30 жовт. 2012 р.

Ти є те, що ти їси

Їдальня. Як багато милого для слуху сплелося у цьому слові. Їдальня – це і прогуляні пари, і найцікавіші новини, і остання можливість довчити щось перед семінаром. Це чай у пластикових стаканчиках і піца з жахаючими очима-маслинами. Ці усміхнені шматки тіста, я вважаю, заслуговують на окремий мем у контакті. Як місце для посиденьок, наша їдальня стає кращою з року в рік. Цього разу порадували столи для двох-трьох. Минулого року з`явилися чудові «правила поведінки в їдальні», до яких кожен мав змогу написати гострий коментар.


Але головна функція їдальні – годувати. Мої батьки, згадуючи свої студентські роки, розказували, як після отримання стипендії йшли в ресторан, а потім, коли гроші закінчувалися, були змушені харчуватися кожного дня в їдальні. Порції були такі ж малі, але ціни більш демократичні. Середній обід в Жовтому корпусі, за результатами опитувань, сягає 20 гривень. Перша думка: десь окрім їдальні за ці гроші поїсти не можна. Думка друга: чомусь в їдальні фізиків те саме наповнення підносу коштує 10-12 гривень.

Їдальня це ще черги і персонал. Я не беруся стверджувати, що ці поняття залежать одне від одного, але інколи закрадається така думка. Ще будучи на першому курсі я чомусь завжди натрапляла на поганий настрій персоналу: на мене кричали за те, що я довго обирала страви, потім за те, що не мала дрібних грошей, а вже в кінці за те, що клала сумку на стіл. Якось після отримання стипендії я прийшла в їдальню з купюрою у 200 гривень і зі мною навіть не заговорили. Наче у мене якесь важке захворювання...і воно передається повітряно-крапельним шляхом. Але на другому курсі я почала значно більше часу приділяти їдальні. Я проводила там цілі дні у супроводі моїх однодумців. Всі були дуже ввічливі з нами, ми відчували себе віп-клієнтами і власниками платинової картки одночасно. Якось перед закриттям нам дозволили сидіти, скільки захочемо і сказали «це ж наші постійні». І хоча це був дуже душевний момент, пишатися все ж нема чим.

Цього року я приношу всі свої копійки на касу і беру з дому каву. Тобто майже не створюю проблем. І всі задоволені! Хоча поки мої стосунки з їдальнею покращуються, м`ясо по-французьки дорожчає і зменшується у розмірах. Як нам пояснили, «новий м`ясник поки не вміє правильно відбивати м`ясо».

Ви знаєте, це повинна була бути велика розгромна стаття про те, що в Жовтому корпусі їсти дорого, не смачно і нікому не подобається. Для цього є всі підстави, в принципі. Але я згадала весь той час, який ми там проводимо, людей, з якими окрім їдальні ніде протягом дня не зустрілися б. А ще, ви будете сміятися, але коли я постарію, я буду згадувати смак… десерту «Мозаїка» і яблука в слойці.

Висновок простий. Студент – істота дуже специфічна, вічно голодна, як прийнято вважати. На повноцінний обід часто не вистачає часу, або ж грошей. Якщо ти такий як ми, а саме: втомлений, хочеш спати, маєш купу домашнього завдання, роботу і аккаунт у соціальній мережі – тобі ніколи звертати увагу на недоліки. Ти радієш будь-якій можливості щось з`їсти, запити це щось гарячим чаєм, поділитися останніми новинами, посміятися, або й просто посидіти самому повчитися. До того ж інтернет ловить в їдальні краще, ніж в гуртожитку.

Кристина Довгаль

Ілюстрація: Відана Білоус


Примітка: головний редактор не несе жодної відповідальності за мовні недоліки автора статті!

Немає коментарів:

Дописати коментар