23 жовт. 2013 р.

Вітаємо переможців!


Вірите чи ні, а ми, редакція «Абзацу», завжди знали, що саме в ІФ навчаються найкреативніші першокурсники (які згодом поступово стають іще більш креативними старшокурсниками і випускниками, але це вже інша історія…). А от конкурс «Привіт! Я першокурсник з Жовтого» став незайвим цьому підтвердженням! 
Приємно, що на конкурс надійшло чимало дуже і дуже цікавих рукописів, з яких – за правилами – ми мусили відібрати лише 3 найдостойніші. Не один спис зламався в редакції, адже комусь сподобалася одна трійка, іще комусь – інша, тож обрати най-най-найкращих було ох як не просто. Але ми на це наважилися – і спромоглися! 

Тож вітайте – твори-переможці конкурсу "Привіт! Я першокурсник з Жовтого"



Привіт! Я першокурсниця з Жовтого.
І як майбутній фахівець з української мови, хочу дати власне тлумачення кожного вищенаписаного слова:
Привіт: це мої щирі вітання всім,  хто читає зараз ці чудернацькі рядки. І в першу чергу хочеться ПРИВІТати усіх студентів-першокурсників із початком самостійного, цікавого, веселого життя!
Я: уявіть собі скромну, добру, хорошу і взагалі просто пречудову дівчину. Уявили? Так от, це не я. Я не хороша, і не погана, я добра в злу смужечку. У мене золотий характер, а тому такий важкий. 
А якщо більш серйозно, то я – наполеглива студентка 1 курсу спеціальності «українська мова й література та іноземна мова». Чому наполеглива? Тому що звикла завжди завзято і невпинно йти до своїй мрії. Тому я тут, у найбажанішому та найкращому вузі країни. 
Мої інтереси та захоплення? Увесь наш великий і величний світ, і навіть більше. Захоплююся психологією, туризмом, історією, археологією. Люблю подорожувати, бо так відкриваю для себе все нові безкінечні грані нашого прекрасного світу. Як сказав хтось з великих, світ – як книга, і хто не подорожує, знає лише одну сторінку. Для мене ж однієї сторінки мало. Люблю підкорювати вершини. У цьому році підкорила Говерлу, у планах на майбутнє - Еверест. 
Першокурсниця: це я, зараз. І що хочеться сказати: першокурсником бути весело: блукати, розшукуючи потрібний кабінет, наче в пошуку філософського каменю; сидіти півпари на лекції, а потім раптом зрозуміти, що знаходишся не в тій аудиторії, не на тій парі, і взагалі: «Де я і хто ці дивні люди?»; асоціювати гуртожиток з пригодницькою телепередачею «Выжить любой ценой»; постійно ловити на собі насмішкуваті погляди «продвинутих» старшокурсників... Але ж хто не був першачком? Усі через це проходять. Буде що згадати і з чого посміятися. 
Жовтий: це наш величний Інститут філології. Місце, де зібралася найталановитіша, найрозумніша, найкраща молодь нашої держави; де почуваєшся наче в колі великої дружної родини; де є прекрасні викладачі, натхненні своєю роботою; де можеш розвиватися, реалізуватися, надихатися, насолоджуватися… 
Люблю тебе, мій університете, і впевнена, що це взаємно!
Болотна Юлія
1 курс, спеціальність "Українська мова й література та іноземна мова"




Моя висота 
У кожної людини свій Еверест. Англійці мають влучний вираз щодо цього: «The sky is the limit for ambitious», тобто тільки небо –  ліміт для прагнень. Одного дня ти визначаєш свій, та починаєш  опановувати все те, що знаходиться під ним. Як скоро ти дійдеш до вершини? Чим скоріше почнеш - тим швидше закінчиш. 
Мій Еверест все ще вибудовується. Хмарки зверху розсіюються з кожним кроком, і я бачу все нові та нові горизонти. Перший рубіж вже пройдений. 
2012-го я вже купила собі білет «На навчання», та продовжила його у цьому вересні ще на один рік. КПІ та факультет лінгвістики – це корисний досвід, гама незабутніх спогадів. Це перші великі зміни у житті. Ніщо так не закарбовує характер, як поразка. Ти ніколи не зможеш віднайти себе скоріше, ніж тоді, коли вже загубив. У КПІ я зрозуміла, що улюблена справа – це основа майбутнього успіху, а сміливість та ризик – перепустки до нього.
Люди – дивні створіння, а життя часто не таке, яким ти його уявляєш. Одного дня ти раптом можеш прийти до того, що те, чого хотілося колись, -  не твоє і ніколи таким не було. Ти бачиш себе серед всього світу, зважуєш свої сили, прислухаєшся до інтересів свого «Я». Ти невпинно шукаєш своє місце, маєш намір себе реалізувати. Що таке - життя без реалізації? Олександр Довженко не розумів, як можна вільно дихати, не посадивши за все життя жодного дерева, так от і я не можу осягнути, як жити спокійно, не реалізуючи себе. 
Писати, творити, відчувати та ділитися почуттями – це мета, навчання та прагнення. Філологія, як ніяка інша наука, пов’язана з літературою. Вони обидві оперують словом. Вони дарують владу над ним у мистецькому ключі. 
Інститут філології – це місце, де ти дихаєш вільно. Тут спокійно та затишно, думки неквапливо виникають в уяві та шикуються у стрункі шеренги. Тут живуть творчість,креативність, художній каламбур та можливості зростати різнобічно. Я тут не сама. Інститут філології – осередок нестандартних умів. 
Я в захваті від своєї посмішки у великих дзеркалах холу. Вона свідчить про те, що я задоволена. Я готова йти далі, до своєї наступної вершини. Я маю намір рухатися вперед. Я щаслива. Я живу! 
Будьте сміливі та натхненні,
Уляна Соколова
Російська мова та література, та іноземна мова



