Щодня
дорогою до інституту я розглядаю рекламні афіші в метро замість того, аби
повторювати конспекти. І все було би чудово, якби було на що дивитися. Реклама
може стати мистецтвом, як на мене – вона і є мистецтвом – але, очевидно, не в
нашій країні.
Чи то брак коштів, чи некваліфіковані спеціалісти (у чому
я маю величезний сумнів) заважають робити якісний продукт, проте я дивлюся на
оголошення з позиції покупця і розумію, що вони «не спрацьовують». Не треба навіть бути
спеціалістом, щоби побачити безліч помилок в оголошеннях. Хоча, якщо ці похибки
впадають в око перехожим, це може означати, що реклама як лакмусовий папірець проявляє
нашу освіченість та схильність до аналізу… Проте – не варто шукати поодинокі
плюси серед суцільного мінусу.
Деякі рекламісти виправдовують свій продукт тим, що
наближають українські слова до російських з метою зробити їх більш зрозумілими
для власне російськомовного населення. Але коли мова йде про імідж та подальше просування
товару, а отже і про робочі місця його виробників та маркетологів, то навряд чи
буде доречним вдаватися до такого «піару».
Один словник коштуватиме компанії дрібницю, проте його використання
спеціалістами «will make a fortune». Тому якщо ви
філолог, який в минулому мріяв про кар’єру рекламіста, але зараз вчить
фонологічну інтерпретацію голосних, то не засмучуйтеся. Скоріше за все, на ваші
знання чекає фірма, бренд якої ви зможете зробити впізнаваним. І якісним. І
філологічно чистим.
Полич Єлизавета
Немає коментарів:
Дописати коментар