28 лют. 2012 р.

Солодкий смак флешмобу: 24 години українською


Давайте пограємо у гру під назвою «гуртом і мову легше вчити».


Що для цього потрібно?

«Інформаційний привід»: День рідної мови, що святкується в усьому світі 21 лютого. Кілька надзвичайно активних організаторів, майже півтори сотні кольорових поліграфічних браслетів та значків, пакетик з цукерками (для заохочення та «знеболювання», пам’ятаєте, як в дитинстві після уколу у дитячого лікаря) та більш ніж півтори сотні бажаючих популяризувати рідне слово. Правило лише одне: протягом 24 годин (1440 хвилин, або ж 86400 секунд) розмовляти українською з усіма, до кого ти звертаєшся чи хто звертається до тебе.
 Нічого не забули? А, ні: ще обов’язкова умова – посмішки та доброзичлива атмосфера.


Готові? На старт! Увага! Руш!

Солодкий присмак флешмобу привабив до акції не лише «цільову аудиторію», якою визначили студентів-білінгів, а й тих, хто завжди розмовляє виключно українською. Вони також із задоволенням наліплювали на одяг сині «24-годинки» та їли цукерки, демонструючи солідарність з учасниками.


Це створило певні складнощі для організаторів, коли виникла потреба підрахувати загальну кількість випробуванців. Проте, таким виглядом справи члени Студентського парламенту виявились навіть дуже задоволеними, адже це якнайбільш добре свідчить про те, що їхня робота не була марною. «Вже за кілька годин з 120 значків-браслетів не лишилось жодного», - поділилась із нами організатор події Яна Сабляш.


Цукерки цукерками, але і про інтелектуальне також не забули. Учасники акції мали змогу буквально дослідити стіни рідного інституту в пошуках підказок і завдань квесту, і перевірити себе на знання української фразеології у вікторинах, а потім отримати нагороди за найгарніший плакат, присвячений мові, яку вивчають.


Для скептиків, до яких належали  і самі автори до того, як поспілкувався з учасниками, можна одразу сказати, що зерно українізації впало у родючий грунт:


Олександра Мавка, учасниця експерименту «24 години українською»:

Дякую за акцію! Ледь не вперше в житті розмовляла з мамою українською, хоча вона глузувала і чинила опір =) коханому сподобалась моя мова і він запропонував зробити один день на тиждень - суто український =)


Хід подій та відгуки викрили цікавий факт: для декого участь у мовному експерименті була «імунітетом» від негативної реакції російськомовних батьків та друзів. Іншими словами, вплив оточення на людину є настільки сильним, що вона боїться переходити на українську, боячись осуду з боку кола спілкування поза університетом.


Марина Головньова, учасниця експерименту «24 години українською»:

З батьками по телефону було говорити важко. Вони не здивувались, адже я пояснила, що беру участь в експерименті. Але було важко говорити українською в той час, як вони не перейшли з російської. Це було найважчим моментом: не перейти за звичкою на російську мову, коли чуєш її від співрозмовника.


Для тих, хто не встиг долучитися до акції в цьому році, організатори обіцяють продовження через рік. Але якщо ви не хочете чекати аж 365 днів – все в ваших руках. Ваші особисті 24 години українською цілком можуть бути вже завтра.


Дар’я Ігнатенко, Катерина Чередничок

Немає коментарів:

Дописати коментар