31 трав. 2014 р.

Мудрі поради від визнаного бізнес-тренера



За ініціативи платформи активної молоді U-commune, 22 березня на базі КНЕУ відбулася зустріч з Володимиром Тарасовим. Володимир Костянтинович є авторитетом для багатьох успішних підприємців, зокрема для «Бизнес молодости». Саме він створив першу бізнес-школу на території країн СНД, а тренінги з ним нині коштують від 4 тис. грн. Команді U-commune випала нагода бути присутньою на політичній грі з елементами бізнесу за участі цієї видатної людини, тому ми не могли не поділитися цією радістю з іншими студентами. Володимир Тарасов із задоволенням погодився провести лекцію на тему "Молоді лідери – творці нової України".


Усе, що сказав Володимир Тарасов, неможливо без втрат переказати, але спробую подати основні тези його виступу, зокрема:
- ми не знаємо людину, доки з нею не посваримося;
- мистецтво управління – це мистецтво говорити правду, перш за все – самому собі;
- якщо у вас неадекватна картина світу (ваше уявлення про життя), то якими б розумними ви не були, ви в халепі;
- ми не дізнаємося, чи адекватна у нас картина світу, поки не потрапимо в неочікувану ситуацію;
- треба давати людям більше, аніж вони на це заслуговують;
- привселюдно цитуйте членів своєї команди (мотивація дорожча за гроші);
- людина повинна бути метою, а не засобом;
- ідеальна для роботи команда повинна нараховувати 5-7 осіб.



Наприкінці зустрічі команда U-commune подарувала Володимиру Тарасову фірмову футболку творців нової України, яка незабаром з'явиться у вільному продажі.




Текст: Єлизавета Полич
Фотографії надані платформою U-commune


8 трав. 2014 р.

Курсова робота за три дні: міф чи реальність?

 
Потягування в ліжку, відчуття повної свободи, на годиннику явно не 6.30, за вікном сонечко чи навіть дощ – немає різниці, бо тобі нікуди не треба йти, не треба в універ. Ось вони – травневі канікули. Але чи кожному з нас випала така нагода тішитися офіційному відпочинку?
Звук сирен, прискорюється серцебиття, підвищується тиск. Операція «Дедлайн. Курсова» офіційно триває до 12 травня. Не виспляться тільки студенти КНУ ім. Т. Шевченка. Дивіться у всіх коридорах Альма-матер: червоні невиспані очі на всіх обличчях одногрупників. Вже з першого навчального дня, після канікул.
Тут можна видихнути. Адже така ситуація спіткала не кожного – багато хто вже здав свій остаточний варіант курсової чи просто виправляє останні правки від керівника. Такі можуть спокійно собі смажити шашлики на природі та насолоджуватися життям.
Проте, не варто забувати, що ситуації бувають різними. Кожного семестру є певна кількість студентів, яка починає і закінчує свою роботу над курсовою в останні 3-5 днів до здачі. І, будь ласка, не задирайте носа ті, хто вже все зробив, а просто поспівчувайте тим, хто за певних причин (таких як, наприклад, серйозна робота) вимушені єдиний уїкенд за останні чотири місяці проводити прикутим до монітору, в стані «без сну вже третю добу» та «мені потрібно ще кави», дороблюючи курсову роботу.
Редакція газети «Абзац» вирішила поспитатися у студентів, випускників, аспірантів та викладачів, чим є для них курсова за три дні: міфом чи реальністю.
 
Ніч перед …дипломом.
Написання курсової, бакалаврської чи дипломної нагадує своєрідний марафон. Як швидко і за скільки часу реально це зробити? Рік, місяць, тиждень чи 3 дні? Скажу Вам, тут потрібен індивідуальний підхід!) З цим поспішати не треба) Хоча, продуктивність проявляється саме за останній тиждень перед здачею вашого безцінного творіння. Звісно ж, воно буде оцінене належним чином.
Ніч перед…Ні, не Різдвом. Ніч перед. Дипломом.
Уже не пам’ятаю як писала свої всі роботи, починаючи з 2 курсу. Вважалось, якщо ти записався до наукового керівника у вересні і вибрав тему – пів справи зроблено. Але, де там. Усе тільки починалось десь у квітні)
Останні три дні
– найнапруженіші. У цей перід підготовки починає погано працювати техніка: висне комп’ютер, ноут, принтер категорично відмовляється друкувати, вимикають світло і пішло-поїхало. Увесь світ проти вас.
Тому, за 3 дні диплом чи курсову написати реально, але чи потрібні вам ці нерви?)
Шиденко Наталя – 2 курс магістратури
 
