30 вер. 2011 р.

Вибори голови СПІФу: як все було

         Ось і знову осінь, знову вересень, знову по Інституту філології гасають перелякані першокурсники, повільно походжають впевнені старшокурсники… одним словом, життя вирує… Звичайно ж, вирує! А як по-іншому, коли в нашому рідному ІФ настав час обирати голову СПІФу! Пропонуємо короткий звіт для тих, хто так хотів долучитися до подій, під час яких весь інститут спостерігав зміну влади, але не зміг в силу поважних причин: вигулював собаку друга, дивився в інтернеті погоду на найближчий місяць, намагався налагодити контакти з марсіанами чи ще через якісь інші (не менш важливі) причини.
28 вересня у найбільшій аудиторії нашого інституту (№152) о 13 годині (коли перша зміна вже збирається тікати з корпусу, а друга ще десь трясеться в метро) відбулися вибори голови парламенту. Для правильного проведення виборів вимагалося по два представника від кожної групи, які, власне, і брали участь у голосуванні, реєстрація (представників), хороший настрій та відповідальний вираз обличчя. Серйозних порушень не спостерігалося.
Після того, як всі учасники виборів отримали мандати (де потрібно було написати прізвище одного з кандидатів), прицілилися у сріблясті скриньки, щоб зробити свій внесок у парламентську історію Інституту філології, на трибуну вийшов чинний голова СПІФу (на сьогоднішній день колишній, але почесний) Богдан Деркач зі звітом про те, що він і його команда зробили за рік, що хотіли зробити і що в результаті цього вийшло. Потім всі побачили презентації виборчих програм кандидатів у голови Студентського парламенту. А хто ж ці сміливці, які вирішили висунути свою кандидатуру, не злякавшись прокльонів та набігів студентів у разі (не дай Боже) повного провалу обіцяних реформ? І цими сміливицями стали дівчата! Хто не пам’ятає, чи ще на той час не з’явився у нашій філологічній родині, то я нагадаю, що минулого року кандидатами були двоє хлопців, але то вже історія…
Першою зі своєю програмою виступила студентка 3-го курсу (спец. «укр. мова і літ-ра та іноземна мова») Світлана Сукач. Дівчина наголошувала на необхідності стендів, що будуть інформувати студентів (які зазвичай нічого не чують, нічого не знають і не помічають) про заходи та важливі події. Окремим пунктом Світлана означила перетворення міфу про радіо в ІФ на реальність. Взагалі було багато цікавих пропозицій серед яких організація театру в ІФ, проведення WI-FI, укомплектування електронної бази для навчання.
Потім слово взяла Катерина Альошкіна студентка 3-го курсу (спец. «фольклористика»). Свою виборчу програму дівчина поділила на змістові пункти: культура, навчання, зовнішні зв’язки, спорт та соціальне життя.
Після кожного з виступів дівчат, всі бажаючі ставили запитання до кандидаток у голови парламенту і насолоджувалися лаконічними та змістовними відповідями. Далі було найцікавіше – таємне голосування. Через декілька хвилин рахункова комісія вправно й професійно порахувала голоси (в цих філологів з математикою все гаразд!) і все…аудиторія завмерла в очікуванні, серця Світлани і Катерини від хвилювання почали вибивати нечувані ритми (добре, що мікрофон був далеко). Не буду довго мучати… з 79 осіб, які зареєструвалися, за Світлану Сукач віддали…віддали… (ви готові?) ні, почнемо з Катерини Альошкіної, яка в той визначний  день, день виборів, здається, похмурий день (я про погоду) чи навіть дощовий (але точно сонце не радувало нас) отримала велику кількість голосів J Хтось один/одна вирішив(ла) урівняти (дати можливість на існування нічиєї) кандидатів, проголосувавши проти всіх. Тепер пояснюю простими термінами: 79 – 1 = 78, а 78 – парне число (ділиться на 2) і це означає, що Світлана і Катя могли б отримати по 39 голосів (тому що 78/2=39), тобто була б нічия. Але так не сталося… З результатом 43 голоси головою СПІФу стала Світлана Сукач! Для тих, хто зацікавився, але не зміг порахувати, допоможу – Катерина Альошкіна отримала 35 голосів.
Отак все й було… Ще раз вітання новообраній голові парламенту Світлані Сукач: філологічне студентство вірить у тебе і пам’ятає обіцянки! Успіхів тобі й натхнення у цій святій і нелегкій праці.

Наталія Мукан

Немає коментарів:

Дописати коментар