Показ дописів із міткою Музика. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Музика. Показати всі дописи

29 лист. 2014 р.

Тепле серце – дітям України!


24 листопада 2014 року у Актовій залі Червоного корпусу КНУ ім. Шевченка відбувся благодійний концерт «Тепле серце –дітям України». 

Ідея створення такого заходу з’явилася після виходу на телеекрани програми «Говорить Україна», в якій студент ІФ Артем Душка-Іванов був експертом. Саме до нього звернулися волонтери з проханням організувати благодійну концертну програму для вихованців дитячих будинків. Артем, разом зі своїм другом, шоу-меном та співаком Артуром Боссо, вирішили долучити до такої справи не тільки студентів, але й зірок всеукраїнського рівня.


Концерт розпочався запальним танцем балету «TODES», далі глядачів радували своїми виступами учасники «Х-фактора»: Владислав Курасов, гурт «Тріода», Сергій Гладир, а також Артем Душка-Іванов, Артур Боссо, гурт «EMOTION», Наталія Бучинська, Тоня Матвієнко, Олена Гребенюк, гурт «Аферистки», Маргарита Міневріна та ін.


Схвальні відгуки про концерт отримали від Вікторії Зубрейчук, Володимира Бугрова, викладачів КНУ ім. Шевченка.

Організатори вдячні екс-голові студпарламенту Інституту філології - Кузік Світлані, Володимиру Анатолійовичу Бугрову за дозвіл на проведення такого заходу, телепартнерам - Максі ТВ та ТВІ, також компанії TATAMUSIC і кінотеатру «Україна».


Кожен глядач долучився до цієї благородної справи – усі зібрані кошти були передані діткам. Також до залу зносили теплі речі, іграшки, шкільне приладдя.  Даний захід було спрямовано на підтримку Денишівського дитячого будинку для дітей-сиріт, Комаровської школи-інтернату Чернігівської області для дітей, позбавлених батьківської опіки, Будинку – притулку при монастирі у селі Банчени Чернівецької області та «Отчому Дому» в селі Петровське Київської області.



Дякуємо організаторам та зірковим гостям за створення теплої затишної атмосфери!

Тетяна Жеребчікова 

15 квіт. 2014 р.

10 альбомів весняного настрою

Календарна весна настала, та й дні стали більш сонячними, а Вас усе хандрить? Не біда. Саме час зробити цю весну неповторною! А щоб було що згадати, редакція «Абзацу» підготувала для Вас із десяток альбомів, що наче паростки пробиваються крізь ґрунт нудьги, безвиході й туги. Хоча, для тих, хто потребує виплакатися, трохи пісень тут теж є.



       John Legend – Once Again
Без перебільшень, релікт і знахідка нашого часу. Багатство і витонченість деталей помітно як на обкладинці, так і в наповненні.  Безумовно, амальгамна основа, яка поєднує в собі ритми попередніх декад і сучасне звучання вічних істин, не могла не знайти прихисток у серцях істинних поціновувачів родинного вогнища й домашнього затишку.




  De La Soul – 3 Feet High and Rising
Якщо ви хочете знати, що було до золотих бляшок, модернових тачок і контрабандної зброї – починайте з цього першоджерела. Славні дружбі, старим добрим часам і гордості за своє походження – у наші дні потреба в цих цінностях як ніколи загострена. Можливо, цього року, на 25-річчя із дня виходу зросте попит на цю платівку, а разом із ним у вас виникне бажання скласти зброю перед запеклими ворогами й розпочати з цього приводу тотальне святкування.



        Funcadelic – Maggot Brain
Мабуть, немає більш ефективної реабілітації на світі, ніж 10 хвилин із Едді Хейзелом. Якщо ця композиція не змушує Вас плакати – ви щаслива людина й ще не знали горя.  Проте цей альбом переважно оптимістичний. Посилаючись на його солідний вік  (40 років!), можна пояснити актуальні тоді мотиви расової рівноправності й заклику до об’єднання сил заради спільної надмети.



