Китай і джаз

Чи пам’ятаєте ви заставку до серіалу «Десяте королівство»? Той чарівно-містичний і легкий вступ до казки, в якому все без виключення обіцяє подорож до світу мрій. Так-от, такою солодкою обіцянкою і найдивовижнішим відкриттям у світі музики став для мене китайський джаз.

        Ще на початку лютого, в один із тих промерзлих вечорів, в концертній залі Київської консерваторії настала весна. На сцені джаз-бенд з гучною назвою «Золотий Будда», а в залі – десятки охочих до нових вражень і відчуттів. Весна якимось чином виходила з музичних інструментів, вона огортала слухачів, й, уквітчані чарівними думами, вони більше не відчували плин часу.
     Джазовий гурт з 5 виконавців створив атмосферу творчості і безсоромно маніпулював свідомістю своїх слухачів. Це була подорож до Літнього імператорського палацу, і – запевняю вас – я бачила, як розквітали в ньому сади, як він зникав і з’являвся знову. Десятки, сотні образів кружляли в моїй голові, і важко було вчепитися й затримати хоча б один, настільки вони були легкі і неслухняні. Вражала імпровізація. Немає сумнівів, що кожен із членів гурту з легкістю упорався б із сольним концертом. Але сама пані Довершеність потребує від цих музикантів спільних зусиль.

         Концерт відбувся за сприяння Міністерств культури України та Китаю. Це своєрідний подарунок Пекіна Києву на честь Свята весни, китайського Нового року, а також чудовий спосіб відсвяткувати 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами. І ось воно – єднання народів. На рівні чуттєвої музики, а не у звітах після проведення міжнародних конференцій.

         Час пролетів непомітно. Аплодували стоячи, благаючи «на біс». І та остання, «позаконцертна» композиція змінила, вже остаточно, мої уявлення про джаз. Якби вдалося помістити хоча б малесенький фрагмент тих мелодій у слово, то в цьому слові ожила б Душа світової гармонії.

Тож, дорогі читачі, слухайте джаз і зустрічайте весну.

Анастасія Кучинська