30 квіт. 2011 р.

Львівські канікули

    Чи любите ви відпочивати так сильно, як і я? Чи полюбляєте ви лежати й засмагати на безлюдному пляжі, чи бродити незнайомими вулицями по місту в компанії своїх друзів і знайомих? А може, ви любите шумні вечірки та клуби, подалі від батьків?

     Тоді вам сюди: цій статті я познайомлю вас з одним із найбільш поширених місць відпочинку нинішнього студентства. Всім відомо, що найбільшою популярністю в дні травневих свят користується місто Львів. Це надзвичайне місце, з безліччю таємничих вуличок, старовинних будинків, дешевих кафе і закусочних, які вражають різноманітністю. Побувавши там перший раз восени, я була просто в захваті. Це найромантичніше місто всієї України, приїхавши туди, розумієш, що це абсолютно європейське місто: чисті вулиці, старі трамваї, низькі ціни й інтелігентні люди.

     Перш за все розповім про технічні аспекти поїздки: квитки до Львова треба взяти заздалегідь, як мінімум за місяць (вартість квитка без знижки буде від 65 до 110 гривень, зі студентським - 50%), так само треба вчинити і з готелем або квартирою. Місце проживання цілком залежить від вашого бюджету. Ви можете заощадити, зупинившись у ваших друзів і знайомих. Мінімальна вартість квартири у Львові складе 320-380 гривень подобово, розміщення в готелях вам обійдеться дещо дорожче, вартість одномісного номера в готелі «Опера» складе від 795 гривень, і  найкращий варіант для молоді - хостел, невеликий готель, обладнаний у квартирі, де є все необхідне: двоповерхові ліжка, кухня, ванна, туалет і навіть wi-fi, в деяких хостелах сніданок входить  у вартість прожіванія. Ми жили в центрі міста на площі Ринку 3, там знаходиться « Арт-хостел» - абсолютно незвичайне місце, з чемними адміністраторами, які роблять супер знижки, і 4 кімнатами, в кожну з яких може поміститися 6 осіб. З вікна відкривається шикарний вид на ратушу, дзюрчать фонтани та лунає пісня шарманщика. Усередині хостела затишно, як вдома. Вранці, на невеликій кухні збираються всі мешканці хостела і знайомляться, п'ють разом каву і виходять на огляд визначних пам'яток. З мінусів цього місця можу лише назвати аварійний балкон, на який не можна виходити і дуже вузькі туалети. Але ви ж не збираєтесь весь час провести саме в них?

   Отже, ви в місті. Із пам'яток перш за все варто відвідати Ратушу, вхід туди коштує 5 гривень і ви отримаєте незабутні відчуття від виду Львова з висоти пташиного польоту. Єдиний мінус-це дуже круті і довгі сходи нагору, але це того вартє. Якщо вам закортіло  проїхатися на старенькому трамваї, то навіть не намагайтеся сісти туди «зайцем», контролери там суворі, і якщо ви не заплатите 50 копійок, то вас зі скандалом і криками змусять платити штраф. Ще один вид транспорту це таксі. Добираючись на вокзал і з вокзалу, потрібно зателефонувати за 10 хвилин до виходу і вони будуть тут як тут. Ми дзвонили в «Львів Таксі»: +38 (050) 194-44-9, +38 (063) 170-07-49, +38 (068) 184-94-84 і заплатили приблизно 15 гривень за машину. Ви так само можете скористатися Чудо-поїздом або Чудо-бусом, які стоять на площі Ринку та надають платні екскурсії по місту за 50 гривень з людини, але я раджу насолодитися атмосферою цих старовинних вуличок самостійно. Я не буду детально описувати всі визначні пам'ятки, скажу тільки що варто відвідати: вокзал (старовинна архітектура), музей пивоваріння (особливо підійде хлопчикам, бо там можна продегустувати знамените «Львівське пиво»), оперний театр (найшикарніші архітектурний твір), музей-аптека ( досить нудно, але для загального розвитку – корисно), парк «Високий замок» та Личаківський цвинтар (це на любителя, краще брати там екскурсію).

      А зараз ми познайомимося з найбільш популярними місцями смачного відпочинку у Львові – кафе, ресторанами та кондитерськими-кав'ярнями . Перш за все раджу піти підкріпитися вранці до кулінарної студії «Крива липа», за адресою: проїзд Крива Липа, 8.

Це найдешевше кафе Львова, я таких цін в житті не бачила: телячі медальйони з гарніром коштують приблизно 40 гривень, а компанією у 6 чоловік ми поїли десь гривень на 150.

Потім слід відвідати кондитерську «Львівська майстерня шоколаду», розташовану на вул. Сербська, 3, там ви знайдете дійсно тонну оригінального шоколаду, виготовленого вручну, а сам процес приготування можна спостерігати, перебуваючи в залі, там же можна і перекусити, замовивши гарячий шоколад з солодощами, але дивіться не перестарайтеся! Ціни на шоколад середні: плитка шоколаду обійдеться в 12 гривень, а ось окремі цукерки коштують від 8 гр штучка.На тій же вулиці Сербській, 7 номер знаходиться легендарное місце - «Мазох-кафе», назване так на честь Леопольда фон Захер-Мазоха, який є «батьком» мазохізма. При вході в приміщення нас зустрічає його статуя, але статуя не проста, а з сюрпризом: просунувши руку вліву кишеню штанів, дівчата залишаються задоволеними і йдуть весело обідати. Скажу чесно, чоловікам там стає не по собі. Атмосфера досить напружена, бо на хлопчиків одягають кайдани, а сексуальні дівчата-офіціантки беруть в руки батіг і можуть з радістю відшмагати першого-ліпшого відвідувача.

     Йдемо далі-на тій же вулиці Сербської ви знайдете: Музей магнітів, магазин живого пива «Галицький бровар» та кав’ярню «Старі мури». Варто також відвідати відоме кафе «Криївка», на жаль ми туди не потрапили, т.к увечері там була величезна черга, але з розповідей друзів можу вам сказати, що потрапивши туди, ви опинитеся в землянці, обвішаній різними плакатами, листівками та іншим інвентарем, вас вразить інтер'єр цієї землянки , меню ресторану і низькі ціни.

       Наступного дня раджу відвідати кнайпу «Гасова лямпа», за адресою вул. Вірменська, будинок 20.В цьому дивовижному закладі повно газових ламп і людей. Стіл слід замовляти в такі популярні місця за день. Пригощають там смачно, як і у всіх кафе цього міста, а ось головний сюрприз знаходиться вище-неймовірної краси літній майданчик розкинувся на даху будинка.Для молодих людей це буде найромантичне місце для зустрічей. І під кінець зазначу цікаве місце – Doping Community.Якщо у вас здають нерви після напруженого навчання або вас дістала повсякденна рутина-це місце саме для вас. Тут можна робити все: бити посуд, розбивати об стіну мобільні телефони, розбивати битою телевозор і багато іншого, але всі ці розваги обмежуються однією маленькою деталлю: будь-який каприз - лише за ваші гроші.

      Закінчуючи огляд Львова, можу підсумувати: до Львова треба брати квитки заздалегідь, речей можна взяти трохи, їсти краще в місцевих кафе, тк «mcdonalds», «Сушія» і «Челентано» є в будь-якому місті, фотоапарат потрібно взяти обов'язково – знімки виходять просто чудові ну і потрібно потрапити на добру погоду – це найголовніше! Найкращий відпочинок можна влаштувати собі цілком самостійно, важливо всього лише: гарне оточення, достатня кількість грошей, здоровий ентузіазм. І не забувайте: «Хіба відпочинок може бути по-справжньому солодкий без втоми? Постійна нерухомість - це навіть не відпочинок. Це небуття, це смерть. "

Подорожувала Тетяна Алексеєва

Фото: Дар'я Ігнатенко 

Про качок з Центрального Парку

 

Замальовка №3 (чиста рефлексія)

Надихає “The Catcher in the Rye” Джерома Селінджера.

‘The mark of the immature man is that he wants to die nobly for a cause, while the mark of mature man is that he wants to live humbly for one’.

Wilhelm Stekel 

„Ознакою незрілості людини є те, що вона прагне шляхетно померти за ідею, а ознакою зрілості – те, що вона прагне покірно жити заради ідеї”

Вільгельм Штекель

 Чи думали ви колись про дощову краплю, що летить на шаленій швидкості до калюжі? Її життя проходить серед мільйонів схожих на неї душ. І все ж таки, вона одна. І їй байдуже – вона летить, щоб впасти і розбитися. І потонути у морі з таких самих як вона. А кажуть – ті, що падають у прірву, ніколи не відчують дна...

 Люди, що перебувають у глибокій депресії, ніколи не вчинять самогубства. Це очевидно. Адже той, хто не має сил жити, – не матиме сил і накласти на себе руки. Перші кроки назовні з щільного кокону всеохоплюючої байдужості, перші промені сонця, що так боляче ріжуть очі, перший подих на повні груди і спроба вийти з овочевого стану – і всесвітня скорбота боляче стисне скроні. 

