22 груд. 2012 р.


Зимова казка

Так швидко і майже непомітно до нас  завітала зима… Дерева одягли білосніжні шати, на подвірях з’явилися  кумедні сніговички - і в кожного  прокинувся казковий  новорічний  настрій. Звідусіль лунає по-справжньому щира «Jingle bells». Виявляється, банальний вираз «свято наближається» такий довгоочікуваний. Запашні мандаринки, солодкі подарунки, яких із нетерпінням чекають дітлахи, яскрава реклама «Coca-Colа», веселий Дідусь Мороз, що грайливо посміхається з телеекранів, Гаррі Поттер разом із Кевіном Маккалістером  - усе наповнюється іншим змістом, набуває нового значення. Здавалося б, що такого у звичайних мандаринах чи пляшці «Coca-Colа»? Їх можемо придбати в кожному супермаркеті у будь-який час. І чим приваблює «Сам удома» або «Гаррі Поттер»? Адже ж стільки з’явилося нових чудових фільмів! Але ми забуваємо про сучасні технології і, як у старі добрі часи, умощуємося зручненько біля телевізорів, умикаємо улюблений канал і дивимося все, що пропонують. Нехай це буде «Криве дзеркало» чи «Сумерки», а можливо, «Голубий вогник». Ми радіємо, мов діти, отримавши улюблену іграшку. Їмо олів’є, запалюємо ялинку, яку з таким трепетом у душі прикрашали, і насолоджуємося незабутніми  хвилинами. Забуваємо всі негаразди, вітаємо один одного зі святом. Новорічний настрій таки несе в собі  щось магічне,  неповторне. Усе стає настільки добрим та щирим! І ти просто не в силі думати, що через якихось два тижні ця зимова феєрія  скінчиться… Та зараз…
Вечірні вулиці манять своєю чарівністю.. Мерехтливі вогники, засніжені будинки, ніжно сплетені вітки дерев переносять у світ, де панує  радість, доброта, спокій… За вікном завірюха, а запашне какао наповнює душі теплим почуттям любові… Веселі вогники ялинок перетворюють життя на справжню зимову казку. І якщо ти романтик, то вона  триватиме у твоєму серці  вічність…

 Лєна Худенко

Ілюстрація: Відана Білоус

Фото: Аліна Матюшенко

                                                                                               
                                                                                                                                                                                                                                               

Для кожного із нас Новий рік – особливий. Для одних він приготував купу несподіванок, для інших – випробування, а для когось – безтурботне життя «в шоколаді».

Лєна Худенко
Новорічний спогад… Мммм.. який він? Для одного – це яскравий спалах емоцій, для інших – прилив найніжніших почуттів, а для когось, можливо,  і найбільше розчарування. Чесно кажучи, я навіть не можу пригадати якусь особливу новорічну  історію. Адже  кожен Новий рік протягом усього свого життя  я зустрічала з найріднішими людьми -  сімєю, у колі якої відчувала себе щасливою. Все тоді здавалось казковим: величезна ялинка аж до стелі, якийсь  незвичайний аромат із присмаком хвої, мандаринів, шоколаду, бенгальських вогнів і ще чогось неповторного. Мабуть, так пахне щасливе  дитинство. І не так важливо, що  знаходила вранці під ялинкою. Маленькій Оленці куди  приємніше було просто притулитися до дідуся і спостерігати  за веселим, безтурботним  братиком та  заклопотаними  мамою й бабусею, які ворожили біля святкового столу. Повірте, для того, аби зробити гарним та щасливим рік, не потрібно мати купу грошей, гарну квартиру чи ошатний одяг. Найголовніше мати родину та найкращу подругу. Мені надзвичайно пощастило, адже все це  має місце  в моєму житті. А ще є газета – моя улюблена справа.
Цей рік  став справжнім випробуванням. Що не кажіть, а бути головним редактором – непросто. Різні люди, різні точки зору, різні характери… Часто виникають непорозуміння. Але  про все на світі забуваєш, коли переглядаєш свіжий номер газети. Читаєш кожну статтю, розглядаєш фотографії і радієш, мов дитина. Я щаслива, що зустріла свою команду. Це – моя маленька сім’я, у якій  затишно та спокійно. Кожен у ній – найкращий! Добре, що ми, незважаючи ні на що, робимо спільну справу.
Але час швидко біжить. Минає  останній тиждень року.  Складаємо заліки, пишемо модулі - і їдемо додому…
Бажаю   залишатися неповторними, не вірити пліткам та радіти кожному новому дню.

