30 квіт. 2011 р.

Львівські канікули

    Чи любите ви відпочивати так сильно, як і я? Чи полюбляєте ви лежати й засмагати на безлюдному пляжі, чи бродити незнайомими вулицями по місту в компанії своїх друзів і знайомих? А може, ви любите шумні вечірки та клуби, подалі від батьків?

     Тоді вам сюди: цій статті я познайомлю вас з одним із найбільш поширених місць відпочинку нинішнього студентства. Всім відомо, що найбільшою популярністю в дні травневих свят користується місто Львів. Це надзвичайне місце, з безліччю таємничих вуличок, старовинних будинків, дешевих кафе і закусочних, які вражають різноманітністю. Побувавши там перший раз восени, я була просто в захваті. Це найромантичніше місто всієї України, приїхавши туди, розумієш, що це абсолютно європейське місто: чисті вулиці, старі трамваї, низькі ціни й інтелігентні люди.

     Перш за все розповім про технічні аспекти поїздки: квитки до Львова треба взяти заздалегідь, як мінімум за місяць (вартість квитка без знижки буде від 65 до 110 гривень, зі студентським - 50%), так само треба вчинити і з готелем або квартирою. Місце проживання цілком залежить від вашого бюджету. Ви можете заощадити, зупинившись у ваших друзів і знайомих. Мінімальна вартість квартири у Львові складе 320-380 гривень подобово, розміщення в готелях вам обійдеться дещо дорожче, вартість одномісного номера в готелі «Опера» складе від 795 гривень, і  найкращий варіант для молоді - хостел, невеликий готель, обладнаний у квартирі, де є все необхідне: двоповерхові ліжка, кухня, ванна, туалет і навіть wi-fi, в деяких хостелах сніданок входить  у вартість прожіванія. Ми жили в центрі міста на площі Ринку 3, там знаходиться « Арт-хостел» - абсолютно незвичайне місце, з чемними адміністраторами, які роблять супер знижки, і 4 кімнатами, в кожну з яких може поміститися 6 осіб. З вікна відкривається шикарний вид на ратушу, дзюрчать фонтани та лунає пісня шарманщика. Усередині хостела затишно, як вдома. Вранці, на невеликій кухні збираються всі мешканці хостела і знайомляться, п'ють разом каву і виходять на огляд визначних пам'яток. З мінусів цього місця можу лише назвати аварійний балкон, на який не можна виходити і дуже вузькі туалети. Але ви ж не збираєтесь весь час провести саме в них?

   Отже, ви в місті. Із пам'яток перш за все варто відвідати Ратушу, вхід туди коштує 5 гривень і ви отримаєте незабутні відчуття від виду Львова з висоти пташиного польоту. Єдиний мінус-це дуже круті і довгі сходи нагору, але це того вартє. Якщо вам закортіло  проїхатися на старенькому трамваї, то навіть не намагайтеся сісти туди «зайцем», контролери там суворі, і якщо ви не заплатите 50 копійок, то вас зі скандалом і криками змусять платити штраф. Ще один вид транспорту це таксі. Добираючись на вокзал і з вокзалу, потрібно зателефонувати за 10 хвилин до виходу і вони будуть тут як тут. Ми дзвонили в «Львів Таксі»: +38 (050) 194-44-9, +38 (063) 170-07-49, +38 (068) 184-94-84 і заплатили приблизно 15 гривень за машину. Ви так само можете скористатися Чудо-поїздом або Чудо-бусом, які стоять на площі Ринку та надають платні екскурсії по місту за 50 гривень з людини, але я раджу насолодитися атмосферою цих старовинних вуличок самостійно. Я не буду детально описувати всі визначні пам'ятки, скажу тільки що варто відвідати: вокзал (старовинна архітектура), музей пивоваріння (особливо підійде хлопчикам, бо там можна продегустувати знамените «Львівське пиво»), оперний театр (найшикарніші архітектурний твір), музей-аптека ( досить нудно, але для загального розвитку корисно), парк «Високий замок» та Личаківський цвинтар (це на любителя, краще брати там екскурсію).

      А зараз ми познайомимося з найбільш популярними місцями смачного відпочинку у Львові кафе, ресторанами та кондитерськими-кав'ярнями . Перш за все раджу піти підкріпитися вранці до кулінарної студії «Крива липа», за адресою: проїзд Крива Липа, 8.

Це найдешевше кафе Львова, я таких цін в житті не бачила: телячі медальйони з гарніром коштують приблизно 40 гривень, а компанією у 6 чоловік ми поїли десь гривень на 150.

Потім слід відвідати кондитерську «Львівська майстерня шоколаду», розташовану на вул. Сербська, 3, там ви знайдете дійсно тонну оригінального шоколаду, виготовленого вручну, а сам процес приготування можна спостерігати, перебуваючи в залі, там же можна і перекусити, замовивши гарячий шоколад з солодощами, але дивіться не перестарайтеся! Ціни на шоколад середні: плитка шоколаду обійдеться в 12 гривень, а ось окремі цукерки коштують від 8 гр штучка.На тій же вулиці Сербській, 7 номер знаходиться легендарное місце - «Мазох-кафе», назване так на честь Леопольда фон Захер-Мазоха, який є «батьком» мазохізма. При вході в приміщення нас зустрічає його статуя, але статуя не проста, а з сюрпризом: просунувши руку вліву кишеню штанів, дівчата залишаються задоволеними і йдуть весело обідати. Скажу чесно, чоловікам там стає не по собі. Атмосфера досить напружена, бо на хлопчиків одягають кайдани, а сексуальні дівчата-офіціантки беруть в руки батіг і можуть з радістю відшмагати першого-ліпшого відвідувача.

