Чи знайома Вам така ситуація: ви щойно з дороги, ваш потяг запізнився на цілих 40 хвилин. Через це довелося викликати таксі, що,звичайно, вдалося не з першого дзвінка. Ось ще година пройшла на київських дорогах з їхніми традиційними заторами.
І ви, змучений, виснажений, з важкими сумками нарешті дісталися свого рідного гуртожитку, а перед вами лише зачинені двері? Чи розлючені вахтери, які відмовляються вас впустити через якусь «комендантську годину»? І тоді ви вимушені вислуховувати всі їхні образи й нарікання замість того, щоб нарешті спокійно потрапити до своєї кімнати, за яку ви сплачуєте немалі гроші кожного місяця? Думаю, кожен з нас не раз побував у такій ситуації. Але студентство таки відстояло своє право на вільний та безперешкодний доступ до житлового місця, де вони прописані за законом і за яке сплачує 40% мінімальної звичайної місячної академічної стипендії. Минув місяць з того дня, коли керівництво университету отримало вказівки "згори" про демократизацію суворого гуртожитківського режиму. Як змінилася ситуація за цей час і чи змінилась вона взагалі?
Нова рекомендація міністра
За ініціативою Національного студентського союзу Міністр освіти і науки, молоді та спорту України ДмитроТабачник підписав та направив листа усім керівникам ВНЗ III-IV рівнів акредитації про недопущення обмежень прав мешканців студентських гуртожитків. Фактично цим листом Міністр просить ректорів скасувати так звані "комендантські" години, під час яких доступ студентів у гуртожитки обмежений з 23:00 до 6:00.
Таке обмеження порушує законні права осіб, які навчаються та проживають у гуртожитках, а також суперечить Конституції України, статті 9 Житлового кодексу Української РСР, якими не допускається встановлення будь-яких обмежень на користування житловими приміщеннями. Він зазначив, що вахтер має право не пустити студента в гуртожиток, коли той знаходиться в нетверезому стані, а також із гостями, які не проживають в гуртожитку, після 23:00.
Табачник підкреслив, що якщо студенти повідомлятимуть про випадки недопуску, Міносвіти втручатиметься в ці ситуації, оскільки законодавство не передбачає недопуск студентів у гуртожитки в нічний час. Звичайно, таке радикальне, але все ж довгоочікуване рішення нашого міністра освіти порадувало усіх студентів, що проживають в гуртожитках. Який чудовий тактичний, добре продуманий наперед хід! Що тут скажеш: передбачливий політик шановний Табачник! Адже лише одним листом він завоював чисельну, але головним чином, найрадикальнішу та найактивнішу аудиторію суспільства – студентів! Та все ж таки це нововведення за традиційним сценарієм спричинило низку обурень з боку адміністрації та працівників гуртожитків, особливо вищезгаданих вахтерів.
Штамп у паспорті
Кожен студент при поселенні в гуртожиток отримав прописку і печатку у паспорті про проживання на даній житловій площі протягом 4 років. З цього випливає, що ніхто не має права не допустити студента до законного місця проживання, за яке він щомісяця сплачує цьому ж гуртожитку певну суму грошей. Саме тут варто нагадати, що Міносвіти, Міністерство фінансів і Міністерство охорони здоров'я з 29 березня встановили граничну плату за проживання в гуртожитках для студентів у розмірі 40% мінімальної звичайної місячної академічної стипендії студентів вищих учбових закладів. Погодьтеся, що при всіх умовах недопуск студента в гуртожиток - абсолютно незаконне і безпідставне порушення прав людини, адже студенти – це такі ж громадяни держави, як і керівництво та персонал гуртожитків, вони так само мають свої права та обов`язки, надані державою і захищені Конституцією.
До того ж, більшість мешканців гуртожитків - дорослі люди, які самі за себе несуть відповідальність, мають власне активне, насичене роботою і навчанням життя поза гуртожитком, що потребує значно більше часу, ніж з 6.00 до 23.00 год.
Це може бути будь-що: робота, науково-дослідницька діяльність, відпочинок тощо. То чи не можна вважати недопуск студента до власного місця проживання свавіллям з боку керівництва?
Вахтери
З іншого боку, студенти повинні розуміти, що таке гуртожиток. Правильне розуміння лежить ще у самому слові (для філолога воно просто очевидне!) Це не власна квартира, якою розпоряджаєшся як заманеться. Це дійсно місце, де ти проживаєш протягом свого навчання з чужими людьми, з інтересами і потребами яких потрібно рахуватися, де постійно необхідно шукати компроміс, спільне рішення, бо кімната у вас також спільна. Тут є комендант, вахтери, студрада, суботники,… комендантська година.
Чи не кожен студент нашого вузу може легко пригадати неприємні випадки «спілкування» з вахтою при поверненні додому (наголошую саме на цьому слові) хоч на кілька хвилин за дванадцяту!...
