29 лист. 2012 р.


Цього номеру редакція нашої газети знайомить Вас із молодим та талановитим поетом Євгеном Маліночком. 11 листопада він звітував на власному творчому вечорі Літературної студії імені Максима Рильського. Ніжні нотки його поезії, вічні теми кохання та людського буття не зможуть промайнути і повз Вас, любі читачі.



літо стоїть. я холодний від поту
в лоні її шукаю пізнання.
завтра буде важлива робота,
я напевно помру від чекання.
її безмежно солодке зітхання,
моя партія досить тиха -
тому з нас, хто не чув про кохання
ніч, взагалі, не віщує лиха.
її совість та моя пиха,
наша пристрасть, мов кішка дика.
не доведи мене до гріха.
і так солоно далі дихай

***
Стають старі жахи на сторожі
і не до часу твоє каяття
я був так само  на неї схожий
як і вона походила на дитя
Була вона настільки привітна,
і настільки голос її був терпким,
що в кімнаті скінчилися вікна
і поплавило всі розетки.
Вела оповідь вельми голосно,
і я затихши сидів і слухав,
як трава тягнеться в поросі
і повторює всі її рухи.
Пробили тунелі обидва вуха,
і вже не могла спинитись,
я щораз згадую її татухи,
що продовжують мені снитись.
Мовив, врешті, крізь серпневу задуху:
«ти була настільки привітна,
що ваніль донесло до нюху,
і в кімнаті скінчилися вікна».

***
коли ти зміниш красу на мудрість
мов погризені клапті шкіри на венах
ти почуєш що часи сколихнулись
і до нас повернулись старі проблеми
у невимушену заснулість
виважені поринають лексеми
кожна синтагма дається тяжко
вивірюєш звук навпомацки з звуком
зі своїм коньяком простягають фляжки
суголосся братів що не вийдуть друком
за кожного хто тоді підставляв чашки
нині ладен відтяти руку
 хочеш зроби так як кажу
красу на мудрість і все влаштується
фото твоє тобі збережу
і ми поспілкуємось
бо ж тоді коли пора за межу
ти матимеш різне
тобі до купи усе зв’яжу
забере перевізник



Немає коментарів:

Дописати коментар