Курсова за три дні – цілковита реальність. А от її якість (за цієї умови) – міф.
Особисто я намагаюсь обирати цікаві теми для курсових: це має бути щось сучасне, неординарне, нове... Тому я отримую велике задоволення (не перебільшую, ЗАДОВОЛЕННЯ) не так від результату, як від самого процесу.
А якщо твій дедлайн за три дні, то про яке задоволення можна говорити: суперміцна кава, сірники в очі й друкуй 72 години поспіль. Я сама по собі перфекціоністка. А "perfecto" вимагає часу і зусиль.
Шаправська Таня – 4 курс
 
Думаю, що якісно написати неможливо за три дні. Але якщо мова не йде про якість, то, звісно, й за 2 можна. І то за умови, якщо попередньо було зібрано матеріал і його залишається лише проаналізувати і креативно підійти до питання – новаторськи. І якщо сповна три дні присвятити виключно роботі.
Данильченко Оксана – асистент кафедри історії української
літератури та шевченкознавства
 
Для цього треба мати хорошого і досвідченого керівника. Це по-перше) А по-друге, обирати тему таку, дослідження якої не буде вантажити тебе) Писала всі курсові десь в цілому тиждень. Найбільш динамічно пишеться в бібліотеці або вночі.
Козик Женя – 3 курс
 
Як на мене, то це залежить від того, що студент ставить собі за мету. 
Якщо для нього курсова – це ще одна штука
, яку обов'язково треба зробити, щоб не відрахували, яку йому абсолютно не цікаво писати, і який абсолютно не хоче "включати" мізки, то тоді абсолютно реально написати її за 3 дні, бо людина просто знайде необхідні матеріали в інтернеті і оформить їх. 
Якщо ж для студента курсова – це можливість по
-своєму поглянути на проблему, дослідити щось, що йому цікаво, якщо він прагне по-новому висвітлити проблему чи запропонувати щось креативне і новаторське, то тоді для курсової йому знадобиться набагато більше часу, як мінімум для збору потрібного матеріалу.
Кузік Світлана – 1 курс магістратури
 
Это реально, если ты знаешь, о чем писать... и тема курсовой тебе интересна)
Юля Жибер – 4 курс
 
Взагалі я роблю це довго і рекордів ніколи не ставив. Але це реальність. Якщо взяти три дні (не навчальні), працювати по 10 годин і друкувати по 1 сторінці за годину, що звісно ж реально, то справді виходить, що за 3 дні можна надрукувати курсову на 30 сторінок. В теорії цілком реально. А рекорд... Ну то як бакалаврську напишу, скажу за скільки вийшло)
Терешенко Сергій – 4 курс
 
 


За 3 дні не було – було за 2 тижні. Але тоді не було інтернету і компютерів :)
Володимир Бугров – проректор з науково-педагогічної роботи
 
Скоріше міф, ніж реальність. Звичайно, якщо у вас є готовий матеріал, зібрана практична частина, тоді цілком реально зліпити курсову і за три дні. Мій рекорд один тиждень.
Інна Коломисюк – 4 курс
 
У цьому плані я, скоріше за все, антирекордсмен, бо все писав заздалегідь, плануючи та продумуючи. Ну, Ви знаєте, буває по-різному... Якщо вона несистематизовна на початку роботи з темою – це одне, а коли вона після всіх консультацій із керівником хаотична, непродумана, некоректно оформлена та ін., то можна вважати, що студент не приділяв належної уваги, а, відповідно, й багато часу її написанню.
Дмитро Деграч – викладач кафедри історії української мови і стилістики
 