Свавілля вахтерів переходить всякі нормальні межі. Щоб не розкидати гнівних та гучних звинувачень в бік персоналу, просто розповім дещо справді «пікантні» історії з життя гуртожитків славетного КНУ ім. Т. Шевченка.
Цього року, у вересні, дві студентки 5 курсу, затримавшись на роботі, спізнились до гуртожитку №11 на півгодини. І лише через це (думаю, факт, що це поважна причина, ні в кого не викличе сумніву!) вони мусили вислуховувати двогодинну лекцію і грубі образи, абсолютно не заслужені. На цьому пригода не закінчилась.
За це спізнення дівчат змусили писати доповідні на ім`я коменданта, а це, відповідно, тягло за собою покарання у вигляді суботників. Гучна справа завершилася нескромним пакунком для вахтера, після чого швидко забулося і спізнення, і погрози відпрацювання, і та ж сама доповідна кудись ділась…. Про що тут можна говорити нам? Факти говорять самі за себе!
Та хіба ж мало таких випадків? Зовсім нещодавно дві мої подруги, повернувшись в гуртожиток №17 після закриття взагалі не потрапили до своїх кімнат абсолютно безпідставно. Вони мусили ніч провести будь-де, але не в своєму гуртожитку…
При всій абсурдності ситуації, я можу вас розвеселити. Спілкючись з комендантом гуртожитку №11, я у відповідь на запитання про ставлення до нововведення Табачника почула таке: «Відмінили?Комендантську годину??? А що це таке? В нашому гуртожитку такого взагалі ніколи не було…»
Сприймайте це як завгодно.
В гуртожитку №17 заявили, що впускати студентів будуть цілодобово, але виходити дозволятиметься лише до 24.00. Проте, нещодавно довелося почути, як вахтерка, піймавши за рукав чергового гуляку, попередила: "Впущу, якщо до першої години повернешся".
Точніше щодо затвердження
На сьогоднішній день, коли вже нарешті і адміністрація, і персонал, і студенти добре ознайомлені з новими правилами, то варто зазначити про виконання його в реальному житті гуртожитків. Отож, як виявилось в 11 гуртожитку комендантської години не існувало, то й нічого тоді відміняти.
Персонал гуртожитку заявив цілком переконливо про цілодобове чергування і відповідний допуск студентів в будь-яку пору доби. Наказ наказом, а відношення до студента навряд чи зміниться.
Хочеться сподіватися, що, коли на захист прав студентів студентів стає держава і Закон, то й сам гуртожиток має змінити тактику, але щось мало віриться в таке. Увесь персонал гуртожитків – це покоління недавнього Радянського Союзу, а це, зрозуміло, накладає величезний відбиток на їх світогляд, менталітет. Це консервативні люди суворого радянського вишколу, які не звикли ставати на захист прав людини, тільки підпорядковуватись наказам зверху, не задумуючись ні про що більше, і карати за будь який відступ в сторону. Шановні вахтери, прийшов час зрозуміти – це час демократії та свободи, закону і порядку, це наш час!
Аліна Голянчук
Нова рекомендація міністра
За ініціативою Національного студентського союзу Міністр освіти і науки, молоді та спорту України ДмитроТабачник підписав та направив листа усім керівникам ВНЗ III-IV рівнів акредитації про недопущення обмежень прав мешканців студентських гуртожитків. Фактично цим листом Міністр просить ректорів скасувати так звані "комендантські" години, під час яких доступ студентів у гуртожитки обмежений з 23:00 до 6:00.
Таке обмеження порушує законні права осіб, які навчаються та проживають у гуртожитках, а також суперечить Конституції України, статті 9 Житлового кодексу Української РСР, якими не допускається встановлення будь-яких обмежень на користування житловими приміщеннями. Він зазначив, що вахтер має право не пустити студента в гуртожиток, коли той знаходиться в нетверезому стані, а також із гостями, які не проживають в гуртожитку, після 23:00.
Табачник підкреслив, що якщо студенти повідомлятимуть про випадки недопуску, Міносвіти втручатиметься в ці ситуації, оскільки законодавство не передбачає недопуск студентів у гуртожитки в нічний час. Звичайно, таке радикальне, але все ж довгоочікуване рішення нашого міністра освіти порадувало усіх студентів, що проживають в гуртожитках. Який чудовий тактичний, добре продуманий наперед хід! Що тут скажеш: передбачливий політик шановний Табачник! Адже лише одним листом він завоював чисельну, але головним чином, найрадикальнішу та найактивнішу аудиторію суспільства – студентів! Та все ж таки це нововведення за традиційним сценарієм спричинило низку обурень з боку адміністрації та працівників гуртожитків, особливо вищезгаданих вахтерів.
