30 вер. 2011 р.

Гуртожитські війни

     Для іногороднього студента важливо не лише звикнути до нового міста, нового навчального закладу, зовсім нового способу життя, а й до життя в гуртожитку. Не завжди таланить з сусідами, але завжди є вихід із ситуацій. Вузол можна просто розрубати, а можна розв’язати його.
     Іноді здається, що своє 17-річчя я запам’ятаю найкраще. Воно минало за горами підручників, й інколи здавалося, що я поволі перетворюся на типового ботаніка, за складанням всіляких іспитів і тестувань. Воно бачило мої перші найбільші розчарування, мій випускний, шалені черги до приймальних комісій і вагання з вибором вишу і спеціальності. А коли документи було подано і махати руками вже пізно, почалися всілякі вагання з тим, як буде жити там, в гуртожитку?
     Всі ми чули купу історій про те, як наші друзі, знайомі, знайомі знайомих мали якихось схиблених співмешканців. Тай, певно, багато хто з нас стикався з такими. Розповідали мені про дівчину, яка любила готувати щось їсти десь так після 2-гої ночі. Починалося тарахкотіння тарілками, плямкання, шарудіння, яке заважало іншим відпочивати.
    Одна моя знайома потрапила у «четвірку». Спочатку всі жили мирно і дружно, намагалися роззнайомитися краще, а потім вийшло так, що три її сусідки стали «лєпшими» подругами, а вона залишилась осторонь. Або ж інша ситуація: в кімнаті мешкало троє. Двоє були прихильниками однієї з популярних сьогодні субкультур, слухали специфічну музику, одягалися відповідно, вели характерний собі спосіб життя. Третю людину просто ігнорували. Як чинити в таких ситуаціях?        Певно, варто все ж таки порушити мовчанку, заговорити і з’ясувати, в чому ж річ. Можливо, щось колись трапилося, хтось когось не так зрозумів? Або просто люди не сходяться характерами. Тоді варто комусь змінити співмешканців.
    Буває, що не вживаються люди, які вчаться на різних курсах. Але тут ситуація неоднозначна. Знайому, першокурсницю, підселили четвертою до дівчат, двоє з яких були на третьому курсі, третя – на шостому. З двома першими все дуже гарно склалося, потоваришували, дівчата допомагали, ділилися шпаргалками, конспектами, підручниками, досвідом. А з третьою все було трохи не так. Дівчині не подобалося те, що троє інших вчаться допізна, що вранці, коли темно, збираються з увімкненим світлом. Домовилися, що ввечері до встановленого часу будуть вимикати світло і всі лягати спати. А вранці таки працювала настільна лампа.
    Найбільш поширеною проблемою всіх гуртожитків є невимитий посуд, розкидані речі, не прибрана вчасно, або взагалі неприбрана кімната, недотримання графіку чергування на кухні, словом, невиконання власних обов’язків. Хтось вирішує такі проблеми сварками, хтось загальними зборами кімнати, блоку, поверху, на яких загалу викривають обличчя злісних порушників, хтось складає графік чергувань і дотримується його.
    Та все ж таки гуртожиток – це не місце для воєн. І якщо виникають якісь проблеми, хтось чимось не задоволений, все потрібно обговорити, спокійно, без нецензурної лексики і принижень. Тут кожен має поважати інших і насамперед себе. Найважливіше - розв’язувати конфлікти, не жити за принципом «око за око, зуб за зуб».

