Гуртожитські війни

     Для іногороднього студента важливо не лише звикнути до нового міста, нового навчального закладу, зовсім нового способу життя, а й до життя в гуртожитку. Не завжди таланить з сусідами, але завжди є вихід із ситуацій. Вузол можна просто розрубати, а можна розв’язати його.
     Іноді здається, що своє 17-річчя я запам’ятаю найкраще. Воно минало за горами підручників, й інколи здавалося, що я поволі перетворюся на типового ботаніка, за складанням всіляких іспитів і тестувань. Воно бачило мої перші найбільші розчарування, мій випускний, шалені черги до приймальних комісій і вагання з вибором вишу і спеціальності. А коли документи було подано і махати руками вже пізно, почалися всілякі вагання з тим, як буде жити там, в гуртожитку?
     Всі ми чули купу історій про те, як наші друзі, знайомі, знайомі знайомих мали якихось схиблених співмешканців. Тай, певно, багато хто з нас стикався з такими. Розповідали мені про дівчину, яка любила готувати щось їсти десь так після 2-гої ночі. Починалося тарахкотіння тарілками, плямкання, шарудіння, яке заважало іншим відпочивати.
    Одна моя знайома потрапила у «четвірку». Спочатку всі жили мирно і дружно, намагалися роззнайомитися краще, а потім вийшло так, що три її сусідки стали «лєпшими» подругами, а вона залишилась осторонь. Або ж інша ситуація: в кімнаті мешкало троє. Двоє були прихильниками однієї з популярних сьогодні субкультур, слухали специфічну музику, одягалися відповідно, вели характерний собі спосіб життя. Третю людину просто ігнорували. Як чинити в таких ситуаціях?        Певно, варто все ж таки порушити мовчанку, заговорити і з’ясувати, в чому ж річ. Можливо, щось колись трапилося, хтось когось не так зрозумів? Або просто люди не сходяться характерами. Тоді варто комусь змінити співмешканців.
    Буває, що не вживаються люди, які вчаться на різних курсах. Але тут ситуація неоднозначна. Знайому, першокурсницю, підселили четвертою до дівчат, двоє з яких були на третьому курсі, третя – на шостому. З двома першими все дуже гарно склалося, потоваришували, дівчата допомагали, ділилися шпаргалками, конспектами, підручниками, досвідом. А з третьою все було трохи не так. Дівчині не подобалося те, що троє інших вчаться допізна, що вранці, коли темно, збираються з увімкненим світлом. Домовилися, що ввечері до встановленого часу будуть вимикати світло і всі лягати спати. А вранці таки працювала настільна лампа.
    Найбільш поширеною проблемою всіх гуртожитків є невимитий посуд, розкидані речі, не прибрана вчасно, або взагалі неприбрана кімната, недотримання графіку чергування на кухні, словом, невиконання власних обов’язків. Хтось вирішує такі проблеми сварками, хтось загальними зборами кімнати, блоку, поверху, на яких загалу викривають обличчя злісних порушників, хтось складає графік чергувань і дотримується його.
    Та все ж таки гуртожиток – це не місце для воєн. І якщо виникають якісь проблеми, хтось чимось не задоволений, все потрібно обговорити, спокійно, без нецензурної лексики і принижень. Тут кожен має поважати інших і насамперед себе. Найважливіше - розв’язувати конфлікти, не жити за принципом «око за око, зуб за зуб».

    Компроміси шукала Вікторія Савчук