Абзац

Для кожного із нас Новий рік – особливий. Для одних він приготував купу несподіванок, для інших – випробування, а для когось – безтурботне життя «в шоколаді».

Лєна Худенко

Новорічний спогад… Мммм.. який він? Для одного – це яскравий спалах емоцій, для інших – прилив найніжніших почуттів, а для когось, можливо,  і найбільше розчарування. Чесно кажучи, я навіть не можу пригадати якусь особливу новорічну  історію. Адже  кожен Новий рік протягом усього свого життя  я зустрічала з найріднішими людьми -  сім’єю, у колі якої відчувала себе щасливою. Все тоді здавалось казковим: величезна ялинка аж до стелі, якийсь  незвичайний аромат із присмаком хвої, мандаринів, шоколаду, бенгальських вогнів і ще чогось неповторного. Мабуть, так пахне щасливе  дитинство. І не так важливо, що  знаходила вранці під ялинкою. Маленькій Оленці куди  приємніше було просто притулитися до дідуся і спостерігати  за веселим, безтурботним  братиком та  заклопотаними  мамою й бабусею, які ворожили біля святкового столу. Повірте, для того, аби зробити гарним та щасливим рік, не потрібно мати купу грошей, гарну квартиру чи ошатний одяг. Найголовніше мати родину та найкращу подругу. Мені надзвичайно пощастило, адже все це  має місце  в моєму житті. А ще є газета – моя улюблена справа.

Цей рік  став справжнім випробуванням. Що не кажіть, а бути головним редактором – непросто. Різні люди, різні точки зору, різні характери… Часто виникають непорозуміння. Але  про все на світі забуваєш, коли переглядаєш свіжий номер газети. Читаєш кожну статтю, розглядаєш фотографії і радієш, мов дитина. Я щаслива, що зустріла свою команду. Це – моя маленька сім’я, у якій  затишно та спокійно. Кожен у ній – найкращий! Добре, що ми, незважаючи ні на що, робимо спільну справу.

Але час швидко біжить. Минає  останній тиждень року.  Складаємо заліки, пишемо модулі - і їдемо додому…

Бажаю   залишатися неповторними, не вірити пліткам та радіти кожному новому дню.

Фещук Інна

На вулиці сніг, у кімнаті кіт перемагає у двобої з ялинкою, на столі шампанське, в голові лунає “Happy New Year” гурту “ABBA”, а на усіх каналах знову «Сам удома»? Тут і дедуктивний метод застосовувати не доводиться – знову Новий рік. Вже 19-ий в моєму житті… Важко вибрати найяскравіший спогад, адже їх так багато і всі такі різні. Наприклад, рік, коли я вперше досиділа до дванадцятої. Навіть фото є: я, молодший брат і подруга – усміхнені та закидані якимись квіточками для ефекту. Чи той Новий рік, коли мені було чотири, а напередодні я вирішила нарешті навчитися ходити на руках. Походити так і не вийшло, а розбитий ніс майже пасував до костюму мухомора… Перша роль принцеси в шкільній виставі, перший Новий рік з друзями, не вдома, святкування приходу 2011 (одне з найбільш пам’ятних, безперечно). Кожна новорічна ніч – своєрідна, особлива, неповторна. Об’єднує їх між собою лише одне: кожна, поряд зі своєю унікальністю, сповнена нових сподівань та очікувань. Вони у всьому: від очікування на залишені Дідом Морозом подарунки до глобальних змін, думки про які виринають із найпотаємніших закутків душі, поки годинник веде зворотній відлік, і добігають останні секунди року, що втікає.

Говорити можна багато, але насправді хочу всім побажати лише одного: хай 2013 принесе із собою здійснення найзаповітніших мрій, а всі сподівання неодмінно виправдаються.

Христина Шевчик

«Новорічні свята – це казка, яка дозволяє поринути у чарівну атмосферу мрій та сподівань на краще.Тому Вам, дорогі наші читачі, я хочу побажати, щоб саме це відчуття щастя та радості ніколи не покидало Вас. Щоб усі Ваші мрії, які Ви загадаєте під бій курантів, здійснювалися, справи завершалися самі по собі і життя вдавалося. Яскравого та насиченого Вам року»

Альона Автушенко

«Щиро бажаю кожному читачу "Абзацу» якомога краще здати новорічну сессію! Як кажуть, «на стипендію» :)

І, головне, щастя, кожному! Бажаю, аби біда обходила Вашу домівку стороною, а посмішка не зникала з обличчя!

Натхнення, любові і тепла!

З Новим роком!!!»

Влада Васильченко

«У кожної людини закарбовуються у пам*яті дні, які щоденно зігрівають нас теплими спогадами.  Мабуть, одним із найяскравіших моментів мого життя був Новий рік у США. У цей день я відчула себе маленькою 5-річною дівчинкою, яка із захопленням розглядала навколо себе новий світ. Перший раз у житті я почувала себе героєм новорічної казки. Незважаючи на здивовані погляди оточуючих, 16-річна Влада стояла в черзі поруч із маленькими дітками до будинку Санти. Голосно наспівувала колядки і, закутана у теплу ковдру з гарячим шоколадом і в новорічній шапочці, дивилася «Різдвяну історію».  Прокинувшись о 4 ранку, я не могла повірити свої очам: кімната була повністю завалена подарунками. У цей момент я була як Кевін  у фільмі «Сам у дома»: у піжамі і заспана,проте вражена і щаслива!»

