Цей "комплект" для більшості сучасних студентів
можна назвати "стандартним", але в реальності життя
видається ще напруженішим, адже хочеться ще і на гітарі пограти, і китайську
вивчити, і з друзями зустрітись, і спати хоч зрідка більше ніж 3 години. Наскільки б принадними не були мрії про 72
години у добі, але якщо ви не збираєтесь відвідати іншу планету Сонячної
системи (золота мрія трудоголіка - Венеріанська доба тривалістю у 116.8 разів
більше, аніж Земна) доведеться оволодіти мистецтвом встигати все за стандартні
24. Досягти цього можна кількома шляхами, і якщо великого бажання розпрощатися
з якимось із видів вашої діяльності не видається можливим, то лишається лише
один - грамотне планування.
Правило
переходу
Поряд із справами всесвітньої важливості кожен із нас
протягом дня робить безліч дрібниць, які не впливають на картину світу загалом.
До таких дрібниць відноситься приготування кави, полірування клавіатури
ноутбука, пакування речей, дрібні телефонні дзвінки, паління. Зазвичай такі
мікрозавдання займають мінімум вашого часу і є тими, які допомагають перемкнути
увагу із напруженої праці, а мозку - трошки перепочити.
Непомітно для нас ці нешкідливі зовні справи мають
здатність трансформуватись у симуляцію бурхливої діяльності, коли неначе робиш
щось, але користі мінімум.
Звісно, якщо не чистити клавіатуру, через деякий час у
ній можна буде знайти безліч цікавих речей, але проблемною ситуація стає тоді,
коли виконання подібної дрібниці стає для вас необхідністю перед кожним новим
етапом роботи: "Зараз, ще одна цигарка - і піду телефонувати роботодавцю.
А ні, втім, зроблю собі ще чаю". Кожна така "позапланова"
дрібниця - це мінус N хвилин від вашого дня, які ви могли б використати з
більшою користю, адже робити дзвінок вам все одно доведеться, на півгодини
пізніше і з тихою ненавистю до самих себе.
Однією із причин, яка заважає людині нарешті перестати
страждати дурнею на користь дійсно вирішальних справ - це те, що у психології
отримало назву "страх початку", а зовсім не банальна лінь, як
прийнято вважати. Боротися із цим страхом можна, по-перше, усвідомленням
невідворотності задачі, а по-друге - початком її виконання, адже найтяжчий крок
- це завжди перший крок, перехід із стану комфортної бездіяльності.
Якщо ж ви хочете просто відпочити і потім не мучитись
сумлінням щодо змарнованої півгодини, то просто... відпочиньте!
Вийдіть на вулицю, на балкон - куди хочете, але
намагайтесь повністю вимкнути всі думки стосовно хвилюючого питання з єдиною
умовою: через 10 хвилин ви приступаєте до роботи без найменших відтягувань.
Так і час збережете, і самоповага не постраждає, і
працездатність до вечора буде вищою.
Розбивайте
задачу на етапи!
Те, наскільки успішним ви будете у наближенні своїх мрій,
залежить від того, як ви підходите до їх оформлення.
Складність полягає в тому, що деякі задачі можуть бути
сформульовані розмито, наприклад: "Я хочу вивчити готську мову".
Але вивчення готської мови - це не справа одного дня і
навіть місяця. Лишаючи її монолітною, неначе горду гірську вершину, ризикуєте,
що вашої сміливості не вистачить навіть підступитися до неї. Але якщо
намалювати детальний план та почати висмикувати з основи гори по камінчику,
через деякий час похитнете кам’яну брилу.
Для прикладу, спочатку ви шукаєте в інтернеті поради тим,
хто вивчає готську мову, потім йдете не курси (пофантазуймо, що такі існують),
купуєте підручник, розподіляєте теми. І через рік, припустимо, ви вже можете
пристойно нею писати і розмовляти.
Наш жартівливий приклад із готською мовою можна насправді
застосувати до безлічі інших ситуацій, наприклад, написання курсової\дипломної:
спочатку створюєте папочку із відповідною назвою, у ній файлик, потім
оформлюєте титульну сторінку... І вже не так страшно. Головне - не зупинитися.
Ой
за дедлайном...
В усіх фірмах, які працюють за замовленнями, є поняття
дедлайну, за якою немає життя тому із співробітників який не виконав завдання
(а разом із ним і тому, хто відповідає за безголового працівника).
Як це стосується студента?
Повернімося до вже згаданої теми курсової. Наприклад,
деякому україністу Василеві Роззявенку треба принести готову роботу до 30
квітня.
Поглянувши на календар 30 березня, Василь махнув рукою і
пішов гуляти. За два тижні до здачі відбулося те ж саме. І от, за три дні до
здачі Василь починає бігати по бібліотеках, проклинати весь білий світ і день і
ніч стукотіти клавіатурою. За цей час, не з’являючись на парах, нахапується
хвостів.
Курсову здав на тиждень пізніше, отримав наганяй, а
хвости розгрібав аж до сесії. Звісно, для когось така пригода - невід’ємна
романтика студентського життя, але іноді здорові нерви виграють в битві
пріоритетів.
Встановлення для себе термінів, до яких потрібна бути
виконана та чи інша робота - запорука тому, що її здача не буде настільки
стресовою. Причому нормально, коли їх як мінімум дві, із чітко прописаним об’ємом
виконаного завдання на тому и іншому етапі:
1.
Міні-дедлайн №1: за півтора місяці до здачі курсової.
Повинна бути вибраною тема, складений план, що і як буде
написано.
2.
Міні-дедлайн №2: місяць до здачі.
Підібрана література із списку, узгоджена із керівником.
Написані перші сторінки вашого монументального дослідження.
3.
Дедлайн №1: два тижні до здачі.
Написана і оформлена більша частина роботи. Продумані
висновки.
4.
Дедлайн.
Робота закінчена і щасливо здана керівникові. Результат - збереження внутрішнього спокою і
здоровий сон без кошмарів. Це того варте, перевірено на власному досвіді.
Бачити
масштаби
Цей останній розділ присвятимо наочній фіксації того, що
вам потрібно зробити. Дякувати прогресу, нині ви можете обрати саме той спосіб,
який буде для вас більш зручним.
Єдине "але" - ваш щоденник, чи то паперовий, чи
то електронний у планшеті\телефоні має утримуватися у постійній чистоті від
непотрібної інформації. Знайдіть інше місце для складання списку покупок!
"Кістяк" вашого дня - це ті справи, від яких ви
не втечете ніяк. Це - пари, робота, водійські курси та ін., тобто те, що ви
робите систематично. Подумайте, які із більш дрібних завдань ви можете виконати
в проміжках між ними.
Більшість із нас по декілька годин щодня віддає
громадському транспорту, які також можна провести із користю,
"розвантаживши" вечір для інших справ чи відпочинку.
Мати насичене життя і при цьому встигати все - не магія і
не казка для довірливих. Трошки менше марнування часу, трошки більше
продуманості і внутрішньої дисципліни - і ви досягнете просвітління.
А ми вам бажаємо в цьому успіхів.
Дар’я Ігнатенко
Немає коментарів:
Дописати коментар