Da Brat – Funkdafied
Альбом, який створив переворот – у, здавалось би, суто чоловічому жанрі. Жодної експлуатації своєї привабливості, жодних поступок у творчості, вмотивованих статтю. Лише талант.  У результаті це робить її першою жінкою, яка здобула платину й стала невід’ємною  частиною Золотої доби. А іще – показала усім дівчатам приклад, як зберегти жіночність і виразити її через свій недівочий норов, а не традиційними засобами – одягом, візажем і тендітністю.




       Frank Ocean – Channel Orange
Багато хто вважає, що r’n’b – досить посередній і виключно комерційний жанр. Френк своїм дебютним студійником довів протилежне, вивівши цей напрям на один щабель із іншими жанрами.  Більше того, вихід альбому показав, що за 20 років жанр не вичерпався, а навпаки – збагатився, бо лише третина композицій створена за допомогою семплів. Зайвий доказ на підтвердження правила «Не судіть за обкладинкою!», витриманий у лаконічному стилі легендарної Габріелли.



The Roots – Do You Want More?!!!??!
Чи можна зав’язати в бантик кінці хронологічної стрічки 20-го століття? Відповідь дають справжні «коріняки». Поєднавши джаз і реп, кожен з яких був у свій час імпровізаційним  та виник як еклектика, вони досягли успіху. І це незайвий раз доводить – немає нічого істинно нового під сонцем.






       Erykah Badu - Baduizm
Відмінна альтернатива для тих, кому обридли Бейонсе й Ріанна.  Такий шик, як у Баду, не побачиш у численних кліпах, появах на червоних доріжках і фотосесіях – його можна лише почути. Слухайте, й буде вам радість!






Maroon 5 – Songs about Jane
Начулися про цей гурт, мабуть, усі. Й більшість знає його саме з двох причин: вродливого фронтмена й дещо зухвалих, легковажних та навіть егоїстичних пісень. Настав час підняти завісу й побачити ким вони були (хоча, вони такими й зосталися, просто вдало це приховують :) ).  Тендітні,  виплекані з усією душею присвяти до реальної дівчини на ім’я Джейн, з якою тоді зустрічався Адам Левін – це стане зрозумілим із перших акордів. Відчуйте себе обраницею найсексуальнішого чоловіка планети за версією журналу «Рeople».

 

      Red Hot Chili Peppers – Blood Sugar Sex Magik
Для тих, хто полюбляє перевірені часом речі.  Тут ви знайдете все – і заклик до братерства всіх людей, і вкрай відверті роздуми про основний інстинкт,  і подяки тим, кого немає поруч,  і данина найсвітлішим почуттям, і прості пісні «ні про що» на щодень. Одним словом, цей альбом – як саме життя. А вічно актуальний триколор на обкладинці лише зайвий раз демонструє: перед Вами вартий уваги доробок.



Christina Aguilera – Back to Basics

Не надто втішно, коли дійсно талановитих артистів знають лише за трійкою-п'ятіркою хітів різних часів. І дарма. Бо все найкраще зазвичай лишається для нас невидимим, і через те ми звикли вважати, що воно – недосяжне. А насправді все майже поруч. Як приклад – найкращий альбом міс Агілери, аналог якому ще доведеться пошукати. Будьте певні, що глянете іншими очима на творчість Легентіни й почуєте спершу власницю гарного смаку щодо музики, й лише потім – зірку світового масштабу. 


Божена Гахраманова

8 квіт. 2014 р.

Сучасні бандуристи – родзинка фестивалю «КобзарТ»



4 квітня в рамках фестивалю «КобзарТ», що проходив у Просторі культурної комунікації «Лавра»,  виступили з весняним шоу «Wake up, Ukraine» фіналісти проектів «Україна має талант» та «Хвилина слави» - гурт «Шпилясті кобзарі» разом з ініціатором їхнього творчого об’єднання – Ярославом Джусем.
Присутні в залі мали можливість насолодитися композиціями, що об’єднали в собі особливості української народної музичної стихії та провідні мотиви світових хітів. Таке поєднання дозволяє не лише осучаснити український народний пісенний набуток, а й представити його всьому світу у новому ракурсі.
 
