Абзац

Цього разу редколегія "Абзацу" знайомить Вас, любі читачі, з поезією талановитої студентки Юлії Лазаренко. Ніжні нотки Юліних віршів не залишить байдужим жодного, адже в них і трепет найсвітліших почуттів, і таке знайоме всім нам хвилювання закоханих...
***
Мені сьогодні присниться сніг
І буде м’яко до ніг нам падати,
А я – так ніжно в обіймах танути.
В твоїх обіймах, як жар, палких.

І все без фальші – і сльози, й сміх,
І небезпека терпіння втратити.
Цей сон тендітний для нас одних,
Забутих ніччю, не здатних марити.



***
Прочитаю тебе напам’ять –
Не забудеться, не розгубиться.
Теплі губи спросоння марять,
Руки тремко навздогад туляться.

Смуги колій журбу обрамлять,
Серце – підстрибом вздовж по вулиці
Прочитає тебе напам’ять,
І ніколи вже не розлюбиться.


***
Я любила тебе раніше,
Лиш ховалась в обійми блокнотів,
Ти сидів десь далеко, навпроти,
За сімсот кілометрів, чи більше.
Я любила тебе раніше.

Я любила тебе раніше,
Ще коли не знала й не бачила,
Доля спалахом все позначила,
Стуком серця – найшаленішим.
Я любила тебе раніше.

Знала: стрінемось і вгадаємо.
Може, потім, але напевно.
Випадково? Ні. Й недаремно,
І ця зустріч не буде маревом,
Душі ми у пітьмі впізнаємо.

І тоді вже хоч «за», хоч «проти»,
А ці руки, однак, миліші,
А ці погляди найщиріші.
Я любила тебе раніше,
А закохалася потім.