Курсова робота за 3 дні – це реальність. Якщо спати по 5 годин на добу, то це можливо) Особисто я не рекомедую це практикувати, бо результат не завжди добрий від такого роду написання. В мене є знайомі, які писали за 2 дні курсові роботи і отримували "добре" та "відмінно". На 2 та 3 курсі я писала курсові за 3-4 місяці. Я могла б написати за 3 дні, але я не була б задоволена своєю роботою.
Дарина Кузнецова – 1 курс магістратури
 
Написати курсову роботу за три дні реально. Головне, як на мене, знати, про що саме ти пишеш. Я вважаю, якщо ти обираєш якусь тему, вона має подобатись тобі, маєш розуміти, про що пишеш, та ясно усвідомлювати, що це є важливим. 
Особисто я почала писати курсову майже за місяць до того як здала. Найпліднішою працею бело знайти інформацію й упорядкувати її. Якщо підвести підсумок, то написала я курсову роботу за 5 днів.
Шкневська Аня – 2 курс
 
Скажу, що міф, якщо писати самому. І реальність, якщо купити готову)
Сабляш Яна – випускник нашого інституту
 
Не міф, але щоб написати курсову треба вже мати на момент початку всі матеріали та заготовки. Рекорд не можу назвати, місяць десь, просто я розтягувала задоволення.
Оксана Рибась – аспірант
 
Диплом за три дні написати можна славнозвісним методом копіпасту. Зі свого досвіду можу сказати, що цей скопіпащений витвір мистецтва вам доведеться ще тридцять три дні виправляти і доробляти. Тому, якщо ви сподіваєтесь на такий «Бліц-криг», розпочніть його все ж таки не в червні, а хоча б за 2-3 місяці до здачі, неймовірними зусиллями подолавши прокрастинацію.
Кристина Кузнецова – випускниця
 
 
 
Переважна більшість опитаних нами філологів вважає, що курсова за 3 дні – міф. Проте – сміливим і відчайдушним щастить ;) Тож якщо ви і справді іще досі не сідали за курсову – не потрібно лякатися – просто докладіть зусиль, мобілізуйтеся – і вперед! Редакція «Абзацу» бажає натхнення і удачі таким відчайдухам, а усім, хто уже написав курсову – спокійних і розслаблених вихідних!
 
Статтю підготували: Шевчик Христина та Міхєєва Станіслава

26 квіт. 2014 р.

І в космос злітати, й італійську вивчити

 25 квітня в приміщенні Інституту післядипломної освіти відбулася зустріч з Лесею Оробець, депутатом Верховної Ради України шостого та сьомого скликань та кандидатом на пост мера Києва. 
 
Приводом для зібрання стали проблеми студентського самоврядування, і хоч пані Леся була однією з авторів опозиційного законопроекту «Про вищу освіту» №1187-1, цікавило її інше – передвиборча агітація. Якщо далі в статті викласти основні тези її виступу, то вийшла б не стаття, а брошура із заголовком «Лесю в мери!» 

Цю зустріч неможливо далі переповісти, не вдаючись до політичної агітації, тому спробую коротко: студенти ставили багато питань, і судячи з їх змісту, самоврядування їх цікавило найменше. Більшість хотіла почути обіцянки кандидата. Пані Леся розповідала і про моніторинг державних закупівель, і про аудит майна, і про те, що вона мріє побувати в космосі та вивчити італійську.

Висновку в цій статті також не буде, кожен його зробить двадцять п’ятого травня. Але Лесі Оробець  ставлю п’ятірку за таку невимушену зустріч про студентське самоврядування.

Текст та фото - Полич Єлизавета

20 квіт. 2014 р.

«Зробимо Україну чистою-2014!» або як 250 тисяч українців свої міста прибирали

12 квітня чи не вся Україна об'єдналась в одній
спільній справі – зробити наше довкілля чистішим.

У рамках Четвертої Всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою!» пройшли суботники в понад 800 містах і селищах у всіх областях України. Цьогоріч акція відбулась у форматі екологічного фестивалю і зібрала понад 250 000 учасників. Лише в Києві волонтери прибирали одразу 97 місць відпочинку.
 