Штамп у паспорті
Кожен студент при поселенні в гуртожиток отримав прописку і печатку у паспорті про проживання на даній житловій площі протягом 4 років. З цього випливає, що ніхто не має права не допустити студента до законного місця проживання, за яке він щомісяця сплачує цьому ж гуртожитку певну суму грошей. Саме тут варто нагадати, що Міносвіти, Міністерство фінансів і Міністерство охорони здоров'я з 29 березня встановили граничну плату за проживання в гуртожитках для студентів у розмірі 40% мінімальної звичайної місячної академічної стипендії студентів вищих учбових закладів. Погодьтеся, що при всіх умовах недопуск студента в гуртожиток - абсолютно незаконне і безпідставне порушення прав людини, адже студенти – це такі ж громадяни держави, як і керівництво та персонал гуртожитків, вони так само мають свої права та обов`язки, надані державою і захищені Конституцією.
До того ж, більшість мешканців гуртожитків - дорослі люди, які самі за себе несуть відповідальність, мають власне активне, насичене роботою і навчанням життя поза гуртожитком, що потребує значно більше часу, ніж з 6.00 до 23.00 год.
Це може бути будь-що: робота, науково-дослідницька діяльність, відпочинок тощо. То чи не можна вважати недопуск студента до власного місця проживання свавіллям з боку керівництва?
Вахтери
З іншого боку, студенти повинні розуміти, що таке гуртожиток. Правильне розуміння лежить ще у самому слові (для філолога воно просто очевидне!) Це не власна квартира, якою розпоряджаєшся як заманеться. Це дійсно місце, де ти проживаєш протягом свого навчання з чужими людьми, з інтересами і потребами яких потрібно рахуватися, де постійно необхідно шукати компроміс, спільне рішення, бо кімната у вас також спільна. Тут є комендант, вахтери, студрада, суботники,… комендантська година.
Чи не кожен студент нашого вузу може легко пригадати неприємні випадки «спілкування» з вахтою при поверненні додому (наголошую саме на цьому слові) хоч на кілька хвилин за дванадцяту!...
Свавілля вахтерів переходить всякі нормальні межі. Щоб не розкидати гнівних та гучних звинувачень в бік персоналу, просто розповім дещо справді «пікантні» історії з життя гуртожитків славетного КНУ ім. Т. Шевченка.
Цього року, у вересні, дві студентки 5 курсу, затримавшись на роботі, спізнились до гуртожитку №11 на півгодини. І лише через це (думаю, факт, що це поважна причина, ні в кого не викличе сумніву!) вони мусили вислуховувати двогодинну лекцію і грубі образи, абсолютно не заслужені. На цьому пригода не закінчилась.
За це спізнення дівчат змусили писати доповідні на ім`я коменданта, а це, відповідно, тягло за собою покарання у вигляді суботників. Гучна справа завершилася нескромним пакунком для вахтера, після чого швидко забулося і спізнення, і погрози відпрацювання, і та ж сама доповідна кудись ділась…. Про що тут можна говорити нам? Факти говорять самі за себе!
Та хіба ж мало таких випадків? Зовсім нещодавно дві мої подруги, повернувшись в гуртожиток №17 після закриття взагалі не потрапили до своїх кімнат абсолютно безпідставно. Вони мусили ніч провести будь-де, але не в своєму гуртожитку…
При всій абсурдності ситуації, я можу вас розвеселити. Спілкючись з комендантом гуртожитку №11, я у відповідь на запитання про ставлення до нововведення Табачника почула таке: «Відмінили?Комендантську годину??? А що це таке? В нашому гуртожитку такого взагалі ніколи не було…»
Сприймайте це як завгодно.
В гуртожитку №17 заявили, що впускати студентів будуть цілодобово, але виходити дозволятиметься лише до 24.00. Проте, нещодавно довелося почути, як вахтерка, піймавши за рукав чергового гуляку, попередила: "Впущу, якщо до першої години повернешся".
Точніше щодо затвердження
На сьогоднішній день, коли вже нарешті і адміністрація, і персонал, і студенти добре ознайомлені з новими правилами, то варто зазначити про виконання його в реальному житті гуртожитків. Отож, як виявилось в 11 гуртожитку комендантської години не існувало, то й нічого тоді відміняти.
Персонал гуртожитку заявив цілком переконливо про цілодобове чергування і відповідний допуск студентів в будь-яку пору доби. Наказ наказом, а відношення до студента навряд чи зміниться.
Хочеться сподіватися, що, коли на захист прав студентів студентів стає держава і Закон, то й сам гуртожиток має змінити тактику, але щось мало віриться в таке. Увесь персонал гуртожитків – це покоління недавнього Радянського Союзу, а це, зрозуміло, накладає величезний відбиток на їх світогляд, менталітет. Це консервативні люди суворого радянського вишколу, які не звикли ставати на захист прав людини, тільки підпорядковуватись наказам зверху, не задумуючись ні про що більше, і карати за будь який відступ в сторону. Шановні вахтери, прийшов час зрозуміти – це час демократії та свободи, закону і порядку, це наш час!
Аліна Голянчук
чудова стаття, дякую =)
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДякуємо, що читаєте нас! =)
ВідповістиВидалити