 Уся неприкрита брехня, усі лицемірні жертви власної ницості, усі слова, вилиті брудом на голови непокірних, усі заздрісні погляди, приховані за мерзенно великою кількістю кольорових масок. Шалена ненависть до всього сущого, або непереборний страх бути здавленим обов’язками і розчавленим, врешті, ними ж. 

 Ці почуття пробуджують або нестримну жагу помсти, або таке ж нестримне бажання вкоротити собі віку. Недарма ті, що лікуються від депресії, перебувають під постійним наглядом лікарів. Бо це єдина хвороба, за якої першою ознакою одужання може стати самовільна смерть.

 Про що думає людина над безоднею? Хіба про те, що лише крок віддаляє її від забуття? 

 Той, хто боїться хибних вчинків і прагне застерігати інших від помилок. Про що думатиме такий перед прірвою? Хіба про те, що є на світі люди, які дарма розіграли своє народження?

 Під єдиним небом живуть люди, на думку яких „всі за всіх винуваті”, і ті, хто не причетний до чужих помилок. А Холден  Колфілд єдиною своєю мрією визнає таку роботу, яка б дозволяла йому оберігати дітей, що граються в полі жита, від падіння з крутого схилу.

 І до речі, куди ж зникають качки з Центрального Парку, коли їхнє озеро вкривається кригою? 

 Анастасія Кучинська

Вогняні танці на Співочому полі, або як вміє "запалювати" "Французька весна"

Теплого вечора останнього четверга квітня яскраво завершився VIII щорічний фестиваль «Французька весна». З цієї нагоди до Києва завітали довгоочікувані «Ударні десантники», чий виступ планували провести ще 2004 року на Майдані Незалежності. 

Приголомшливий «Концерт вогню» на Співочому полі розпочався неочікувано: з пустої сцени. Багатотисячний натовп глядачів, розкиданий по всіх пагорбах навколо, гучними оплесками зустрів «десантників», які з барабанами та полум’ям простували до неї.

І розпочалося шоу: запальні ритми перетікали в різнокольорові салюти. На небі вигравали неймовірні візерунки всіх барв та відтінків: жовтого, синього, малинового, золотавого, і інколи здавалося, що на поле тихо падають зірки або сиплеться золото.

Дійство цілковито поглинало кожного, розворушуючи душі та змушуючи серце битися прискорено, в ритмі з барабанами, які самі учасники колективу називають «збруєю». Неперевершені ефекти потребували серйозної підготовки: 70 кг піротехніки було встановлено на сцені та біля неї.

Магічна аура оповила всіх присутніх. Величезні палаючі квіти розпускалися в нічному небі просто над головами, червоні стріли і навіть спіралі людського ДНК, вималювані феєрверками.

Розповідати про це досить складно, як і передати запах пороху, який танув в повітрі після кожного вогняного залпу. Феєрія барв, вражень та відчуттів, - це те, що вирізняє «Французьку весну» з-поміж величезної кількості фестивалів та примушує слідкувати, повертатись, захоплюватись і насолоджуватись-насолоджуватись.

 

До речі, навіть після офіційного закриття атмосфера свята не покинула столицю, а оселилась в кінотеатрі «Київ», де глядачі змогли насолодитись підбіркою кращих французьких короткометражок в рамках «Довгих ночей короткого метру».  

 Катерина Жупанова

Перші кроки у філологічну науку

            Середина квітня – період, коли в КНУ імені Тараса Шевченка традиційно відбуваються Дні науки. Кожен факультет чи інститут має свої власні традиції щодо проведення цього свята. В Інституті філології до Днів науки усталилося проведення Всеукраїнської наукової конференції за участю молодих учених, серед яких помітну кількість становлять студенти-філологи.

Цьогорічна конференція до Дня науки в Інституті філології мала назву «Концепти та константи в мові, літературі, культурі» і тривала всього один день – 14 квітня. Як зауважив у вступному слові Григорій Фокович Семенюк, директор Інституту філології, цього року конференція побила рекорд за кількістю учасників – майже 700. З одного боку, таку кількість забезпечили гості – науковці-філологи, що приїхали ледь не з кожної області України. З іншого боку, важливою була масова участь у конференції студентів нашого інституту, зокрема бакалаврів четвертого курсу та магістрів. Приємно, що все більша кількість студентів набуває справді живого зацікавлення сучасною наукою. Звісно, до такого зацікавлення нас «зобов’язують» ще й умови: потрібно подбати про вступ до магістратури/аспірантури, а виступ на конференції – це додаткові бали. І дякувати треба нашій адміністрації, зокрема заступнику директора з наукової роботи Олені Степанівні Снитко, за те, що в Інституті філології протягом року відбувається досить велика кількість наукових конференцій, до участі в яких студенти мають доступ. 

Проте, кількість поки що, на жаль, не переростає в якість. Як не прикро, але були цілі блоки студентських доповідей, лише із назв яких ставала зрозумілою некомпетентність доповідачів-студентів та дуже неприскіпливе ставлення їхніх наукових керівників. Особливо в цьому «відзначилися» студенти західної філології та перекладу, котрі брали участь у мовознавчих секціях. Було враження, ніби їхні доповіді – це просто реферовані розділи з граматики певної іноземної мови. Новизною дослідження та живим зацікавленням наукою, як бачимо, тут і не пахне: студенти виступали «для галочки» – заради додаткових балів для вступу в магістратуру. 

Все ж радувало те, що теми доповідей окремих студентів справляли дійсний інтерес і були інколи навіть цікавішими за теми дорослих учених. Особливо у цьому хотілося б відзначити юних знавців зарубіжної літератури, української філології та фольклору.

Якщо порівнювати цьогорічну конференцію 14 квітня з іншими, що проводилися в нашому інституті, то помітними були певні її огріхи в організації. Напевно, через таку масову участь організатори не спромоглися забезпечити всіх учасників ані програмами конференції, ані канцелярським приладдям та бейджиками. Від цього помітно втрачався той святковий пафос, що завше панує на конференціях. Ще одним недоліком, що є характерним, напевно, і для інших великих наукових конференцій, була переповненість секцій – в окремих налічувалося до 20-30 осіб! За регламентом на секційні засідання відводилося всього 3 год 30 хв (14:30-18:00), при цьому на кожного учасника – 15 хвилин, тож виступити встигали у кращому випадку 15-20 доповідачів із кожної секції. Хотілося б, аби надалі якість наших конференцій лише покращувалася.

Якщо секційні засідання загалом потребують подальшого удосконалення – як із боку організаторів, так і з боку наших студентів-учасників, – то пленарне засідання було проведено традиційно на високому рівні. Залучено було переважно справді цікавих науковців. Особливий інтерес залу викликала доповідь неперевершеного Костянтина Миколайовича Тищенка про арабське походження деяких українських груп слів. Багатий матеріал слайд-шоу, енергійність, простота і добродушний гумор – це ті позитивні атрибути виступу Костянтина Миколайовича, що заворожили публіку. Новаторською й актуальною була також доповідь магістрантки Інституту філології М. Каратаєвої «Google Doodles як креолізований логотип».

Родзинкою пленарного засідання був двадцятихвилинний візит знаменитої української діаспорної письменниці Емми Андієвської. Її поетичний виступ яскраво контрастував із суворим стилем наукових доповідей, так що привніс у наукове свято дух поезії та творчості, які так необхідні філологам. А ще потужний енергетичний заряд публіка отримала від самої постаті пані Емми, яка, незважаючи на свій поважний вік, рухалася настільки жваво й енергійно, що навіть пританцьовувала, читаючи зі сцени свої вірші.

Загалом цьогорічна конференція юних філологів була корисною для всіх, хто взяв у ній участь. І якщо для досвідчених науковців участь у ній була лише черговою сходинкою до наукового зростання, то для великої кількості студентів нашого інституту це був перший крок у велику науку. І найбільша значимість конференції, окрім галочки у «професійній біографії», у тому, які уроки виніс для себе кожен її учасник.

Богдан Деркач

Моє місто - не смітник!

     Наше любе, чисте місто Київ, власне, вже не таке чисте і охайне, яким було колись. Центр більш-менш прибраний, а от якщо зазирнути в інші райони, то там можна побачити на власні очі цю нерадісну картину: всюди скляні та поліетиленові пляшки, газети, папірці, різні пакети і т.д. Особливо це видно зараз, навесні.

ЖЕК де-не-де прибирає: у дворах, на майданчиках, але таке щастя випадає далеко не всім киянам. Засміченими є, на жаль, наші улюблені парки, більшість зон відпочинку, пляжі та багато інших місць. Серед лідерів сумного рейтингу - Гідропарк. Люди люблять влаштовувати там пікніки і після себе залишають гори сміття. І це сміття ніхто не прибирає. Там можна знайти пляшку, бляшанку чи якийсь інший мотлох десятилітньої давності! Та проблема не тільки у відпочиваючих, а ще й у тому, що сміття нікуди викидати, бо елементарно немає смітників. Тільки поблизу метро я помітила маленькі урни, але, якщо людина відпочивала далеко від метро, то їй звичайно ж не захочеться так далеко йти до смітника.