Хлопці розпочали свій виступ з композиції «Їхав козак з України», за якою виконали ще із десяток народних пісень, серед яких – «Та туман яром котиться», «Ой, чий то кінь стоїть?», «Ой, на горі цигани стояли» та інші. В цьому блоці також представили  слухачам власні інтерпретації таких пісень, як «Старі фотографії»  Скрябіна, «Червона рута» та не забули віддати належне справжнім героям України – Небесній сотні – піснею «Ой, на горі, на Маківці».
Опісля народних пісень, що були виконані секстетом під акомпанемент бандури, вечір продовжив Ярослав Джусь – півфіналіст та володар призу глядацьких симпатій в шоу «Україна має талант» і засновник гурту «Шпилясті кобзарі». Ярослав подарував  присутнім у залі джазову імпровізацію на бандурі на тему пісні «Черемшина», виконання саундтреку до фільму «Amélie», а також, разом з Оксаною Боровець, – сучасною київською поеткою – вони показали, як майстерно може поєднуватися мистецтво слова та мистецтво музичне. Окрім дуету з поеткою, Ярослав зіграв також із сучасним електронним бендом «Go-A». Під час виступу можна було відчути себе як у чарівному світі української народної творчості, так і  у містичному просторі електронного трансу.
Варто також зазначити, що учасники гурту «Шпилясті кобзарі» є не лише співаками та вмілими гравцями на бандурі, а й справжніми артистами, адже після незвичних духовно-музичних мантр від гурту «Go-A» хлопці знову вийшли на сцену, але вже в зовсім новому стилі – хто був у спортивному одязі, хто – з ірокезом, а хтось іще – в
сонцезахисних окулярах. І вже в цьому блоці вони виконували не лише народні пісні з власним аранжуванням, а й світові хіти. Наприклад, слова всім відомої композиції «Ти ж мене підманула», мало того, що були «дописані» самими виконавцями, а ще й покладені на музику з пісень Ray Charles – «Hit the Road Jack», Sam Brown – «You better stop» та інших; а народна пісня  «Ой, у вишневому саду»була виконана під супровід мелодій таких світових хітів, як Ricchi E Poveri – «MamaMaria», Joe Dassin – «Etsitun'existepas», «Venus» та інших. Окрім таких незвичних для нас музичних рішень, хлопці вразили також коломийкою в стилі R’n’B та виконанням найпопулярніших композицій 80-х років на бандурі.


Після завершення вечора чимало присутніх у залі – а їх було близько 200 – звернулися до Ярослава та інших учасників гурту за автографами, а також зі словами вдячності за чудовий виступ.

 
 

Репортаж: Христина Шевчик

Фото: Оксана Боровець 

 

15 бер. 2014 р.

АбZац став інформаційним партнером фестивалю "КобзарТ"


З 28 березня по 4 квітня 2014 року в Києві відбудеться Літературно-мистецький фестиваль «КобзарТ» – восьмиденна акція від київської галереї «Лавра» та молодих українських митців. 
 
 

Фестиваль приурочено до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, проте організатори заходу пропонують неофіціозний погляд на постать цього славетного українського поета і художника.

«Для нас Шевченко – не забронзовілий пам'ятник, а дуже актуальний наразі митець. Тому фестиваль «КобзарТ» став не даниною ролі Тараса Григоровича в українській літературі, образотвочому мистецтві чи громадському житті, а передовсім – майданчиком для самовираження молодих поетів, художників, кінорежисерів, театралів та музичних гуртів. Сучасні українські митці не відкидають творчості Шевченка, а по-своєму переосмислюють її. Наслідком цього переосмислення і є переважна більшість акцій, що будуть представлені на фестивалі», – відзначила директор галереї «Лавра» Тетяна Міронова.

Взяти участь у фестивалі зголосилися провідні українські поети молодшого покоління – Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Артем Полежака, Анна Малігон, а також – класики сучасної української літератури Олег Лишега та брати Капранови.

