29 лист. 2012 р.


Бути чи не бути швидкісному Інтернету у гуртожитках?



           Таке драматичне питання постає перед кожним студентом. Тут Гамлет нервово курить. Проблема «нового» студента: де нормально ловить Wi-Fi.

Завантажити книгу,  знайти важливу інформацію для реферату, послухати  аудіо-матеріали, - усі ці речі доступні за допомогою Інтернету. На даний момент функціонування «світового павутиння» у гуртожитках – болюче питання.

Міністерство освіти обіцяло провести І-нет  у кожну кімнату гуртожитків, проте що ми маємо? Гуртожиток  №17  наполовину забезпечений цим інформаційним ресурсом, інша ж половина опинилася «за бортом». Гуртожиток № 11 взагалі переживає «кризу»: Інтернет є лише в одній читалці на 900 кімнат. До того ж навіть власні мобільні модеми не працюють, тому що гуртожиток знаходиться у своєрідній «ямі», де І-нет погано ловить. Наразі маємо ситуацію, коли  половина  студентства залишилася «униженными и оскарбленными» , а решта -  щасливими.  Здається, що єдиний вихід – це пошук Wi-Fi в парках, кафе та на станціях метро. Але ж не прописуватись нам там.

Нещодавно до Інституту філології провели довгоочікуваний Wi-Fi. Студенти тішилися думкою, що нарешті вони зможуть швидко та зручно скористатися усіма опціями інформаційної мережі Інтернет. Але не так сталося, як гадалося. Щоб якось підключитися, треба скрутитися у позі «журавля на стільці, який тягнеться до небесних просторів».

Чому гуртожитки та корпуси КНЕУ, НАУ, КПІ забезпечені Інтернетом, а НАЙКРАЩИЙ Університет країни якось не може вирішити цю проблему?

Адміністрація все обіцяє , але обіцянка цяцянка. І в цьому, на жаль, студенти КНУ ім. Тараса Шевченка переконалися.



Жибер Юлія

 Ілюстрація: Відана Білоус 

Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!



Немає коментарів:

Дописати коментар