     Щоб не дуже лякати тих, хто про це не чув, заспокою, що не все так погано. Все більше і більше людей замислюються над екологічними проблемами і долучаються до різних заходів, спрямованих на покращення стану навколишнього середовища. Одним із таких заходів є всіма забутий суботник. З’явившись у радянські часи як “добровільно-примусовий” захід і забутий за останні 20 років, він знову відроджується, але вже суто як щось волонтерське. В цьому році нашою країною був зроблений немалий, на мою думку, крок щодо поліпшення становища наших міст. 16 квітня був влаштований суботник по всій Україні, в усіх містах. І в ньому приймало участь чимало людей різних поколінь. Цей захід було проведено за підтримки влади, а також за підтримки різних партнерів: Грінко, МТС, Ukr.net та ін. Цей захід мав назву «Зробимо Україною чистою!» і про нього не важко було дізнатись – по телевізору, в інтернеті, по радіо і на афішах розклеєних по місту.

     Десь за два тижні до нього мені захотілось подивитись в інтернеті, чи нема цією весною якогось суботника. Адже я була вражена становищем пляжів Дніпра, проїжджаючи якось на метро повз Гідропарк. Цілі острівки сміття плавали в зеленій воді... Пошукавши на google.com, я знайшла офіційний сайт цього заходу, letsdoit.org.ua, на якому було детально написано, що, як і де буде. Я була дуже захопленою. Там можна було зареєструватись і вибрати місце, де прибирати, а потім чекати коли з тобою зв’яжуться і скажуть куди ти повинна прийти, о котрій і що з собою мати. Я все виконала по інструкції.

Місцем прибирання я вибрала звичайно Гідропарк. Ми зібрались біля Венеціанського моста о 10:30. Ціла компанія з пакетиками і рукавичками, ми приїхали туди трішки раніше, щоб пройтись і подивитись наскільки ж насправді є засміченим Гідропарк і де більше всього сміття. Вийшовши з іншого боку від Венеціанського мосту, ми пройшли до кінця алеї і звернули наліво. Майже з самого початку можна було помітити поодиноко розкидані пакети і пляшки, але чим далі ми заходили, тим «краща» ставала картина.

Були там місця, де, в принципі, не так і багато сміття, але переважали краєвиди, де були влаштовані звалища, і щоб їх прибрати знадобилася б не одна година і купа народу. Ми ж дійшли до березового гаю і вирішили позбирати там. Заповнивши наші невеликі пакети, ми вирушили назад і по дорозі побачили людей, які теж прийшли на цей захід. В групі, до якої ми долучилися, були люди абсолютно різного віку, різної статі, але всі з бажанням допомогти цій “сміттєвій катастрофі”. Дівчина-співорганізатор в футболці з логотипом заходу видала нам пакети. Один був для скла, один для пластика, а один для всього іншого. 

Свої пакети зі сміттям ми поклали в купу до інших і почали збирати на березі в нові. Збирати було не важко і зовсім не нудно, а навпаки весело і легко. Так, з ентузіазмом і жартами ми збирали до першої години. Потім, трішки відпочивши ми пішли допомагати іншій групі волонтерів зносити сміття до наших мішків. Ближче до другої години ми почали відносити ці мішки до головної алеї, а там окремо класти зі склом, пластиком і з усім іншим. Під’їхала «Газель» і робітники в зеленій уніформі завантажили пакети в кузов машини. Дівчина-координатор в білій футболці запросила нас на Венеціанській міст, там чекав хлопець із чаєм і печивом для волонтерів. Це було неочікувано і приємно після такої роботи. Випивши чаю з печивом, ми поїхали додому. Потім, на офіційному сайті було розміщено результати, що всього по всій Україні в акції взяли участь 19946 людей, з яких у Києві 1559. На сайті говориться, що:

«Головний результат проекту – в тому, що більше 10 000 українців об'єднали свої зусилля для того, щоб на всю Україну сказати: "Ми хочемо жити у чистій і гарній країні! І ми всі разом готові діяти задля цього!"

Якщо більше 10 000 з нас своїми руками прибирали сміття – це означає, що мільйон людей подумки був з ними, всією душею підтримував цих активістів».

     Хочеться сказати тим, хто ніколи не відвідував такі заходи, що це не так важко як може здатися, бо як може бути неприємним те, що ти власноруч прибираєш своє рідне місто? Так, тепер немало байдужих людей, але, сподіваюсь, небайдужих більшатиме. Адже приємніше жити в чистоті і не перетворювати своє місто на смітник.

Коли буде наступний такий суботник, ще не відомо, але я впевнена, що після проведення цього заходу, за чистотою свого міста стежитиме більше людей.

Діяла Дар’я Лисенко

Стильні штучки Жовтого корпусу

         Прийшла весна, і всі студенти повільно, але все-таки прогресивно вибираються з теплих шубок та курток і перевдягаються в весняні кофточки і симпатичні туфельки. 

 Якось ішла я коридорами нашого старенького, але все ж таки рідного університету і звернула увагу на те, наскільки ж студенти різноманітні в виборі одягу. Наші жовті стіни багаті на цікавих особистостей, в нас є чорні і білі, гламурні і просто одягнені, - всякі .

 Мені випала змога познайомитись з деякими студентами, які люб’язно погодились розповісти, чому вони так одягаються.

 Перша особистість дуже цікава та різнобарвна. Мабуть кожен, гуляючи коридорами, звертав увагу на цю граціозну різнобарвну дівчину з чудернацькою зачіскою. Це Аліна Опрелянська, студентка – фольклористка, яка навчається на ІІ курсі. Свій стиль вона визначила вже потрапивши в університет, а предмети, які вивчають на її спеціальності, дали остаточну впевненість у виборі такого вбрання. Дівчина зовсім не звертає увагу на те, що привертає увагу оточуючих, їй так зручно та комфортно. В цій яскравості є свої позитиви та негативи. Тебе знатимуть викладачі, але і коли тебе не має на парах, вони одразу ж таки поставлять «енку». Такий одяг в звичайних магазинах не купиш. Для цього є спеціалізовані місця. В її гардеробі присутні яскраві кольори, прикраси, стилізовані під античність та часи Київської Русі, довгі різнобарвні спідниці, одним словом, все, чого душа забажає. Ще один плюс в такому стилі - це зручність, ніяких підборів та надкоротких спідниць-поясів, все просторе і не заважає рухатись. 

 Побільше б нам таких кольорових та яскравих, і тоді наш навчальний заклад перетвориться просто на райдугу розумової сили.

 Ще одні помітні дівчата – це першокурсниці-сестрички Аліна і Аня Швець, які вивчають польську мову. Це модні та стильні студентки, які одягаються за останніми тенденціями моди. Звичайно, їхнє вбрання ні в якому разі не можна прирівнювати до манери вдягатись вище згадуваної цікавої фольклористки, тому що в кожний сам обирає свій стиль, які сережки одягти під блузу в горошок і чи вдягати її взагалі. І ми не сміємо роздумувати та гадати, хто з них краще одягається і кому що пасує. 

 Як говорять дівчата, коли збираються до університету одяг якось сам обирає їх. Все робиться спонтанно і невимушено, але зі смаком та ноткою легкості. Настрій завжди відповідає їхньому вбранню. Коли не весело, то одягають штани, веселу футболку та темні окуляри, щоб не видно було сумних оченят. А якщо настрій на 100%, то в хід ідуть всі відтінки кольорів які можна знайти у величезній шафі з одягом . Тому вони завжди виглядають так гарно. 

Наступного разу під приціл нашої фотокамери попадуть інші яскраві та стильні філологині. Після обох зустрічей я зробила висновок: одягайтесь так і лише так, як підказує вам ваш внутрішній голос, і тоді ви завжди будете на висоті. Далі буде.

 Спілкувалася Підлісна Ганна

1 квіт. 2011 р.

Ким є Шевченко сьогодні?

     Пам’ятник йому стоїть майже у кожному місті-райцентрі, його вивчають усі без винятку українські школярі, любов (читай: звичку) до нього приковують ще з дитячого садочка.

     Схоже на широку пропаганду з невідомою метою. Хто такий Шевченко насправді? Навіщо змушувати його любити? Чому його читають не просто через те, що він геніальний, або, як стверджують літературознавці, геніально актуальний, а тому, що так прийнято?

     Ми знаємо Шевченка лише з критичної літератури, у нас немає права на власну думку щодо нього, тому що будь-який камінь в город Шевченка розцінюється майже як зрадництво усієї нації, народу, історії, Батьківщини, минулого, сучасного, майбутнього і взагалі місця немає тому негіднику на українській землі.

     В чому специфіка геніальності Шевченка? 

     Чим він геніальніший від будь-якого поета-романтика? Тематика перекликається, образна система і методи взагалі практично спільні для усіх романтиків. Диференційна ознака Шевченка хіба у його радикальних поглядах, у його закликах до активних дій. Але для сучасності це не так уже і актуально. Хіба що заклики так і залишились лише закликами, що мов сіль на рану лунають з ротів і ротиків на Шевченківських читаннях.

