«Будь українцем – вишиванку вдягни!»

     Якщо в неділю, 18 вересня, вам трапилось побачити на вулицях Києва величезну колону людей, одягнених у вишиванки, з прапорами в руках, піснями та патріотичними гаслами на вустах, то ви стали очевидцями VIII-го мегаграндіозного маршу у вишиванках.
     Ось уже чотири роки підряд двічі на рік – у травні, «поки не жарко», та вересні, «коли ще тепло», – студентами київських вишів організовується похід, метою якого є «популяризація національного одягу та українських традицій, розвиток патріотизму». Ідеєю стало, за словами одного з організаторів, «звернення до українського коріння», популяризація вишиванки як «національного генетичного коду», а не просто модного елементу гардеробу. Марш об’єднує людей, для яких Україна – не пустий звук, людей, які вважають себе патріотами, люблять, показують і доказують, що люблять українське – від народного одягу та пісень до рідної історії, людей, для яких приємно пройтися вулицями столиці в народному одязі та «просто поринути в українську культуру без зайвої політики». Останню забезпечила позаполітичність заходу.
     Якщо в першому поході брало участь всього 4 людей, то останній восьмий нараховував понад 300 учасників. Щирість та веселий молодіжній дух, з якими був організований похід, зробили свою справу: створили приємну атмосферу та зробили захід таким, у якому хочеться брати участь і надалі.
     Дійство розпочалось об 11 годині біля музею «Золоті ворота» із вітального слова організаторів-студентів (Андрій Бабінський, Олена Базилівська, Влад Гаркавенко, Іра Горак) та спеціально запрошених гостей: письменників Валентини Козак та Сергія Пантюка, громадського діяча Тараса Пушкара. А близько 12-ої за маршрутом «Золоті Ворота – Софійська площа – Михайлівська площа – Андріївський узвіз – Поштова площа – Європейська площа – Хрещатик» стартував сам марш під гаслами «Ми України доньки й сини, будь українцем – вишиванку вдягни!», «Вишиванку вдягай – Україну кохай!», «Україна понад усе!». На кожній із «зупинок» проводились конкурси на знання історії, культури та географії України, на будь-який смак і вік. Найцікавішим подарунком став сертифікат на безкоштовну сорочку. Найдотепнішою відповіддю – 3-річної Софійки, яка брала участь у конкурсі серед найменших: «Президент – це люди, що хочуть мені щось сказати». Обрали також найгарнішу вишиванку, у цьому допоміг письменник Сергій Пантюк.
     Яскравість та незвичність походу для столиці було відчутно вже із самого початку: перехожі – як кияни, так й іноземці, робили фотознімки, підходили із запитаннями та цікавились датою наступного походу, а самі учасники дивувались великій кількості молоді, яка прийшла на марш.
 «Ми тут вперше, залишились абсолютно задоволеними, дуже цікаво, – поділились враженнями студентки українського відділення ІФ Тетяна та Наталя. – Захід неочікуваний для столиці саме тому, що досить багато молоді, і це приємно. Хотілося, щоб були групи людей, які продовжать організовувати подібні заходи».
     Після закінчення офіційної частини всі бажаючі поїхали в "Музей національної архітектури й побуту Пирогово" для продовження святкування уже в менш формальній і більш відповідній за духом обстановці для спілкування, нових знайомств, ігор, українських пісень.
Дата наступного походу – 20 травня 2012 року, у якому можуть взяти участь усі бажаючі та небайдужі до український традицій.
     Яна Сабляш