Із прекрасним на
світанку
Краса врятує світ. Іноді навіть здається, що забагато того прекрасного, що це лише примітивний стереотип, котрий так часто наповнює азартом мрію. Можна посперечатися зі світом, але чи вистачить сил? Хто не ризикує, той не переможець.
Пишний букет троянд, скромна мелодія хризантем, тендітний гербарій – романтичний вир маленької місцинки Лацізе, що знаходиться у самому серці Італії. Без надмірної розкоші, без феєричного шику, без незвичної цнотливості, та все ж чарує. Мабуть, найпрекрасніше містечко, за нього й душу продати не шкода. Словом, мрія. Мрія дитинства, юності, старості… Вічності.
Верона – одвічна домівка кохання. За своєю кулісою краси вона приховує недознятий кінофільм, під назвою Лацізе. Пірнути б у глибину озера й відчути танець цього місця. Ніжність поміж камінців, викладених доріжками, у щілинах стін старих будівель, поміж свіжої білизни, що звисає від вікна до вікна. Тут, певно, можна жити вічно.
Місто оточене прозорою теплою водою, гравійоване горами із розмитими контурами, наповнене сонячною енергетикою південних вітрів. Проте не залишається в минулому меланхолічність цього містечка: північна, але така ніжна. Може, через мінливість італійської атмосфери, а може, через те, що покровителем міста є святитель Мартин Турський. Він був офіцером, однак серце його тяжіло до Бога.
Опинившись там підхоплюєш відчуття рідного. Адже всі між собою товариші, люди не відокремлюються, а живуть разом з іншими біля романтичних пристаней величезного чистого італійського озера. Горді тим , що «мешкають» у передгір’ї засніжених Альп. Здається, ті місця зовсім не знівечені часом, а – наповнені колоритною живописністю, сплять поміж віків.
Стрункі пальми, високі кипариси огортають Лацізе «зеленою красою». Перебуваючи там, відчуваєш: нестримна енергія життя завжди в гармонії із риторичним спокоєм води й гір.
То що? Краса таки врятує світ. Ми можемо лише насолоджуватися нею в затишній кав’ярні маленького італійського кінофільму – Лацізе.
Анастасія Кучеренко
Немає коментарів:
Дописати коментар