Фещук Інна

На вулиці сніг, у кімнаті кіт перемагає у двобої з ялинкою, на столі шампанське, в голові лунає “Happy New Year” гурту “ABBA”, а на усіх каналах знову «Сам удома»? Тут і дедуктивний метод застосовувати не доводиться – знову Новий рік. Вже 19-ий в моєму житті… Важко вибрати найяскравіший спогад, адже їх так багато і всі такі різні. Наприклад, рік, коли я вперше досиділа до дванадцятої. Навіть фото є: я, молодший брат і подруга – усміхнені та закидані якимись квіточками для ефекту. Чи той Новий рік, коли мені було чотири, а напередодні я вирішила нарешті навчитися ходити на руках. Походити так і не вийшло, а розбитий ніс майже пасував до костюму мухомора… Перша роль принцеси в шкільній виставі, перший Новий рік з друзями, не вдома, святкування приходу 2011 (одне з найбільш пам’ятних, безперечно). Кожна новорічна ніч – своєрідна, особлива, неповторна. Об’єднує їх між собою лише одне: кожна, поряд зі своєю унікальністю, сповнена нових сподівань та очікувань. Вони у всьому: від очікування на залишені Дідом Морозом подарунки до глобальних змін, думки про які виринають із найпотаємніших закутків душі, поки годинник веде зворотній відлік, і добігають останні секунди року, що втікає.
Говорити можна багато, але насправді хочу всім побажати лише одного: хай 2013 принесе із собою здійснення найзаповітніших мрій, а всі сподівання неодмінно виправдаються.


Христина Шевчик
«Новорічні свята – це казка, яка дозволяє поринути у чарівну атмосферу мрій та сподівань на краще.Тому Вам, дорогі наші читачі, я хочу побажати, щоб саме це відчуття щастя та радості ніколи не покидало Вас. Щоб усі Ваші мрії, які Ви загадаєте під бій курантів, здійснювалися, справи завершалися самі по собі і життя вдавалося. Яскравого та насиченого Вам року»














Альона Автушенко

«Щиро бажаю кожному читачу "Абзацу» якомога краще здати новорічну сессію! Як кажуть, «на стипендію» :)
І, головне, щастя, кожному! Бажаю, аби біда обходила Вашу домівку стороною, а посмішка не зникала з обличчя!
Натхнення, любові і тепла!
З Новим роком!!!»

Влада Васильченко

«У кожної людини закарбовуються у пам*яті дні, які щоденно зігрівають нас теплими спогадами.  Мабуть, одним із найяскравіших моментів мого життя був Новий рік у США. У цей день я відчула себе маленькою 5-річною дівчинкою, яка із захопленням розглядала навколо себе новий світ. Перший раз у житті я почувала себе героєм новорічної казки. Незважаючи на здивовані погляди оточуючих, 16-річна Влада стояла в черзі поруч із маленькими дітками до будинку Санти. Голосно наспівувала колядки і, закутана у теплу ковдру з гарячим шоколадом і в новорічній шапочці, дивилася «Різдвяну історію».  Прокинувшись о 4 ранку, я не могла повірити свої очам: кімната була повністю завалена подарунками. У цей момент я була як Кевін  у фільмі «Сам у дома»: у піжамі і заспана,проте вражена і щаслива!»