«Ідея організувати подібну акцію з’явилася ще в 2009 році, - розповідає один із організаторів, Юрій Пивоваренко, - коли я став розуміти, що мій рідний парк Партизанської слави – надто засмічений, щоб в ньому відпочивати, що стосується й інших зелених зон міста, і з цим потрібно щось робити. Отже, тоді й відбулася перша київська акція. Думаю, що подібні заходи потрібно проводити до того часу, коли люди перестануть смітити. Це мають бути не тільки масові прибирання, а й інші способи впливу на киян, щоб вони зрозуміли – сміття має бути в урнах».
 
 
«Щодо введення штрафів за засмічування міста, можу сказати, що, перш за все, людина повинна мати вибір – або заплатити штраф, або викинути непотріб в спеціальні контейнери. На мою думку, це неможливо до того часу, коли не з’явиться потрібна кількість таких урн на вулицях і в парках Києва, адже зараз їх, на жаль, замало. Акція – це певний результат, вияв волі тих людей, які є свідомі, та своїми діями хочуть покращити життя у рідному місті. Я більш, ніж упевнений, що людина, котра вчора вийшла на прибирання, не кине сміття на вулиці сьогодні. Ми хочемо змінити свідомість людей, а значить - зробити українців кращими», – додав Ю. Пивоваренко.
 

Головною подією акції став Всеукраїнський флешмоб, який полягав у збиранні найбільшої кількості сміття за одну секунду – жителі семи міст одночасно підняли найбільшу кількість сміття в історії України. Це дійство можна було побачити в прямому ефірі одного з популярних телеканалів.
Студенти соціального департаменту Студентського парламенту КНУ імені Тараса Шевченка не залишалися осторонь цієї благородної справи: стали координаторами головної локації Києва – на  ВДНГ.
 
 
У рамках акції, окрім прибирання, відбувались різноманітні майстер класи, як для дітей, так і для дорослих. Всі вони так чи інакше стосувались екології. Наприклад, учасникам пропонували зробити чудову квітку з порожньої пластикової пляшки або вирізати з картону та скласти власноруч макет урни для сміття. Найбільшою популярністю користувався майстер клас із виготовлення будиночка для пташок за допомогою міцних шнурів, клею та... звичайної повітряної кульки.

 
Розважали маленьких гостей і члени цирку "Кобзов", які в ігровому форматі розказували діткам про те, що навіть необачно викинутий на узбіччя папірець шкодить довкіллю. До слова, чи не вся команда цирку активно взяла участь у акції та навіть прибирала територію ВДНГ разом з іншими компаніями-учасниками.
Акція є частиною всесвітнього руху "Let`s do it, world" і її учасниками вже стали понад 9 мільйонів людей в 111 країнах світу, які щорічно в обраний день виходять на прибирання в своїх містах.


В Україні рух "Let`s do it!" започаткували Катерина Стрипко та Володимир Гаркуша. Вони організували першу акцію-прибирання на Осокорках. Вже восени 2009 року до них приєднався й Юрій Пивоваренко. Щороку команда "Let`s do it, Ukraine!" розширюється, долучаючи до проектувсе більше молодих професіоналів.



Як показує статистика, щороку кількість волонтерів-учасників акції збільшується у кілька разів. Так само зростає й число населених пунктів, які долучаються до проекту. Так, в 2011 році в акції взяло участь 22 000 чоловік з 53 міст України, в 2012 – 51 000 жителів з 110 населених пунктів. В 2013 число учасників зросло до 143 000 волонтерів з 374 міст.


В Україні акція відбувається традиційно один раз на рік, зазвичай у суботу за тиждень до Великодня. Але це не заважає звичайним людям частіше організовувати подібні міні-акції в парках своїх міст.


 
P.S.  Наостанок, хотілося б навести цитату, яка могла б стати чудовим девізом для кожної сучасної людини: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять!». Тож, любі мої, долучатись до подібних акцій необхідно, але ще важливіше – слідкувати за чистотою свого міста щодня. Адже, якщо кожен візьме за правило викидати сміття виключно в урну, це стане маленькою перемогою для вас і великою користю для довкілля.