     Шевченко – втілення нездійсненої мрії, образ людини, яка присвятила своє життя безплідній поезії, та красивим картинам, суть яких тепер у задоволенні естетичних потреб, та і то не в сильному задоволенні. Кого зараз цікавить героїчне минуле, якщо в нас таке нікчемне сучасне? Шевченко у свій час змусив повірити, що якщо у нас буде свобода, якщо українці будуть самостійним вільним народом, самодостатнім і самобутнім, то тоді буде нам щастя. І ось – XXI століття, ми вільні, маємо свободу вибору і дій, і ми – щасливі? 

     План «щастя» за Шевченком провалився. Хоча, мабуть, боротись за утопію від самого початку було безглуздою ідеєю. Впевнена, якби Шевченко ожив у нашому теперішньому світі, він би спалив усі видання, усі примірники своїх творінь. 

     Хто взагалі назвав Шевченка пророком? Що він напророкував?Він описував те, що було на той час, проблема в тому, що ментальність наша не змінилась, ось і вийшло, що твори Шевченка – вічні.

     За що поважаю Кобзаря – то за його відданість своїй справі, за його «творчість»(як рису характеру) до останнього подиху, за войовничість його духу, за відповідальність перед собою. І, можливо, це головне. 

     Можливо Шевченку-особистості, а не Шевченку-поету треба ставити пам’ятники, можливо його біографію, а не вірші треба зачитувати на Шевченківських вечорах?

     Пошанування цієї великої людини зводиться до того, що він митець, тобто той, хто задовольняє наші естетичні потреби. … Давайте не будемо робити з Шевченка клоуна. Адже та широка пропаганда Шевченківства насправді умисне розставляє не ті акценти, спеціально відводить нашу увагу не на те, принижуючи вагу цієї постаті у нашій історії.

     Давайте не брати приклад з того, що він написав, а наслідувати того, ким він був. Бо насправді не треба поважати Шевченка, бо він написав «Кобзар». 

     Варто поважати «Кобзар», тому що його написав ШЕВЧЕНКО. І вірити, що ми зможемо удосконалити державу.

     Аня Іващенко

Пофестивалимо?

        Студентське життя швидкоплинне  і сповнене різних несподіванок. Гуртожиток-університет-бібліотека-гуртожиток. Ви дійсно хочете саме цього? Озирніться… Що ви бачите позаду? 

Замкнене коло, безмежну кількість втраченого даремно часу, який пролетів повз вас галопом, лишивши по собі лише тонни конспектів? Можливо, ви дійсно не знали, що робити, чи просто не мали можливості дізнатись? Що ж, якщо весна дійсно постукала своїми крилами до вас у кватирку, час задуматись про все те цікаве, що з вами відбулось і ще обов’язково має відбутись.

Весна принесла за собою не лише тепло і пробудження природи. Що ще?

 Готуйте записнички, пакуйте валізи - час фестивалити!

З 2 квітня жителі Києва матимуть змогу відчути себе трохи парижанами, адже в столиці стартує фестиваль «Французька весна-2011», той самий, який в минулому році дав змогу сотням глядачів насолодитись видовищем чарівних янголів, які виконували складні акробатичні трюки у нічному небі над Софійською площею. В цьому році програма обіцяє бути не настільки барвистою, але не менш цікавою. Глядачі зможуть відчути справжній французький шарм кінострічок з участю кінодіви Ізабель Юппер, зустрітися із французькими кінематографістами і письменниками. І, звісно, знову зануритись в атмосферу «Довгих ночей короткого метру», які пройдуть в кінотеатрі «Україна» з 29 квітня по 1 травня.

Детальна програма:

http://gorod.kiev.ua/afisha/afisha_event.php?event_id=8998

3 3 по 6 квітня у  Львові відбудеться  святкування Світлого Великодня. Дивовижне місто лише підсилить те відчуття родинного духу, яке оселиться у кожній з численних церков, на кожній площі і вулиці, на яких у дні Великодня відбуваються фольклорні свята, виставки, концерти, театралізовані дії, що привносять весну у наші серця. 

14-17 квітня нас ощасливить один з найкреативніших фестів «ArtВесна-2011. Саме там, на «АртВесні», вашій увазі будуть представлені фотовиставки, креативні покази, творчі вечірки, які гарантують шквал позитивних емоцій.

А якщо вам пощастить вирватись на кілька днів до сонячного Криму, не пропустіть фестивалю тюльпанів, адже  з 15 квітня по 1 травня 2011 в Нікітському ботанічному саду в Ялті вперше відбудеться весняний парад квітів.

15 квітня стартує Фестиваль польського кіно в Україні. Цього року фільми представляють особисто режисер Януш Моргенштерн, сценарист Кшиштоф Лукашевич, продюсер Влодзімєж Нідерхауз та інші діячі польського кіно. Одразу після урочистого відкриття фестивалю українські глядачі матимуть змогу переглянути фільм «Менше зло» та поспілкуватися з його творцями. Також у програмі фестивалю – стрічки «Генерал Ніл» Ришарда Бугайскі, «ЕнЕн» Фелікса Фалька, «Шопінг-дівчата» Катажини Росьланєц, «Скільки важить троянський кінь?» Юліуша Махульські, «Ніколи не говори ніколи» Войцеха Пацини. Фестивальні покази пройдуть з 15 по 28 квітня 2010 року у трьох містах України – Києві (15-21 квітня), Вінниці (17-23 квітня) та Донецьку (22-28 квітня).

В період з 30 квітня по 3 травня у Хотинській Фортеці відбудеться Другий Міжнародний фестиваль історичної реконструкції середньовіччя фестиваль "Битва Націй 2011", який стане одним з наймасштабніших фестів подібного роду не лише на теренах України, а й усієї Європи. Де ви ще зможете побачити середньовічного лицаря в повному бойовому оснащенні та спробувати постріляти зі справжнього арбалета?

Кінець весни та початок літа обіцяють бути  не менш феєричними.

Мандрівникам або просто закоханим у джаз необхідно відвідати Львів у період 30 квітня - 2 травня, адже там відбудеться щорічний етно-джазовий фест «Флюгери Львова». Якщо ви добре обізнані в історії, то дійсно, ви нічого не плутаєте, цей фест частково присвячений дню заснування Львова і проводиться неподалік від Ратуші. Прекрасна можливість насолодиться атмосферою одного з найкращих міст України у супроводі запальних мотивів.

А от  7 та 8 травня  вже  в Києві на Трухановому острові  на відвідувачів чекає  «Рок Січ» - фестиваль, відомий також як «злітна смуга» для багатьох молодих колективів. В цьому році вперше фестиваль буде платним (від 30 грн), але організатори планують взяти високу, дійсно «європейську планку».

Наступна подія цієї гарячої пори не є власне фестивалем, але, враховуючи масштабність, ми не можемо лишити її поза увагою. 8 травня до Києва завітає Sensation - одна з найзначніших подій, котра щороку об'єднує мільйони цінителів якісної електронної музики в усьому світі. Фантастичні декорації, запаморочливе шоу від найкращих ді-джеїв планети, що примушує затамувати подих. Sensarion - забава не з дешевих, але хто зможе собі це дозволити, не пошкодує, адже унікальна концепція "все в білому"(обов’язкова умова – дрес-код) дозволяє створити по-справжньому казкову атмосферу. Ціна квитків – від 500 грн, а сама подія відбудеться в МВЦ. 

21-22 травня відбудеться міжнародний фестиваль "Київська Русь XIII ст." , який дасть старт новому сезону в парку "Київська Русь", що в селі Копачів під Обуховом. У період з травня по жовтень відвідувачі зможуть спостерігати за масштабними битвами богатирів, попробувати свої сили в кулачних боях та навчитись їздити верхи. Дістатися можна на маршрутці від станції метро "Видубичі". 

 І звісно, не забуваймо готуватись до одного з найнеординарніших фестів, який відбудеться вже влітку. З 30 червня по 3 липня на придніпровських міста пагорбах Ржищева під Києвом відбудеться Четвертий міжнародний еко-культурний фестиваль "Трипільське коло 2011 року. Повітря". Трипільське коло" - це толока фестивальна, численні майстер-класи, кінопокази, квести, семінари, різноманітні етно-шоу. І все це під шалені ритми Трипілля разом з відомими групами, барабанним диско- та власними творчими імпровізаціями, а також це 15 гектарів музики, творчості, краси мистецтва.

Сподіваємось, що ви ще не втратили голову від запропонованого розмаїття. В будь-якому разі, бажаємо вам яскравих спогадів та активної весни.

Спокушала Вікторія Решітько

Хто хоче стати волонтером?

         Євро-2012 – подія, яку найбільше обговорюють нині, яку так чекають і до якої хочуть долучитися – хтось - як вболівальник, а хтось – як волонтер УЄФА, реальний співорганізатор Турніру. 

Тож «Абзац» звернувся до Ольги Бузнік, координатора волонтерів Місцевого організаційного комітету УЄФА ЄВРО 2012, і поцікавився, як саме можна стати волонтером УЄФА, у чому полягає суть роботи, які є її напрямки, словом, знайти відповіді на найнеобхідніші запитання.

 Які основні вимоги до того, хто хоче бути волонтером Євро-2012?

