Абзац

10 улюблених місць в Інституті філології

•         Столик у їдальні

День пройшов даремно, якщо ти хоча би раз на перерві (чи на парі) не посидів у їдальні за третім столиком біля вікна (відраховувати від зачиненого буфету). За цим столиком і їжа видається смачнішою, і теми з іноземної вчаться швидше, і розетка для ноутбука близько. Крім того, місце біля вікна має багато переваг: відкрита кватирка дасть можливість взимку охолодити розпечений від навчання мозок, а влітку – подарує бажану прохолоду.

•         Дзеркальний хол

«Зустрінемося після третьої пари?» – «Де?» – «Ну як завжди – біля дзеркал…». Нарешті закінчилась третя пара. Ти ідеш до дзеркального холу, милуєшся своїм відображенням, підфарбовуєш вуста, помічаєш на собі зацікавлені очі охоронців, несподівано зустрічаєш друзів, ви йдете до метро… і раптом ти згадуєш, що півгодини тому мала зустрітися з Оксаною біля дзеркал.

3. Лавки біля навчальної частини

Першокурсники товпляться біля розкладу, який і досі здається перенасиченим (безліч аудиторій, прізвищ викладачів, а назви предметів запам’ятати взагалі нереально). Старші курси шукають виправдання перед методистами, чому цілий місяць, відпочиваючи на Мальдівах, не з’являлися на пари. Там фактично живуть ті, кому не дістався гуртожиток. На цьому поверсі вирішуються всі проблеми, пов’язані з навчанням в Інституті філології й саме тут можна зустріти брата і сестру за духом (з такими ж проблемами).

4. Читальний зал

Натовп біля стійки (пункт прийому і видачі «макулатури»), фотосесія з раритетними книжками на підвіконні, безкінечні прохання бібліотекарів: «По телефону не розмовляти! Сторінки не заслинювати! Закладок з ковбаси і хліба в книжках не залишати (з надією – прийду завтра, щоб дочитати і доїсти)!» І ще багато «не»…

5. На підлозі вздовж стін

Зимова та літня сесії – найгарячіший період в Інституті філології. Саме в цей час «жовтий» корпус окуповують всі 3200 студентів (з яких під час семестру з’являлася ледь половина). І тоді виникає проблема сидячих місць у коридорах інституту. Лавок вистачає лише найфанатичнішим (які приїжджають о шостій ранку на таксі, щоб записатися першими в чергу на іспит). А решті, які добре виспалися і поснідали, нічого не залишається, як розкластися на підлозі, підперши стіни спиною.  

6. Підвіконня

У читальному залі неможливо зосередитися на навчанні через постійні провітрювання, у їдальні можна посидіти лише до п’ятої, а на підвіконні першого поверху біля сходів ніяких часових обмежень і незручностей немає (хоча о дев’ятій вечора таки доведеться залишити корпус, інакше вам допоможуть це зробити охоронці).

7. 100 аудиторія

Нема де прогуляти пару, випити задарма чаю і послухати останні плітки? – двері в 100 аудиторію завжди відчинені. До речі, саме тут ти замовляєш проїзний на місяць, читаєш оголошення про туристичні поїздки і кожен рік робиш айсік (а толку з нього…).

8. Приймальня директора

Відкриємо таємницю: у нас в інституті є місце, де завжди тепло, працюють доброзичливі люди, де можна почути достовірні новини та поставити печатку на будь-якому документі. Це (тільки нікому не кажіть) – приймальня Григорія Фоковича Семенюка. В такій атмосфері можна вистояти (якщо пощастить – висидіти на одному з двох стільців) у черзі до директора годину, дві, три… а потім за п’ять хвилин вирішити всі проблеми.

9. Біля ксероксу

Тут відбувається процес «розмноження» знань сумлінного одногрупника, старого, як світ, Юнга, новоспеченого кандидата у будь-якому форматі – від А3 до А33 (щоб помістилося у долоні).

10. 124 аудиторія

Ви навіть не здогадувалися про існування аудиторії 124? Так от, там розташований прес-центр, де всі події Інституту філології перетворюються у друковане слово, яке потім виходить у світ. Цей кабінет також відчинений для всіх талановитих студентів, які майстерно володіють словом і хочуть приєднатися до редколегії «Студентського вісника».

Давайте творити літопис Інституту філології разом!

Наталія Мукан і Анна Ращенко

  Фото: Володимир Мукан

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!