     Йдемо далі-на тій же вулиці Сербської ви знайдете: Музей магнітів, магазин живого пива «Галицький бровар» та кав’ярню «Старі мури». Варто також відвідати відоме кафе «Криївка», на жаль ми туди не потрапили, т.к увечері там була величезна черга, але з розповідей друзів можу вам сказати, що потрапивши туди, ви опинитеся в землянці, обвішаній різними плакатами, листівками та іншим інвентарем, вас вразить інтер'єр цієї землянки , меню ресторану і низькі ціни.

       Наступного дня раджу відвідати кнайпу «Гасова лямпа», за адресою вул. Вірменська, будинок 20.В цьому дивовижному закладі повно газових ламп і людей. Стіл слід замовляти в такі популярні місця за день. Пригощають там смачно, як і у всіх кафе цього міста, а ось головний сюрприз знаходиться вище-неймовірної краси літній майданчик розкинувся на даху будинка.Для молодих людей це буде найромантичне місце для зустрічей. І під кінець зазначу цікаве місце – Doping Community.Якщо у вас здають нерви після напруженого навчання або вас дістала повсякденна рутина-це місце саме для вас. Тут можна робити все: бити посуд, розбивати об стіну мобільні телефони, розбивати битою телевозор і багато іншого, але всі ці розваги обмежуються однією маленькою деталлю: будь-який каприз - лише за ваші гроші.

      Закінчуючи огляд Львова, можу підсумувати: до Львова треба брати квитки заздалегідь, речей можна взяти трохи, їсти краще в місцевих кафе, тк «mcdonalds», «Сушія» і «Челентано» є в будь-якому місті, фотоапарат потрібно взяти обов'язково – знімки виходять просто чудові ну і потрібно потрапити на добру погоду – це найголовніше! Найкращий відпочинок можна влаштувати собі цілком самостійно, важливо всього лише: гарне оточення, достатня кількість грошей, здоровий ентузіазм. І не забувайте: «Хіба відпочинок може бути по-справжньому солодкий без втоми? Постійна нерухомість - це навіть не відпочинок. Це небуття, це смерть. "

Подорожувала Тетяна Алексеєва

Фото: Дар'я Ігнатенко 

Про качок з Центрального Парку

 

Замальовка №3 (чиста рефлексія)

Надихає “The Catcher in the Rye” Джерома Селінджера.

‘The mark of the immature man is that he wants to die nobly for a cause, while the mark of mature man is that he wants to live humbly for one’.

Wilhelm Stekel 

„Ознакою незрілості людини є те, що вона прагне шляхетно померти за ідею, а ознакою зрілості – те, що вона прагне покірно жити заради ідеї”

Вільгельм Штекель

 Чи думали ви колись про дощову краплю, що летить на шаленій швидкості до калюжі? Її життя проходить серед мільйонів схожих на неї душ. І все ж таки, вона одна. І їй байдуже – вона летить, щоб впасти і розбитися. І потонути у морі з таких самих як вона. А кажуть – ті, що падають у прірву, ніколи не відчують дна...

 Люди, що перебувають у глибокій депресії, ніколи не вчинять самогубства. Це очевидно. Адже той, хто не має сил жити, – не матиме сил і накласти на себе руки. Перші кроки назовні з щільного кокону всеохоплюючої байдужості, перші промені сонця, що так боляче ріжуть очі, перший подих на повні груди і спроба вийти з овочевого стану – і всесвітня скорбота боляче стисне скроні. 

 Уся неприкрита брехня, усі лицемірні жертви власної ницості, усі слова, вилиті брудом на голови непокірних, усі заздрісні погляди, приховані за мерзенно великою кількістю кольорових масок. Шалена ненависть до всього сущого, або непереборний страх бути здавленим обов’язками і розчавленим, врешті, ними ж. 

 Ці почуття пробуджують або нестримну жагу помсти, або таке ж нестримне бажання вкоротити собі віку. Недарма ті, що лікуються від депресії, перебувають під постійним наглядом лікарів. Бо це єдина хвороба, за якої першою ознакою одужання може стати самовільна смерть.

 Про що думає людина над безоднею? Хіба про те, що лише крок віддаляє її від забуття? 

 Той, хто боїться хибних вчинків і прагне застерігати інших від помилок. Про що думатиме такий перед прірвою? Хіба про те, що є на світі люди, які дарма розіграли своє народження?

 Під єдиним небом живуть люди, на думку яких „всі за всіх винуваті”, і ті, хто не причетний до чужих помилок. А Холден  Колфілд єдиною своєю мрією визнає таку роботу, яка б дозволяла йому оберігати дітей, що граються в полі жита, від падіння з крутого схилу.

