пошук Wi-Fi в парках, кафе та на станціях метро. Але ж не прописуватись нам там.

Нещодавно до Інституту філології провели довгоочікуваний Wi-Fi. Студенти тішилися думкою, що нарешті вони зможуть швидко та зручно скористатися усіма опціями інформаційної мережі Інтернет. Але не так сталося, як гадалося. Щоб якось підключитися, треба скрутитися у позі «журавля на стільці, який тягнеться до небесних просторів».

Чому гуртожитки та корпуси КНЕУ, НАУ, КПІ забезпечені Інтернетом, а НАЙКРАЩИЙ Університет країни якось не може вирішити цю проблему?

Адміністрація все обіцяє , але обіцянка цяцянка. І в цьому, на жаль, студенти КНУ ім. Тараса Шевченка переконалися.



Жибер Юлія

 Ілюстрація: Відана Білоус 

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!




10 улюблених місць в Інституті філології

         Столик у їдальні
День пройшов даремно, якщо ти хоча би раз на перерві (чи на парі) не посидів у їдальні за третім столиком біля вікна (відраховувати від зачиненого буфету). За цим столиком і їжа видається смачнішою, і теми з іноземної вчаться швидше, і розетка для ноутбука близько. Крім того, місце біля вікна має багато переваг: відкрита кватирка дасть можливість взимку охолодити розпечений від навчання мозок, а влітку – подарує бажану прохолоду.

         Дзеркальний хол
«Зустрінемося після третьої пари?» – «Де?» – «Ну як завжди – біля дзеркал…». Нарешті закінчилась третя пара. Ти ідеш до дзеркального холу, милуєшся своїм відображенням, підфарбовуєш вуста, помічаєш на собі зацікавлені очі охоронців, несподівано зустрічаєш друзів, ви йдете до метро… і раптом ти згадуєш, що півгодини тому мала зустрітися з Оксаною біля дзеркал.

3. Лавки біля навчальної частини
Першокурсники товпляться біля розкладу, який і досі здається перенасиченим (безліч аудиторій, прізвищ викладачів, а назви предметів запам’ятати взагалі нереально). Старші курси шукають виправдання перед методистами, чому цілий місяць, відпочиваючи на Мальдівах, не з’являлися на пари. Там фактично живуть ті, кому не дістався гуртожиток. На цьому поверсі вирішуються всі проблеми, пов’язані з навчанням в Інституті філології й саме тут можна зустріти брата і сестру за духом (з такими ж проблемами).

4. Читальний зал
Натовп біля стійки (пункт прийому і видачі «макулатури»), фотосесія з раритетними книжками на підвіконні, безкінечні прохання бібліотекарів: «По телефону не розмовляти! Сторінки не заслинювати! Закладок з ковбаси і хліба в книжках не залишати (з надією – прийду завтра, щоб дочитати і доїсти)!» І ще багато «не»…

5. На підлозі вздовж стін
Зимова та літня сесії – найгарячіший період в Інституті філології. Саме в цей час «жовтий» корпус окуповують всі 3200 студентів (з яких під час семестру з’являлася ледь половина). І тоді виникає проблема сидячих місць у коридорах інституту. Лавок вистачає лише найфанатичнішим (які приїжджають о шостій ранку на таксі, щоб записатися першими в чергу на іспит). А решті, які добре виспалися і поснідали, нічого не залишається, як розкластися на підлозі, підперши стіни спиною.  

6. Підвіконня
У читальному залі неможливо зосередитися на навчанні через постійні провітрювання, у їдальні можна посидіти лише до п’ятої, а на підвіконні першого поверху біля сходів ніяких часових обмежень і незручностей немає (хоча о дев’ятій вечора таки доведеться залишити корпус, інакше вам допоможуть це зробити охоронці).

7. 100 аудиторія
Нема де прогуляти пару, випити задарма чаю і послухати останні плітки? – двері в 100 аудиторію завжди відчинені. До речі, саме тут ти замовляєш проїзний на місяць, читаєш оголошення про туристичні поїздки і кожен рік робиш айсік (а толку з нього…).

8. Приймальня директора
Відкриємо таємницю: у нас в інституті є місце, де завжди тепло, працюють доброзичливі люди, де можна почути достовірні новини та поставити печатку на будь-якому документі. Це (тільки нікому не кажіть) – приймальня Григорія Фоковича Семенюка. В такій атмосфері можна вистояти (якщо пощастить – висидіти на одному з двох стільців) у черзі до директора годину, дві, три… а потім за п’ять хвилин вирішити всі проблеми.

9. Біля ксероксу
Тут відбувається процес «розмноження» знань сумлінного одногрупника, старого, як світ, Юнга, новоспеченого кандидата у будь-якому форматі – від А3 до А33 (щоб помістилося у долоні).

10. 124 аудиторія
Ви навіть не здогадувалися про існування аудиторії 124? Так от, там розташований прес-центр, де всі події Інституту філології перетворюються у друковане слово, яке потім виходить у світ. Цей кабінет також відчинений для всіх талановитих студентів, які майстерно володіють словом і хочуть приєднатися до редколегії «Студентського вісника».

Давайте творити літопис Інституту філології разом!


Наталія Мукан і Анна Ращенко

  Фото: Володимир Мукан

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!



«На жарти прикольні, спроможні! Філологи непереможні!»


Ви тільки скажіть, хто ж не любить вдосталь посміятися та відпочити?! Не знайдеться жодної такої людини. Що, що, а веселі жарти наша публіка завжди сприймає з оваціями. То ж, мабуть, абсолютно кожен з нас полюбляє КВК.
Ще у минулому році студенти Київського національного університету ім. Т. Шевченка мали можливість познайомитися з командою КВК Інституту філології «Теорія великого перекладу». Наша команда ще зовсім молода. Їй всього рік, проте вона активно намагається виборювати для себе місце під сонцем серед інших команд університету.

«На жарти прикольні, спроможні! Філологи непереможні!» саме з такими плакатами, на півфіналі Кубка КВК КНУ ім. Т. Шевченка, минулого року зустрічав нашу команду зал.

Цього номеру редакція нашої газети знайомить Вас із молодим та талановитим поетом Євгеном Маліночком. 11 листопада він звітував на власному творчому вечорі Літературної студії імені Максима Рильського. Ніжні нотки його поезії, вічні теми кохання та людського буття не зможуть промайнути і повз Вас, любі читачі.

Приборкування норовливого, або мова жестів




Тяжко-важко живеться студенту без роботи. У пошуках гідного заробітку, не раз доводиться проходити співбесіду. Якже приборкати норовливого та вибагливого роботодавця? Наша відповідь – жести. Саме вони стануть Вашим вірним талісманом. Головне навчитись вміло користуватися тим, що в кожного з нас є від природи.



За підрахунками вчених, словесне спілкування в бесіді займає менше 35%, тоді як 65%  інформації передається за допомогою невербальних засобів комунікації. А.Айві наводить дані про те, що людина своїми жестами та мімікою повідомляє до 85% інформації.

Відтепер у кожному номері  «Абзацу» ви  отримуватимете інформацію про усі загально- університетські та інститутські заходи, крім того, довідаєтесь про концерти, виставки, майстер-класи, театральні постановки, тематичні вечори, що проходитимуть у столиці. Долучайтеся разом із нами до приємного, корисного, цікавого!