«Їсти, молитися, кохати» - роман Елізабет Гілберт про її власні життєві колізії, справжні почуття і захоплюючі подорожі. Книга була видана ще у 2006 році, і з того часу твір набрав неабиякої популярності, ставши таким собі «мейн-стрімом» серед сучасних книг. По назві та по опису може здатися, що це типовий жіночій роман. Так, те, що «Їсти, молитися, кохати» неодмінно сподобається кожній жінці незалежно від віку – то беззаперечний факт. Слід зауважити, що у списку бестселерів газети «The New York Times» книга протрималася 187 тижнів (більше 3 років). То Ви все ще гадаєте, що це просто жіноче легке чтиво?
Ліз, головна героїня твору, власне сама авторка, на певному життєвому етапі розуміє, що живе неправильно. Вірніше правильно, але їй це не подобається. Вона заміжня, має хорошу кар’єру, багато друзів, словом все для того, щоб бути щасливою. Проте, це чомусь не приносить їй щастя. Гілберт ледь спромоглася признатися собі, що насправді її душа сповнена страждань, внутрішніх суперечностей і самотності. Майже щодня вона прокидається в сльозах, страждає від постійних депресій, надзвичайно складного розлучення і докорів сумління. В один момент вона розуміє, що далі так продовжуватись не може. І тому вона вирішила різко залишити все своє звичне життя в Америці та почати подорожувати. Її шлях складається з трьох країн на літеру «І»: Італія, Індія та Індонезія. Усі події відбуваються впродовж року.
Першою довготривалою зупинкою стала Італія – країна насолод, п’янкої мови Данте і смачної їжі. Італійці як ніхто розуміються на відпочинку та розвагах. Під час своєї подорожі Елізабет знаходить багато друзів, вивчає мову та пізнає Італію зсередини. Якщо бути уважним читачем, то між рядками можна відчути себе в самому центрі подій, в самому центрі Італії. В книзі детально змальовано особливості місцевої культури, взаємин між людьми та стилю життя Італії. Під час «проковтування» (так-так, книгу Вам неодмінно захочеться прочитати швидко, ба навіть інакше не вийде) сторінок італійського життя Ліз Ви точно дасте собі обіцянку будь-що, але побувати в Італії, наїстися неаполітанської піци та добряче наласуватися червоним вином.
Наступним місцем зупинки авторки стала Індія – країна грандіозних контрастів і великих духовних пошуків героїні. Елізабет вирушила туди у пошуках Бога. Там вона знайомиться з різними людьми, які стають її друзями і вчителями водночас. Особлива роль належить Річарду з Техасу, він змусив її повірити у власну значимість. Завдяки письменницькій майстерності авторки, читач має змогу самостійно заглибитись у весь колорит Індії і поринути у власні духовні пошуки. А тим часом Ліз таки знаходить рівновагу і вирушає далі – в Індонезію.
В Індонезії Гілберт знаходить щось від Італії і від Індії. Остаточно розслабившись в Італії та знайшовши спокій в Індії, вона готова до формування власної філософії і нового щасливого життя. За рік до того, як Ліз опинилася на Балі, в цьому ж місці, збираючи матеріал для своєї статті, вона зустрілася зі знахарем у 9 поколінні, він повідомив нашій героїні, що вона вернеться сюди через рік, навчиться мудрості та покохає. Зараз, повернувшись знову, Ліз стає для старого пророка вчителем англійської та переписувачем давніх рецептів. Паралельно Елізабет пізнавала себе та оточуючий світ, і врешті решт знаходить своє кохання.
Авторка розкриває свої найглибші почуття на сторінках свого щоденника–книги. Після прочитання у читача залишається таке враження, ніби він тільки що мав душевну та теплу розмову зі своїм знайомим чи другом. Гілберт детально описує все, що бачить, доповнюючи оповідь власними емоційними вкрапленнями. Це оживляє розповідь і навіює відчуття власної участі в усіх описаних подіях. Тому для тих, хто прагне змін, яскравих вражень і в душі не полишає мрію подорожувати, ця книга буде надзвичайно цікавою!
Анна Мосюженко
