Абзац

Ранковий секрет філолога

Тільки не це! Проклятий будильник… Він, як завжди, розлучає мене зі сном. Так не хочеться підніматися з теплого, рідного і такого любого, як ніколи, ліжка. Якими солодкими здаються останні хвилини сну! Але досить. Час починати новий день!

Усіма силами намагаюся підняти спляче тіло. Навпомацки дістаюся ванної кімнати. Повертаю кран з водою і бачу в дзеркалі своє сонне обличчя. Хвилин п’ять стою непорушно, слухаючи, як тече вода. Здається, це могло б тривати вічно. Однією рукою машинально хапаю зубну щітку, іншою видавлюю пасту. Відчуваю м’ятний присмак у роті і поступово починаю усвідомлювати, що час іде. Уже ранок. Пари розпочинаються о 8²⁰, а я ще навіть не снідала!

На швидку руку готую собі сякий-такий сніданок. Аромат ранкової кави, немов магічне зілля, остаточно пробуджує мене від вселенського сну. О, знову ця мівіна! 7²⁰ . На інший сніданок не вистачає часу. Засипаю «корисну» вермішель у миску і ставлю грітися чайник. Біжу до шафи. Одягаю спідницю і жакет. Під свист закипаючого чайника натягую блузу. Швиденько фарбуюся і приступаю до сніданку. Мимохідь кидаю погляд на письмовий стіл. І тут усвідомлюю: ще не зібрала необхідні речі. Уже через хвилину порпаюсь в конспектах. Під руку трапляється все: від наукових праць Смаль-Стоцького до жіночого журналу.

7⁴⁵. Розумію, що запізнююся до університету, тож хапаю сумку з зошитами і поспішаю до сплячого царства – до метро.

Виходячи за двері, відчуваю подих осені. Вона всюди. Від жовтого листя під ногами до пронизливого вітру. Попереду мене чекає день у стінах рідного жовтого корпусу. Захоплюючі семінари і лекції, на яких, можливо, я піддамся спокусі сну. Мого солодкого сну,  із яким так жорстоко кожного ранку розлучає проклятий будильник…

Альона Автушенко