 І до речі, куди ж зникають качки з Центрального Парку, коли їхнє озеро вкривається кригою? 

 Анастасія Кучинська

Вогняні танці на Співочому полі, або як вміє "запалювати" "Французька весна"

Теплого вечора останнього четверга квітня яскраво завершився VIII щорічний фестиваль «Французька весна». З цієї нагоди до Києва завітали довгоочікувані «Ударні десантники», чий виступ планували провести ще 2004 року на Майдані Незалежності. 

Приголомшливий «Концерт вогню» на Співочому полі розпочався неочікувано: з пустої сцени. Багатотисячний натовп глядачів, розкиданий по всіх пагорбах навколо, гучними оплесками зустрів «десантників», які з барабанами та полум’ям простували до неї.

І розпочалося шоу: запальні ритми перетікали в різнокольорові салюти. На небі вигравали неймовірні візерунки всіх барв та відтінків: жовтого, синього, малинового, золотавого, і інколи здавалося, що на поле тихо падають зірки або сиплеться золото.

Дійство цілковито поглинало кожного, розворушуючи душі та змушуючи серце битися прискорено, в ритмі з барабанами, які самі учасники колективу називають «збруєю». Неперевершені ефекти потребували серйозної підготовки: 70 кг піротехніки було встановлено на сцені та біля неї.

Магічна аура оповила всіх присутніх. Величезні палаючі квіти розпускалися в нічному небі просто над головами, червоні стріли і навіть спіралі людського ДНК, вималювані феєрверками.

Розповідати про це досить складно, як і передати запах пороху, який танув в повітрі після кожного вогняного залпу. Феєрія барв, вражень та відчуттів, - це те, що вирізняє «Французьку весну» з-поміж величезної кількості фестивалів та примушує слідкувати, повертатись, захоплюватись і насолоджуватись-насолоджуватись.

 

До речі, навіть після офіційного закриття атмосфера свята не покинула столицю, а оселилась в кінотеатрі «Київ», де глядачі змогли насолодитись підбіркою кращих французьких короткометражок в рамках «Довгих ночей короткого метру».  

 Катерина Жупанова

Перші кроки у філологічну науку

            Середина квітня – період, коли в КНУ імені Тараса Шевченка традиційно відбуваються Дні науки. Кожен факультет чи інститут має свої власні традиції щодо проведення цього свята. В Інституті філології до Днів науки усталилося проведення Всеукраїнської наукової конференції за участю молодих учених, серед яких помітну кількість становлять студенти-філологи.

Цьогорічна конференція до Дня науки в Інституті філології мала назву «Концепти та константи в мові, літературі, культурі» і тривала всього один день – 14 квітня. Як зауважив у вступному слові Григорій Фокович Семенюк, директор Інституту філології, цього року конференція побила рекорд за кількістю учасників – майже 700. З одного боку, таку кількість забезпечили гості – науковці-філологи, що приїхали ледь не з кожної області України. З іншого боку, важливою була масова участь у конференції студентів нашого інституту, зокрема бакалаврів четвертого курсу та магістрів. Приємно, що все більша кількість студентів набуває справді живого зацікавлення сучасною наукою. Звісно, до такого зацікавлення нас «зобов’язують» ще й умови: потрібно подбати про вступ до магістратури/аспірантури, а виступ на конференції – це додаткові бали. І дякувати треба нашій адміністрації, зокрема заступнику директора з наукової роботи Олені Степанівні Снитко, за те, що в Інституті філології протягом року відбувається досить велика кількість наукових конференцій, до участі в яких студенти мають доступ. 

Проте, кількість поки що, на жаль, не переростає в якість. Як не прикро, але були цілі блоки студентських доповідей, лише із назв яких ставала зрозумілою некомпетентність доповідачів-студентів та дуже неприскіпливе ставлення їхніх наукових керівників. Особливо в цьому «відзначилися» студенти західної філології та перекладу, котрі брали участь у мовознавчих секціях. Було враження, ніби їхні доповіді – це просто реферовані розділи з граматики певної іноземної мови. Новизною дослідження та живим зацікавленням наукою, як бачимо, тут і не пахне: студенти виступали «для галочки» – заради додаткових балів для вступу в магістратуру. 

Все ж радувало те, що теми доповідей окремих студентів справляли дійсний інтерес і були інколи навіть цікавішими за теми дорослих учених. Особливо у цьому хотілося б відзначити юних знавців зарубіжної літератури, української філології та фольклору.

Якщо порівнювати цьогорічну конференцію 14 квітня з іншими, що проводилися в нашому інституті, то помітними були певні її огріхи в організації. Напевно, через таку масову участь організатори не спромоглися забезпечити всіх учасників ані програмами конференції, ані канцелярським приладдям та бейджиками. Від цього помітно втрачався той святковий пафос, що завше панує на конференціях. Ще одним недоліком, що є характерним, напевно, і для інших великих наукових конференцій, була переповненість секцій – в окремих налічувалося до 20-30 осіб! За регламентом на секційні засідання відводилося всього 3 год 30 хв (14:30-18:00), при цьому на кожного учасника – 15 хвилин, тож виступити встигали у кращому випадку 15-20 доповідачів із кожної секції. Хотілося б, аби надалі якість наших конференцій лише покращувалася.