Театр Володимира Завальнюка «Перетворення» в рамках фестивалю представить свою найновішу п’єсу, прем’єра якої нещодавно з аншлагом пройшла в Палаці «Україна»  – «Великий Льох», по однойменній містерії Тараса Шевченка. Окрім того, в ході фестивалю «КобзарТ» відбудеться показ тематичних кінострічок від фестивалю документального кіно «Kinolitopys». Музична частина фестивалю буде представлена виступами молодих, але уже відомих українських виконаців «Діти Неба», «воЦап», «Телері», Христини Халімонової та інших.

В окремому експозиційному просторі галереї «Лавра» в рамках фестивалю «КобзарТ» відбудеться виставка найзнаковіших молодих українських художників. А в вуличній галереї «Instalazzia» від Благодійної Фундації України «Відкриті серця», що розташовується в дворику, експонуватимуть фотороботи членів Спілки фотохудожників України.

«Програма фестивалю «КобзарТ» – дуже насичена, але її не можна вважати еклектичною. В своєму сприйнятті Тараса Шевченка ми акцентуємо на тому, що він був водночас видатним художником, поетом, прозаїком і громадським діячем – тобто людиною всебічною. Саме тому ми не зосереджувалися на якомусь одному виді мистецтва, а дали змогу висловитися багатьом митцям», – наголосила Тетяна Міронова.

Подробиці про фестиваль «КобзарТ», а також щоденну програму шукайте на офіційних сторінках фестивалю в соціальних мережах Facebook та ВКонтакте:



 
 
 
Київська міська галерея мистецтв «Лавра» — один із чільних культурно-мистецьких осередків столиці України. Закритий експозиційний простір — понад 1000 м², також діють відкриті майданчики. Окрім власне виставкових проектів, тут відбуваються прем'єрні покази вистав провідних українських театральних режисерів, фестивалі сучасного мистецтва, кінопокази, презентації сучасного мистецтва, концерти зірок світового та українського музичного авангарду, покази мод, освітні заходи.
Інформація для довідок:
Богдан Горобчук, арт-директор фестивалю
+3 8 0635835280
Головний медіа-партнер фестивалю «КобзарТ» – газета «День».  
Інформаційні партнери: Gazeta.ua, онлайн-газета «АбZaц», портал «Litfest.ru», МО «Остання Барикада», сайт «Лови момент!»
 
 
 

17 груд. 2013 р.

Із музикою в серці…


Ні для кого не є секретом талановитість студентів Інституту філології. Вони – і поети, і письменники, і художники, і музиканти… Візьмемо хоча б останніх. Саме про них Арістотель писав: «Духовне і чуттєве життя може зв'язати лише музика». Особисто я з ним погоджуюсь. А на підтвердження слів Арістотеля – поспілкувалась із талановитим філологом, учасником гурту «Bonehouse» Денисом Рибченком.