Оксана Романцев

У нашій родині склалася своя весела традиція. Кожного року 31 грудня я з татом вирушала у ліс по ялинку. Моя присутність була обов’язковою – саме я мала вибрати новорічну красуню. Отож, тато вмощував мене на санчата, брав топірець, і ми вирушали. До лісу ми добиралися за годину. Там ми довго блукали, прискіпливо оглядали ялинки й вибирали найкращу. На зворотному шляху я дріботіла біля тата, моє місце на санчатах займала лісова королева. Дома тато ставив ялинку у відерце з піском і ми бралися її прикрашати. До цього дійства долучалася вся сім’я. За годину ялинка весело сяяла й переливалася різнокольоровими блискітками. Я була щаслива – зайчику буде куди покласти мені подаруночок!!!»




Юля Жибер
«У ці холодні, проте казкові дні святкування Нового року та Різдва Христового, я бажаю вам «не відморозити» своїх сердець. Бо серце – найважливіший механізм творення добра для інших. Від серця йде любов, від серця твориться радість та щастя. Станьте для когось у ці свята ангелом. Можливо, це буде мама чи бабуся, а, може, навіть незнайома вам людина. Головне, поділитися з кимось часточкою тепла та турботи, подарувати незабутній настрій та яскраві враження!»

Іра Піщанська


«Новий Рік... Новий Рік - це час здійснення усіх бажань! Це - чарівна доба, коли хочеться прийти додому після холодної вулиці, одягнути улюблені капці-собачки та сісти, закутавшись у кріслі, з гарячим какао і читати книжки. У такі моменти ти згадуєш дитинство: коли тато возив тебе на своїх плечах, мама тягла санчата позаду себе, коли біля школи ви з друзями обстрілювали один одного сніжками та з нетерпінням чекали канікул. Саме під Новий Рік у мене прокидається та дитяча віра у Діда Мороза, що обов'язково приносить подарунки. Пам'ятаю, як зранку першого січня прибігала до ялинки і знаходила цукерки та іграшки. Для мене було справжнє свято. От і зараз, коли я стала дорослою, мені все одно хочеться хоч один раз відчути те, що здавалося для мене щастям!»

Аліна Матюшенко

"Цей Новий рік обов"язково буде найчарівнішим та сповненим приємних новин для кожного! Бажаю вам у 2013 році тільки щирих посмішок, тільки правди в словах, любові в серцях та здоров"я, яке допоможе Вам реалізувати найекстримальніші мрії".

Аня Мосюженко




































«Новорічна пора - прекрасний час здійснення мрій, час,коли казка і диво ходять поруч з вулицями міста. Просто не заплющуйте очі на те, що діється навколо, і вчасно відчиніть своїй казці,яка постукає у Ваші двері. Нехай новорічні дива завітають до вас гарними сніжинками».

Інна Коломисюк
«Коли шостий рік мені минало, якось так вийшло, що всі провідні ролі новорічної вистави були моїми, а ще я танцювала вальс із найкрасивішим хлопчиком в нашій групі. Отож, відразу після концерту в залі почався такий безлад, що й не розбереш де батьки, де вихователі, де діти. Усе перемішалось, і я вирішила, що не буду чекати на своїх предків, а сама піду фотографуватися до Діда Мороза. Нікого не попередивши, я побігла в інший кінець садочка, де після таких дійств нас фотографували. Коли ж бігла, відчувала себе такою самостійно і незалежною. Була на сьомому небі від щастя. Далі побачивши ціль, схватила Діда Мороза з подарунками і давай фотографуватися. Коли ж батьки мене знайшли, то мама вже пила валер’янку, а вихователька – валідол. Ой, як же мені тоді влетіло! Але воно було того варте, зараз згадуємо і сміємось. Бажаю, щоб наступний рік був сповнений незабутніх вражень та подій».