Якщо секційні засідання загалом потребують подальшого удосконалення – як із боку організаторів, так і з боку наших студентів-учасників, – то пленарне засідання було проведено традиційно на високому рівні. Залучено було переважно справді цікавих науковців. Особливий інтерес залу викликала доповідь неперевершеного Костянтина Миколайовича Тищенка про арабське походження деяких українських груп слів. Багатий матеріал слайд-шоу, енергійність, простота і добродушний гумор – це ті позитивні атрибути виступу Костянтина Миколайовича, що заворожили публіку. Новаторською й актуальною була також доповідь магістрантки Інституту філології М. Каратаєвої «Google Doodles як креолізований логотип».

Родзинкою пленарного засідання був двадцятихвилинний візит знаменитої української діаспорної письменниці Емми Андієвської. Її поетичний виступ яскраво контрастував із суворим стилем наукових доповідей, так що привніс у наукове свято дух поезії та творчості, які так необхідні філологам. А ще потужний енергетичний заряд публіка отримала від самої постаті пані Емми, яка, незважаючи на свій поважний вік, рухалася настільки жваво й енергійно, що навіть пританцьовувала, читаючи зі сцени свої вірші.

Загалом цьогорічна конференція юних філологів була корисною для всіх, хто взяв у ній участь. І якщо для досвідчених науковців участь у ній була лише черговою сходинкою до наукового зростання, то для великої кількості студентів нашого інституту це був перший крок у велику науку. І найбільша значимість конференції, окрім галочки у «професійній біографії», у тому, які уроки виніс для себе кожен її учасник.

Богдан Деркач

Моє місто - не смітник!

     Наше любе, чисте місто Київ, власне, вже не таке чисте і охайне, яким було колись. Центр більш-менш прибраний, а от якщо зазирнути в інші райони, то там можна побачити на власні очі цю нерадісну картину: всюди скляні та поліетиленові пляшки, газети, папірці, різні пакети і т.д. Особливо це видно зараз, навесні.

ЖЕК де-не-де прибирає: у дворах, на майданчиках, але таке щастя випадає далеко не всім киянам. Засміченими є, на жаль, наші улюблені парки, більшість зон відпочинку, пляжі та багато інших місць. Серед лідерів сумного рейтингу - Гідропарк. Люди люблять влаштовувати там пікніки і після себе залишають гори сміття. І це сміття ніхто не прибирає. Там можна знайти пляшку, бляшанку чи якийсь інший мотлох десятилітньої давності! Та проблема не тільки у відпочиваючих, а ще й у тому, що сміття нікуди викидати, бо елементарно немає смітників. Тільки поблизу метро я помітила маленькі урни, але, якщо людина відпочивала далеко від метро, то їй звичайно ж не захочеться так далеко йти до смітника.

     Щоб не дуже лякати тих, хто про це не чув, заспокою, що не все так погано. Все більше і більше людей замислюються над екологічними проблемами і долучаються до різних заходів, спрямованих на покращення стану навколишнього середовища. Одним із таких заходів є всіма забутий суботник. З’явившись у радянські часи як “добровільно-примусовий” захід і забутий за останні 20 років, він знову відроджується, але вже суто як щось волонтерське. В цьому році нашою країною був зроблений немалий, на мою думку, крок щодо поліпшення становища наших міст. 16 квітня був влаштований суботник по всій Україні, в усіх містах. І в ньому приймало участь чимало людей різних поколінь. Цей захід було проведено за підтримки влади, а також за підтримки різних партнерів: Грінко, МТС, Ukr.net та ін. Цей захід мав назву «Зробимо Україною чистою!» і про нього не важко було дізнатись – по телевізору, в інтернеті, по радіо і на афішах розклеєних по місту.

     Десь за два тижні до нього мені захотілось подивитись в інтернеті, чи нема цією весною якогось суботника. Адже я була вражена становищем пляжів Дніпра, проїжджаючи якось на метро повз Гідропарк. Цілі острівки сміття плавали в зеленій воді... Пошукавши на google.com, я знайшла офіційний сайт цього заходу, letsdoit.org.ua, на якому було детально написано, що, як і де буде. Я була дуже захопленою. Там можна було зареєструватись і вибрати місце, де прибирати, а потім чекати коли з тобою зв’яжуться і скажуть куди ти повинна прийти, о котрій і що з собою мати. Я все виконала по інструкції.

Місцем прибирання я вибрала звичайно Гідропарк. Ми зібрались біля Венеціанського моста о 10:30. Ціла компанія з пакетиками і рукавичками, ми приїхали туди трішки раніше, щоб пройтись і подивитись наскільки ж насправді є засміченим Гідропарк і де більше всього сміття. Вийшовши з іншого боку від Венеціанського мосту, ми пройшли до кінця алеї і звернули наліво. Майже з самого початку можна було помітити поодиноко розкидані пакети і пляшки, але чим далі ми заходили, тим «краща» ставала картина.

