11 квіт. 2014 р.

Від КНУ до МГУ

Не так давно я провела тиждень в Московському державному університеті імені Ломоносова і хочу поділитися враженнями з читачами «Абзацу».
 
Головний корпус
Єлизавета, дочка Петра I, у 1755 році підписала наказ про створення МГУ (російською – Московский Государственный Университет), – і з цього почалася історія вишу, що нині входить у світову ТОП-100 найпрестижніших. Головний корпус ВНЗ заслуговує найбільшої уваги: архітектурно довершена будівля в стилі сталінського ампіру ззовні, не має нічого особливого зсередини. Але це лише на перший погляд. Біля центрального входу розташована театральна каса, в корпусі є аптека, банк, магазини з канцтоварами (найпопулярнішими товарами тут залишаються светри, футболки, сумки, значки, ручки і ще багато чого з символікою університету). Та найбільше мене вразило, що в цій будівлі можна купити авіаквитки та квитки на потяг. Активні студенти можуть пограти в бадмінтон в головному корпусі (місця достатньо навіть для того, щоб покататися на скейті). Поблизу університету облаштовано дві ковзанки, з оголошення я дізналася, що там відбуваються змагання.
 
Ковзанка МГУ
Щодо навчального процесу, то тут не лише на семінарах, але й на лекціях студенти відповідають і обговорюють тему заняття. Бали зазвичай не ставлять (це залежить від викладача, який може нагородити плюсами або іншими відмітками, бо в Росії діє п’ятибальна система), тому «мгушники» йдуть на іспит без допуску, що для нас в КНУ є найбільшим жахом. Спілкуючись зі студентами факультету світової політики, я не почула жодного негативного відгуку про навчальний процес, а коли запитала, чи хочуть вони змінити якогось викладача, то у відповідь почула лише здивоване «ні».
 

Бадмінтон на перерві 
За гуртожиток студенти МГУ, що навчаються за державний кошт, платять приблизно 250 гривень ЗА РІК!!! Умови та місце проживання залежать від факультету (до якого належав мій гуртожиток для мене залишилося загадкою). Я жила в одномісній кімнаті з двома шафами, двома столами, диваном та чудовим видом з вікна, в моєму блоці була така ж сама кімната. І, незважаючи на незапаролений WiFi та м’які дивани у холах на кожному поверсі, мій одинадцятий гуртожиток КНУ все одно кращий та новіший.
 
Театральна каса в МГУ
МГУ має величезний недолік, про який я не можу не написати. Тут студенти курять між поверхами в гуртожитку (хоча всі користуються ліфтом, тому за увесь час проживання з цим можна жодного разу не зіштовхнутися), на жаль, також палять у туалеті в навчальному корпусі. Це дуже неприємно, але факт.

МГУ – це не просто світове ім’я чи грандіозна історія, МГУ для багатьох – це ціле життя. «Студент МГУ» звучить так само гордо, як і «студент КНУ».
 
 
 
Матеріал підготувала Полич Єлизавета

Немає коментарів:

Дописати коментар