Денисе, перше банальне питання: ПІБ, хобі, знак зодіаку, улюблений, фільм, гурт, виконавець…
Я увлекаюсь музыкой, но помимо этого люблю смотреть футбол. Знак зодиака – дева, самого любимого фильма – нет (много фильмов люблю). Выбор любимой группы зависит от стиля музыки, который я слушаю. Так, например, из инди-рока – это «Arctic Monkeys», из альтернативы – «Sick Puppies», из независимых исполнителей – нет смысла называть, ведь и так никто их не знает (сміється).
Чому ти обрав саме Інститут філології, а не музичну освіту?
Во-первых, я думаю, что музыкальное образование мало что дает, там преподают очень много всего ненужного (просто знакомый там учится). Такой бред! (смієься). И, тем более, для поступления нужно среднее музыкальное образование, а я в музыкальной школе не учился и нотной грамоты не знаю. А Институт филологии… Я не знал куда идти, поэтому решил выбрать то, что у меня хорошо получается, то есть – изучать английский.
Класне поєднання  - філолог-музикант. Група має назву «Bonehouse». Як виникла ідея назви?
 Если честно, название придумал вокалист. У нас было очень много названий, которые часто менялись. И вот в очередной раз кто-то просто в шутку предложил это название, и мы решили его взять. Много где засветились под этим названием, и менять его нет смысла.
Які були найоригінальніші назви?
Ну я помню было название «Teenrockers», «Ducktape» - это что-то с изолентой связано (сміється). Было «Dеlivery», то есть доставка. Какого бреда у нас только не было!
Розкажи детальніше про групу, про своїх колег по сцені.
Мы не то, чтобы коллеги, скорее близкие друзья. Учились в одной школе (гимназия №191). Раньше у нас был абсолютно другой состав. Создали группу вокалист и я, ну а потом расширились. Сейчас состав таков, как есть.
Вокалист – Богданенко Данил, барабанщик – Зубченко Руслан, а басист – Куцюк Виталий.
Чим займаються інші учасники гурту?
Вокалист учится в соседнем корпусе на политолога, барабанщик на экономической теории, тоже в Шевченко, а басист – в КНУБА (КИСИ) на агента по недвижимости. Сейчас наше главное увлечение – музыка.
Чому ви граєте саме інді-рок?
Раньше мы играли панк-рок («Blink-182»…) и песни даже у нас свои были. Но потом басист увлекся инди-роком, группа «Arctic Monkeys». Мне изначально они вообще не нравились, но находясь в коллективе, где все от них просто балдеют, и все время хотят играть, тяжело не подсесть.  Поэтому мы полностью поменяли репертуар. Сейчас просто смеемся над тем, что играли раньше.

Хто пише слова до пісень?
Пишет вокалист, а музыку все вместе придумываем.
Як тобі, та і групі загалом, вдається поєднувати навчання та репетиції? Що чому заважає?
Ну как сказать, летом репетировали 2 раза в неделю,  сейчас мы учимся в разные смены и это очень не удобно. Поэтому репетируем один раз в неделю – в субботу. Если честно, то мне скорее учеба мешает.
Чи відомо викладачам, що ти займаєшся музикою? Не помічав упередженого ставлення?

Когда мы знакомились на первом занятии, то я упоминал, что занимаюсь музыкой, играю в группе. Ну, все смотрели на меня с удивленным выражением лица, а так – ничего особенного. Мне кажется, что всем это нравится. Кстати, я с одногрупницей выступал на «День первокурсника» с песней Рианы «Diamonds».

Не помічав за собою «зіркової хвороби»?
Та нечего пока что замечать. Мы не настолько известны, чтобы болеть ею.
У яких найближчих концертах ви маєте намір взяти участь, щоб студенти ІФ мали можливість вас послухати?
Мы сейчас держим кулаки за выступление в клубе «44». Подали заявку и ждем ответа. Также у нас есть акустический проект с вокалистом, и вот мы подали заявку на выступление в арт-кафе «Цыферблат».
В Інституті є багато творчих людей, але мало хто наважується віддатись своєму захопленню сповна, як це зробили учасники вашої групи. Що ти порадиш талантам?
Я долго не размышлял над тем, вступать в группу или нет: мне предложили, я попробовал и согласился. Музыку любил и люблю. А на счет совета: если ты чувствуешь, что это твое, тогда вперед и без размышлений!
Яке ставлення батьків до твого захоплення музикою?
Они вообще хотели, чтобы я изучал юриспруденцию. Это, наверное, у всех родителей такое (сміється). Сейчас привыкли, и даже хорошо относятся. Мама даже сказала, что со временем сможет гордиться мной.
Які плани «Bonehouse» на майбутнє?
У нас очень большие планы на будущее. Сейчас мы собираем материал (это будет мини-альбом из 6-ти песен, два сингла и несколько видео живых концертов). Планируем снять клип и записать несколько песен в акустике. Под конец осени хотим записать еще один классный сингл. Удача нам понадобится.
Питання, яке цікавить багатьох дівчат Інституту філології: у тебе є дівчина?
Нет, с недавних пор нету.

Отже, якщо ви хочете дізнатись більше про групу «Bonehouse», то заходьте за посиланням http://vk.com/bonehouse_band, там багато якісної непересічної музики. Приємного прослуховування!