Були там місця, де, в принципі, не так і багато сміття, але переважали краєвиди, де були влаштовані звалища, і щоб їх прибрати знадобилася б не одна година і купа народу. Ми ж дійшли до березового гаю і вирішили позбирати там. Заповнивши наші невеликі пакети, ми вирушили назад і по дорозі побачили людей, які теж прийшли на цей захід. В групі, до якої ми долучилися, були люди абсолютно різного віку, різної статі, але всі з бажанням допомогти цій “сміттєвій катастрофі”. Дівчина-співорганізатор в футболці з логотипом заходу видала нам пакети. Один був для скла, один для пластика, а один для всього іншого. 

Свої пакети зі сміттям ми поклали в купу до інших і почали збирати на березі в нові. Збирати було не важко і зовсім не нудно, а навпаки весело і легко. Так, з ентузіазмом і жартами ми збирали до першої години. Потім, трішки відпочивши ми пішли допомагати іншій групі волонтерів зносити сміття до наших мішків. Ближче до другої години ми почали відносити ці мішки до головної алеї, а там окремо класти зі склом, пластиком і з усім іншим. Під’їхала «Газель» і робітники в зеленій уніформі завантажили пакети в кузов машини. Дівчина-координатор в білій футболці запросила нас на Венеціанській міст, там чекав хлопець із чаєм і печивом для волонтерів. Це було неочікувано і приємно після такої роботи. Випивши чаю з печивом, ми поїхали додому. Потім, на офіційному сайті було розміщено результати, що всього по всій Україні в акції взяли участь 19946 людей, з яких у Києві 1559. На сайті говориться, що:

«Головний результат проекту – в тому, що більше 10 000 українців об'єднали свої зусилля для того, щоб на всю Україну сказати: "Ми хочемо жити у чистій і гарній країні! І ми всі разом готові діяти задля цього!"

Якщо більше 10 000 з нас своїми руками прибирали сміття – це означає, що мільйон людей подумки був з ними, всією душею підтримував цих активістів».

     Хочеться сказати тим, хто ніколи не відвідував такі заходи, що це не так важко як може здатися, бо як може бути неприємним те, що ти власноруч прибираєш своє рідне місто? Так, тепер немало байдужих людей, але, сподіваюсь, небайдужих більшатиме. Адже приємніше жити в чистоті і не перетворювати своє місто на смітник.

Коли буде наступний такий суботник, ще не відомо, але я впевнена, що після проведення цього заходу, за чистотою свого міста стежитиме більше людей.

Діяла Дар’я Лисенко

Стильні штучки Жовтого корпусу

         Прийшла весна, і всі студенти повільно, але все-таки прогресивно вибираються з теплих шубок та курток і перевдягаються в весняні кофточки і симпатичні туфельки. 

 Якось ішла я коридорами нашого старенького, але все ж таки рідного університету і звернула увагу на те, наскільки ж студенти різноманітні в виборі одягу. Наші жовті стіни багаті на цікавих особистостей, в нас є чорні і білі, гламурні і просто одягнені, - всякі .

 Мені випала змога познайомитись з деякими студентами, які люб’язно погодились розповісти, чому вони так одягаються.

 Перша особистість дуже цікава та різнобарвна. Мабуть кожен, гуляючи коридорами, звертав увагу на цю граціозну різнобарвну дівчину з чудернацькою зачіскою. Це Аліна Опрелянська, студентка – фольклористка, яка навчається на ІІ курсі. Свій стиль вона визначила вже потрапивши в університет, а предмети, які вивчають на її спеціальності, дали остаточну впевненість у виборі такого вбрання. Дівчина зовсім не звертає увагу на те, що привертає увагу оточуючих, їй так зручно та комфортно. В цій яскравості є свої позитиви та негативи. Тебе знатимуть викладачі, але і коли тебе не має на парах, вони одразу ж таки поставлять «енку». Такий одяг в звичайних магазинах не купиш. Для цього є спеціалізовані місця. В її гардеробі присутні яскраві кольори, прикраси, стилізовані під античність та часи Київської Русі, довгі різнобарвні спідниці, одним словом, все, чого душа забажає. Ще один плюс в такому стилі - це зручність, ніяких підборів та надкоротких спідниць-поясів, все просторе і не заважає рухатись. 

 Побільше б нам таких кольорових та яскравих, і тоді наш навчальний заклад перетвориться просто на райдугу розумової сили.

 Ще одні помітні дівчата – це першокурсниці-сестрички Аліна і Аня Швець, які вивчають польську мову. Це модні та стильні студентки, які одягаються за останніми тенденціями моди. Звичайно, їхнє вбрання ні в якому разі не можна прирівнювати до манери вдягатись вище згадуваної цікавої фольклористки, тому що в кожний сам обирає свій стиль, які сережки одягти під блузу в горошок і чи вдягати її взагалі. І ми не сміємо роздумувати та гадати, хто з них краще одягається і кому що пасує. 

 Як говорять дівчата, коли збираються до університету одяг якось сам обирає їх. Все робиться спонтанно і невимушено, але зі смаком та ноткою легкості. Настрій завжди відповідає їхньому вбранню. Коли не весело, то одягають штани, веселу футболку та темні окуляри, щоб не видно було сумних оченят. А якщо настрій на 100%, то в хід ідуть всі відтінки кольорів які можна знайти у величезній шафі з одягом . Тому вони завжди виглядають так гарно. 