    Компроміси шукала Вікторія Савчук

Найстаріша вища школа Польщі

     Ягелонський університет (Uniwersytet Jagielloński) – найстаріша вища школа Польщі і один із найдавніших університетів світу. Сьогодні цей навчальний заклад вважається найкращим у Польщі. Університет був створений у 1364 році Казимиром ІІІ, а в 1400 році реорганізований Владиславом ІІ Ягайлом, тому й названий університет на його честь.  
    Ягелонський університет надає три освітні ступені : Бакалавр, Магістр, і Доктор. Має більше ста спеціальностей, що викладаються польською мовою, та більше десятка - англійською мовою. Все частіше лекції читаються іноземними мовами. Лекції вчених з інших країн включені до навчальних програм на усіх факультетах та спеціальностях. Студенти Ягелонського університету завершують навчання зі знанням не менше двох іноземних мов на високому рівні.
    Університет має успіхи в галузі гуманітарних та суспільних наук. Науково-дослідна археологічна експедиція, сформована із працівників Ягелонського університету у Гватемалі, закінчилася грандіозним успіхом. У 2006 році на території Nakum, культурного центру майя, вони виявили, могильник, котрий не був розграбований, з великою кількістю предметів, що представляють наукову та культурну цінність. Це був перший повністю незалежний польський археологічний проект, що здійснювався на землі майя.
     В університеті є 111 спеціальностей, 15 факультетів, серед яких і філологічний (Wzdyiał Filologiczny), де вивчають англійську, німецьку, іспанську, класичні мови, східні: арабську, японську, турецьку, також вивчають тут португальську, російську, болгарську, хорватську, чеську, сербську, словацьку, угорську, італійську і українську.
    Філологічний факультет появився в структурі у 1951 році після поділу існуючого Гуманітарного факультету. Проте в нинішньому вигляді факультет філології постав після відокремлення Інституту полоністики у 2005 році. Факультет складається з 10 підрозділів: Інститут філології англійської, німецької філологічного інституту, Інституту класичної філології Інституту сходознавства, Інституту романської філології, Школа слов'янських мов, Інститут з вивчення Сходу, кафедра угорської філології, кафедри мовознавства загального і індоєвропейського.
Кафедра української філології була створена 1926 року. А ще у 1920 році тут була заснована Українська Студентська громада, у якій станом на 1930 рік налічувалося 400 студентів. Серед відомих українських випускників Василь Стефаник, Катря Гриневич, Роман Ясевич, Володимир Старольський, Мартин Русин, Юрій Котермарк. Також в університеті є Факультет полоністики, де є такі спеціальності, як польська філологія, культурознавство і театрознавство.
    З 1962 року Ягелонський університет почав свою співпрацю з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.
    Ще у травні 2004 року Польща стала членом Європейського Союзу, тому диплом Ягелонського університету визнається всіма країнами Європи. Для вступу необхідно як мінімум мати атестат про закінчену середню освіту та високий рівень володіння англійською.
    Ягелонський університет – це унікальне та одночасне поєднання стародавньої, багатої історії та сучасних інноваційних процесів і розробок. Він є найстарішою науковою установою Польщі, його існування було безперервним, незважаючи на різні історичні події та негаразди, яких зазнавала Польща.
     
     Віка Савчук

«Будь українцем – вишиванку вдягни!»

     Якщо в неділю, 18 вересня, вам трапилось побачити на вулицях Києва величезну колону людей, одягнених у вишиванки, з прапорами в руках, піснями та патріотичними гаслами на вустах, то ви стали очевидцями VIII-го мегаграндіозного маршу у вишиванках.
     Ось уже чотири роки підряд двічі на рік – у травні, «поки не жарко», та вересні, «коли ще тепло», – студентами київських вишів організовується похід, метою якого є «популяризація національного одягу та українських традицій, розвиток патріотизму». Ідеєю стало, за словами одного з організаторів, «звернення до українського коріння», популяризація вишиванки як «національного генетичного коду», а не просто модного елементу гардеробу. Марш об’єднує людей, для яких Україна – не пустий звук, людей, які вважають себе патріотами, люблять, показують і доказують, що люблять українське – від народного одягу та пісень до рідної історії, людей, для яких приємно пройтися вулицями столиці в народному одязі та «просто поринути в українську культуру без зайвої політики». Останню забезпечила позаполітичність заходу.
     Якщо в першому поході брало участь всього 4 людей, то останній восьмий нараховував понад 300 учасників. Щирість та веселий молодіжній дух, з якими був організований похід, зробили свою справу: створили приємну атмосферу та зробили захід таким, у якому хочеться брати участь і надалі.
     Дійство розпочалось об 11 годині біля музею «Золоті ворота» із вітального слова організаторів-студентів (Андрій Бабінський, Олена Базилівська, Влад Гаркавенко, Іра Горак) та спеціально запрошених гостей: письменників Валентини Козак та Сергія Пантюка, громадського діяча Тараса Пушкара. А близько 12-ої за маршрутом «Золоті Ворота – Софійська площа – Михайлівська площа – Андріївський узвіз – Поштова площа – Європейська площа – Хрещатик» стартував сам марш під гаслами «Ми України доньки й сини, будь українцем – вишиванку вдягни!», «Вишиванку вдягай – Україну кохай!», «Україна понад усе!». На кожній із «зупинок» проводились конкурси на знання історії, культури та географії України, на будь-який смак і вік. Найцікавішим подарунком став сертифікат на безкоштовну сорочку. Найдотепнішою відповіддю – 3-річної Софійки, яка брала участь у конкурсі серед найменших: «Президент – це люди, що хочуть мені щось сказати». Обрали також найгарнішу вишиванку, у цьому допоміг письменник Сергій Пантюк.
     Яскравість та незвичність походу для столиці було відчутно вже із самого початку: перехожі – як кияни, так й іноземці, робили фотознімки, підходили із запитаннями та цікавились датою наступного походу, а самі учасники дивувались великій кількості молоді, яка прийшла на марш.
 «Ми тут вперше, залишились абсолютно задоволеними, дуже цікаво, – поділились враженнями студентки українського відділення ІФ Тетяна та Наталя. – Захід неочікуваний для столиці саме тому, що досить багато молоді, і це приємно. Хотілося, щоб були групи людей, які продовжать організовувати подібні заходи».
     Після закінчення офіційної частини всі бажаючі поїхали в "Музей національної архітектури й побуту Пирогово" для продовження святкування уже в менш формальній і більш відповідній за духом обстановці для спілкування, нових знайомств, ігор, українських пісень.
Дата наступного походу – 20 травня 2012 року, у якому можуть взяти участь усі бажаючі та небайдужі до український традицій.
     Яна Сабляш

