31 бер. 2011 р.

Стьоб, тверезість і шоу-біз

   Соліст гурту "ТІК" розповів студентам Інституту філології про варіанти розшифрування абревіатури "ТІК" , чому він не збирається переїжджати до Києва і як український гурт навчив Сергія Звєрєва пити самогон.

   Віктор Бронюк за кафедрою почував себе вельми впевнено - адже за плечима у нього не лише довгі роки сценічних виступів, але і невеличкий викладацький досвід: співак за фахом педагог. Проте зустріч не мала нічого спільного ані з зазубреними лекціями, ані з пафосом зірковості. Соліст гурту "ТІК" із легкістю віднайшов спільну мову зі студентами, і в результаті зустріч вийшла тепла, цікава та досить тривала.  

  Вікторе, розкажи, як ти "докотився" до життя в музиці? Це не дивно, коли людина вирішує співати в 17 років, але ти розпочав набагато пізніше.

   Моя сценічна діяльність розпочалася у 25 років. Як "докотився"? Нам змалечку говорять: будь як всі, ти не мусиш виділятися з суспільства. Але життя не повинно зводитись до схеми "їв-спав-ходив на роботу". Спочатку тобі здається, що все нормально. Але колись починаєш розуміти, що ти прагнув трошки не до того, що отримав в результаті. Після закінчення історичного факультету Вінницького педуніверситету я пішов працювати в державну установу, просто кажучи, чиновницькою стежкою. Але йти день за днем вузькими коридорами влади згодом стало нецікаво. Я з дитинства мріяв співати, і не просто відтворювати чи переспівувати, а створити щось своє. 

    Нас цікавлять твої тексти. Ти ж сам пишеш їх?

    Ми звертаємось у Спілку письменників України. Шукаємо актуальні газетні заголовки, несемо їх у Спілку, вона пише для нас поезії, ми їх розглядаємо і вибираємо найкращі примірники... Потім несемо в Союз композиторів... Жарт. Але претензії щодо текстів отримували. Колись нас взагалі звинуватили у зухвалому плюндруванні української мови. Гурт "працює в галузі" "стьобу і сатири", і це потрібно розуміти. Ніколи не вважав себе поетом. Тому до обєктивної критики прислуховуємось завжди. Звісно що в стьобі також є межа, яку не потрібно переходити. 

    Герой пісні "Сірожино пирожено" має прототип в реальному житті?

    Памятаєте старий єврейський анекдот: "Чому ви завжди відповідаєте питанням на питання? - А ви як думаєте?". Це воно. Нам доводилося чути про те, що Сергій Звєрєв на нас ледве у суд не подає за цю композицію, а насправді він на той момент і пісні ще не чув. А подивившись кліп, взагалі образився, що ми його зніматись не покликали. Зі Звєрєвим у нас взагалі особливі стосунки: ми його колись навчили їсти сало і пити самогон. Колись після якихось зйомок зібралися всім колективом щоб щось святкувати. Сергій спробував самогон і здивувався: "Він у вас десь по рецепту продається?"

    Скажіть будь ласка, як у тебе виникає натхнення для написання пісень на зразок, наприклад, про жабку, якій капєц?

    Одразу скажу, що ніяких наркотичних засобів чи алкоголю точно не вживаємо. Черпаємо натхнення із життя, з якихось курйозних моментів. Взагалі стосовно вживання алкоголю перед та під час концертів хочу сказати, що для "ТІК" це є неприпустимим, адже передусім це неповага до глядача.

   Що означає гасло гурту - "Тверезість і культура"?

   Нам часто задають питання, чому саме "ТІК"? Напевно, що тверезість неможлива без культурного стержня. А без тверезого мислення неможливо намагатись творити культуру. Я чув багато варіацій розшифрування назви, починаючи від "труси і кєди", "трамвай імені Кіркорова" до "теща испугалась Кикабидзе". А ми як той Врунгелівський корабель. Назвались і пливемо. З попутним вітром і гарним настроєм.

    А скільки тверезості в нашій культурі?

   Ще не винайшли, напевно, такого пристрою для вимірювання. Важко судити про процеси середовища, коли ти сам є його частиною. Найвища мета, напевно що - це завжди залишатись людиною.

    Ви говорите про те, що висміюєте шоу-бізнес. Чи не стаєте ви частиною його, коли берете участь у різних проектах?

    Коли я чую вислови про те, що в Україні немає шоу-бізнесу, у мене це викликає заперечення. Як можна бути частиною того, в існуванні чого ти сумніваєшся? Якщо люди займаються цим і заробляють гроші - напевно, що і шоу-бізнес існує. Але питання полягає передусім в ставленні до роботи і розставленні пріоритетів. Так чи інакше, ти є учасником процесу. Але напрямок кожен обирає сам.

    Чи розглядаєш ти варіант, що колись стоятимеш за кафедрою в якості викладача? 

   Роботу потрібно або виконувати, або не братися за неї. З’являтись в аудиторії два рази на рік - це дурість. Професія вимагає часу і зусиль. Я не заперечую того, що колись візьмусь за цю справу, якщо виникне така можливість. Але в будь-якому разі робити потрібно те, до чого лежить душа.

    Чи відчуваєш себе знаменитістю? 

    Одного разу мене це запитали під час інтерв’ю. Я не знаю. Можно печію відчувати там чи ще щось. А як можна відчути славу? Зустрічав багато людей, яким це заважає нормально жити, бо втрачаєш різницю між собою справжнім і тим образом, який створив.

    Чому не переїдеш в Київ?

    На даний момент життя не в Києві є навіть в дечому принциповим. Своїм прикладом ми показуємо, що не обов’язково їхати в столицю для того, щоб чогось досягнути. Ти можеш стати успішним навіть живучи в своєму місті. Головне - працювати і не боятись стукати навіть у ті двері, які тобі, можливо, з першого разу не відкрили.

    Дар’я Ігнатенко 

Немає коментарів:

Дописати коментар