 
Текст: Світлана Попова
Фото: Світлана Попова, Максим Скігар

15 квіт. 2014 р.

10 альбомів весняного настрою

Календарна весна настала, та й дні стали більш сонячними, а Вас усе хандрить? Не біда. Саме час зробити цю весну неповторною! А щоб було що згадати, редакція «Абзацу» підготувала для Вас із десяток альбомів, що наче паростки пробиваються крізь ґрунт нудьги, безвиході й туги. Хоча, для тих, хто потребує виплакатися, трохи пісень тут теж є.



       John Legend – Once Again
Без перебільшень, релікт і знахідка нашого часу. Багатство і витонченість деталей помітно як на обкладинці, так і в наповненні.  Безумовно, амальгамна основа, яка поєднує в собі ритми попередніх декад і сучасне звучання вічних істин, не могла не знайти прихисток у серцях істинних поціновувачів родинного вогнища й домашнього затишку.




  De La Soul – 3 Feet High and Rising
Якщо ви хочете знати, що було до золотих бляшок, модернових тачок і контрабандної зброї – починайте з цього першоджерела. Славні дружбі, старим добрим часам і гордості за своє походження – у наші дні потреба в цих цінностях як ніколи загострена. Можливо, цього року, на 25-річчя із дня виходу зросте попит на цю платівку, а разом із ним у вас виникне бажання скласти зброю перед запеклими ворогами й розпочати з цього приводу тотальне святкування.



        Funcadelic – Maggot Brain
Мабуть, немає більш ефективної реабілітації на світі, ніж 10 хвилин із Едді Хейзелом. Якщо ця композиція не змушує Вас плакати – ви щаслива людина й ще не знали горя.  Проте цей альбом переважно оптимістичний. Посилаючись на його солідний вік  (40 років!), можна пояснити актуальні тоді мотиви расової рівноправності й заклику до об’єднання сил заради спільної надмети.



Da Brat – Funkdafied
Альбом, який створив переворот – у, здавалось би, суто чоловічому жанрі. Жодної експлуатації своєї привабливості, жодних поступок у творчості, вмотивованих статтю. Лише талант.  У результаті це робить її першою жінкою, яка здобула платину й стала невід’ємною  частиною Золотої доби. А іще – показала усім дівчатам приклад, як зберегти жіночність і виразити її через свій недівочий норов, а не традиційними засобами – одягом, візажем і тендітністю.




       Frank Ocean – Channel Orange
Багато хто вважає, що r’n’b – досить посередній і виключно комерційний жанр. Френк своїм дебютним студійником довів протилежне, вивівши цей напрям на один щабель із іншими жанрами.  Більше того, вихід альбому показав, що за 20 років жанр не вичерпався, а навпаки – збагатився, бо лише третина композицій створена за допомогою семплів. Зайвий доказ на підтвердження правила «Не судіть за обкладинкою!», витриманий у лаконічному стилі легендарної Габріелли.



The Roots – Do You Want More?!!!??!
Чи можна зав’язати в бантик кінці хронологічної стрічки 20-го століття? Відповідь дають справжні «коріняки». Поєднавши джаз і реп, кожен з яких був у свій час імпровізаційним  та виник як еклектика, вони досягли успіху. І це незайвий раз доводить – немає нічого істинно нового під сонцем.






       Erykah Badu - Baduizm
Відмінна альтернатива для тих, кому обридли Бейонсе й Ріанна.  Такий шик, як у Баду, не побачиш у численних кліпах, появах на червоних доріжках і фотосесіях – його можна лише почути. Слухайте, й буде вам радість!






Maroon 5 – Songs about Jane
Начулися про цей гурт, мабуть, усі. Й більшість знає його саме з двох причин: вродливого фронтмена й дещо зухвалих, легковажних та навіть егоїстичних пісень. Настав час підняти завісу й побачити ким вони були (хоча, вони такими й зосталися, просто вдало це приховують :) ).  Тендітні,  виплекані з усією душею присвяти до реальної дівчини на ім’я Джейн, з якою тоді зустрічався Адам Левін – це стане зрозумілим із перших акордів. Відчуйте себе обраницею найсексуальнішого чоловіка планети за версією журналу «Рeople».

