Якщо бути відвертою, погода цього року аж ніяк не радувала випускників. Більшість областей України під час довгоочікуваного випускного залило таким дощем, який англійці називають "rain cats and dogs". Про останній дзвоник не буде помилкою сказати те ж саме. Ну а далі, як кажуть наші північні сусіди, «по накатанной». ЗНО, проходження медогляду, подача документів, і нарешті –нервове очікування результатів...
Але якими б не були важкими ці часи для абітурієнтів, для новоспечених шевченківців перші дні осені здалися одними з найщасливіших, адже нове і, навіщо приховувати, найкраще – завжди захоплює. Що ж... 1 вересня припало на вихідний – і ми мали ще цілий день, щоб переосмислити прожите влітку, перенервувати, а далі – з новими силами – в нове незвідане.
Перший студентський понеділок для першокурсників: ну і як же без щорічної найтрадиційнішої традиції – посвяти? І можна було б говорити й говорити про метрів науки, які вітали новачків, але більше вражала неймовірна кількість останніх. Здавалося, актова зала червоного корпусу стала гумовою, але місця все одно не вистачало. Маю сподівання, стіни запам'ятають імена тих, хто стояв там вперше, але далеко не востаннє.
А ось результати невеличкого опитування першого курсу, їх враження від першого тижня в «Жовтому». Ось, що я почула від студенток кафедри полоністики, зокрема Компанієць Насті: «Все своє свідоме життя я мріяла навчатися в університет імені ім. Шевченка. І ось цей день настав. Коли я потрапила до стін Інституту філології, то була приємно вражена атмосферою, яку випромінює Жовтий корпус. Всі страхи одразу зникли, коли мене вітали старшокурсники, які привітно зустріли нас, першокурсників, та допомагали нам у перший тиждень навчання. Я не шкодую, що обрала Інститут філології, адже саме тут навчаються талановиті, розумні та приємні люди».
А так про наш університет відгукується Трепітьон Альона: «По-перше, вразили викладачі) Лякають, що в університеті вони дуже суворі, проте виявилось, що вони надзвичайно приємні люди. По-друге, знайомство з одногрупниками. Виявилися цікавими людьми! По-третє, я дууууууже активна і творча людина, і тому все те, що пропонує МІЙ університет, цікавить мене ( театральний гурток, "Роксоланія", КВН, студентський актив...) І один невеличкий мінус: надто багато інформації як для такого невеликого проміжку часу і метання по університету в пошуках кабінетів».
Посполіта Настя: « Враження виключно позитивнi. За цiлий тиждень я навіть на секундочку не пошкодувала, що вступила саме сюди. Але для мене поки що дуже важко орієнтуватися в аудиторіях, надто заплутані коридори…»
Світланка Мартинюк, староста групи:«Загалом мені відразу сподобалось тут навчатись, і сподіваюсь, що навчання в цьому університеті допоможе мені втілити свої мрії та бажання в життя».
А ось «емоції на папері» від русиста Станіслава Гречки: «Загальновідомо, що як навчальний рік зустрінеш, так його і проведеш. Дуже приємно, що перший тиждень видався надзвичайно цікавим і незвичайним. Дрібні типові проблеми першокурсників не змогли затьмарити тих емоцій і вражень, які ми пережили. Інститут філології гостинно зустрів нове покоління, за що ми йому вдячні!
Хоч тиждень і розпочався з організаційних питань та лекцій, завершився він приємною подією – Днем народженням нашої одногрупниці Юлії Остапенко, яку я, користуючись нагодою, хочу ще раз привітати з цим святом!
Аналізуючи початок навчального року, можна із впевненістю передбачити, що на подібній, оптимістично-радісній, ноті він і пролунає до кінця першого курсу!»
Дивно було б, якби така стаття не закінчилася привітаннями. Але я не прихильник патетичних і затертих текстів, тому «растєкаться мислію по дрєву» навряд чи буду. Просто скажу: «Мрії збуваються, малі» :)
Зі святом!
Ваша Анастасія Кучеренко)
Світлини Аліни Матюшенко
Немає коментарів:
Дописати коментар