 Існує три базові вимоги до всіх кандидатів. Перша – досягнення кандидатом 18-ти років на 1 березня 2012 року. Наступна вимога – володіння розмовною англійською мовою. Вона потрібна не тільки щоб спілкуватися з гостями, але й щоб працювати з керівниками проектів, які розмовляють винятково англійською.

Володіння іншими іноземними мовами буде перевагою. Третя і найголовніша вимога – це усвідомлене рішення стати волонтером та щире бажання допомогти. Крім трьох базових критеріїв є специфічні, в залежності від обраного напрямку роботи. Наприклад, IT-волонтер має добре розбиратись у комп’ютерній техніці і програмному забезпеченні, а волонтерам-водіям необхідно мати суттєвий досвід у керуванні автомобілем.

 Як стати волонтером?

 УЄФА розпочне офіційну реєстрацію кандидатів у волонтери влітку 2011-го року на сайті uefa.com, і це буде єдине місце, де можна буде це зробити. Після розгляду заявок, кандидати у волонтери отримають запрошення на інтерв’ю, що проходитимуть вихідними днями з вересня по листопад 2011 року в Києві, Донецьку, Львові та Харкові. 

Час для інтерв’ю кандидати обиратимуть самі, адже разом із запрошенням на співбесіду кожен отримає доступ до розкладу, за яким зможе обрати зручний проміжок. Це дозволить уникнути черг. Найважливіше завдання інтерв’ю – разом з рекрутером обрати напрям роботи, в якому працюватиме волонтер.

 Коли буде відомо, чи затвердили твою кандидатуру на роль волонтера?

 Результати інтерв’ю стануть відомі у грудні 2011 року, лише після того, як всі бажаючі пройдуть співбесіду. Протягом зими 2011-2012 відбуватиметься підписання договорів з тими, чия заявка буде схвалена. Договір про волонтерську діяльність визначатиме структуру співпраці волонтера з МОК та УЄФА.

 За якими напрямками працюватимуть волонтери?

 Для організації чемпіонату планується залучити близько п’яти тисяч волонтерів у двох країнах. Ці люди будуть задіяні в організації всіх офіційних заходів у трьох місцях: стадіони; готелі, що обрані штаб-квартирами УЄФА та аеропорти. Добровольці будуть задіяні у 20-ти наступних напрямках роботи: 

 Детальну інформацію про напрямки роботи можна буде знайти найближчим часом на волонтерському порталі на сайті УЄФА (www.uefa.com/uefaeuro2012/volunteers/)

 Як волонтер може обрати напрямок, у якому хоче працювати?

 Коли кандидат у волонтери подає заявку, він має вказати три напрямки, в яких хотів би працювати. Згодом, під час проходження інтерв’ю, його скеровують у той тип діяльності, в якому він міг би реалізуватися найкраще. Кожен із напрямків відкриває шлях до багатьох цікавих можливостей та приємних несподіванок.

 Чи будуть проводитися тренінги для волонтерів?

 Волонтери пройдуть два типи тренінгів: електронний (дистанційний), який стартує в березні 2012 року і операційний (навчання на місці). Останній поділятиметься на функціональний (що саме робити) та нефункціональний (навички роботи з людьми). 

Після підписання договору кожен волонтер отримає особистий пароль доступу до волонтерського порталу на сайті УЄФА для проходження електронного навчання, а у квітні, травні і в перший тиждень червня 2012 року волонтери прийматимуть участь в операційному навчанні разом з керівниками своїх напрямків. Під час таких тренінгів усі волонтери отримають детальну інформацію про їхню роботу та відшліфовуватимуть практичні навички.

 Де можна отримати достовірну інформацію щодо волонтерства під час Євро-2012?

 Єдиним офіційним джерелом інформації є сайт uefa.com.

Участь у волонтерському проекті дає багато переваг. Кожен волонтер отримає від одного з офіційних спонсорів уніформу,у яка включатиме в себе повний набір спортивного екіпірування: від шкарпеток до куртки. Всі волонтери будуть застраховані коштом УЄФА від нещасного випадку та отримуватимуть одноразове харчування гарячими стравами під час зміни. Також волонтери отримають сертифікат про участь у волонтерській програмі Євро-2012 з підписом Президента асоціації і цінний подарунок.

Сумно волонтерам не буде, адже під час турніру вони матимуть ексклюзивний доступ до спеціалізованого центру дозвілля та відпочинку, який буде організований для «помічників» УЄФА – він буде розташований поблизу стадіону, тут можна буде відпочити, пограти в настільний футбол, подивитися матчі на великому екрані, поспілкуватися.

Приєднуйтесь!

Вікторія Савчук

31 бер. 2011 р.

Мовою моря

    Саме таку назву отримав цьогорічний концерт, присвячений Дню філолога, який відбувся 29 березня в актовій залі КНУ ім. Тараса Шевченка. «Є у моря така сила», - запевняли організатори і показали, що не лише у моря сила є, а й у студентів Інституту філології – надзвичайні таланти.

    Шум моря, гарна музика, чайки, аж ось довгий гудок -  і корабель відправився у подорож. Того вечора ведучими були матроси, глядачами – пасажири лайнера. 

    Чи то день був чарівним, чи то судно незвичайним: воно то в Японію потрапить, то до Англії, а було, що й пірати його атакували, точніше – один пірат :) Пісні різними мовами світу лунали на палубі, чутно було скрипки й гітари, фортепіано, бандуру і навіть саксофон. Танці та поезія, міні-сценки, жарти ведучих Роми і Стаса викликали багато овацій. І. звичайно ж, як не пригадати дівчинку з якорем, яка загадково появлялася на сцені і так само загадково зникала.

    Студпарламент, який, нагадаю, був організатором концерту, презентував результати свого опитування і визначив переможців серед викладачів Інституту філології. Найрозумнішим викладачем студенти-філологи визначили Тищенка Костянтина Миколайовича. Найдобрішою вважають Лесю Владиславівну Наумовську, найенергійнішою - Вікторію Віталіївну Коломийцеву, а найдотепнішим – Сергія Михайловича Різника.      У номінації «Наймодніший викладач ІФ» перемогу здобула Юліанна Ревівна Матасова. Юрій Іванович Ковалів став найвеселішим викладачем Інституту філології. А найсуворішою, на думку студентів, є Оксана Миколаївна Сліпушко. Не залишився без перемоги і Григорій Фокович Семенюк – він отримав звання найгуманнішого директора.

    Ще раз із минулим святом Вас, любі філологи! Натхнення, впевненості і великих звершень. Великим кораблям – великого плавання!

    Вікторія Савчук, фото: Валерій Попов

Справедливість або смерть

   Замальовка друга (не імпресіоністична). Надихає «Хрещений батько» Маріо П’юзо.

   Люблю людей. За різність думок, радикальність поглядів і нестримну жагу життя. За змінність натури, гнучкість принципів і нездоланність логічних законів. Я схильна до ідеалізації, тому й маю викривлене уявлення про світ. Звинуватьте мене. Я захищатимусь.

   Культові книжки не завжди лишають по собі вибухові емоції. Вони часто дуже прості і наївні на перший погляд. Або ще гірше – торкаються тем, цікавих масовій літературі. Інша справа, коли думки, сформульовані автором, здіймають тебе над собою, і ти дивишся на світ очима героїв. Ти розумієш світ так, яким його бачить письменник. Ти відчуваєш у собі напругу. Хвилюєшся за життя, яке видається грандіозним творінням Всесвіту (і як то воно тримається у межах твоєї душі, такої тендітної і легкої?). Ти стверджуєш себе самого, відповідаєш словами з книжки на питання, поставлені самою «людськістю», що вибудована в тобі твоєю культурою. 

   «З тими, хто сприймає нещасні випадки за наругу, нещасні випадки не відбуваються». І в твоєму нещасті завжди винен хтось, для кого життя давно вже не є збігом обставин.

   «Не їжте так багато – помрете, не паліть так багато, не пийте, не працюйте ви так багато – помрете!... Ніхто не слухає. А знаєте чому? Тому що я не додаю слово «завтра». Правда видається жорстокою, якщо її не різати на частини.

    Історія родини Корлеоне – це, безперечно, хроніка убивств, але ще й виокремлення правил маніпулювання людьми, визначення наслідків людської безвідповідальності.

    Тло, на якому розвиваються події «Хрещеного батька» – світ італійських гангстерів в Америці 40-50 рр. ХХ ст. Тема – боротьба за життя. Не така, як в оповіданнях Джека Лондона, де людина бореться із природою. Але така, що здійснюється за законами «маленьких цивілізацій», котрі встановлюють правила співжиття. Ось тут і натяк на масовість. Кров, насилля і безсилля. Та саме звідси бере початок експресія. Ми йдемо за лінією сюжету, передбачаючи шлях і простір для розгортання думок. І раптом – стоп! Ви чуєте? Ще на межі початкових розділів хрипить агонія великого серця Людяності.    Люблю людей, яким би це недоречним не видавалось. Ми не робимо однакових висновків. Давно відомо, що там, де всі думають однаково, ніхто особливо не думає. Породжуючи нову ідею, ми завжди заперечуємо чиюсь попередню. Виходить, усюди, де є життя, є місце для самообману і самознищення. І там, де є ненависть, обов’язково животіє любов. Як бачите, висловлююсь за єдність протилежностей. 

