31 трав. 2011 р.

Філологи подорожують автостопом!



Мабуть, кожен хотів би на початку літа пірнути у вир незабутніх подорожей, щоб милуватися запаморочливими краєвидами, губитися у неповторній атмосфері нових міст, знайомитися з різними культурами! І це, – скажете ви, – у час суцільної глобалізації, не проблема, були б лише гроші. Та з грошима мандрувати може кожен! Спробуйте без них! Не виходить? Тоді читайте далі – і ви познайомитеся зі студентами, які вміють так мандрувати. Які обирають найцікавіший, найдешевший і найнепердбачуваніший вид подорожей – автостоп!

Автостоп –  насолода життям
  
Автостоп – це оригінальний, романтичний і безкоштовний спосіб подорожування, після якого неймовірні враження залишаються не лише від визначних місць, у яких ви плануєте побувати, а й від самого процесу пересування. Автостопери зупиняють машину на трасі та їдуть до певного населеного пункту, а звідти так само – до іншого. Таким чином вони  можуть вільно корегувати свій час, не залежати від громадського транспорту, графіків та інших звичних формальностей.  Дорога – це завжди небезпечний проміжок між містами та культурами, на якому зустрічаються різні люди. Можна натрапити як на злочинців, так і на людей безмежної доброти. Саме через велику кількість останніх автостоп є безкоштовним видом пересування:  водії не беруть грошей із мандрівників. Це і є причиною того, що такі мандри популярні серед студентства усього світу. Хто ж, як не ця верства суспільства може найбільше прагнути шалених емоцій, розвитку та свободи!!!


Автостоп – подих свободи


Так, це, мабуть, головна ознаку автостопу, адже великої популярності подібні мандри набули  завдяки волелюбним хіпі. У 60-х роках ця молодь завдяки автостопові  знайомилась і спілкувалися із багатьма людьми різних національностей, не витрачаючи при цьому коштів.  Вони їздили, прокладаючи міцні містки миру та дружби, від штату до штату, від держави до держави, від континенту до континенту. Так-так, саме від континенту до континенту. Правда, через океан доводилося проситися на борти кораблів.
У 70-х  мода на подібні подорожі прийшла і до Європи. Там і зараз молодь із рюкзаком на плечах, що стоїть на узбіччі, піднявши великий палець догори, не лише не викликає ніякого здивування, а ще й всіляко вітається водіями.
У середині 90-х років подорожі автостопом стали популярними і в Україні. Зараз вони набули великого розмаху. Вже є безліч українських сайтів, де водії та подорожні описують свої майбутні маршрути: одні, якими їдуть, а інші – якими б хотіли. Люди знаходять одне одного, домовляються про деталі й подорожують. Тричі на рік в Україні проводять спеціалізований фестиваль автостопу «Українська Ельба». На ньому збираються ті, хто знає,  що таке пригоди, подорожі та довіра.
Автостоп – це довіра
У жодному випадку не потрібно плутати автостоп із халявою. Хоча цей вид пересування безкоштовний, це не означає, що люди, які подорожують таким чином, є мало не жебраками, а ті, хто їх підвозить, тобто водії, роблять це із неймовірної жалості. Основним принципом автостопу є взаємна вигода. Як правило, найбільшою користю, яку отримує водій, допомагаючи мандрівникам, є спілкування. А його (спілкування) особливо на довгих маршрутах ой як бракує! Також це спілкування часто допомагає водіям уникнути небезпечного ворога та причини багатьох аварій – сну. Користь для автостопера, думаю, зрозуміла.
Однак це ще не все. Одним із важливих моментів автостопу є неформальність, адже автостоп назвати звичним способом відпочинку чи пересування просто язик не повертається. Люди, які так подорожують також не зовсім традиційні у своїх поглядах (не кожен зважиться на подібну подорож). Певного роду неформальністю керуються і власники автомобілів. Думаєте, навіщо водії, знаючи, що ця людина не заплатить, беруть її до себе в машину?! Звичайно, через неприховану цікавість, через бажання неформального спілкування, яке з людиною, що платить гроші, не завжди вдається.
Водій допускає автостопера в дуже вузький, практично особистий простір. Прояви брехні, підозрілості, нещирості – неприпустимі, бо автостоп – це, перш за все, довіра.