Наступного разу під приціл нашої фотокамери попадуть інші яскраві та стильні філологині. Після обох зустрічей я зробила висновок: одягайтесь так і лише так, як підказує вам ваш внутрішній голос, і тоді ви завжди будете на висоті. Далі буде.

 Спілкувалася Підлісна Ганна

1 квіт. 2011 р.

Ким є Шевченко сьогодні?

     Пам’ятник йому стоїть майже у кожному місті-райцентрі, його вивчають усі без винятку українські школярі, любов (читай: звичку) до нього приковують ще з дитячого садочка.

     Схоже на широку пропаганду з невідомою метою. Хто такий Шевченко насправді? Навіщо змушувати його любити? Чому його читають не просто через те, що він геніальний, або, як стверджують літературознавці, геніально актуальний, а тому, що так прийнято?

     Ми знаємо Шевченка лише з критичної літератури, у нас немає права на власну думку щодо нього, тому що будь-який камінь в город Шевченка розцінюється майже як зрадництво усієї нації, народу, історії, Батьківщини, минулого, сучасного, майбутнього і взагалі місця немає тому негіднику на українській землі.

     В чому специфіка геніальності Шевченка? 

     Чим він геніальніший від будь-якого поета-романтика? Тематика перекликається, образна система і методи взагалі практично спільні для усіх романтиків. Диференційна ознака Шевченка хіба у його радикальних поглядах, у його закликах до активних дій. Але для сучасності це не так уже і актуально. Хіба що заклики так і залишились лише закликами, що мов сіль на рану лунають з ротів і ротиків на Шевченківських читаннях.

     Шевченко – втілення нездійсненої мрії, образ людини, яка присвятила своє життя безплідній поезії, та красивим картинам, суть яких тепер у задоволенні естетичних потреб, та і то не в сильному задоволенні. Кого зараз цікавить героїчне минуле, якщо в нас таке нікчемне сучасне? Шевченко у свій час змусив повірити, що якщо у нас буде свобода, якщо українці будуть самостійним вільним народом, самодостатнім і самобутнім, то тоді буде нам щастя. І ось – XXI століття, ми вільні, маємо свободу вибору і дій, і ми – щасливі? 

     План «щастя» за Шевченком провалився. Хоча, мабуть, боротись за утопію від самого початку було безглуздою ідеєю. Впевнена, якби Шевченко ожив у нашому теперішньому світі, він би спалив усі видання, усі примірники своїх творінь. 

     Хто взагалі назвав Шевченка пророком? Що він напророкував?Він описував те, що було на той час, проблема в тому, що ментальність наша не змінилась, ось і вийшло, що твори Шевченка – вічні.

     За що поважаю Кобзаря – то за його відданість своїй справі, за його «творчість»(як рису характеру) до останнього подиху, за войовничість його духу, за відповідальність перед собою. І, можливо, це головне. 

     Можливо Шевченку-особистості, а не Шевченку-поету треба ставити пам’ятники, можливо його біографію, а не вірші треба зачитувати на Шевченківських вечорах?

     Пошанування цієї великої людини зводиться до того, що він митець, тобто той, хто задовольняє наші естетичні потреби. … Давайте не будемо робити з Шевченка клоуна. Адже та широка пропаганда Шевченківства насправді умисне розставляє не ті акценти, спеціально відводить нашу увагу не на те, принижуючи вагу цієї постаті у нашій історії.

     Давайте не брати приклад з того, що він написав, а наслідувати того, ким він був. Бо насправді не треба поважати Шевченка, бо він написав «Кобзар». 

     Варто поважати «Кобзар», тому що його написав ШЕВЧЕНКО. І вірити, що ми зможемо удосконалити державу.

     Аня Іващенко

Пофестивалимо?

        Студентське життя швидкоплинне  і сповнене різних несподіванок. Гуртожиток-університет-бібліотека-гуртожиток. Ви дійсно хочете саме цього? Озирніться… Що ви бачите позаду? 

Замкнене коло, безмежну кількість втраченого даремно часу, який пролетів повз вас галопом, лишивши по собі лише тонни конспектів? Можливо, ви дійсно не знали, що робити, чи просто не мали можливості дізнатись? Що ж, якщо весна дійсно постукала своїми крилами до вас у кватирку, час задуматись про все те цікаве, що з вами відбулось і ще обов’язково має відбутись.

Весна принесла за собою не лише тепло і пробудження природи. Що ще?

 Готуйте записнички, пакуйте валізи - час фестивалити!

З 2 квітня жителі Києва матимуть змогу відчути себе трохи парижанами, адже в столиці стартує фестиваль «Французька весна-2011», той самий, який в минулому році дав змогу сотням глядачів насолодитись видовищем чарівних янголів, які виконували складні акробатичні трюки у нічному небі над Софійською площею. В цьому році програма обіцяє бути не настільки барвистою, але не менш цікавою. Глядачі зможуть відчути справжній французький шарм кінострічок з участю кінодіви Ізабель Юппер, зустрітися із французькими кінематографістами і письменниками. І, звісно, знову зануритись в атмосферу «Довгих ночей короткого метру», які пройдуть в кінотеатрі «Україна» з 29 квітня по 1 травня.

