Абзац

Приборкування норовливого, або мова жестів

Тяжко-важко живеться студенту без роботи. У пошуках гідного заробітку, не раз доводиться проходити співбесіду. Якже приборкати норовливого та вибагливого роботодавця? Наша відповідь – жести. Саме вони стануть Вашим вірним талісманом. Головне навчитись вміло користуватися тим, що в кожного з нас є від природи.

За підрахунками вчених, словесне спілкування в бесіді займає менше 35%, тоді як 65%  інформації передається за допомогою невербальних засобів комунікації. А.Айві наводить дані про те, що людина своїми жестами та мімікою повідомляє до 85% інформації.

В багатьох є звичка, підбираючи слово, тягнути звуки, так званні слова - паразити, на кшталт: «ну», «ем», «м-м-м», або «е-е-е-е». Вони одразу вбивають інтерес роботодавця до Вас. Щоб не втрапити у халепу,заздалегідь підготуйте відповіді на основні питання. На допомогу прийде читання, що неодмінно збагатить ваш арсенал мовних зворотів. Також варто побільше розвідати інформації про компанію чи організацію, в яку прагнете влаштуватися.

Ретельно підготувавшись до випробування, на співбесіді найкращим способом гідно себе зарекомендувати буде чемне привітання, рівна осанка, чітка вимова.

Сергій Литвин, голова «Клубу Розвитку», розказав, що люди жестикулюють руками у трьох зонах, а саме - на рівні «голови-плечей», «плечей-живота» та «живота-ніг». Зважаючи на те, що жести у кожній зоні сприймаються співрозмовником специфічним чином, на співбесіді варто жестикулювати переважно у другій зоні. Переконливо не рекомендується ховати руки під стіл, адже це може викликати в опитувача недовіру до Вас.

Візьміть на озброєння так звані жести відкритості, що демонструють готовність до щирої та невимушеної розмови. Також негативно може бути сприйнята ситуація, у якій Ваша голова все ще спрямована у бік співбесідника, але тулуб повернутий в іншому напрямку.

Легке потирання, дотик до носа, вуха, шиї чи волосся – жести-маніпулятори, які часто сприймаються співрозмовником як індикатори сумніву, невпевненості у своїх словах. Хоч відомий філософ-ідеаліст Освальд Шпенглер і казав, що «той, хто бреше мовою слів, виказує себе у мові жестів, на які він не звертає уваги», та все ж жести-маніпулятори двоякі за своєю природою. По-перше, вони можуть бути психологічними за походженням, тобто доторкання до вух, волосся, лоба, носа під час розмови – імовірно вказує на збентеження, чи сором, або ж приховування правди. По-друге, мають фізіологічний характер, як от, коли людина себе некомфортно почуває в одязі, їй спекотно, чи її турбує біль. Як наслідок – радимо Вам йти на співбесіду хоч і у класичному, проте зручному одязі та з гарним самопочуттям. Інакше є ризик справити враження  схвильованої чи нещирої людини.

Якщо непереборне бажання чухати власні голову та обличчя все ж не дозволяє уникнути жестів-маніпуляторів, то їх можна замаскувати під більш прийнятні. Так, наприклад, людина подається злегка вперед коли їй цікаво. Даний перенос центру ваги тіла у сидячій позі часто викликає потребу підперти голову рукою. Також прояв інтересу часто супроводжується злегка припіднятими бровами. Саме у такому поєднанні жест «рука біля обличчя» може бути сприйнятий більш позитивно, ніж у випадку, якщо це буде явний жест-маніпулятор на зразок почухування вуха чи волосся. Проте тут деталі особливо важливі – адже варто Вам поєднати руку, яка підпирає обличчя зі злегка опущеними повіками та зведеними вперед плечима, як ми одразу отримуємо невербальний прояв нудьги чи сонливості.

Захисні жести та пози з’являються тоді, коли людина відчуває певну небезпеку. Найбільш розповсюдженим  є жест – «руки схрещені на грудях». Така поза промовисто повідомляє співрозмовнику про Ваше бажання дистанціюватися від нього. Окрім того, яскравим індикатором бажання захиститися буде так звана «поза черепахи» - комбінація злегка припіднятих та зведених вперед плечей, голови, втягнутої у ті ж таки плечі, злегка згорбленої спини, часто також схрещених рук у поєднанні з напруженим очікуючим поглядом на співрозмовника. І тільки у випадку, якщо у приміщенні холодно, HR-спеціаліст не сформує про Вас враження, як про людину непевну, слабку чи налякану.

Жести і пози, що свідчать про небажання продовжувати розмову дуже легко розпізнати. Наприклад, коли Ваш співрозмовник опускає повіки, або ж нахиляє корпус вперед, опираючись при цьому обома руками на коліна, чи тримається за бічні краї стільця – це  сигналізує про те, що варто завершувати розмову. Крім того, Сергій Литвин зауважив: «Коли людина на словах ствердно та впевнено відповідає на питання, при цьому відхиляючись назад, то цим вона виказує свою невпевненість у відповіді. Адже, коли ми маємо намір щось зробити, то подаємося і жестикулюємо вперед, як правило ближче до співрозмовника».

Якщо ж Ваш роботодавець зчепив пальці рук так, що шкіра на місцях дотику побіліла, то з цього можна зрозуміти, що він переживає розчарування і приховує своє негативне відношення до почутого.

Також краще уникати постійних доторків до рота – це яскрава ознака стресу, ще й страх як  не виховано.

«Словами говорить одне, а думає то про інше» - так можна пояснити явище неконгруентності. Тобто, конгруентна людина має бути відповідною собі під час комунікації. Якщо Ви, хитаючи головою, показуєте відмову, а на словах погоджуєтесь, то це яскравий прояв вашої брехні. Тому продумуйте свої відповіді та рухи йдучи на зустріч із роботодавцем.

На співбесіді стане в нагоді знання про явище рапорту. Із студентами часто буває, що сидячи на лекції і нічого не розуміючи з того, про що розповідає викладач, ми на обличчі маємо завжди вираз серйозний та зосереджений, навіть є такі відчайдухи, які намагається зобразити зацікавлення. Таким чином студенти намагаються отримати певний кредит довіри від викладача. У випадку, якщо вони переконливо виражають інтерес до тем, які із захопленням розповідає викладач – отримують бажаний кредит гарного ставлення від нього. І знову деталі мають особливе значення, оскільки людина, яка, помітивши явно награний прояв інтересу, засумнівається у Вашій щирості. Як наслідок – ні про яку довіру не може йти мова. Отож задля встановлення рапорту важливо уважно слухати, що каже роботодавець і як він це каже, тобто відслідковуючи його емоції, намагатися їх повторити. Повторюючи, вкрай важливо пам’ятати про конгруентність, інакше це виглядатиме непереконливо. Адже «мавпування» поведінки співрозмовника явно не викличе довіри. Так на співбесіді, не треба весь час посміхатись, важливо стати спостерігачем. Пограйте з роботодавцем у шпигунську гру, адже вашу реакцію також сканують. Уважно слухайте його, показуйте своє зацікавлення у тих темах, які і йому цікаві.

Експерти, що собаку з’їли на експрес-психодіагностці людини, швидко можуть зрозуміти, чи готові Ви до роботи у колективі, чи спроможні на серйозне відношення до поставлених завдань, чи здатні на мудре керування на тій чи іншій посаді. Пам’ятаючи про декілька наших порад, Ви завжди зможете вийти сухим із води.

Інна Коломисюк

Фотограф: Аліна Матюшенко

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!