А чи не час нам підживитися?

  Попри усталену думку про те, що справжній студент має бути голодним, власний кількарічний досвід навчання у стінах рідного корпусу доводить: граніт філологічних наук краще засвоюється після доброго сніданку/обіду. Та й як на зло, мрії про бодай щось їстівне приходять до ще сонного студента по буднях з самісінького ранку і без запізнень.
 Навчання почалося не так давно, але, гадаємо, першокурсники, особливо ті, яким пощастило вчитися у першу зміну, вже неодноразово встигли відчути ранковий голод на собі. І хоча університет не пам’ятає випадків втрати студентами свідомості від недоїдання, можливо, подальша інформація допоможе вам уникнути голодного блиску в очах, та додасть натхнення під час навчання.
 Отже, на правах «старожилів» Інституту філології спробуємо якщо не врятувати,то принаймні поліпшити життя тих, хто цього року приєднався до студентського братства.
Полювання на їжу,або як вижити у жовтих джунглях.
 Жартуємо, звичайно. Але для зовсім критичних ситуацій порадимо запатентований авторський спосіб пошуки харчу можна розпочати безпосередньо в аудиторії, дивлячись очима кота з відомого американського мультфільму на одногрупників. Як показує практика, бодай у одного з них знайдеться випадкове яблуко, печиво або цукерка. Цих стратегічних запасів вистачить, щоб протриматись до заповітного часу Х – відкриття їдальні. Зовсім про всяк випадок  зауважимо, що знаходиться їдальня у лівому крилі, на другому поверсі. Вхід через кафетерій на першому поверсі. Нагадуємо це тому, що три року тому, будучи першокурсницями, автор з подругою, не здогадуючись про існування в корпусі їдальні, знайшли її цілком випадково. У місяці грудні.
 Крім того, допоможуть студентам прокинутися осінніми та зимовими ранками напої зі смаком кави з автоматів, розташованих на першому поверсі. На правах реклами додамо, що від автомата у правому крилі можна отримати безкоштовний урок італійської мови.
Скільки в нас часу? –Мінімум. Скільки в нас грошей? –Мінімум.
  Довгоочікувана «велика» перерва. Попри всі очевидні переваги їдальні, варто затриматися на парі бодай п’ять зайвих хвилин – і стає зрозуміло, що у напівкілометровій черзі виживуть найвитриваліші. Тож, маючи у запасі 20 хвилин, у пошуках смачної і здорової їжі вибігаємо на вулицю. Рекомендуємо звернути увагу на  ряд продовольчих кіосків, розташованих уздовж парку Шевченка. Асортимент дозволяє швидко втамувати голод, крім того, можна купити гарячі булочки з сосисками, а якщо не полінуватися і пройти трохи далі – млинці та сандвічі з різноманітною начинкою та випічку, за досить демократичну ціну. Постоявши у черзі не більше 4-х хвилин,отримуємо заповітний пакуночок з їжею та стакан з окропом,тобто чаєм або кавою. Повертаємось до університетської аудиторії  частково або більш-менш ситі. Місію виконано.
Мистецтво поглинати їжу.
  Однією з безперечних переваг університету з «їстівної» точки зору є його розташування у центрі міста. Тож різноманітні кафе, ресторани та бари тут на кожному кроці. Проте й ціни здебільшого вище середніх. Тому поговоримо виключно про заклади, найбільш сприятливі для студентського гаманця.
  Як знову-таки доводить досвід, більшість доріг веде до «Mc Donald`s», що на Великій Васильківській, 22, біля самого виходу зі станції метро «Площа Льва Толстого».  Улюблені бургери, смачна картопля, хрумкі пиріжки, запашна кава, ранкове меню для тих хто не полінувався прокинутися раніше, посиденьки з друзями на затишних диванчиках… Найвідоміша американська мережа закладів харчування особливих рекомендацій не потребує.
