Андріївські вечорниці

Що не кажіть, а цікавість – таки потужна сила. Нам завжди кортітиме дізнатися про майбутнє, про долю, про судженого – рядженого. Як і раніше, так і зараз звертаємось до усної народної творчості. Багато різних традицій, звичаїв дійшло до нас. Колись дуже популярні, Андріїівські вечорниці і сьогодні викликають чималий інтерес.

Андрія – молодіжне свято. Відзначалось воно за старим стилем 30 листопада, а нині 13 грудня. Не зважаючи на містичну дату, молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами та розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. На Андрія вдавалися до різноманітних прийомів любовно – шлюбної магії: засівання конопель, ворожінь із балабушками, калитою. Ці ворожіння мали відповісти на такі основні питання: чого чекати в Новому році – шлюбу чи смерті; якщо шлюбу – то хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим. Намагалися також дізнатися про матеріальне  становище майбутнього чоловіка, його професію, головування у майбутній сім’ї.

Для проведення вечорниць дівчата підшуковували простору хатину. Господиня цього дому — самотня жінка (бабуся, вдова), яку всі прибулі величали «вечернична, досвітчана мати, паніматка». Саме вона стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Причому, якщо молодь сиділа до півночі, то це вечорниці, якщо до третіх півнів — досвітки.

За приміщення молодь розплачувалася хлібом, тканиною або ж іншими продуктами. Вечорниці відвідували молоді люди, які були неодруженими. Брати і сестри намагалися перебувати в різних оселях.

Як  же дівчата ворожили?

Ворожінь існує  безліч. Звичайно, деякі втратили свою актуальність і не побутують зараз, а деякі навпаки – з покоління в покоління передаються роками від матері до доньки, від бабусі до онуки.

Серед сучасної молоді найпопулярніші такі ворожіння:

1) беруть перстень, галузку мирту, ляльку й квітку паперову і кожну річ під окрему тарілочку кладуть. Найперше старшій дівчині долю вгадують. Всі за неї переживають, бо хочуть знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Свято Андрія — це і радість, і сум, і потаємна надія… Якщо під тарілкою буде перстень, то скоро заміж вийде; якщо — квіточка, то ще дівуватиме; якщо мирт, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме;

2) дівчина скидає свій чобіт та із заплющеними очима його від себе кидає. Інші дівчата дивляться, в який бік чобіт носком упаде, то з цього боку й буде її наречений шукати;

3) вибігають дівчата на подвір`я і навмання стають біля частини паркану, кілки рахують та так промовляють: «Молодець, старець». Останній кілок обов`язково оглядають. Якщо кілок тоненький і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то хлопець буде такий; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкують, жартують… Вірять — не вірять, а все ж трішки хвилюються, бо вийти заміж за вродливого хлопця всі бажають;

4) беруть чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляють і так промовляють: «Молодець, удовець, буду дівувати», — і на кого вийде, то таку долю ця дівчина буде мати:

5) на аркушах паперу ім`я хлопців пишуть, потім перемішують їх, у шапку кладуть і собі «хлопця вибирають». Вірили: яке ім’я витягне дівчина, то таке матиме її суджений (Зараз це ворожіння найпопулярніше. Дівчата кладуть аркуші з папером під подушку і зранку витягують);

6) виходять дівчата одна за одною на подвір`я і примовляли:

О Святий, добрий Андрію,

Я лишень на Тебе маю надію!

Дуже хочу знати,

Звідки нареченого маю виглядати?

Так тричі промовляє і з надією на гавкіт собаки чекала. З якої сторони почує гавкіт собаки, то з цієї й буде її наречений.

7) і на дзеркалі долю свою впізнавали. У цій ворожбі дівчина має бути сама, щоб нікого не було в кімнаті. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засвітити й промовляти:

Я тебе, дзеркало, питаю,

З ким я свою долю злучити маю?

З`єднати з Іванком прошу,

Бо його в серденьку ношу.

Колись Андріївські вечорниці були особливими. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує».

Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, «очі» й «рот» прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють) на дорозі. Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб батьки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, — і це було найсмішніше. У хаті темно, всі сплять, бо думають: досі ніч.

Весело було!

Вже у минулому столітті ворожіння втратили свою магічну функцію і перетворилися на традиційні розважальні ігри, що супроводжуються жартами та танцями. Проте зараз все більше і більше людей відроджують традиції нашого народу, які, на жаль, на якомусь етапі свого розвитку просто загубились чи розчинились між іншим.

Олена Худенко