Оксана Романцев

У нашій родині склалася своя весела традиція. Кожного року 31 грудня я з татом вирушала у ліс по ялинку. Моя присутність була обов’язковою – саме я мала вибрати новорічну красуню. Отож, тато вмощував мене на санчата, брав топірець, і ми вирушали. До лісу ми добиралися за годину. Там ми довго блукали, прискіпливо оглядали ялинки й вибирали найкращу. На зворотному шляху я дріботіла біля тата, моє місце на санчатах займала лісова королева. Дома тато ставив ялинку у відерце з піском і ми бралися її прикрашати. До цього дійства долучалася вся сім’я. За годину ялинка весело сяяла й переливалася різнокольоровими блискітками. Я була щаслива – зайчику буде куди покласти мені подаруночок!!!»

Юля Жибер

«У ці холодні, проте казкові дні святкування Нового року та Різдва Христового, я бажаю вам «не відморозити» своїх сердець. Бо серце – найважливіший механізм творення добра для інших. Від серця йде любов, від серця твориться радість та щастя. Станьте для когось у ці свята ангелом. Можливо, це буде мама чи бабуся, а, може, навіть незнайома вам людина. Головне, поділитися з кимось часточкою тепла та турботи, подарувати незабутній настрій та яскраві враження!»

Іра Піщанська

«Новий Рік... Новий Рік - це час здійснення усіх бажань! Це - чарівна доба, коли хочеться прийти додому після холодної вулиці, одягнути улюблені капці-собачки та сісти, закутавшись у кріслі, з гарячим какао і читати книжки. У такі моменти ти згадуєш дитинство: коли тато возив тебе на своїх плечах, мама тягла санчата позаду себе, коли біля школи ви з друзями обстрілювали один одного сніжками та з нетерпінням чекали канікул. Саме під Новий Рік у мене прокидається та дитяча віра у Діда Мороза, що обов'язково приносить подарунки. Пам'ятаю, як зранку першого січня прибігала до ялинки і знаходила цукерки та іграшки. Для мене було справжнє свято. От і зараз, коли я стала дорослою, мені все одно хочеться хоч один раз відчути те, що здавалося для мене щастям!»

Аліна Матюшенко

"Цей Новий рік обов"язково буде найчарівнішим та сповненим приємних новин для кожного! Бажаю вам у 2013 році тільки щирих посмішок, тільки правди в словах, любові в серцях та здоров"я, яке допоможе Вам реалізувати найекстримальніші мрії".

Аня Мосюженко

«Новорічна пора - прекрасний час здійснення мрій, час,коли казка і диво ходять поруч з вулицями міста. Просто не заплющуйте очі на те, що діється навколо, і вчасно відчиніть своїй казці,яка постукає у Ваші двері. Нехай новорічні дива завітають до вас гарними сніжинками».

Інна Коломисюк

«Коли шостий рік мені минало, якось так вийшло, що всі провідні ролі новорічної вистави були моїми, а ще я танцювала вальс із найкрасивішим хлопчиком в нашій групі. Отож, відразу після концерту в залі почався такий безлад, що й не розбереш де батьки, де вихователі, де діти. Усе перемішалось, і я вирішила, що не буду чекати на своїх предків, а сама піду фотографуватися до Діда Мороза. Нікого не попередивши, я побігла в інший кінець садочка, де після таких дійств нас фотографували. Коли ж бігла, відчувала себе такою самостійно і незалежною. Була на сьомому небі від щастя. Далі побачивши ціль, схватила Діда Мороза з подарунками і давай фотографуватися. Коли ж батьки мене знайшли, то мама вже пила валер’янку, а вихователька – валідол. Ой, як же мені тоді влетіло! Але воно було того варте, зараз згадуємо і сміємось. Бажаю, щоб наступний рік був сповнений незабутніх вражень та подій».

Світлана Попова

У дитинстві, як і належить малечі, я теж вірила в Діда Мороза. Але, на відміну від інших, у мене для цього були реальні підстави: років до семи під бій курантів я загадувала одне й те ж бажання: побільше солодощів і іграшок під ялиночку. І воно завжди... збувалося! Чудо, чи не так? А відповідає за виконання бажань у нас хто? Так-так, саме Дід Мороз. Але, пам'ятаю, якось подивилась я фільм "Іван Васильович міняє професію" і захотілось мені, як він - у минуле! Чи то в майбутнє, як там вже вийде. Та ні батьки, ні старші знайомі й навіть дідусь з бабусею навідріз не хотіли це бажання виконувати, мовляв, не існує ще такої штуки. Та як це не існує, якщо по телевізору показують?! Залишилась в мене єдина надія - Дідусь Мороз. Рівно в 0:00 загадую бажання й спокійнесенько лягаю спати, уявляючи, як вже завтра бродитиму вуличками давнього міста й особисто вітатиму Володимира Великого (саме його, він бо зображений на 1 гривні!). Та, прокинувшись, виявила під ялинкою не очікувану машину часу, а все ті ж цукерки й плюшевого слоника... Ось тоді в мене вперше й з'явилась підозра, що щось тут не те з цим Дідом Морозом... Може, він вигаданий, і подарунки залишають батьки? Але, хтозна, можливо, машини часу й справді не існує й він залишив цукерки, боячись розчарувати маленьку дівчинку, яка так в нього вірить...