  У якості невеликого фаст-фудівського бонусу не можна не згадати легендарну Київську Перепічку (вул. Богдана Хмельницького, 3). І нехай вас не лякає довжелезна черга, яка, треба віддати їй належне, просувається досить швидко у будь-яку пору року. Цей нехитрий кулінарний виріб варто спробувати хоча б за те, що за свою понад п’ятдесятирічну історію він надійно зайняв своє місце у самісінькому серці Києва.
  Також можна завітати до їдальні «Червоного» корпусу – загалом тамтешнє меню не відрізняється від страв, які пропонують у «Жовтому» корпусі, проте дуже приємно обідати у затишку, в оточенні зображених на стінах Цариць наук, серед яких, звісно, й наша улюблена пані Філологія.
  Бажаючим замовити традиційні українські страви та недорого пообідати першим, другим, третім, та ще й компотом на додачу, радимо «Пузату хату» (Велика Васильківська,40 , Басейна, 1/2a) , а також «Єврохату» (пл. Бессарабська, 2).
  Домашні страви можна скуштувати й у ресторані швидкого харчування «Дрова» біля м. Золоті Ворота (Володимирська, 42а).
  Поціновувачам піци можна завітати за адресою: Льва Толстого,1а до «Verona Pizza».
  Заслуженою популярністю за атмосферність, демократичність цін  та найближче до університету розташування користується рок-н-рол кафе «Шалена Мама».
  Завітати на чашку кави з чимось солоденьким можна до Double Coffee ул. Богдана Хмельницького, 42) та "Кофе Хауз" (Пушкінська, 13/5).
  Якщо трохи прогулятися до Бессарабки, можна поїсти японських страви вітчизняного виробництва у закладі «Сушія» за адресою: вул. Велика Васильківська,1-3/2 (біля «Пінчук Арт-центру»).
  Досить непоганим, на нашу думку, є ресторан «Євразія» за адресою Льва Толстого, 11/61, що на перетині вулиць Володимирської та Льва Толстого, орієнтований на японську кухню. Недолік – повільне обслуговування,  а персонал особливою привітністю не вирізняється.
 Як бачимо, у центрі міста навіть із невеликою сумою грошей голодним залишитися важко, та й з часом кожен обов’язково знаходить собі заклад до смаку і до кишені. Ми щиро сподіваємось, що наші поради допоможуть вам, адже що б там не казали, а ми, студенти, знаємо як важливо вчасно поїсти, якщо рука записує конспект,а перед очима поволі пропливає образ тарілки з маминим борщиком. Тож нехай шлунки та голови завжди будуть наповнені, а гарний настрій і творче натхнення спонукають до пізнання невідомого. Чого й бажаємо усім.
  З вами харчувалася Ася Воронкова

Бібліотека в кишені


У вас дилема – купувати електронну книжку чи ні? Тоді ми йдемо до вас!
Електронні книги – це група спеціалізованих пристроїв, що відображають текстову інформацію в електронному вигляді. Наприклад: Orsio, E-book reader від Lbook, Pocketbook, Onyx boox, FR book, Explay, Sony, Amazon та інші. 
Розглянемо основні плюси і мінуси електронних книг. 
Плюси електронних книг: 

1)                      В електронній книзі є пошук по тексту, різні переходи за гіперпосиланнями, відображення тимчасових виділень та приміток. 
2)                      В одному пристрої електронної книги можна зберігати сотні й тисячі книг. Крім цього, в порівнянні зі звичайними друкованими книгами,
 електронну книгу значно простіше транспортувати.
3)                    Електронна книга здатна відображати анімовані картинки. 
4)                     Електронні тексти коштують набагато дешевше, ніж їх паперові аналоги або ж їх можна скачати в Інтернеті безкоштовно. 
5)        Використання електронних книг дозволяє заощадити велику кількість паперу і зберегти природу. 