Враження філологів, що мандрували автостопом
Михайло Іжик, 2 курс магістратури, відділення сходознавства
– Завжди любив подорожувати. Окрім банальних “нова порція емоцій”, “незабутніх відчуттів”, “яскравих вражень”, автостоп – це ще й своєрідний струс. Однозначно позитивний! Побував уже в декількох країнах Європи та Азії. Починав це авантюрне заняття з мандрівок Україною, щоб, так би мовити, перевірити власний потенціал. Перша поїздка (Київ – Крим) аж ніяк не підтвердила тривіального прислів’я про перший млинець. Наша команда складалася з трьох ініціативних хлопців та однієї не менш ініціативної представниці найпрекраснішої з двох половин людства (за сумісництвом вона успішно виконувала роль дівчини нашого товариша).
З Києва ми без проблем дісталися до Євпаторії. Там наша солодка парочка залишилася поглинати ультрафіолет, а я з товаришем поїхав на материкову Україну, щоб звідти дістатися Молдови. Обрали саме цю країну, бо ніяких особливих документів для в’їзду до неї оформлювати не треба.
З півострова виїхали вдало: зупинився доброзичливий водій пошарпаної «Мазди», який довіз нас аж до самого Херсону. Далі пішла сувора дійсність: впродовж декількох годин не вдавалося зупинити машину. Було не зрозуміло, чому дорогою до Криму жодних проблем з цим не виникало, а тут раптом такі негаразди. Після восьми годин самокопання у своїх бентежних душах до нас дійшло: з нами немає дівчини! Напевно, на психологічному рівні двоє хлопців асоціюються у водія не з прогресивним словом «автостоп», а з більш земним і багатогранним «гоп-стоп».
 Вихід  із цієї ситуації ми знайшли у типово студентський спосіб. У товариша було довге волосся (користуючись нагодою, хочу висловити подяку дез-металу), і після тривалих умовлянь із мого боку, він нарешті погодився тимчасово сховати чоловічу гордість, сісти на узбіччя спиною до дороги і нерухомо вдавати із себе дівчину. Машина зупинилася через якихось півхвилини.
Після мандрівкою Молдовою ми поїхали назад. Погода – дай Боже кожному ворогу – злива, град, вітер. Ночували взагалі під відкритим небом. До речі, навіть не захворіли – молодецький ентузіазм усе переборов.
Аналізуючи свої поїздки, хотілося б відзначити нашого західного сусіда – Польщу. Умови для автостопу там, якщо не ідеальні, то дуже близькі до них. Раджу спробувати. Що стосується мандрівок Азією (насамперед, Китаєм) – це взагалі окрема пісня. Такого обсягу вражень я ні до, ні після не отримував ніде (хіба що, на концерті Rammstein у Києві). Тож, великий палець вгору – і на узбіччя! Нехай щастить!

Євген Славянов, 2 курс магістратури, відділення полоністики


- Я подорожую автостопом уже три роки, але за межі України поки ще таким способом не виїжджав. Ми мандруємо завжди однією компанією. Цього літа їздили до Криму. Нам дуже пощастило з погодою, бо вона була не надто спекотною.
Спочатку ми поїхали до міста Умань,  погуляли там у парку «Софіївка». Наша прогулянка затягнулася, тому ми вирішили поставити за містом намет і заночувати. Звідти вирушили до «знаменитого автобану», де зупинили машину і попрямували далі.  
Зупиняються здебільшого власники недорогих машин і фури. Деякі водії, побачивши автостоперів на дорозі, нервово миготіли фарами та сигналили, але, на щастя, це траплялося рідко.
Коли добралися до Севастополя, то звичайно, перепочили, сходили на пляж, погуляли містом, а потім вирішили рухатися далі. Ми хотіли об’їздити найкрасивіші місця півострова. До речі, нас було троє: я, мій товариш і подруга. Мій товариш взяв із собою свого професійного фотоапарата (за якого часто хвилювався), тому він намагався водити нас (незважаючи на втому) туди, де найкращі краєвиди, щоб робити чудові знімки. Коли вирішили їхати до Ялти, то зіштовхнулися із першими труднощами. Виявилося, що у Криму надзвичайно важко зупиняти машини, бо там всі дороги, особливо влітку, заповнені туристами-автостоперами. Та все ж ми змогли зупинити машину, через що дуже зраділи. Водій був надзвичайно доброзичливим: він постійно щось розпитував, розповідав різні історії і навіть персиками нас пригостив. Проте через дві години поїздки ми помітили, що їдемо трохи не туди: виявилося, що водій не зрозумів, куди нам треба і завіз нас десь у село, яке знаходиться біля кримських степів. Там по дорозі ходили кури і взагалі нікого не було. Ще й сонце страшенно пекло. Щоб вийти до найближчої траси, нам довелося долати відстань у 16 кілометрів. Коли вже під вечір ми сіли до машини, уточнивши сто разів, куди їде водій і куди потрібно нам, то одразу заснули.


