29 вер. 2012 р.


Міф чи реальність?

Чи існує міф? Досить філософське і в той же час банальне питання. Чи не так?! Можна говорити про це довго... Краще уявіть ситуацію. Ідете вулицею спокійно, невимушено. Підбігає хтось і питає: "Що таке міф? Чи вірите в його існування?" У вас немає часу на роздуми, можливості зателефонувати комусь із друзів чи рідних, аби порадитися з ними. І яка ж реакція?! Можливо, скажете "так", аби пошвидше відчепилися, або ж "ні" - просто не знаючи відповіді на питання... Але!!! Якщо тверезо поглянути на цю проблему, то зрозуміємо, що розв'язок ближче, аніж можемо припустити.. 
        Мабуть, Вас уже охопила думка про те, що спільного у статті між Інститутом філології та роллю міфу в житті кожної людини. Не дивуйтесь, бо саме неправдиві балачки чи міфи відіграють дуже багато у  житті. Чи задумувалися колись, що приваблює студентів у нашому університеті? Можливо, красива картинка Червоного корпуса?  Чи пафосні краєвиди центру міста? А чи варто взагалі на це звертати увагу? Серед українців побутує така думка, що КНУ – найкращий вуз країни, але вступити туди нереально. Вчитися там важко, та й корупцією пахне. Та чи так це? 
Будь-хто з університету запевнить Вас, що такого не зустрічав на своєму шляху. Звичайно, часом тяжко буває в навчанні, але ж хто казав, що просто буде? Та кожен покладається на свої сили, а не на власний гаманець.
Ажіотаж під час вступної кампанії та популярність Київського національного університету імені Т. Шевченка не мають меж. Натовп схвильованих абітурієнтів переростає в кілометрові живі черги. Здається, що вся молодь України бачить своє майбутнє лише у стінах КНУ. Та чому ж тоді більшість із них не подають оригінали документів? Чому займають місця тих, хто справді тут хоче навчатися і не уявляє свого життя поза межами цього університету? Можливо, інститути КНУ для теперішнього покоління лише запасний плацдарм? Цікаво, якщо найкращий вуз країни розцінюють лише як варіант, то які ж тоді навчальні заклади посідають перші місця?
Часто можна почути від студентів: «Що я тут забув? Хіба це спеціальність? Що за викладачі?!» Питання: хто Вас змушував сюди вступати? Якщо керуєтеся лише географічним положенням навчального закладу, то можете вибрати й інші вузи. У Києві чимало гідних університетів, які з радістю приймуть усіх охочих, спраглих до навчання. Чому ж тоді займати чужі місця? Навіщо руйнувати чиїсь мрії?
Невтішна ситуація складається із вступною кампанієї в Інституті філології. Філолог – унікальна професія. Вона користується величезною популярністю серед роботодавців. Та чомусь для абітурієнтів це, перш за все, варіант «на всякий випадок». Серед моїх знайомих поширена така думка, що ІФ не виправдав таких довгоочікуваних сподівань. На парах нудно, перерви малі, задають багато, а результату аж ніякого немає. Вони пригадують ті часи, коли планували вступати сюди. Одні просто з відчаю обирали факультети, бо не пройшли туди, де мріяли навчатися. А хтось планував це все своє життя.
Сонячні стіни Інституту Філології приховують чимало міфів, у які так свято і наївно вірять школярі. Упевнені, що тут навчаються розумні, цілеспрямовані, серйозні студенти. Вони носять брендів одяг, водять найкрутіші авто, мають ipadи. Та це лише міф. Ви або піддалися неправдивим чуткам, або ж просто переплутами Жовтий з Червоним корпусом. Реальність полягає в тому, що тут вчиться справді значна кількість цілеспрямованих та серйозних молодих осіб, які свідомо обрали спеціальність та використовують усі можливості, аби стати компетентними спеціалістами. Та можна зустріти і таких, яким все одно, що вони вчать. Їм аби освіту якусь мати.  Часто говорять і про якість освіти: одні стверджують, що рівню ІФ КНУ ім. Т. Шевченка важко знайти, а інші – заперечують це. Мовляв, пари так-сяк проходять, студенти і двох слів зв’язати не можуть. Та реальність зовсім протилежна. Якщо людина хоче щось знати, чогось навчитися, вона сама повинна прикладати чимало зусиль, аби реалізувати свої плани. Викладачі направляють у правильне русло, дають корисні та цінні поради, настанови.
 Тому на питання "Що таке міф? Чи вірите в його існування?", Ви просто скажіть: «Міф справді існує, але в його правдивість я не вірю доти, доки не перевірю на власному досвіді». Хоча… Питання про роль міфу та реальності в житті кожного студента ІФ не вичерпано. Не дарма у народі кажуть: «Без вогню немає диму». Звідки ж тоді беруться всі ці розмови? Питання залишається відкритим.


Олена Худенко
Фото: Марина Головньова

Немає коментарів:

Дописати коментар