Абзац: Літо проходить не дарма!

Коли нам повідомили, що практику за індивідуальним графіком проходити не дозволяється – усіх примусово запрошують до Канева, ми спочатку трохи були не задоволені. Ходили недобрі чутки про минулий рік перебування там студентів та й додому уже їхати налаштувалися. І все-таки ми попрямували туди!

Збір студентів, автобуси, люди, наукові керівники розсаджують нас, водій впихає наші валізи. Настрій підійняло ще й те, що їхали у новенькому сірому автобусі з гордою назвою «Київський національний університет Шевченка»! Вітерець розвіює твоє волосся, сонце обіймає плечі – нас чекає Канів!

Перед поїздкою дивилася інформацію про те місце, куди ми їдемо, колись у школі на біології вчили таке, а тут – ми вже стоїмо перед Канівським природним заповідником! Через дорогу, просто рукою подати – і Дніпро! Така природа, як легко дихається і … комарі!!! Вони були першими, хто привітав нас із приїздом :). Але потім ми вже до них звикли і разом мирно уживалися.

Кожного дня ми бували у новому селі – йшли пішки чи їхали, спілкувалися там з незнайомими собі людьми, знайомилися з ними, обмінювалися адресами, фотографувалися і взяли для себе багато чого нового!

Практика нам подарувала незабутній відпочинок! Не можна не згадати конкурс на найкращу кімнату та нагородження переможців. Також ми ходили на Чернечу гору, побували у Музеї Шевченка, у Тарасовій світлиці… А святкування Івана Купала, хоровод, українські пісні, заплітання коси, вогнище і Дніпро! Здавалося тоді усі земні стихії постали воєдино!

Дякую усім, хто був причетний до практики у Каневі, дякую нашим науковим керівникам, одногрупникам, привітним жителям найближчих сіл, собачкам, які жили у нас там, водіям автобусів, кухарям, ну загалом – усім, усім, усім!!! До наступних зустрічей! Нехай Канів чекає на нас!