Життя на стипендію. Драма. Частина 2.

        Жіночі сльози.

      Скільки разів я бралася за написання цієї статті, стільки ж разів у мене нічого не виходило. Від самого початку ідея прожити тиждень з лімітом у 24 гривні на день здалася мені веселою. Я уявляла собі все так: смішні фото мене і скромних наїдків, які я тільки зможу собі дозволити в ці дні, кмітливі коментарі про те, як я вже давно хотіла сісти на дієту і що наша редактор вирішила мене на неї «посадити».

Але знаєте, є концепція, яку ти маєш перед написанням і є реальність, яка потім цю концепцію або підтверджує, і все іде за планом, або корегує, або й зовсім розбиває.

Моя реальність наступна: я студентка 2 курсу, мешкаю в гуртожитку, батьки мені допомагають грошима кожного місяця, на якісь великі покупки (техніки чи верхнього одягу, наприклад) дають гроші окремо. А ще бабуся завжди повертає витрати на проїзд, коли я її провідую. Вихідні я проводжу, частіше за все, зі своїм хлопцем. Я плачу рідко. Але! Люблю дарувати подарунки, завжди, коли їду до дому, привожу щось малим племінникам, мамі. Бабусі купую смачненького, а хлопцю і подружкам скуповую різний ванільний дріб’язок у магазинах. Тобто сказати, щоб я помирала з голоду минулого місяця, коли затримали стипендію(пам’ятаєте?), не можу. Але я це дуже відчула.

Я чесно намагалася виживати на ті злощасні 24 гривні, але пройшов не один тиждень, поки я змогла хоч трохи наблизитися до мети. По-перше, довелося забути про все смачне. Раніше, коли я заходила в «Пєрєкрьосток» за хлібом і молоком, я неодмінно виносила щось іще (круасан з вишнями, смачний чай, який давно хотіла спробувати, батончики, жуйки…). Довелося про все це забути. По-друге: ксерокс і роздруківка. (І тут всі мене зрозуміли без зайвих коментарів).

Я знаю, дівчата винаходять свої способи економити: фотографують в бібліотеках, друкують на старих ксероксах в іншому крилі інституту, просто читають на семінарах з планшетів, ноутбуків, нетбуків (це про мене), але економія невелика, особливо перед Новим Роком, особливо перед сесією, особливо, коли треба здавати курсові. Десь приблизно на цей час і припала моя перша спроба експерименту. Я ходила університетом і жалілася: «Як мені жити на 24 гривні на день, коли я зранку витратила 42 на роздруківку курсової? А потім її виправляти, і треба буде роздруковувати ще раз. Плюс папка і файли».

Але то раз на рік (де у кого два рази на рік), тож хай буде (це наче мені дали вибирати і я ухвалила рішення: хай буде курсова!).

 Вирішила почати з наступного понеділка, коли курсові-реферати-конспекти вже будуть роздруковані і відксерені.

В понеділок сталося нещастя: я не встигла поснідати. Експеримент не вдався знову. На каву на круасан в кіоску біля світлофора витратила 22 гривні, а день ще тільки починався, і повертатися додому я планувала пізно ввечері.

Плани були перенесені на наступний тиждень. Хм…. далі був або День народження моєї сусідки по кімнаті, або початок розпродажів, або кілька днів з родичами  на лижах (тобто було все це, але точного порядку не пам’ятаю).

І от буквально нещодавно, коли всі виправдання закінчилися, як закінчилося і терпіння редактора, експеримент почався серйозно.


Мама як головний радник сказала, що економити можна на всьому, окрім їжі, а їжу треба купувати таку, яку треба було б готувати, а не таку, яку з’їдаєш відразу. Вказівки були почуті, але були прийняті видозміненими: у візок пішли найдешевші макарони, паштет, сардини, яйця, сік (2 літри), вівсянка, чай, масло. На сніданок була вівсянка з маслом та молоком (поки молоко не закінчилося, потім була просто вівсянка). Було з’їдено багато бутербродів. Яблука (їх було два) закінчилися в перший день експерименту, вафлі десь у середині другого дня, сиру та ковбаси вистачило днів на два з половиною (плюс одна ніч навчання, під час якої з’їлося теж немало).  В принципі, картина сумна, хоча у мене і залишилося дещо на вихідні: вівсянка та яйця. Просто райська насолода.

       Ви, напевно, читаєте і думаєте: «Та ще й нормально так жити, щастить їй, чого скаржиться». На фото видно, як я ходила з калькулятором, і вираховувала, скільки треба грошей. І видно що той «продовольчий візок» на тиждень обійшовся мені у 142.07 гривні. І шляхом нехитрих розрахунків виявляється, що на їжу на тиждень я витратила по 20.29 гривень на день. Тоді в магазині моя подруга Марина сказала, щоб я їла це не тиждень, а два, і тоді ситуація стане кращою (71.03 на тиждень, 10.14 гривень на день). Але в мене є інша ідея: чому б не прожити з цими продуктами місяць? Тоді взагалі вийде дешево.

Та це лише перша частина операції (далі буде, не ходіть по інших каналах).

Проїзний на метро, яке швидко домчить вас на навчання обійдеться вам у 50 гривень на місяць (1.66 на день). Якщо протягом дня у вас є й інші справи, краще б до них ви доходили пішки, або їхали на тому ж метро. Бо проїзд маршруткою туди і назад у наш ліміт в 24 гривні не влазить.

Про те, що в гуртожитку я живу не безкоштовно і що за нього теж треба платити, ми нікому не скажемо. Хай заплатять маленькі феї-помічники, бо якщо ні, то виходить ще десь п’ять гривень на день за житло. А це вже (щоб всі зрозуміли) 20.29*іжа + 1.66*проїзд + 5*житло = занадто багато = на стипендію цього дозволити не можна.

От якби ніде не жити, а тільки їздити на метро і їсти – то мали б 2.05 гривні на розваги, а так ще залишаємося винними державі 3.95 на день, тобто 88.5 гривень на місяць (за гуртожиток).

На вихідних мій хлопець привіз мені фруктів і ковбаси, повів у кіно і доставив до моєї кращої подруги, яка, в свою чергу, нагодувала і витягла в неділю на безкоштовну виставку фотографій. Ввечері заглянули в галерею до Гапчинської, підняли собі настрій, купили в метро на Либідській за 10 гривень магніт на холодильник з її малюнком. Якось так пройшов мій експеримент.

І от я сиджу зараз, і якось сумно мені. Не через те, що я за цей тиждень зовсім не схудла (а хотілося б), і навіть не через те, що так довго писала статтю (а мало б бути соромно). Сумно через те, що сама знаю як мінімум двох дівчат, які живуть тільки на стипендію і мешкають у гуртожитку. Як вони викручуються? Знаю, що возять з дому багато їжі; майже все, що їдять – привезене з дому, одяг купують рідко, на великих розпродажах, подарунки роблять своїми руками, розважаються, здебільшого, там, де дешевше, підпрацьовують. Але скажу, що вони гарні, розумні, веселі, добре навчаються і мають гарнющих хлопців. Бо знаєте, що воно таке – ті гроші? Усього лише… гроші.

     P.S. Моїй найкращий подрузі батьки купили квартиру. Вона мешкає сама, навчається не в КНУ і в університет ходить пішки. Ми сміялися з нею, як би виглядала ця стаття, якби вона її написала. Рівно одне речення: «600 гривень заплатила за квартиру за січень, 100 гривень віддала на консьєржа та ремонт під’їзду». Як каже моя бабуся: «Хоч стій, хоч падай».

    Христина Довгаль
    Фото: Марина Головньова