Останнє й найголовніше. Люблю людей, бо ми є творці самих себе.

Анастасія Кучинська

Перше квітня - брехня всесвітня!

   Перший день квітня у більшості асоціюється зі сміхом, розіграшами, жартами й, звичайно ж, із неймовірно веселим настроєм. Це свято походить ще з тих часів, коли греки воювали за Трою, коли жив Гомер (не той, що у «Сімпсонах», а інший) і коли починала розквітати Римська імперія. У цей нелегкий час винахідливий папуас Педро привіз до Риму велетенську мавпу, гастролюючи з якою, він заробляв гроші. На один із таких виступів прийшов імператор Юлій ІІ, але мавпа стала некерованою, вона вирвалась із рук Педро і засунула свій банан прямо у вухо імператору... Що, повірили?! З першим квітня! Про справжню історію виникнення цього свята читайте далі.  

    Витоки свята

    Ніхто не знає точно, коли почали відзначати перше квітня, але існує багато версій. Наприклад, є гіпотеза, що свято прийшло до нас із далекої Індії, де люди розігрували одне одного веселими жартами, щоб цим задобрити природу. Це свято індуси назвали Днем жартів.  

    Деякі джерела свідчать, що зародження свята було ще в Давньому Римі, де в середині лютого відзначали Свято дурнів. У цей день всі вітання приймалися у вигляді розіграшів і жартів. Хто не покепкує над кимось, тому малювали зірку на лобі та відтинали руки й ноги. Та жартую, не карали так! Вважається, що першоквітнева брехня або жарт пов’язані зі святом на честь бога сміху.  

    Існує також гіпотеза про неаполітанського короля Монтерея, якому на честь закінчення землетрусу подали на обід незвичайну рибу. Через рік правитель почав вимагати таку саму рибину, але, звичайно, такої ж не знайшли. Дійсно, де ж її знайдеш, коли король ще рік тому її ум’яв, кухар приготував іншу, дуже схожу на ту, що сподобалася королю, але Монтерей, побачивши, що рибина не така, не розгнівався, а навпаки, розвеселився. З тих пір увійшли у звичай першоквітневі розіграші. 

    Найбільш поширеною теорією походження святкування Дня дурнів є гіпотеза, що стосується заміни календаря. Ось про що в ній йдеться: 1582 року Франція стала однією із перших держав, яка змінила календар із Юліанського на Григоріанський, що був складений церковним собором у Тренті 1563 року. Це нововведення передбачало й те, що рік починався не з кінця березня, а з початку січня. Над тими, хто вперто не хотів помічати цієї заміни та продовжував відзначати Новий рік за старим стилем, жартували та брали на кпини. Наприклад, одним із найпопулярніших розіграшів було приклеювання до спини прихильника старого календаря паперової риби. Жертвам цього розіграшу давалося ім’я Poisson d’Avril (квітнева риба). Чому саме риба? Та тому, що сонце в той час знаходилося у сузір’ї Риби.  

   

   Найгучніші розіграші планети

   Те, що перше квітня - це дійсно незвичайне свято, свідчить кількість розіграшів, пов’язаних саме з цим днем. Деякі з них навіть увійшли в історію.  

   Війна світів  

   1938 року в місті Нью-Йорк 23-річний актор Орсон Уелс вирішив спробувати себе в режисурі. Для дебюту він обрав відомий роман свого британського однофамільця Герберта Уелса “Війна світів” і швидко адаптував його для радіовистави. Передачу транслювали на всю країну. Спочатку автор-актор описував життя міських жителів, але раптом цю розповідь було перервано трансляцією симфонічної музики (так задумав Орсон). Потім, різко перервавши музику, повідомили, що професор Фюррел із чикагської обсерваторії “Маунт-Джаннінгс” помітив, як із планети Марс стартують у бік Землі марсіанські кораблі. Після низки акторських трюків надійшло повідомлення про те, що на Землю сів перший НЛО. Далі актор інсценував ключові епізоди роману. У США на ті роки нараховувалося близько 6 мільйонів постійних радіослухачів. І далеко не всі з них зрозуміли, що це – вистава. Витівки Уелса викликали неймовірну хвилю панічного страху та метушні у всій країні. Деякі впевнено стверджували, що бачили з даху свого будинку вибухи, інші казали, що помітили, як біля них пронісся марсіанський снаряд, а дехто переконував у тому, що чув переможний сміх марсіан. Ось що може зробити гра талановитого актора!  

    Врожаї спагеті в Швейцарії  

    1957 року в популярній інформаційній передачі “Панорама” прозвучало таке повідомлення: “Завдяки теплій зимі й знищенню шкідників – макаронних довгоносиків – швейцарські фермери зібрали рекордні врожаї спагеті.” Текст супроводжувався кадрами, де швейцарські селяни збирають із дерев макаронні вироби. Велика кількість глядачів не зрозуміла жарту. Люди почали телефонувати в студію і запитувати, як їм виростити спагеті. Телеведучі радили помістити спагеті в банку із соусом і сподіватися на краще.  

   Кольорове телебачення  

   1962 року в Швеції був лише один канал телебачення, який, звичайно, подавав сигнал чорно-білого відео. В одному з випусків новин виступив технічний спеціаліст каналу, який повідомив, що завдяки сучасній технології, всі глядачі зможуть швидко зробити так, щоб їхні телевізори стали кольоровими. Все, що треба зробити, – це лише натягнути панчоху на екран. Купилося на цей розіграш близько 200 тисяч телеглядачів. А насправді кольорове телебачення з’явилося у Швеції через вісім років, у 1970.  

    Сила тяжіння зменшилась!  

   1976 року англійський астроном Патрік Мур оголосив по радіо у випуску новин, що о 9:47 ранку планета Плутон пройде за Юпітером. Це викличе гравітаційну взаємодію, що вступить у протидію із силою тяжіння Землі й вона (сила тяжіння) зменшиться. Мур сказав слухачам, що якщо вони стрибнуть, то відчують щось схоже на політ. Коли пробило 9:47, у студію надійшло багато телефонних дзвінків. Це телефонували люди, які стверджували, що відчули ці зміни. Одна пані навіть розповідала, що вона та її 11 друзів змогли політати всією квартирою.

    Біг Бен оцифрують 

    1980 року британська служба новин повідомила, що лондонський Біг Бен буде модернізовано: щоб іти в ногу з часом, його циферблат буде замінено електронним. Після такого повідомлення радіослухачі та телеглядачі почали просто штурмувати телефонними дзвінками засоби масової інформації і виражати своє невдоволення. Цей розіграш докотився до самої Японії, служба новин цієї країни теж вирішила як слід відзначити 1 квітня і повідомила, що стрілки годинника будуть продані першим чотирьом слухачам, які зателефонують у студію. Першим, хто захотів придбати стрілки легендарного Біг Бена, виявився один японський рибалка, що знаходився десь посеред Атлантики.

    Не турбуйте білок  

    1993 року німецька радіостанція Westdeutsche Rundfunk повідомила, що влада Кельна прийняла таке розпорядження: спортсмени, які бігають парками, а також велосипедисти повинні пересуватися зі швидкістю не більше ніж 9 км/год. Представники влади пояснили, що біг (їзда) із більшою швидкістю, ніж 9 км/год, буде тривожити білок, у яких почався шлюбний період. Спортсменам таке рішення не сподобалося, і вони влаштували акцію протесту в центрі міста. Акція закінчилась тим, що до мітингуючих вийшов один із дикторів Westdeutsche Rundfunk і сказав: “З першим квітня, панове! Це був жарт!”  

    Шкарпетки для гладких 

    2000 року британська газета «Daily Mail» оголосила про те, що компанія Esporta Health Clubs почала виробництво шкарпеток нового типу, призначених для схуднення. Новий товар одержав назву «шкарпетки для жиру», або FatSox. Шкарпетки діяли нібито в такий спосіб: у міру зростання температури людського тіла і розширення кровоносних судин «витягали зайвий жир із тіла разом із потом». Охочих придбати диво-засіб для схуднення виявилося більше 10 тисяч!  

1 квітня в історії людства

1579 — засновано університет у Вільно, перший вищий навчальний заклад на території Великого князівства Литовського.

1778 – бізнесмен із Нью-Орлеана (США) Олівер Поллок придумав знак долара $.

1853 – Цинцинатті (США) стало першим містом, в якому пожежникам почали виплачувати регулярну зарплатню. До цього у ролі пожежників виступали кожного разу інші найманці, що отримували гроші після гасіння пожежі. Потім їх розпускали. 

1875 — британська газета «Таймс» стала першим у світі виданням, де опублікували тижневий прогноз погоди.

1906 – підписано Міжнародну конвенцію про охорону птахів. Зараз цей день відзначається як Міжнародній день птахів.

1803 – французький уряд заборонив на території Франції давати дітям імена, яких немає в католицькому церковному календарі. 

1808 — російський імператор Олександр І проголосив «довічне» приєднання Фінляндії до Росії.