Що я забула на філфаці?
Неофіційна  історія про те, як дівчинка із типовим математичним мисленням кинула інженерне майбутнє заради дитячої мрії. Надто серйозним прохання не читати.
   Чесно кажучи, особисто я ніколи не любила, коли журналісти у своїх статтях розповідають про себе. От, мовляв, почитайте, який я молодець, скільки медальок у мене чепить над ліжком, і як мені вдається бути суперледі в режимі нон-стоп. Але вірите чи ні, часом  і власна життєва історія буває настільки неординарна, що думаєш : « Чекай, а це реально можна розповісти». Не факт, що можна читати, а розповісти все-таки варто. Отож понеслось.
   Математика. Фізика. Хімія. Який адекватний філолог обожнював ці предмети в школі? Та таких не буває! Хоча один із них написав цю статтю. Для справки я навчалась у ліцеї з фізико-математичним профілем, і була однією з тих відчайдух, що спробував безліч видів і олімпіад, і турнірів по цих предметах, причому ще й успішно. У школі я була «техно-гуманітарієм», тому смикали на всі боки, і визначити чого хочеш саме ти, було важче над усе.      
     Коли мене питають, чому я вирішила стати філологом, я ніколи не кажу одне і теж. Чому? Причин настільки багато, що фактично резону нема. Але перше при знайомствах я згадую про нахил до поезії. Тільки навідміну від нормальних людей, пописування рим у мене почалось не від безмежного кохання і вбивчої туги, а від КВНу. Можете починати сміятись, але це справді так, моїми першими «поемами» були частівки і пародії. У школі, якщо ти в КВНі, ти робиш практично все – починаючи із написання сценарію, закінчуючи прибиранням сцени після творчого вечора. Спершу вірші стають хобі, а потім ти розумієш, що реально не можеш без цього жити, і якась антологія поезії шістдесятників тобі дорожча за повноцінний сон. 
   Друга причина ,і що мені неймовірно важко забути, журналістське минуле. Частина родичів до цих пір впевнені, що я на журфаці. Моє входження до гуманітарію і перехід від олімпіад з фізики-хімії до укр.мови відбулись саме шляхом написання ессе. Для мене публіцистика завжди залишалась розумними думками в голос.  Аналітична стаття чи веселий фейлетон було, наче уривок із щоденника. Журналіст з мене, мабуть, вийшов би паскудний, бо я пишу те, що хочу і коли хочу. Але з усіх своїх хобі я зрозуміла одне – чим легковажніше ти ставишся до улюбленої справи, тим певніше вона заполоняє тебе.
   Третя причина по принципу «піду туди, де менше знаю». І знаєте, що в моєму виборі найгірше? Головними предметами у вузі є ті, на яких у школі я грала в морський бій. Тільки не подумайте, що в мене проблеми з рідною солов’їною (принаймі до сьогодні не були), але решту мов мій язик сприймає геть неохоче. Так як я з Волині, та ще й з провінції, російська в нас друга іноземна. Я чесно хотіла б нею розмовляти але мені шкода Тургенєва з Тютчевим – вони б мого волинського акценту не перенесли. Англійська мова у відповідальні моменти любить показати гарбуза. Тому  спеціальність «укр.мова+іноземна» це також хороший спосіб заповнити білі плями чи принаймі домалювати чорні крапки.
    Після всієї вступної катавасії і навіть відвідавши аж декілька днів навчання у вузі я таки не встигла ні разу пошкодувати про те, що закинула фізику. Хоча реально розумію, що на мехматі гарних хлопців куди більше.
Фещук Вікторія
1 курс, "Українська мова, література та іноземна"




Ми дякуємо усім за участь і пишаємося талантами, які доповнюють філологічний осередок Жовтих стін!
Троє переможців отримають свої подарунки в найближчий час.

З повагою,
команда "Абзац"!

Немає коментарів:

Дописати коментар