2014 рік стане унікальним та особливо насиченим грандіозними подіями, заходами, конкурсами,
проектами, які охоплять усі факультети нашої Альма Матері. Уже з минулого року Київський
національний університет імені Тараса Шевченка почав
активно готуватися до відзначення 200-річчя з
дня народження Тараса Шевченка. А Інституту
філології надано особливий статус та
повноваження, а з ними і відповідальність у проведенні заходів на честь
письменника, поета, філософа, громадського діяча, ім̕ я якого він носить уже більше, ніж півстоліття та яке
здається невидимими літерами викарбуване на кожній стіні Інституту, так наче
він дихає цим ім̕ ям.
У КНУ імені Тараса Шевченка розроблено масштабний «План
заходів з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса
Шевченка», що включає науково-практичну складову (Шевченківський міжнародний
конгрес, круглі столи, численні Шевченківські читання, конкурси та ін.) та
грандіозну культурно-просвітницьку програму (ювілейні Шевченківські читання у
всіх підрозділах Київського національного університету, перегляд кінофільмів,
міжнародні телемости, мистецькі акції, екскурсії, квест та ін..) Інститут філології,
зокрема кафедра історії літератури і шевченкознавства та інші кафедри у
співробітництві з Національним музеєм Тараса Шевченка уже випустила
«перших ластівок» у світ, організувавши
Міжнародну наукову конференцію
«Святої правди голос новий…» наприкінці 2012 року, цього року почалося читання
факультативу «Феномен Тараса Шевченка в культурному та гуманітарному просторі
України і світу» для всіх підрозділів Університету, який з великим інтересом
сприйнятий студентами (це кажу як студентка!!!). Ми зустрілися з в. о.
завідувача кафедри історії української літератури і шевченкознавства
Оксаною Миколаївною Сліпушко, яка під
час приємної бесіди розповіла нам про організаційні та наукові заходи, які
чекають викладачів і студентів.
Ми спостерігаємо як епатаж дійшов навіть до українського
Кобзаря. Сучасні письменники, журналісти, і навіть не професіонали один за
одним намагаються епатувати публіку за рахунок сенсаційних подробиць особистого
життя письменника: його життя до 1847 року називають справжньою «американською
мрією», йому приписують багато жінок і таке інше. Отож, яким є Тарас Шевченко
сьогодні? Ким він постає і ким має бути для сучасного українського суспільства,
зокрема молоді?
-О.С: Насамперед, я виходжу
з того, що в кожної нації є особистості, які стали її символами, без яких націю
як таку уявити неможливо. Для українців такою особистістю є Тарас Григорович
Шевченко, 200-річчя якого ми відзначатимемо 2014 року. Якщо говорять про
подібні речі щодо Тараса Шевченка, то я вважаю їх просто провокативними, більше
того, це провокації, які не здатні нічого змінити в плані історичному і
глобальному. В історії людства завжди існують особистості, які творять вічні
речі, високі, наповнені колосальним ідейним змістом, і завжди будуть ті, хто
намагатиметься їх поставити під сумнів і заперечити. І така тенденція сьогодні
не новизна. Така історична доля Кобзаря, що навколо його імені були, є і будуть
найрізноманітніші дискусії та провокації. Проте жодна з них не здатна зруйнувати ту Духовну Державу, яку Тарас
Шевченко звів своєю творчістю. Його творчість залишається сьогодні непорушною у
своїх моральних і національних цінностях, дедалі більше цікавою для світової
громадськості. Звичайно, життя Тараса Шевченка дуже цікаве та насичене подіями
– часто карколомними і переломними, такими, що міняли його долю дуже суттєво,
як викуп із кріпацтва чи арешт за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського
братства. Біографічний момент, безперечно, проливає світло на творчість митця,
дає певні ключі, але, тим не менш, такий підхід має бути професійним і
коректним. Хоча, знаєте, дуже складно, говорити про особисте життя Тараса
Шевченка, адже по суті всього тринадцять років він був вільним…
Нещодавно вийшла друком Ваша монографія «Духовна держава
Тараса Шевченка». Книга є першою спробою дослідити ідеал національної Духовної Держави у
творчості Тараса Шевченка, що актуалізується в контексті модерної гуманітарної
політики незалежної України. Сьогодні ж, коли політичне життя держави
впливає істотно на всі інші сфери, коли
гостро стоїть питання європейської інтеграції, національний контекст і
національне лідерство виходить на перший план.
-О.С.: Знаєте, мені дуже
подобаються слова Євгена Маланюка: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її
поети». Так, Шевченко жив і творив у той час, коли не тільки сама боротьба за
державність була в минулому, а й жодних умов говорити про державність навіть не
було. Шевченко чудово це розумів і усвідомлював. Все ж він був поетом, який узяв
на себе відповідальну місію національного вождя. Волею чи не волею, він ним
став. Безперечно, Тарас Шевченко не міг спланувати і спроектувати свої погляди
на Україну як організм суто державний у сучасному розумінні цього слова, але
йому вдалося закласти основи Духовної Держави. Я використовую це визначення,
тому що це Духовна Держава – це Держава Слова, яку Шевченко уявляв собі
основаною на традиціях Гетьманщини, яка культивувала ідею національної
незалежності та на грунті прогресивних європейських рухів. Шевченко задумувався
над тим, чи Україна дочекається свого Вашингтона з «новим і праведним законом»
і сподівався, що колись таки дочекається. На той час Україна не мала свого
національного лідера, тому ним став сам поет. Тому вибудовував ідеал духовної,
незалежної держави, де і «свого не цураються, і чужому научаються», держави,
яка побудована за принципом такої собі великої української родини.