 

      Red Hot Chili Peppers – Blood Sugar Sex Magik
Для тих, хто полюбляє перевірені часом речі.  Тут ви знайдете все – і заклик до братерства всіх людей, і вкрай відверті роздуми про основний інстинкт,  і подяки тим, кого немає поруч,  і данина найсвітлішим почуттям, і прості пісні «ні про що» на щодень. Одним словом, цей альбом – як саме життя. А вічно актуальний триколор на обкладинці лише зайвий раз демонструє: перед Вами вартий уваги доробок.



Christina Aguilera – Back to Basics

Не надто втішно, коли дійсно талановитих артистів знають лише за трійкою-п'ятіркою хітів різних часів. І дарма. Бо все найкраще зазвичай лишається для нас невидимим, і через те ми звикли вважати, що воно – недосяжне. А насправді все майже поруч. Як приклад – найкращий альбом міс Агілери, аналог якому ще доведеться пошукати. Будьте певні, що глянете іншими очима на творчість Легентіни й почуєте спершу власницю гарного смаку щодо музики, й лише потім – зірку світового масштабу. 


Божена Гахраманова

11 квіт. 2014 р.

Від КНУ до МГУ

Не так давно я провела тиждень в Московському державному університеті імені Ломоносова і хочу поділитися враженнями з читачами «Абзацу».
 
Головний корпус
Єлизавета, дочка Петра I, у 1755 році підписала наказ про створення МГУ (російською – Московский Государственный Университет), – і з цього почалася історія вишу, що нині входить у світову ТОП-100 найпрестижніших. Головний корпус ВНЗ заслуговує найбільшої уваги: архітектурно довершена будівля в стилі сталінського ампіру ззовні, не має нічого особливого зсередини. Але це лише на перший погляд. Біля центрального входу розташована театральна каса, в корпусі є аптека, банк, магазини з канцтоварами (найпопулярнішими товарами тут залишаються светри, футболки, сумки, значки, ручки і ще багато чого з символікою університету). Та найбільше мене вразило, що в цій будівлі можна купити авіаквитки та квитки на потяг. Активні студенти можуть пограти в бадмінтон в головному корпусі (місця достатньо навіть для того, щоб покататися на скейті). Поблизу університету облаштовано дві ковзанки, з оголошення я дізналася, що там відбуваються змагання.
 
Ковзанка МГУ
Щодо навчального процесу, то тут не лише на семінарах, але й на лекціях студенти відповідають і обговорюють тему заняття. Бали зазвичай не ставлять (це залежить від викладача, який може нагородити плюсами або іншими відмітками, бо в Росії діє п’ятибальна система), тому «мгушники» йдуть на іспит без допуску, що для нас в КНУ є найбільшим жахом. Спілкуючись зі студентами факультету світової політики, я не почула жодного негативного відгуку про навчальний процес, а коли запитала, чи хочуть вони змінити якогось викладача, то у відповідь почула лише здивоване «ні».
 

Бадмінтон на перерві 
За гуртожиток студенти МГУ, що навчаються за державний кошт, платять приблизно 250 гривень ЗА РІК!!! Умови та місце проживання залежать від факультету (до якого належав мій гуртожиток для мене залишилося загадкою). Я жила в одномісній кімнаті з двома шафами, двома столами, диваном та чудовим видом з вікна, в моєму блоці була така ж сама кімната. І, незважаючи на незапаролений WiFi та м’які дивани у холах на кожному поверсі, мій одинадцятий гуртожиток КНУ все одно кращий та новіший.
 
Театральна каса в МГУ
МГУ має величезний недолік, про який я не можу не написати. Тут студенти курять між поверхами в гуртожитку (хоча всі користуються ліфтом, тому за увесь час проживання з цим можна жодного разу не зіштовхнутися), на жаль, також палять у туалеті в навчальному корпусі. Це дуже неприємно, але факт.

МГУ – це не просто світове ім’я чи грандіозна історія, МГУ для багатьох – це ціле життя. «Студент МГУ» звучить так само гордо, як і «студент КНУ».
 
 
 
Матеріал підготувала Полич Єлизавета