12 трав. 2013 р.

Поширені стереотипи про «заграницу»

Знаєте, існують у цьому світі слова, які викликають якісь «екзотичні» асоціації. Наприклад, колібрі. Одразу уявляються якісь тропічні джунглі, тисячі цикад навколо, яскраве сонце. Хоча, можливо, ці всі характеристики слабо поєднувані з наукової точки зору, ми все одно свято віримо, що все саме так, як уявляється. Або ж абревіатура одного з київських вишів – «НУБіП». У моєї подруги вона викликала асоціації з чимось східним, може, з турецькими солодощами, а може, з «абу-дабівськими» гарячими пляжами.

На жаль чи на щастя, не лише слова викликають асоціації. Наприклад, улюблена музика дає змогу згадати часи підготовки до ЗНО, запах маминих парфумів допомагає відтворити картини з дитинства. У іншої моєї подруги пісні Емінема (має старших братів, які свого часу захоплювалися його творчістю) повертають її у часи, коли ще під стілом пішки ходила. Але найбільше на нас впливають візуальні зображенням – місця, предмети, з якими пов’язане ціле життя. 

Повертаючись до наших баранів. Все ж таки мова йде про подорожі. Тож тепер погляньмо, які стереотипи засіли у сучасних українців, зокрема у студентів нашого рідного філологічного факультету КНУ, з приводу близьких і далеких для українців країн. Звідки я це знаю? Дуже просто: варто лише підійти і спитати :)



Які країні були на язику у студентів, коли вони побачили перше фото? Польща, Чехія – ось, що я почула. Але ніхто навіть не міг уявити, що такою красою може похвалитися всіма забута Словенія, яка постає в уяві людей наступним чином. Лише природа і старі непривабливі будинчоки.



О, хіба Венеція не прекрасна на цій фотографії? Прекрасна, але точно не на цій, бо це аж ніяк не італійське місто на воді, а нідерландська столиця – Амстердам. На превеликий жаль, люди забувають, що країна, перша асоціація з якою – це легалізовані наркотики і вулиця червоних ліхтарів, може бути настільки гарною. У нас є звичка шукати пояснення будь-чому на поверхні, а копати глибше ніхто не хоче. Тому й бачимо лише «очевидне», як на другому фото.



Австрія чи Лондон? Такі припущення висунули шевченківці, коли на першому зображенні побачили світло ліхтарів, старовинний пам’ятник, дивовижну архітектуру й відчули атмосферу того міста. Але друга фотографія повернула їх з небес на землю. Це місто, що було побудоване на кістках українців – Санкт-Петербург. І коли звучить назва країни-сусіда Росії, ми апріорі уявляємо собі ось таку собі річечку, поле й десь там далі село, як на фотографії справа.



Звісно, студенти КНУ – люди переважно виховані і, скажімо, політкоректні. Але мені потрібна була свіжа чесна й незалежна думка. Тож це фото викликало асоціації з країнами третього світу, накшталт Мексики чи Молдови(ось такий от територіальний контраст). Але ніхто й подумати не міг, що таким може бути величне, красиве й високорозвинене місто Стамбул – столиця Туреччини, куди українці так залюбки їдуть відпочивати й працювати. Бо, звісно, бачимо лише одну сторону медалі, ось як на фотграфії справа. 

Усі ми дивимося американські фільми, серіали, хочемо того чи ні. І вже точно можемо відрізнити Київ від Нью-Йорку. Останній славиться високими хмарочосами, Статуєю Свободи, особливою урбаністичною архітектурою. Але хто бачив «Велике Яблуко» з іншого боку? Ось в такий Нью-Йорк навряд чи хтось поїде підкорювати світ і шукати місце під сонцем. Район на фото я умовно назву «емерікен дрім». Ну як?

Не хочу нав’язувати Вам свою суб’єктивну думку, тому залишу невеличкий простір для висновків і розмірковувань. Лише хочу, щоб ми частіше викопували зі своєї свідомості закорінені стереотипи, тоді й жити буде легше.

Бажаю Вам приємних асоціацій і цікавих подорожей :)

Ваша Анастасія Кучеренко


Немає коментарів:

Дописати коментар