Мінуси електронних книг: 

         1) Пристрої для електронних книг більш крихкі, ніж друковані книги. Екран –"електронний папір",  може бути пошкоджений від падіння з висоти вашого ліжка, або навіть при сильному натисканні пальців. Особливо цей недолік характерний для електронної книжки з екранним розміром більше 7 дюймів. 
        2) Вартість електронної книги приблизно дорівнює вартості 50-100 друкованих книг. 
        3) Багато видавців не створюють електронні книги одночасно з паперовими, тому електронні варіанти з'являються значно пізніше. Хоч пірати й оцифровують новинки книжкового ринку досить швидко, для того щоб їх завантажити необхідно користуватися файлообмінними мережами, а останнім часом торренттрекери знаходяться під пресингом з боку борців за авторські права. 
      
4) Виробники деяких електронних книг можуть дистанційно видаляти інформацію з особистого пристрою користувача. Це стосується пристроїв, поширених в США, типу Kindle і Sony reader. 
      5) Пристрої для читання електронних книг повинні завжди бути своєчасно підзаряджені, але навіть на сьогоднішній день це – пристрої, які споживають мало енергії. Однієї зарядки вистачає на кілька тижнів.
Якщо ви вибираєте електронну книгу, зверніть увагу на нові їх розрізнення –  сенсорні книги та книги з ефектом «електронного паперу». Ці дві категорії могли б доповнювати одна одну, проте ці технології  не здатні поєднуватися. Великий мінус сенсорних електронних книг (на кшталт Sony) - у тому, що на екрані відображаються ваші обличчя, чужі обличчя, так звані «бліки», від яких дуже страждає зір. Електронний папір в свою чергу (одним із найкращих є PocketBook) не пошкоджує зір, проте його функціональний аспект значно менший.
Проте, вибір за вами. Електронна книжка – це дешево, зручно, та швидко. У будь-якому разі ви не пожалкуєте про її купівлю.
 Щасливих та вигідних покупок!