1809 – народився видатний український письменник Микола Гоголь.

1889 – у Чикаго (США) з'явилася у продажу перша посудомийна машина, створена Джозефіною Кокрейн. 

1890 – бельгійський емігрант у США Шарль Ван Деполь отримав патент на перший тролейбус. 

1917 — у Петрограді (Росія) створено Українську Національну Раду.

1919 — Асканію-Нову оголошено державним заповідником.

1936 – курс радянського карбованця переорієнтовують на європейські валюти.

1937 — Бірма від’єдналася від Індії.

1940 – у Нью-Джерсі (США) вперше демонструють електронний мікроскоп. 

1944 – американська авіація помилково розбомбила швейцарське місто Шафхаузен, загинуло близько 50 мирних мешканців.

1946 – в СРСР створено таємний центр із розробки ядерної зброї «Арзамас-16».

1961 – дніпропетровський електровозобудівний завод випустив свою першу продукцію — промисловий електровоз «Д-100».

1969 – ІX з'їзд компартії Китаю оголошує про закінчення «культурної революції». 

1976 — засновано американську комп'ютерну корпорацію Apple, одну з найкрупніших фірм світу цього сегменту. 

1979 – за підсумками всенародного референдуму, проведеного в кінці березня, Аятолла Хомейні проголосив Іран ісламською республікою. Референдуму та проголошенню республіки передували ісламські суди над прихильниками поваленого раніше шаха Мохаммеда Реза Пехльові, в результаті яких були страчені сотні людей. На зміну одній диктатурі прийшла інша. 

1987 – американець Стівен Ньюмен із міста Бетел (США) завершив почату рівно чотири роки тому навколосвітню подорож, подолавши пішки за цей час відстань у 36 200 км і побувавши в 20 країнах на п'яти континентах. 

1989 – набрала чинності резолюція №435 Ради Безпеки ООН про деколонізацію Намібії — останньої колонії на Африканському континенті.

1992 – у Києві створено Фонд фундаментальних досліджень.

1991 — відбувся розпад Організації Варшавського договору.

2011 – сайт «Абзац» став першим в Україні електронним журналом, який за відвідуваністю перегнав сайт "В контакте" (за даними «Преса-ТРАЖ»)

    Сценарії до Всесвітнього дня сміху :)

    Якщо ви обожнюєте чудовий гумор, маєте веселих друзів і вмієте жартувати, то вам обов’язково потрібно добряче розважитись 1 квітня! Ось кілька сценаріїв, які подарують вам чудовий настрій і дадуть зайвий привід посміятися!

   «Годинник»

   Ви живете в гуртожитку?! Ще й в 17-му?! Тоді це становище обов’язково треба використати, щоб почати день із жартів… Просто переведіть всі годинники свого сусіда на годину вперед, щоб він ненароком не запізнився на пари. Ох, і сміху буде, коли ваш товариш, прийшовши до навчального закладу, зрозуміє, що над ним покепкували.

    «Водій»

    Для цього жарту має бути компанія хоча би із трьох осіб (студентів), які повинні вдавати, що вони між собою незнайомі. Спочатку до маршрутки заходить перший студент, він платить за проїзд і займає місце. На наступній зупинці сюди ж заходить інший, який ліниво показує водію свій студентський квиток і проходить далі по салону. Звичайно, водії – народ нервовий, тому реакція на такий вчинок виявиться одразу. Однак студент, який пред’явив студентський квиток, має спокійно підійти до водія і сказати, що з першого числа цього місяця постановою міського голови студенти звільняються від плати за проїзд. А ваш товариш, який зайшов до автобуса на зупинку раніше і заплатив за проїзд, має нервово сіпнутися і кинути у бік водія: «Газети треба читати! Не знає і кричить тут!». Поки все це відбувається, маршрутка під’їжджає до наступної зупинки, де входить третій студент, демонструючи свій студентський квиток…  

    «Робота»

    Цей розіграш вимагає певної підготовки. Головне, за тиждень до 1 квітня обклеїти внутрішні стіни свого навчального закладу оголошеннями про прийом на роботу якоюсь відомою компанією. Наприклад: «Рекламне PR-агентство «Павер» проводить конкурс на заміщення посади копірайтера. Відбір буде проводитись у аудиторії №345. 17 кращим студентам одразу вручать посвідчення та аванс. Для участі в конкурсі потрібно придумати рекламний текст до зубної щітки «Колгейт»». Число заходу писати не треба, краще вказати день тижня і годину (наприклад, перший вівторок квітня, 14:00). Першого квітня, завітавши до вказаної аудиторії у певний час, можна буде побачити 15–20 студентів із аркушами, де розписані найкращі властивості зубної щітки. Їх всіх потрібно буде привітати з Днем сміху. До речі, ви добре бігаєте? Це вам може знадобитися після такого розіграшу.

    «Метро»

    Такий розіграш треба готувати хоча б удвох. Для жарту знадобиться фірмова кепка якогось фаст-фуду (наприклад, «Макдональдзу»), фірмовий пакет із картоплею та «Кока-Кола». Перший студент заходить до одного вагона, а інший – до іншого. Проїхавши кілька станцій, перший жартівник підходить до переговорного пристрою – і голосно та чітко (щоб усі пасажири чули) каже: «Подвійну картоплю, будь ласка, і «Кока-Колу». Вагон №98876 (номер вагона написаний поряд із кнопкою). Дякую». Після цього на наступній станції заходить інший жартівник у фірмовій кепці фаст-фуду із замовленням. Здивуванню пасажирів не буде меж! Однак, незважаючи на це, перший студент швидко бере їжу та розраховується з товаришем, а той встигає вийти. Через кілька хвилин перший студент підходить знову до переговорного пристрою, але на цей раз із іншим проханням: «До кінцевої станції без зупинок, будь ласка». Реакція пасажирів має бути просто невимовною.

    Володимир Мукан

Стьоб, тверезість і шоу-біз

   Соліст гурту "ТІК" розповів студентам Інституту філології про варіанти розшифрування абревіатури "ТІК" , чому він не збирається переїжджати до Києва і як український гурт навчив Сергія Звєрєва пити самогон.

   Віктор Бронюк за кафедрою почував себе вельми впевнено - адже за плечима у нього не лише довгі роки сценічних виступів, але і невеличкий викладацький досвід: співак за фахом педагог. Проте зустріч не мала нічого спільного ані з зазубреними лекціями, ані з пафосом зірковості. Соліст гурту "ТІК" із легкістю віднайшов спільну мову зі студентами, і в результаті зустріч вийшла тепла, цікава та досить тривала.  

  Вікторе, розкажи, як ти "докотився" до життя в музиці? Це не дивно, коли людина вирішує співати в 17 років, але ти розпочав набагато пізніше.

   Моя сценічна діяльність розпочалася у 25 років. Як "докотився"? Нам змалечку говорять: будь як всі, ти не мусиш виділятися з суспільства. Але життя не повинно зводитись до схеми "їв-спав-ходив на роботу". Спочатку тобі здається, що все нормально. Але колись починаєш розуміти, що ти прагнув трошки не до того, що отримав в результаті. Після закінчення історичного факультету Вінницького педуніверситету я пішов працювати в державну установу, просто кажучи, чиновницькою стежкою. Але йти день за днем вузькими коридорами влади згодом стало нецікаво. Я з дитинства мріяв співати, і не просто відтворювати чи переспівувати, а створити щось своє. 

    Нас цікавлять твої тексти. Ти ж сам пишеш їх?

    Ми звертаємось у Спілку письменників України. Шукаємо актуальні газетні заголовки, несемо їх у Спілку, вона пише для нас поезії, ми їх розглядаємо і вибираємо найкращі примірники... Потім несемо в Союз композиторів... Жарт. Але претензії щодо текстів отримували. Колись нас взагалі звинуватили у зухвалому плюндруванні української мови. Гурт "працює в галузі" "стьобу і сатири", і це потрібно розуміти. Ніколи не вважав себе поетом. Тому до обєктивної критики прислуховуємось завжди. Звісно що в стьобі також є межа, яку не потрібно переходити. 

    Герой пісні "Сірожино пирожено" має прототип в реальному житті?

    Памятаєте старий єврейський анекдот: "Чому ви завжди відповідаєте питанням на питання? - А ви як думаєте?". Це воно. Нам доводилося чути про те, що Сергій Звєрєв на нас ледве у суд не подає за цю композицію, а насправді він на той момент і пісні ще не чув. А подивившись кліп, взагалі образився, що ми його зніматись не покликали. Зі Звєрєвим у нас взагалі особливі стосунки: ми його колись навчили їсти сало і пити самогон. Колись після якихось зйомок зібралися всім колективом щоб щось святкувати. Сергій спробував самогон і здивувався: "Він у вас десь по рецепту продається?"

    Скажіть будь ласка, як у тебе виникає натхнення для написання пісень на зразок, наприклад, про жабку, якій капєц?

    Одразу скажу, що ніяких наркотичних засобів чи алкоголю точно не вживаємо. Черпаємо натхнення із життя, з якихось курйозних моментів. Взагалі стосовно вживання алкоголю перед та під час концертів хочу сказати, що для "ТІК" це є неприпустимим, адже передусім це неповага до глядача.

