9 березня 1814 року планету освятив малий Тарас своїм народженням. Сьогодні йому було б 199 років. А чому було б? Шевченко вічний, він завжди з нами в будь-якому віці!
Яким би Він був, якби жив в наші дні? Куди поділися б його вуса? Чи оцінив би Він скарб філологічних красунь ІФ? Давайте запитаємо наших студентів!
"Хто б там що не говорив, а Шевченко справді був і залишається одним із непересічних українців. Живи він у наш час, він був би лідером якогось потужного громадського руху, паралельно публікуючи у Фейсбуці сатирично - викривальні поезії. Щодо великої політики, то мені здається, що вона о була б занадто брудною справою для нього, але і залишатися осторонь він би не зміг"
Юля Голодняк, 2 курс україністики
"Тарас Шевченко замість захалявної книги мав би планшет!) мав би сторінку в соціальній мережі. Гостро реагував би на все, що відбувається в країні. Його б читали, робили зустрічі. Наш би університет називався б не його іменем, а носив би ім`я ікогось іншого. Генії, повинні народжуватись у правильний час, і у правильному місці!)"
Наталя Шиденко, 2 курс магістратури україністики
"На мою думку, сучасним українцям не потрібен Шевченко. Якби він жив у наш час, йому було б легше реалізувати свій талант, але водночас, не було б палкою аудиторії реципієнтів, які щиро вірять у слово. Люди сьогодення зневірилися у слово. Так багато сьогодні говорять і так мало значать ці слово. Я думаю, що сміявся б Тарас Григорович, дізнавшись, що більшість сучасних дисциплін в університеті базуються на знаннях «як заговорити, зацікавити покупців так, щоб вони добровільно все купили». Але і це не так страшно. Рекламують не тільки продукти, а ще й людей. Сьогодні ти можеш бути ніким, а завтра - усім відомим і поважним. Це ще раз доводить силу слова, але це не та сила, що була колись у його словах. Ну щоб здавалося слова, слова та голос, більш нічого… Але вже серце не б’ється і не ожива, скоріше з’являється почуття недовіри.
Слова Тараса Григоровича знає кожен українець, його читають закордоном, шанують пам'ять. Але усьому свій час. То був час відродження, повстання, мрій. А сьогодні…застій, байдужість, крах цих самих мрій"
"Я думаю, в нього буде така зачіска, як у Франка на гривнях, посивіла, майже білосніжного кольору, але з попелястими вкрапленнями. Сива коротка щетина. Вусів немає. Зморшок небагато, бо він ходить у спа-салон, він же частина еліти)))) Хай будуть прямокутні сонцезахисні окуляри "Рей Бен".
Та руки в зморшках, дещо багряні від довгих років роботи. Але нігті вкриті прозорим лаком і сильно контрастують із кольором шкіри рук.
Одягнений у якусь світло-блакитну теніску й сірі літні штани від костюму, і в світлі туфлі з крокодилячої шкіри. І зі старомодним годинником 80-х років"
Ольга Шарко, 1 курс україністики
"він був би товстеньким, з бородою.. чимось схожим на священників. уявляю його в метро, на боковому вузенькому сидінні, де він сидить один, і всі бояться до нього підсісти, хоч повно людей"
Ася Коваленко, 4-й курс, україністика
Але не зважючи в яку епоху жив Тарас Григорович,він би залишався душею українського народу"
Олександра Оржехівська, 1 курс україністики
"На мою думку, якби молодий студент Тарас Шевченко зараз ходив поміж нас, то це був би надзвичайно талановитий, харизматичний та частенько замріяний хлопець.) У нього в сумці завди валялися б олівці кількох кольорів, гумка та книжечка для записів(звичайно,- ви б там не побачили жодної сторінки, де щось написано, але відсутній малюнок). Особисто мені завжди імпонують творчі люди, і тому не виключення, що ми б могли з ним товаришувати та знаходити спільну мову.
Ах, так,- ще він був би відмінником з чудним характером та харизмою.
Ось чомусь це найперші думки, які мені прийшли в голову, коли постало питання зобразити Шевченка в сьогоденні.) "
Матюшенко Аліна, 3 курс, Фольклористика.
"Думаю він би був таким собі неформалом з довгим прямим волоссям і борідкою,грав на гітарі, слухав рок і виступав у пабах з своїми віршами,збирав би непогану аудиторію:)а ще я його бачу трішки політиком-демократом,борцем за волю та свободу)
Навчався б, звичайно, не в Петербурзькій академії мистецтв,а у нас, в Поплавського і відвідував би не Московські галереї, а Пінчук арт-центр)
А ще не писав би про Мотрю чи Катерину,а його ідеалом була б Джолі)
Щось таке,проте століття не змінюють дух людини,вони корегують тільки зовнішність,стереотипи та дрібні звички.
він би був тим самим інтелегентом і романтиком"
Білогаш Альона 2 курс,кит.мова
"Я бачу його звичайним молодим націоналістом, який зовні нічим не відрізняється від будь-кого з нас. Коротке волосся, вибритий, міцної статури. Одяг має в першу чергу зручний, а не модний"
Коля Панченко, 1 курс україністики
Опитування провели Шевчик Христина та Міхєєва Станіслава
Немає коментарів:
Дописати коментар