Світлана Попова

У дитинстві, як і належить малечі, я теж вірила в Діда Мороза. Але, на відміну від інших, у мене для цього були реальні підстави: років до семи під бій курантів я загадувала одне й те ж бажання: побільше солодощів і іграшок під ялиночку. І воно завжди... збувалося! Чудо, чи не так? А відповідає за виконання бажань у нас хто? Так-так, саме Дід Мороз. Але, пам'ятаю, якось подивилась я фільм "Іван Васильович міняє професію" і захотілось мені, як він - у минуле! Чи то в майбутнє, як там вже вийде. Та ні батьки, ні старші знайомі й навіть дідусь з бабусею навідріз не хотіли це бажання виконувати, мовляв, не існує ще такої штуки. Та як це не існує, якщо по телевізору показують?! Залишилась в мене єдина надія - Дідусь Мороз. Рівно в 0:00 загадую бажання й спокійнесенько лягаю спати, уявляючи, як вже завтра бродитиму вуличками давнього міста й особисто вітатиму Володимира Великого (саме його, він бо зображений на 1 гривні!). Та, прокинувшись, виявила під ялинкою не очікувану машину часу, а все ті ж цукерки й плюшевого слоника... Ось тоді в мене вперше й з'явилась підозра, що щось тут не те з цим Дідом Морозом... Може, він вигаданий, і подарунки залишають батьки? Але, хтозна, можливо, машини часу й справді не існує й він залишив цукерки, боячись розчарувати маленьку дівчинку, яка так в нього вірить...
І вам, дорогі читачі, бажаю частіше повертатися в дитинство, не переставати вірити в чудеса (скажу по секрету: вони існують!) й радіти кожному дню - в ньому є щастя! З Новим роком!

Анастасія Гаркавюк
Того року батьки вирішили потішити мене і поставили ялинку не тільки у своїй, а й у моїй кімнаті. Моя крихітна зелена красуня здавалася мені набагато кращою за ту велику у батьківській спальні. Вона була прикрашена красивою гірляндою з ліхтариків у вигляді різнокольорових шишок. Я постійно прохала маму залишити вогники увімкненими, і уявляла, що, коли прийде Дід Мороз, то йому буде добре видно, де залишити такий омріяний подарунок. Чесно кажучи, не пам’ятаю, що я тоді хотіла отримати від Дідуня, але той Новий рік був найщасливішим і найбільш казковим у моєму житті. Після того, як годинник пробив дванадцяту і я загадала бажання під бій курантів, я традиційно побігла до своєї кімнати, перевірити чи Дід Мороз уже побував у нас. Під ялинкою я знайшла дуже красиву подушечку і ковдрочку в колиску для моєї ляльки. Вони були білосніжного кольору з рожевими стрічками ( як виявилось пізніше ручної роботи). Я дуже зраділа, що моя лялька тепер має придане, і вже хотіла застелити його у колиску, аж раптом мама сказала мені піти до іншої ялинки і заглянути під неї. Я так і зробила. Побачене мене сильно здивувало: там лежав ще один подарунок. То була величезна пляшка Кока-Коли, яку я так любила, але яку мама дозволяла пити дуже рідко. Мені пояснили, що, очевидно, перший подарунок приніс Дід Мороз, а інший – Санта Клаус, який дізнався від свого колеги, що я була дуже слухняною цього року, і вирішив привезти мені справжню американську Кока-Колу. Для мене це було справжнім чудом. Я не пила ту Кока-Колу аж до весни і розповідала всім про цю дивину.
Чудеса існують там, де в них вірять. Тому у новому році бажаю всім вірити у казку, і тоді вона обов’язково з’явиться  у вашому житті.

Відана Білоус

Коли я була у третьому класі і любила дивтися мультики, мене ніщо так не цікавило, як Новий рік. Я в захваті чекала на свято, продумувала, що одягну, і уявляла, скільки солодощів знайду під ялинкою... Але найбільше мене захоплювала думка, що до самого ранку 1 січня можна не спати! Бажаю всім у Новорічну ніч відчути себе по-дитячому щасливими =)

