Абзац

"Висловлювати та захищати власні переконання,  бути чесною та об’єктивною - ось такий спражній професіонал"

Чим займається студент після пар? Хтось біжить додому поспати, хтось готувати на завтра семінар, але більшість поспішає на роботу. Комусь вона приносить лише задоволення, комусь допомагає «дожити» до стипендії. «Професій» у філолога багато: і репетитори, і вихователі, і журналісти. Хто ж не мріє бути журналітом? Вони пишуть і про літературу, і про моду, і про політику, і про життя, і навіть про економіку. Але чи доводилося Вам чути, що тендітна дівчина з Інституту філології пише про футбол? Ні? Тоді знайомтеся, Юлія Щербина.

1.Чому саме футбол, чи не дивний вибір для дівчини?

-Мій тато з дитинства захоплювався футболом. Він був сучасником історичних перемог київського «Динамо» і вже не один десяток років є відданим фанатом «біло-синіх».

Якось батькові довелося поїхати у відрядження, а в Португалії саме починався Чемпіонат Європи з футболу. Чи можна придумати більше катування для футбольного фаната, аніж позбавити його можливості дивитися матчі європейської першості? Тато довірив нам з мамою слідкувати за всіма іграми та старанно заповнювати табличку з результатами (інтернет тоді ще не був настільки поширеним, тож запросто зайти у світову мережу та перевірити рахунок одним кліком тоді не було можливості). Я з неприхованою цікавістю почала дивитися з мамою матчі Євро і… Мені сподобалося! Я навіть дотепер пам’ятаю перший матч, який подивилася – це була гра між Росією та Грецією.

Думаю, цей випадок став лише поштовхом, а любов до футболу –в мене в крові. Передається генетично. У мене не було іншого вибору, крім як закохатися у гру мільйонів.

2. З чим пов’язане захоплення футболом?

-Будь-який фанат  вам скаже, що футбол – це вир емоцій. Перемоги та поразки, сміх і сльози… Кожна гра - це наче окреме життя. Хоча легендарний Білл Шенклі казав: «Футбол – це не питання життя та смерті. Це набагато важливіше».

3. Як ти саме потрапила на цю роботу? Цьому передувала якась журналістська практика?

- З другого курсу я працювала журналістом російського сайту soccer.ru, а минулої осені виграла конкурс на кращу статтю «Європеро-2012», що був організований найкращим футбольним порталом країни football.ua. З тих пір я змінила місце роботи і писала свої матеріали вже для українського сайту. І, нарешті, кілька місяців тому один з авторів журналу «Футбол» запропонував мені писати статті для їх видання і порекомендував мене головному редактору. Я читаю цей журнал 8 років і навіть подумати не могла, що колись він надрукує мої статті… Це було так несподівано! Звичайно ж, я погодилася. Маю сказати, що більша частина того, що я досягла – це результат моєї праці. Та разом з тим, були добрі люди, яких мені пощастило зустріти на своєму життєвому шляху та які мені допомагали. Вони повірили у мене – а я повірила в себе.

4. Чи сформувалися певні стереотипи у роботодавців стосовно статі футбольних журналістів?

-Звичайно, у роботодавців існують стереотипи щодо жінок-футбольних журналістів. Не буду розкривати всі карти, але деякі з моїх роботодавців відкрито сумнівалися, що я зможу чогось досягти. На відміну від телеканалу «Футбол», на я кому я працюю копірайтером – вони проводили конкурс на загальній основі з великою кількістю кандидатів серед чоловіків і жінок, і обрали на постійну роботу саме мене, хоч я і дівчина. Дуже важливо забувати про стереотипи та цінувати працівника за його роботу, незважаючи на стать.

5. У чому саме полягає твоя робота?

-Працюючи журналістом, мені доводиться передивлятися велику кількість матчів, слідкувати за подіями у футбольному світі та мати власний погляд на всі проблеми та питання  - інакше просто не вдасться писати аналітичні матеріали. Пишучи статті, я маю водночас висловлювати та захищати власні переконання, та, разом з тим, бути чесною та об’єктивною перед читачем – інакше який з мене професіонал?

Робота копірайтера полягає у складанні рекламних текстів. Фактично я маю зацікавити глядачів, переконати у тому, що той чи інший матч, та чи інша програма буде для них цікавою, захоплюючою та інформативною. Думаю, така робота неможлива без любові до футболу – інакше як ти зможеш заохотити глядачів дивитися матчі, якщо ти сам цього не хочеш?

6. Чи важко поєднувати навчання з роботою? Багато залишається вільного часу?

-Думаю, навчатися заважає лише лінь. Робота – ніколи. Тим паче, улюблена.

7. Після закінчення університету плануєш продовжити роботу у журналістській сфері?

-Звичайно – це мрія усього мого життя. В іншій сфері я себе не бачу.

Анастасія Арсенюк

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!