   Що означає гасло гурту - "Тверезість і культура"?

   Нам часто задають питання, чому саме "ТІК"? Напевно, що тверезість неможлива без культурного стержня. А без тверезого мислення неможливо намагатись творити культуру. Я чув багато варіацій розшифрування назви, починаючи від "труси і кєди", "трамвай імені Кіркорова" до "теща испугалась Кикабидзе". А ми як той Врунгелівський корабель. Назвались і пливемо. З попутним вітром і гарним настроєм.

    А скільки тверезості в нашій культурі?

   Ще не винайшли, напевно, такого пристрою для вимірювання. Важко судити про процеси середовища, коли ти сам є його частиною. Найвища мета, напевно що - це завжди залишатись людиною.

    Ви говорите про те, що висміюєте шоу-бізнес. Чи не стаєте ви частиною його, коли берете участь у різних проектах?

    Коли я чую вислови про те, що в Україні немає шоу-бізнесу, у мене це викликає заперечення. Як можна бути частиною того, в існуванні чого ти сумніваєшся? Якщо люди займаються цим і заробляють гроші - напевно, що і шоу-бізнес існує. Але питання полягає передусім в ставленні до роботи і розставленні пріоритетів. Так чи інакше, ти є учасником процесу. Але напрямок кожен обирає сам.

    Чи розглядаєш ти варіант, що колись стоятимеш за кафедрою в якості викладача? 

   Роботу потрібно або виконувати, або не братися за неї. З’являтись в аудиторії два рази на рік - це дурість. Професія вимагає часу і зусиль. Я не заперечую того, що колись візьмусь за цю справу, якщо виникне така можливість. Але в будь-якому разі робити потрібно те, до чого лежить душа.

    Чи відчуваєш себе знаменитістю? 

    Одного разу мене це запитали під час інтерв’ю. Я не знаю. Можно печію відчувати там чи ще щось. А як можна відчути славу? Зустрічав багато людей, яким це заважає нормально жити, бо втрачаєш різницю між собою справжнім і тим образом, який створив.

    Чому не переїдеш в Київ?

    На даний момент життя не в Києві є навіть в дечому принциповим. Своїм прикладом ми показуємо, що не обов’язково їхати в столицю для того, щоб чогось досягнути. Ти можеш стати успішним навіть живучи в своєму місті. Головне - працювати і не боятись стукати навіть у ті двері, які тобі, можливо, з першого разу не відкрили.

    Дар’я Ігнатенко 

Працюйте в задоволення!

   Статистика свідчить, що студентські роки для переважної більшості людей ставали та стають тим часом, коли набридає випрошувати у батьків кілька десятків гривень на похід в кіно чи піцерію. Важко суперечити, що перші самостійно зароблені гроші на своїй першій-в-житті-роботі змінюють ставлення до багатьох речей.  

   Пропоную вам головні істини студента, який працює або збирається. Сподіваюся, вони допоможуть вам впевнено курсувати двома шляхами: навчання та кар’єри. 

    10 заповідей студента, який працює

1. Пам’ятайте, що між оптимізмом і дурістю дуже тонка межа. Тому забудьте про оптимістичні погляди, коли йдеться про роботу. Взяти на себе море обов’язків, звичайно, можна, а от справлятися з ними – вже інше питання. Часто, коли студенти переоцінюють свої можливості, страждає і навчання, і його нервова система.

2. Не порівнюйте роботу та навчання, адже це абсолютно різні види діяльності, спрямовані для досягнення різної мети. І казати «мені не потрібна п’ятірка, бо за неї ніхто не заплатить» неправильно. Також порівнювати те, скільки часу забирає навчання і робота, теж не треба.

3. Не пропускайте пари заради того, щоб заробити зайву «копійку». Коли зробите це раз, то звичка увійде в систему і стане щоденним явищем, яке продовжуватиметься до того часу, поки вас не попередять про виключення з університету.

4. Ніколи не шкодуйте часу для виконання того, що пообіцяли. Після того, як навчитеся дотримуватися свого слова, вб’єте цим двох зайців одразу: не страждатимете, коли одного дня на вашу голову звалиться купа справ, які необхідно було залагодити раніше, а також ні у кого з ваших знайомих не складеться про вас поганої думки.

5. Робота – це не виправдання перед викладачем, який запитує у вас про невиконане домашнє завдання. Робота – це паралельний навчанню шлях самореалізації. Якщо не можете ним рухатися у нормальному темпі, то зійдіть на узбіччя! 

6. Вчіться безболісно йти на жертви. Так, я розумію, що вчити уроки після роботи у теплий осінній вечір, коли всі навколо йдуть у кіно, дуже складно. Однак пересильте себе, згадайте, як і для чого ви хотіли працювати, знайдіть у архіві своєї пам’яті той вир радісних емоцій, який охопив вас після посвяти у студенти… І, врешті-решт, подумайте про плани на майбутнє: що ви зможете дозволити собі за власні гроші.

7. Не культивуйте гроші, бо це зовсім не свобода, це – нова залежність.

8. Пам’ятайте, що вам близько 20 із лишком років, не забувайте друзів і, звичайно, організовуйте свій графік так, щоб залишався час і для витрати чесно зароблених кольорових купюр.

9. Не ставте себе вище тих своїх однокурсників, які не працюють. Робота часто – це явище тимчасове. Гордощі та пиха в цьому випадку недоречні.

10. Пам’ятайте, що безвихідних ситуацій не буває, і знайте, що в будь-якому випадку все буде добре!

10 корисних порад для студентів, які шукають роботу

1. Якщо шукаєте роботу в Інтернеті, намагайтеся уникати її пошуку в розділі «Робота для студентів», адже найчастіше там розміщені пропозиції або із надто заниженою зарплатнею, або із сумнівним характером.

2. Завжди вказуйте у своєму резюме, що ви студент, бо коли цього не буде, роботодавець може подумати, що ви маєте змогу працювати весь день. Краще не гаяти ні його часу, ні вашого й вказувати все одразу.

3. Коли ви вже визначилися із професією, то добряче зважте всі «за» та «проти», адже до будь-якого фаху має лежати не лише жага до грошей, а ще й бажання робити те, що вам подобається. Якщо, наприклад, ви людина некомунікабельна, то не радив би вам шукати місце секретаря, консультанта чи офіціанта. 

4. Якщо ви остаточно зупинилися на кількох привабливих для вас вакансіях, то обов’язково пошукайте в Інтернеті різного роду інформацію про підприємство чи фірму, на виборі якої ви зупинилися. Нині кожна серйозна установа має свій сайт, хоча з іншого боку, сторінка в глобальній мережі теж не може бути гарантом порядності установи.

5. Коли після успішного проходження співбесіди вас просять за щось заплатити чи внести «благодійний внесок», не затримуйтесь там і на хвилину. Це одна з головних ознак «лохотрону». 

6. До проходження співбесіди в будь-якому випадку треба ставитися серйозно. Звечора слід підготувати одяг (він не має бути дуже гламурним чи таким, що не надто підкреслює всю красу вашого тіла), блокнот, трудову книжку (якщо вона у вас є) і лягти раніше спати. На співбесіду бажано прийти за п’ятнадцять – двадцять хвилин, бо місце може виявитися для вас незнайомим, і вам доведеться трохи поблукати.

7. На співбесіді маєте показати роботодавцеві, що ви неконфліктна людина, швидко вчитеся і знаєте собі ціну. Ніколи не соромтеся запитувати у того, хто бере вас на роботу, про три основні аспекти: розмір зарплатні, обов’язки, відомості про фірму. Часто студентам здається, що питати про гроші – трохи некоректно. Однак це неправильний підхід, адже ваша необізнаність із приводу зарплатні може зіграти на користь недобросовісного роботодавця.

8. Уважно читайте всі документи, які подають вам на підпис. Якщо вас «підганяють», то вимагайте часу для ознайомлення. Особливу увагу звертайте на такі пункти договору: «обов’язки», «штрафні санкції», «умови розірвання угоди». 

9. Якщо туманне формулювання певного пункту угоди вам пояснюють тим, що, мовляв, у цьому випадку дублюється обов’язкове положення, прийняте якимось із міністерств, то не вірте. Такі договори (як і конкретні пункти) ніколи не були обов’язковими, існують лише рекомендації. Коли обставини складаються так, що ви жодним чином не маєте можливості осмислити все написане у документі, то пишіть у спеціальній графі не «погоджуюсь», а «ознайомлений(а)».

10. Робота – це перший крок до самостійного життя. Тому до вибору професії (навіть, якщо вона буде тимчасовою) ставтесь відповідально. А якщо вам не пощастить, то не засмучуйтесь, це означає, що так потрібно, що ви заслуговуєте більшого!  

   Намагайтеся знайти таку роботу, де вам буде цікаво, де зможете проявити себе. А якщо поки не виходить знайти таке місце, то не пришвидшуйте події, не ставте кар’єру на перше місце. Робіт та заробітків може бути багато, їх можна міняти кожного року, а студентські роки бувають раз у житті.

   Володимир Мукан