Станіслава Міхєєва
Згадується мені Новий 2010 рік. Це святкування змінило моє ставлення до 31-го грудня – я дійсно полюбила цю казкову добу. А сталося це ось як… Ні, не подумайте, будь ласочка, що до мене завітав Дід Мороз зі Снігуронькою, і, звичайно ж, в той зимовий день в Дніпропетровську снігу не було (сніг в тій області на Новий рік – міф). Десь о сьомій годині вечора ми, гуртом, готували на кухні. Раптом, ми опинилися в повній темноті і тиші. З саркастичною посмішкою, мама діставала свічки, а я, глянувши у вікно, побачила, що сусідні будинки були так само занурені у темряву. Мама подзвонила бабусі, з надією, що ми зможемо піти до неї. Але після короткої розмови мама мені повідомила: «Бабуся теж сидить без світла». Незважаючи на такі незвичні обставини, ми вирішили не сумувати і далі продовжували накривати на стіл, прикрашаючи його свічками. Закінчивши роботу, ми подивилися на наш фуршет, і мама сказала: «Новорічна романтика!». Стрілки годинника вже підходили до 12 години, а світла все так само не було. Без шикарних зачісок, в халатах і в теплих шкарпетках ми сіли за маленький столик. Годинники у цілому будинку показували різний час, але почувши салюти і крики з вулиці, ми крикнули: «З Новим роком! Ура!!!» Незабаром прийшли наші друзі і сусіди. Посидівши трохи за столом, почалися танці під музику c мобільного телефону. З такою компанією нудно не було! Хоч я і не одягла свою новорічну сукню, яку вибирала близько двох годин, цей Новий рік був найкращим з усіх, що були!
Бажаю, любі, щоб Ваше світло любові, надії та віри ніколи не згасло! З Новим 2013 роком!


Допоможемо ВІЛ-інфікованим!

1 грудня в Міжнародний День солідарності з ВІЛ - інфікованими соціальний департамент Студентського парламенту КНУ імені Тараса Шевченка організував благодійний вечір у диско-клубі "Планета".
Запрошення коштувало двадцять гривень. На вилучені кошти будуть придбані ліки та речі першої необхідності в будинок дитини "Берізка".  Це - єдиний спеціалізований заклад медико-соціальної реабілітації для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування з органічними ураженнями нервової системи та для дітей народжених ВІЛ-інфікованими матерями, ВІЛ/ СНІД хворих дітей.
Майже кожен факультет вузу порадував своїми артистами. Олексій Ігнатенко з Військового інституту, лауреат конкурсу авторської пісні 2012 року, читав реп. Від юридичного факультету виступив Андрій Смоленський, як справжній юрист не зміг не привітати своїх однокурсників із професійним святом усіх юристів – Днем працівників прокуратури України. З Інституту філології співали: Дарина Руденко (у її  виконанні прозвучали відомі хіти Adele та Loreen) та Kate Feel (заспівала власні пісні). Були гурти із Інституту журналістики, вокалісти з механіко – математичного та факультету психології. Також виступили NRavitsa(акустика), ТакіІнші, Оніпко Костянтин та Заворотний Володимир (The SandStones), Сабіна, Іра Власова.
 Запальні ведучі проводили різноманітні конкурси, які так нагадували старі добрі ігри в літніх таборах. Наприклад: найшвидше знайти річ зеленого кольору або ж вчасно передати іншому «ручний піон» поки не зупинилася музика. Переможців нагороджували презервативами.
І на зевершення, усіх присутніх познайомили із минулорічними акціями, детально розповіли про їхні результати та показали слайд-шоу.
Вечір швидко добіг до свого кінця. Посмішками, піснями, гарним настроєм активісти Студпарламенту Київського національного університету імені Тараса Шевченка намагалися якомога більше назбирати коштів для дитячого будинку «Берізка».
Тож пам'ятайте: будьте обережними та розсудливими. Не кваптеся у рішення! Краще сім раз подумайте, а один раз зробіть. Ваше життя у Ваших руках. Піклуйтеся про нього!


Інна Коломисюк

Ілюстрація: Відана Білоус

                                                                                                  
                                                             
Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!


Свято справжньої чоловічої краси та розуму!