Власне нещодавно вийшла Ваша
стаття «ТАРАС ШЕВЧЕНКО І КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ: МОВОЮ ФАКТІВ І ДОКУМЕНТІВ» у
газеті « Голос України», де детально аналізується його недовготривала, але надзвичайно яскрава і плідна діяльність під час перебування в Києві, а
події, що пов`язують з Київським
університетом чи не найкращими в житті. Отож, яким чином Тарас Шевченко має відношення
до університету, як все починалося?
-О.С.: Справді, у житті Тараса
Шевченка з Києвом, зокрема Університетом Святого Володимира, пов’язана
найщасливіша сторінка життя. То був короткий час світлих надій і сподівань,
який обірвали арешт і заслання. Влітку 1843 року Тарас Шевченко після тривалої
розлуки з Україною прибув на рідну землю. Тоді ж у Києві було створено
Археографічну комісію (Тимчасову комісію для розбору давніх актів). Тут поет
зустрівся з професором кафедри російської словесності М. Максимовичем,
познайомився зі студентом історико-філологічного відділу філософського
факультету Петром Чуйкевичем, учителем малювання Капітоном Павловим, а також із
Пантелеймоном Кулішем, який на той час викладав історію та географію у
повітовому училищі на Подолі. 23 березня 1845 року Академія мистецтв видала квиток некласному художнику
Т. Г. Шевченку на поїздку в «малороссийские губернии для художественных
занятий». З 21 квітня до травня Тарас перебував у Києві, зустрічаючись із М.
Максимовичем, М. Іванішевим, П. Кулішем. У цей час розпочала роботу
Археографічна комісія, яка за рекомендацією професора Максимовича доручила
Тарасу змалювати історичні пам’ятки Лівобережної України, зокрема Чернігівської
та Полтавської губерній. Наприкінці листопада Шевченко представив Археографічній
комісії малюнки, що були прийняті схвально. 10 грудня 1845 року його було
офіційно зараховано співробітником Археографічної комісії як художника й
етнографа. Протягом
2—14 липня Тарас Григорович у складі Археографічної комісії. Саме в цей час викладач
малювання Університету Святого Володимира Капітон Павлов після завершення
терміну роботи дав заяву про звільнення. Серед претендентів на вакантну посаду
були художники Шлейфер, Н. Буяльський і Тарас Шевченко. Саме молодий Тарас
Шевченко отримав вакантну посаду. Очевидно, Шевченко міг би зробити кар’єру на
посаді художника Університету Святого Володимира. На жаль, не склалося, бо 3
березня студент університету О. М. Петров напише донос попечителю Київського
учбового округу О. С. Траскіну про існування в Києві таємного політичного
товариства — «Кирило-Мефодіївського братства». Вирок Шевченкові був найбільш
жорстким і немилосердним порівняно з іншими учасниками Кирило-Мефодіївського
братства, заборона писати і малювати. Ось так завершилася «київська сторінка» у
житті Шевченка. Тим не менш, Київський університет, став щасливою зорею в долі
Кобзаря, ім̕ я якого згодом увічнить цей
університет.
Отже, План Заходів до 200-річчя від дня народження Тараса
Шевченка. Які події на заходи чекають нас 2013-2014?
-О.С.: Університетський план
заходів до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка охоплює значний
проміжок часу та всі сфери українського культурного простору. У відзначенні
задіяні всі факультети, структурні підрозділи університету, викладацький склад,
аспіранти, студенти. Передбачається організація та проведення спільно з
Міністерством культури України Міжнародного Шевченківського наукового конгресу
«Свою Україну любіть», ювілейних Шевченківських читань у рамках «Шевченківської
весни» і Днів науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(в усіх підрозділах), проведення студентського конкурсу на кращий інтерактивний
веб-проект "Шевченко–online", створення документальних фільмів про Тараса
Шевченка і Київський університет, про Тараса Шевченка в Росії та багато інших
заходів. Половина з цього переліку вже виконані чи виконуються.
Познайомитися з детальним
Планом Заходів можна на сайті КНУ за таким посиланням: До 200-річчя від дня народження
Тараса Шевченка http://www.univ.kiev.ua/ua/geninf/Shevchenko-200/
Анкета:
Знак Зодіаку: Скорпіон
Книга: Біблія
Фільм: «Тіні
Забутих Предків»
Політик: Л.
Губерський
Кумир:Л. Губерський
Життєве кредо Оксани
Миколаївни: «Contra Spem Spero»
Інтерв`ю підготувала Аліна Голянчук
Немає коментарів:
Дописати коментар