Анастасія Арсенюк

Вибори голови СПІФу: як все було

         Ось і знову осінь, знову вересень, знову по Інституту філології гасають перелякані першокурсники, повільно походжають впевнені старшокурсники… одним словом, життя вирує… Звичайно ж, вирує! А як по-іншому, коли в нашому рідному ІФ настав час обирати голову СПІФу! Пропонуємо короткий звіт для тих, хто так хотів долучитися до подій, під час яких весь інститут спостерігав зміну влади, але не зміг в силу поважних причин: вигулював собаку друга, дивився в інтернеті погоду на найближчий місяць, намагався налагодити контакти з марсіанами чи ще через якісь інші (не менш важливі) причини.
28 вересня у найбільшій аудиторії нашого інституту (№152) о 13 годині (коли перша зміна вже збирається тікати з корпусу, а друга ще десь трясеться в метро) відбулися вибори голови парламенту. Для правильного проведення виборів вимагалося по два представника від кожної групи, які, власне, і брали участь у голосуванні, реєстрація (представників), хороший настрій та відповідальний вираз обличчя. Серйозних порушень не спостерігалося.
Після того, як всі учасники виборів отримали мандати (де потрібно було написати прізвище одного з кандидатів), прицілилися у сріблясті скриньки, щоб зробити свій внесок у парламентську історію Інституту філології, на трибуну вийшов чинний голова СПІФу (на сьогоднішній день колишній, але почесний) Богдан Деркач зі звітом про те, що він і його команда зробили за рік, що хотіли зробити і що в результаті цього вийшло. Потім всі побачили презентації виборчих програм кандидатів у голови Студентського парламенту. А хто ж ці сміливці, які вирішили висунути свою кандидатуру, не злякавшись прокльонів та набігів студентів у разі (не дай Боже) повного провалу обіцяних реформ? І цими сміливицями стали дівчата! Хто не пам’ятає, чи ще на той час не з’явився у нашій філологічній родині, то я нагадаю, що минулого року кандидатами були двоє хлопців, але то вже історія…
Першою зі своєю програмою виступила студентка 3-го курсу (спец. «укр. мова і літ-ра та іноземна мова») Світлана Сукач. Дівчина наголошувала на необхідності стендів, що будуть інформувати студентів (які зазвичай нічого не чують, нічого не знають і не помічають) про заходи та важливі події. Окремим пунктом Світлана означила перетворення міфу про радіо в ІФ на реальність. Взагалі було багато цікавих пропозицій серед яких організація театру в ІФ, проведення WI-FI, укомплектування електронної бази для навчання.
Потім слово взяла Катерина Альошкіна студентка 3-го курсу (спец. «фольклористика»). Свою виборчу програму дівчина поділила на змістові пункти: культура, навчання, зовнішні зв’язки, спорт та соціальне життя.
Після кожного з виступів дівчат, всі бажаючі ставили запитання до кандидаток у голови парламенту і насолоджувалися лаконічними та змістовними відповідями. Далі було найцікавіше – таємне голосування. Через декілька хвилин рахункова комісія вправно й професійно порахувала голоси (в цих філологів з математикою все гаразд!) і все…аудиторія завмерла в очікуванні, серця Світлани і Катерини від хвилювання почали вибивати нечувані ритми (добре, що мікрофон був далеко). Не буду довго мучати… з 79 осіб, які зареєструвалися, за Світлану Сукач віддали…віддали… (ви готові?) ні, почнемо з Катерини Альошкіної, яка в той визначний  день, день виборів, здається, похмурий день (я про погоду) чи навіть дощовий (але точно сонце не радувало нас) отримала велику кількість голосів J Хтось один/одна вирішив(ла) урівняти (дати можливість на існування нічиєї) кандидатів, проголосувавши проти всіх. Тепер пояснюю простими термінами: 79 – 1 = 78, а 78 – парне число (ділиться на 2) і це означає, що Світлана і Катя могли б отримати по 39 голосів (тому що 78/2=39), тобто була б нічия. Але так не сталося… З результатом 43 голоси головою СПІФу стала Світлана Сукач! Для тих, хто зацікавився, але не зміг порахувати, допоможу – Катерина Альошкіна отримала 35 голосів.
Отак все й було… Ще раз вітання новообраній голові парламенту Світлані Сукач: філологічне студентство вірить у тебе і пам’ятає обіцянки! Успіхів тобі й натхнення у цій святій і нелегкій праці.

Наталія Мукан

З хору - до рок-гурту

«Привіт всім, ми – Друга Ріка!»
Такими словами розпочалась зустріч відомого українського рок-гурту зі студентами КНУ імені Тараса Шевченка. Це був перший візит хлопців до нашого ВНЗ і, сподіваємось, не останній: Максим Макарчук, голова студентського парламенту, запросив музикантів на День народження університету. Першою асоціацією у більшості учасників гурту був храм: «одразу захотілося перехреститися».
Другою рікою розпочато новий перспективний рух – RocknRoll saves the world (Рок-н-рол врятує світ): хлопці планують об‘єднати навколо себе молодіжні рок-гурти з усього світу. Прийнято вважати, що рок-н-рол (якісний рок) є лише у Британії, на його Батьківщині. Насправді класні рок-гурти є і Канаді, і в Китаї, і в Туреччині. Презентацією початку цього руху стало виконання записаного разом з турецькою групою Mor ve Ötesi  синглу «Світ на Різних Берегах» на концерті Другої ріки 17 вересня. Студенти мали змогу придбати квитки вдвічі дешевше і в якості бонусу – стати учасниками запису кліпу на вищезгадану пісню.
«Ми об‘єднуємо тих, хто слухає музику вухами, а не дупою».
Як пояснив Валерій Харчишин, музика об‘єднає світ набагато швидше, аніж будь-які політичні союзи. Проблема, яка стоїть на перепоні цього об‘єднання – неможливість реалізуватися для багатьох гуртів. Телебачення нашпиговане попсою, за яку платять гроші, а всі фести частіше універсальні аніж тематичні.
Під кінець зустрічі хлопці подарували нашим студентам квитки на свій концерт, декілька з них були вручені тим, хто задавав найцікавіші запитання і співав пісні гурту.

-  Що, на вашу думку, врятує світ ще, крім рок-н-ролу?
-  Приходь на концерт – почуєш у новій пісні.

Фото Євгенії Литвинової

 Текст Асі Венгер