8 грудня в Актовій залі Червоного корпусу КНУ ім. Тараса Шевченка відбувся фінал конкурсу "Містер Інституту філології 2012". Як виявилося, «МІФ» - це реальність! Усі бажаючі мали змогу в цьому переконатися! Цього року за звання «містера» змагалося 6 учасників. 6 справжніх чоловіків, з яких дійсно кожен був гідний звання Містера Інституту філології 2012, тож, боротьба була дійсно запеклою. Давайте познайомимося поближче з нашими чоловіками:  Нгуєн Вінь Тхань. 3 курс, російська філологія, Любомир Дзюба. 2 курс, українська мова та література, Володимир Тесленко. 2 курс магістратури, українська мова та література, Артем Душка-Іванов. 2 курс, класична філологія, Андрій Грінко. 1 курс, корейська філологія, Костянтин Курлуков. 1 курс магістратутри, слов'янська філологія. Всього лише 6, проте яких учасників! Кожен з них нас дивував неймовірними номерами! Запальні танці від Любомира Дзюби, стрибки з м’ячем від Томаса Нгуєна, цілий мікс вражаючих пісень від Артема Душки-Іванова, казкова гра на гітарі від Андрія Грінко, чарівні фокуси від Костянтина Курлукова та незабутня пісня від Володимира Тесленко! Як сцена, так і зал були переповнені емоціями!
Також глядачі мали змогу переконатись у гострому розумі наших конкурсантів, адже вони блискуче відповідали на питання викладачів та журі.
Мабуть, жодного з присутніх не залишили байдужими відео-візитки хлопців, кожна була особлива і цікава по-своєму.Між номерами наших чоловіків нас також радували студенти та викладачі інституту філології своїми піснями, а команда КВК – жартами.
Не зважаючи на надзвичайно запеклу боротьбу, містера ІФ 2012 все ж таки вдалося визначити! Ним став Артем Душка-Іванов! Проте і інші чоловіки не залишися без нагороди! Містером глядацьких симпатій ІФ 2012 став Любомир Дзюба!
Містера на вибір користувачів ВКонтакті - Вінь Тхань Нгуєна
Містера на вибір користувачів порталом "ЛовиМомент" - Володимира Тесленка
Містера на вибір партнера салону краси "СІТІ" - Андрія Грінко
Містера на вибір компанії "IQ Planet" - Костянтина Курлукова. З чим ми їх і вітаємо!

Альона Автушенко

Фото: Аліна Матюшенко

                                                                                                         

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!



Як в Інституті філології вечорниці святкували


Вже за доброю традицією 13 грудня Інститут філології збирає всіх бажаючих на святкування Андріївських вечорниць. Дійство, на якому можна не тільки на власні очі побачити українські традиції, а й досхочу потанцювати, повеселитися й, можливо, навіть зустріти свою другу половинку! 
А почалося все з офіційної частини - заступник директора Інституту філології Сергій Різник нагородив подарунками кращих знавців української мови - переможців ІІ етапу 13-го Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. Та на цьому нагороди не закінчилися! Гості вечора: депутат Олесь Доній, письменник Андрій Кокотюха та засновники видавництва «Зелений пес» Брати Капранови, - відзначили дарунками тих, хто мав найколоритніший український костюм та найкращих виконавців народного танка. Пам’ятні подарунки отримали й ті, хто зміг розрізнити Братів Капранових – Віталія та Дмитра.
Не без дарунків завітали й наймолодші гості вечорниць - учні 2 – А класу СШ №43, кожен з яких підготував чудовий віршик, присвячений цьому дійству.
 Впродовж усього вечора святкову атмосферу підтримував народний ансамбль «Роксоланія», демонструючи етнічні танці та виконуючи народні пісні. До речі, учасники ансамблю для всіх бажаючих проводили майстер-класи, де абсолютно кожен міг навчитися традиційному українському танцю!
Звичайно ж,  не обійшлось без калити. Скільки юнаків були змазані сажею в прагненні відкусити такий бажаний шматок цього традиційного коржика! Та деяким, найвправнішим, все-таки вдалося скуштувати калиту, уникнувши «покарання». 
Завершилося все народними гуляннями, або, кажучи сучасною мовою, - дискотекою. Від бажання потанцювати під ритми української музики не зміг втриматись жоден з присутніх – від маленьких гостів до викладачів!
Величезна подяка організаторам дійства: Мацько Оксані Михайлівні, Сидоренко Лесі Михайлівні та Доній Тетяні Миколаївні, а також організації AIESEC за те, що допомогли втілити в життя ідею заходу.
Інститут філології запрошує всіх бажаючих завітати на вечорниці, які відбудуться знову рівно за рік. Не пропусти! Веселі конкурси, етнічні танці та народні гуляння чекають на тебе!
 