Детальна програма:

http://gorod.kiev.ua/afisha/afisha_event.php?event_id=8998

3 3 по 6 квітня у  Львові відбудеться  святкування Світлого Великодня. Дивовижне місто лише підсилить те відчуття родинного духу, яке оселиться у кожній з численних церков, на кожній площі і вулиці, на яких у дні Великодня відбуваються фольклорні свята, виставки, концерти, театралізовані дії, що привносять весну у наші серця. 

14-17 квітня нас ощасливить один з найкреативніших фестів «ArtВесна-2011. Саме там, на «АртВесні», вашій увазі будуть представлені фотовиставки, креативні покази, творчі вечірки, які гарантують шквал позитивних емоцій.

А якщо вам пощастить вирватись на кілька днів до сонячного Криму, не пропустіть фестивалю тюльпанів, адже  з 15 квітня по 1 травня 2011 в Нікітському ботанічному саду в Ялті вперше відбудеться весняний парад квітів.

15 квітня стартує Фестиваль польського кіно в Україні. Цього року фільми представляють особисто режисер Януш Моргенштерн, сценарист Кшиштоф Лукашевич, продюсер Влодзімєж Нідерхауз та інші діячі польського кіно. Одразу після урочистого відкриття фестивалю українські глядачі матимуть змогу переглянути фільм «Менше зло» та поспілкуватися з його творцями. Також у програмі фестивалю – стрічки «Генерал Ніл» Ришарда Бугайскі, «ЕнЕн» Фелікса Фалька, «Шопінг-дівчата» Катажини Росьланєц, «Скільки важить троянський кінь?» Юліуша Махульські, «Ніколи не говори ніколи» Войцеха Пацини. Фестивальні покази пройдуть з 15 по 28 квітня 2010 року у трьох містах України – Києві (15-21 квітня), Вінниці (17-23 квітня) та Донецьку (22-28 квітня).

В період з 30 квітня по 3 травня у Хотинській Фортеці відбудеться Другий Міжнародний фестиваль історичної реконструкції середньовіччя фестиваль "Битва Націй 2011", який стане одним з наймасштабніших фестів подібного роду не лише на теренах України, а й усієї Європи. Де ви ще зможете побачити середньовічного лицаря в повному бойовому оснащенні та спробувати постріляти зі справжнього арбалета?

Кінець весни та початок літа обіцяють бути  не менш феєричними.

Мандрівникам або просто закоханим у джаз необхідно відвідати Львів у період 30 квітня - 2 травня, адже там відбудеться щорічний етно-джазовий фест «Флюгери Львова». Якщо ви добре обізнані в історії, то дійсно, ви нічого не плутаєте, цей фест частково присвячений дню заснування Львова і проводиться неподалік від Ратуші. Прекрасна можливість насолодиться атмосферою одного з найкращих міст України у супроводі запальних мотивів.

А от  7 та 8 травня  вже  в Києві на Трухановому острові  на відвідувачів чекає  «Рок Січ» - фестиваль, відомий також як «злітна смуга» для багатьох молодих колективів. В цьому році вперше фестиваль буде платним (від 30 грн), але організатори планують взяти високу, дійсно «європейську планку».

Наступна подія цієї гарячої пори не є власне фестивалем, але, враховуючи масштабність, ми не можемо лишити її поза увагою. 8 травня до Києва завітає Sensation - одна з найзначніших подій, котра щороку об'єднує мільйони цінителів якісної електронної музики в усьому світі. Фантастичні декорації, запаморочливе шоу від найкращих ді-джеїв планети, що примушує затамувати подих. Sensarion - забава не з дешевих, але хто зможе собі це дозволити, не пошкодує, адже унікальна концепція "все в білому"(обов’язкова умова – дрес-код) дозволяє створити по-справжньому казкову атмосферу. Ціна квитків – від 500 грн, а сама подія відбудеться в МВЦ. 

21-22 травня відбудеться міжнародний фестиваль "Київська Русь XIII ст." , який дасть старт новому сезону в парку "Київська Русь", що в селі Копачів під Обуховом. У період з травня по жовтень відвідувачі зможуть спостерігати за масштабними битвами богатирів, попробувати свої сили в кулачних боях та навчитись їздити верхи. Дістатися можна на маршрутці від станції метро "Видубичі". 

 І звісно, не забуваймо готуватись до одного з найнеординарніших фестів, який відбудеться вже влітку. З 30 червня по 3 липня на придніпровських міста пагорбах Ржищева під Києвом відбудеться Четвертий міжнародний еко-культурний фестиваль "Трипільське коло 2011 року. Повітря". Трипільське коло" - це толока фестивальна, численні майстер-класи, кінопокази, квести, семінари, різноманітні етно-шоу. І все це під шалені ритми Трипілля разом з відомими групами, барабанним диско- та власними творчими імпровізаціями, а також це 15 гектарів музики, творчості, краси мистецтва.

Сподіваємось, що ви ще не втратили голову від запропонованого розмаїття. В будь-якому разі, бажаємо вам яскравих спогадів та активної весни.

Спокушала Вікторія Решітько

Хто хоче стати волонтером?