І вам, дорогі читачі, бажаю частіше повертатися в дитинство, не переставати вірити в чудеса (скажу по секрету: вони існують!) й радіти кожному дню - в ньому є щастя! З Новим роком!

Анастасія Гаркавюк

Того року батьки вирішили потішити мене і поставили ялинку не тільки у своїй, а й у моїй кімнаті. Моя крихітна зелена красуня здавалася мені набагато кращою за ту велику у батьківській спальні. Вона була прикрашена красивою гірляндою з ліхтариків у вигляді різнокольорових шишок. Я постійно прохала маму залишити вогники увімкненими, і уявляла, що, коли прийде Дід Мороз, то йому буде добре видно, де залишити такий омріяний подарунок. Чесно кажучи, не пам’ятаю, що я тоді хотіла отримати від Дідуня, але той Новий рік був найщасливішим і найбільш казковим у моєму житті. Після того, як годинник пробив дванадцяту і я загадала бажання під бій курантів, я традиційно побігла до своєї кімнати, перевірити чи Дід Мороз уже побував у нас. Під ялинкою я знайшла дуже красиву подушечку і ковдрочку в колиску для моєї ляльки. Вони були білосніжного кольору з рожевими стрічками ( як виявилось пізніше ручної роботи). Я дуже зраділа, що моя лялька тепер має придане, і вже хотіла застелити його у колиску, аж раптом мама сказала мені піти до іншої ялинки і заглянути під неї. Я так і зробила. Побачене мене сильно здивувало: там лежав ще один подарунок. То була величезна пляшка Кока-Коли, яку я так любила, але яку мама дозволяла пити дуже рідко. Мені пояснили, що, очевидно, перший подарунок приніс Дід Мороз, а інший – Санта Клаус, який дізнався від свого колеги, що я була дуже слухняною цього року, і вирішив привезти мені справжню американську Кока-Колу. Для мене це було справжнім чудом. Я не пила ту Кока-Колу аж до весни і розповідала всім про цю дивину.

Чудеса існують там, де в них вірять. Тому у новому році бажаю всім вірити у казку, і тоді вона обов’язково з’явиться  у вашому житті.

Відана Білоус

Коли я була у третьому класі і любила дивтися мультики, мене ніщо так не цікавило, як Новий рік. Я в захваті чекала на свято, продумувала, що одягну, і уявляла, скільки солодощів знайду під ялинкою... Але найбільше мене захоплювала думка, що до самого ранку 1 січня можна не спати! Бажаю всім у Новорічну ніч відчути себе по-дитячому щасливими =)

Станіслава Міхєєва

Згадується мені Новий 2010 рік. Це святкування змінило моє ставлення до 31-го грудня – я дійсно полюбила цю казкову добу. А сталося це ось як… Ні, не подумайте, будь ласочка, що до мене завітав Дід Мороз зі Снігуронькою, і, звичайно ж, в той зимовий день в Дніпропетровську снігу не було (сніг в тій області на Новий рік – міф). Десь о сьомій годині вечора ми, гуртом, готували на кухні. Раптом, ми опинилися в повній темноті і тиші. З саркастичною посмішкою, мама діставала свічки, а я, глянувши у вікно, побачила, що сусідні будинки були так само занурені у темряву. Мама подзвонила бабусі, з надією, що ми зможемо піти до неї. Але після короткої розмови мама мені повідомила: «Бабуся теж сидить без світла». Незважаючи на такі незвичні обставини, ми вирішили не сумувати і далі продовжували накривати на стіл, прикрашаючи його свічками. Закінчивши роботу, ми подивилися на наш фуршет, і мама сказала: «Новорічна романтика!». Стрілки годинника вже підходили до 12 години, а світла все так само не було. Без шикарних зачісок, в халатах і в теплих шкарпетках ми сіли за маленький столик. Годинники у цілому будинку показували різний час, але почувши салюти і крики з вулиці, ми крикнули: «З Новим роком! Ура!!!» Незабаром прийшли наші друзі і сусіди. Посидівши трохи за столом, почалися танці під музику c мобільного телефону. З такою компанією нудно не було! Хоч я і не одягла свою новорічну сукню, яку вибирала близько двох годин, цей Новий рік був найкращим з усіх, що були!

Бажаю, любі, щоб Ваше світло любові, надії та віри ніколи не згасло! З Новим 2013 роком!