                                                                                                              Світлана Попова
Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!


Чужих дітей не буває!!!


Наприкінці листопада стартував благодійний проект «Тиждень допомоги дітям», організований соціальним відділом Студентського парламенту університету. СПІФ не міг не підтримати акцію з такою високою метою – допомогти та принести радість діткам.

В Інституті філології рахувати не вміють (жартую), тому, на щастя, тиждень перетворився у місяць щедрості. Студенти приносили пакунки до 13 аудиторії, де їх назбиралася сила-силенна. За проект вдалося накопичити чималу кількість іграшок, одягу, засобів гігієни, які так необхідні малюкам з дитячого будинку «Берізка». В минулому році до Дня Миколайчика для діток збирали книжки та іграшки.
Профбюро також проводило акцію благочинності і подарувало казку дітям, але з іншого дитячого закладу. Об’єднавши зусилля студентів та викладачів інституту, студентському профбюро ІФ вдалось зібрати 18 упаковок памперсів, 6 пакунків з іграшками, 9 пакунків з одягом, 4 – з продуктами харчування. До речі, розважаючись на концерті «МІФ 2012» , ви робили добру справу. Так як на виручені кошти з квитків( це аж 1580 грн.) малятам придбали канцтовари та необхідні речі.
Так приємно, коли під новорічні свята творяться чудеса. Студенти мають змогу відчути себе ангелами та безкорисливо допомогти дітям. Адже малята - сироти  завжди потребують нашої любові та піклування.

 Жибер Юлія
Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!


Усім давно вже відомо, що найкращі наречені мешкають у стінах Інституту філології. Красиві, розумні, вишукані, граціозні… Цей перелік можна продовжувати і далі. Кожного номеру редколегія «Абзацу» знайомить Вас із талантами філологів. Ось і цього разу ми просто не змогли не розповісти про милу та надзвичайно приємну Наталю Шиденко. Дівчина навчається на першому курсі магістратури. Вивчає українську мову, літературу та іспанську мову. Минулого року Наталя брала участь у конкурсі «Царівна Інституту філології», де отримала спеціальний приз від туристичного агентства - безкоштовний переліт на Мальту. Наталочка мріє стати телеведучою. Уже навіть знялася у кількох телепрограмах на каналі «Тоніс» та «МаксіTV». Дівчина любить співати, писати вірші, а також захоплюється  postcrossing (обмін листівками між представникамирізних країн).

Міняю ніч перед іспитом на дві ночі опісля 

Коли за вікном так казково… Коли повсюди вулиці прикрашені святковими ялинками та різнобарвними вогниками…. Коли звідусіль лунають привітання з Новим роком та Різдвом, студенти в той час очікують сесію. А не так давно здавалася, що до зими ще так далеко, що сесія прийде не скоро, і  можна буде  розслабитися та розважитися, але сьогодні вже кожен із нас думає, як успішніше та вдаліше справитися із цим  випробовуванням. 

Як відомо, усі поважаючі себе студенти готуються до здачі іспиту в останню ніч, перед цим провівши півтори години біля відкритої кватирки, несамовито зазиваючи «халяву». Нічний «мозковий штурм» кожен організовує по-своєму. Хтось старанно пише шпори, вважаючи, що попутно в голові залишиться весь матеріал курсу (таких студентів небагато - метод не відповідає реаліям часу, коли шпори продають на кожному розі). Хтось шукає друга, який завтра зранку погодиться посидіти «на телефоні» і допомогти скласти іспит завдяки сучасним засобам зв'язку. Ну а хтось, проклинаючи себе, що не схаменувся раніше, старанно зубрить. Поспівчувати треба усім, адже доля студента така важка... Проте третині можна і допомогти. Є кілька простих правил, які суттєво полегшать процес запам'ятовування.