         Євро-2012 – подія, яку найбільше обговорюють нині, яку так чекають і до якої хочуть долучитися – хтось - як вболівальник, а хтось – як волонтер УЄФА, реальний співорганізатор Турніру. 

Тож «Абзац» звернувся до Ольги Бузнік, координатора волонтерів Місцевого організаційного комітету УЄФА ЄВРО 2012, і поцікавився, як саме можна стати волонтером УЄФА, у чому полягає суть роботи, які є її напрямки, словом, знайти відповіді на найнеобхідніші запитання.

 Які основні вимоги до того, хто хоче бути волонтером Євро-2012?

 Існує три базові вимоги до всіх кандидатів. Перша – досягнення кандидатом 18-ти років на 1 березня 2012 року. Наступна вимога – володіння розмовною англійською мовою. Вона потрібна не тільки щоб спілкуватися з гостями, але й щоб працювати з керівниками проектів, які розмовляють винятково англійською.

Володіння іншими іноземними мовами буде перевагою. Третя і найголовніша вимога – це усвідомлене рішення стати волонтером та щире бажання допомогти. Крім трьох базових критеріїв є специфічні, в залежності від обраного напрямку роботи. Наприклад, IT-волонтер має добре розбиратись у комп’ютерній техніці і програмному забезпеченні, а волонтерам-водіям необхідно мати суттєвий досвід у керуванні автомобілем.

 Як стати волонтером?

 УЄФА розпочне офіційну реєстрацію кандидатів у волонтери влітку 2011-го року на сайті uefa.com, і це буде єдине місце, де можна буде це зробити. Після розгляду заявок, кандидати у волонтери отримають запрошення на інтерв’ю, що проходитимуть вихідними днями з вересня по листопад 2011 року в Києві, Донецьку, Львові та Харкові. 

Час для інтерв’ю кандидати обиратимуть самі, адже разом із запрошенням на співбесіду кожен отримає доступ до розкладу, за яким зможе обрати зручний проміжок. Це дозволить уникнути черг. Найважливіше завдання інтерв’ю – разом з рекрутером обрати напрям роботи, в якому працюватиме волонтер.

 Коли буде відомо, чи затвердили твою кандидатуру на роль волонтера?

 Результати інтерв’ю стануть відомі у грудні 2011 року, лише після того, як всі бажаючі пройдуть співбесіду. Протягом зими 2011-2012 відбуватиметься підписання договорів з тими, чия заявка буде схвалена. Договір про волонтерську діяльність визначатиме структуру співпраці волонтера з МОК та УЄФА.

 За якими напрямками працюватимуть волонтери?

 Для організації чемпіонату планується залучити близько п’яти тисяч волонтерів у двох країнах. Ці люди будуть задіяні в організації всіх офіційних заходів у трьох місцях: стадіони; готелі, що обрані штаб-квартирами УЄФА та аеропорти. Добровольці будуть задіяні у 20-ти наступних напрямках роботи: 

 Детальну інформацію про напрямки роботи можна буде знайти найближчим часом на волонтерському порталі на сайті УЄФА (www.uefa.com/uefaeuro2012/volunteers/)

 Як волонтер може обрати напрямок, у якому хоче працювати?

 Коли кандидат у волонтери подає заявку, він має вказати три напрямки, в яких хотів би працювати. Згодом, під час проходження інтерв’ю, його скеровують у той тип діяльності, в якому він міг би реалізуватися найкраще. Кожен із напрямків відкриває шлях до багатьох цікавих можливостей та приємних несподіванок.

 Чи будуть проводитися тренінги для волонтерів?

 Волонтери пройдуть два типи тренінгів: електронний (дистанційний), який стартує в березні 2012 року і операційний (навчання на місці). Останній поділятиметься на функціональний (що саме робити) та нефункціональний (навички роботи з людьми). 

Після підписання договору кожен волонтер отримає особистий пароль доступу до волонтерського порталу на сайті УЄФА для проходження електронного навчання, а у квітні, травні і в перший тиждень червня 2012 року волонтери прийматимуть участь в операційному навчанні разом з керівниками своїх напрямків. Під час таких тренінгів усі волонтери отримають детальну інформацію про їхню роботу та відшліфовуватимуть практичні навички.

 Де можна отримати достовірну інформацію щодо волонтерства під час Євро-2012?

 Єдиним офіційним джерелом інформації є сайт uefa.com.

Участь у волонтерському проекті дає багато переваг. Кожен волонтер отримає від одного з офіційних спонсорів уніформу,у яка включатиме в себе повний набір спортивного екіпірування: від шкарпеток до куртки. Всі волонтери будуть застраховані коштом УЄФА від нещасного випадку та отримуватимуть одноразове харчування гарячими стравами під час зміни. Також волонтери отримають сертифікат про участь у волонтерській програмі Євро-2012 з підписом Президента асоціації і цінний подарунок.

Сумно волонтерам не буде, адже під час турніру вони матимуть ексклюзивний доступ до спеціалізованого центру дозвілля та відпочинку, який буде організований для «помічників» УЄФА – він буде розташований поблизу стадіону, тут можна буде відпочити, пограти в настільний футбол, подивитися матчі на великому екрані, поспілкуватися.

Приєднуйтесь!

Вікторія Савчук