Поради для майбутніх автостоперів
1.                      Перед виходом обов’язково розробіть детальний план подорожі, ретельно продумайте маршрут, ураховуючи можливі відхилення від нього. Не забудьте взяти одну з найнеобхідніших речей: атлас автомобільних доріг і мапу. Чудовою альтернативою мапі та атласу автомобільних доріг може служити GPS-навігатор.
2.                      Підготуйте необхідний словниковий запас мов тих країн, якими плануєте проїжджати. І навіть, якщо в цей словничок входитимуть по 20 слів із кожної мови, то ваші затрати енергії точно не залишаться марними. Також не завадить захопити із собою у подорож розмовника з потрібної мови (електронного чи паперового).
3.                      Намагайтеся  зупиняти машини у тих місцях, де їм це робити не заборонено правилами дорожнього руху. Якщо ви не можете зупинити автомобіль протягом 40 хвилин, то змініть місце. Вночі намагайтеся не зупиняти машини. По-перше, це небезпечно, по-друге, у більшості випадків водії вас навіть не помітять.
4.                      Запам'ятайте  одне важливе правило: долати  велику відстань (від 500 до 1000 км) краще фурою. Так, вона  їде відносно повільно  (приблизно зі швидкістю 90-120 км\год), але на довгі дистанції. Крім того, водії цих великих машин завжди намагаються підтримувати стабільну швидкість. Також великою перевагою подорожей автопотягами є те, що ними керують справжні професіонали своєї справи, які не будуть перед вами вдавати із себе пілота Формули-1 чи божевільного каскадера-камікадзе. Фури зазвичай не зупиняються на помах руки, тому їх краще ловити на заправках і домовлятися із їхніми власниками.
5.                      Не забувайте, що краще зупиняти автівки в одязі яскравого кольору, щоб вас було помітно здалеку. Чорний колір зробить вас непомітними на узбіччі, адже  коли сутеніє (або вночі), він поглинати світло.
6.                      Не бійтеся прислухатися до водіїв. Якщо вони вам кажуть, що краще до вашого місця призначення добратися якіснішою дорогою, але повільніше, то так і зробіть. Водії, особливо, якщо вони професійні, знають про стан доріг і різні нюанси на автошляхах точно більше ніж ви. 
7.                       Якщо ви подорожуєте Західною Європою, то врахуйте, що краще не засинати у кварталі Червоних ліхтарів, Монмартрі чи в парку, який "орендується" арабами, циганами чи іншими "підозрілими" особами. Загалом же автостопери сплять на автозаправках і кемпінгах, які розташовані на автостраді чи в містах. За розбивання намету у парку може оштрафувати поліція.
8.                      Якщо водій не доїжджає до вибраного вами пункту, але їде в одному з вами напрямку, то все одно сідайте до нього, щоб наблизитись до вашого пункту призначення. 
9.                      Зазвичай водії зупиняються не через користолюбство, проте є і такі, хто не проти підзаробити. Постарайтеся обговорити деталі вашої спільної поїздки заздалегідь, щоб не довелося виходити через півгодини на безлюдній трасі.
10.                 Якщо водій трапився балакучий, то і ви поспілкуйтеся з ним. Багато автомобілістів, що занудьгували, таким чином розвіюють свою нудьгу.  Якщо ви похмуро вирячитеся на дорогу попереду, ігноруючи свого добродійника, то ризикуєте бути висадженим чи щонайменше справите не найкраще враження.

Не забувайте про елементарні правила безпеки, адже автостоп – це свого роду ризик. Саме тому так подорожують небагато людей. Це до снаги лише  тим, хто обожнює непередбачувані мандрівки, наповнені різноманітними пригодами та цікавими випадками. Адже ніхто з цих допитливих відчайдухів не знає, чи скоро зупиниться автомобіль, який трапиться водій, чи не станеться нічого в дорозі. Єдине, у чому вони впевнені, то це в тому, що кожен наступний захід палаючого сонця ці молоді люди зустрічатимуть у новому місці, з новими подорожніми, які відкриватимуть їм свою філософію життя…

Текст: Володимир Мукан
Фото: Володмир Клюзко

Немає коментарів:

Дописати коментар