"Висловлювати та захищати власні переконання,  бути чесною та об’єктивною - ось такий спражній професіонал"

Чим займається студент після пар? Хтось біжить додому поспати, хтось готувати на завтра семінар, але більшість поспішає на роботу. Комусь вона приносить лише задоволення, комусь допомагає «дожити» до стипендії. «Професій» у філолога багато: і репетитори, і вихователі, і журналісти. Хто ж не мріє бути журналітом? Вони пишуть і про літературу, і про моду, і про політику, і про життя, і навіть про економіку. Але чи доводилося Вам чути, що тендітна дівчина з Інституту філології пише про футбол? Ні? Тоді знайомтеся, Юлія Щербина.

Топ-3 найсмачніших місць на Льва Толстого

 Студент завжди голодний, хоче спати і його постійно атакує лінь. Це вже майже аксіома. Тому питання " де можна смачно поїсти?" -  завжди  актуальне.
         Першою на думку спадає звісно студентська їдальня. Стильний інтер’єр слугує їй своєрідною фішкою. Більшість опитаних студентів зауважили,що вона – один із найзатишніших куточків інституту, де приємно проводити час. Проте  варто бути готовим до того,що не завжди гуманні працівники із стабільно поганим настроєм можуть зіпсувати всю естетику. Щодо меню,то воно не вражає своєю різноманітністю. Але варто зауважити,що їжа все ж таки досить смачна і корисна, чимось навіть нагадує домашню ,викликаючи  часом ностальгію . Правда ціни не завжди радують своєю адекватністю, і звичайний студент дуже часто не може дозволити собі поїсти в їдальні.
          Дехто надає перевагу буфету,що на першому поверсі. Там звісно не все так пафосно, немає килимів на підлозі та дзеркальних стін. Проте можна швиденько попити каву з булочкою чи тістечком, і майже "не запізнитися" на пару. Взагалі черги - це окреме і болюче питання кожного студента, бо майже щодня доводиться обирати між обідом та початком пари.

Марієтта: «Я вірю, що моя музика змінить світ»!
У дитинстві її називали Енерджайзером. Вона встигала все: і з друзями погуляти, і на сноуборді покататися, й альбом записати, і гарно вчитися.
Своя кар'єру юна артистка розпочала у семирічному віці. Проте її творчий потенціал мама помітила раніше, коли трирічна Марієтта наспівувала улюблені пісні з рекламних роликів. Ось уже 12 років Марієтта Іванова наполегливо працює як співачка.
Крок за кроком розвиває свій талант. Вона експериментує, шукає себе. «Я не хочу бути виконавицею одного стилю, - запевняє артистка. – Хочу створювати щось цікаве та оригінальне.  Зараз, мабуть, слухачів приваблює моя простота та драйв».

Люди а навушниках, або Please Don’t Stop the Music

Музика – справа вподобання.
Не змушуйте нікого почуватися
винним за те, що він/вона слухає.
Alex Gaskarth, “All Time Low”


Кожного ранку в метро, бачиш десятки людей в навушниках. Всі вони різні – від якихось неформалів до серйозних чоловіків у ділових костюмах. І, мабуть, кожному хоча б раз було цікаво: що вони слухають? Часто, дізнавшись, ми не на жарт здивувалися б (я часом бачу досить несподівану реакцію людей на Sum 41, що лунає з моїх навушників). Якось я наштовхнулася на серію картинок про таку собі «музичну несправедливість», що, значною мірою, і змусило мене написати цю статтю. Отож, вперед!

АФІША

1 січня 2013 р.
Наталка Полтавка
Tеатр імені І. Франка
Початок: 19:00
Квитки: 15-150 грн

1 січня 2013 р.
Занадто одружений таксист
Театр ім. Лесі Українки
Початок: 19:00
Квитки: 20-200 грн

2 січня 2013 р.
11 січня 2013 р.
13 січня 2013 р.
Бременські Музики
Tеатр імені І. Франка
Початок: 11:00; 14:00
Квитки: 10-50 грн

2 січня 2013 р.
3 січня 2013 р.
4 січня 2013 р.
5 січня 2013 р.
6 січня 2013 р.
7 січня 2013 р.
12 Місяців
Театр Юного глядача
Початок: 11:00; 14:30
Квитки: 30-50 грн