Рибчак Ірина, 2 курс,
«українська мова і література та іноземна мова»



15 лист. 2013 р.

"Мы пришли сюда, чтобы поднимать настроение зрителю, и нам это удалось", - коллектив "Клей Угрюмого"

Недавно в Украине стартовал 4 сезон масштабного вокального шоу – «Х-фактор»! В прошлую субботу, а именно 9 ноября, в 19:00 на телеканале СТБ зрители увидели третий прямой эфир. К окончанию которого участников осталось только 9. Проект покинул коллектив «Клей Угрюмого». Ребята исполнили всем известную песню группы «На-На» - «Фаина» и во второй раз попали в номинацию, выйти из которой победителями, к сожалению, уже не удалось.
В эксклюзивном интервью газете «Абзац» квартет рассказал о себе, участии в прямых эфирах, жизни вне проекта, дальнейших планах, а также девушках.
«Клей Угрюмого»: Виктор Яблонский (Угрюмов), Максим Малик, Максим Дурдас, Роман Солоненко.


Ребята, какая ваша характерная черта?
Роман: Я очень много шучу.
Виктор: Я не могу о себе говорить. Пусть обо мне скажут ребята.
Роман: У Вити – однозначно юмор.
Максим Малик: Тяжело о себе говорить, но, наверное, доброта.
Максим Дурдас: Я очень вспыльчив, но быстро отхожу. Смотря как вывести.
Виктор: Он, если голоден, очень вспыльчив! Его надо вовремя кормить!
Есть ли такая способность, которой вам хотелось бы обладать?
Роман: Ответственность и самодисциплина. Я человек ветра. Могу настроиться: «Рома, ты должен это сделать, должен». А потом так: «Ааа...» и расслабиться.
Виктор: У меня то же самое плюс терпения добавить. Очень не люблю ждать, а еще могу пообещать и забыть. Или опоздать на встречу.
Максим Дурдас: Я у метро его вечно по 40 минут жду!
Максим Малик: Хочется быть менее критичным к себе. Постоянно ищу ошибки, которые можно исправить, чтобы стать лучше, сделать в следующий раз что-то лучше, чем раньше! Хотя не знаю плохо это или нет, но думаю, что нужно быть более уверенным.
Максим Дурдас: Я бы хотел в себе больше спокойствия или безразличия в тех ситуациях, когда стоит промолчать или не обращать внимания. Просто я Лев по знаку Зодиака.


«Мне почему-то казалось, что все, кто становится в номинацию с группой «Клей Угрюмого», уходят безвозвратно. Но, увы»

Ребят, вы попадали в номинацию два эфира подряд и, в конце концов, вылетели с проекта. Вас это расстроило?
Виктор: Надежда на то, что мы все-таки не вылетим, оставалась до последнего. Но, если в первый раз все было еще незнакомо, то во второй мы уже понимали, как это все происходит, и было не так страшно. Наш вылет - это выбор зрителя, так что нам остается его только принять. Очень круто было быть частичкой этого шоу, чувствовать невероятную атмосферу. Жалко прощаться со сценой, но нас это не остановит, будем работать и развиваться дальше.
Роман: Это правда. Нам будет не хватать всего этого. Мне почему-то казалось, что все, кто становится в номинацию с группой «Клей Угрюмого», уходят безвозвратно (смеется). Но, увы.
Что вам сказал тренер вашей категории - Игорь Кондратюк?
Виктор: Мы общались с Игорем Васильевичем после эфира, он нас успокаивал, утешал. Он тоже расстроен, поскольку ему нравилось то, что мы делаем на сцене. И у нас, если честно, были планы поэкспериментировать в будущих номерах.

«Кто-то скажет: дурачки – да, мы такие, как есть. Мы не будем пытаться выжимать из себя слезы, если нам хочется смеяться»

За кого теперь будете болеть?
Роман: Мы все успели стать друзьями, все ребята разные, но каждый в своем жанре очень крутой. Поэтому держим кулаки за тех, кто остался. Созваниваемся с ними. Просто у ребят сейчас сложный график, репетиции, примерки и они все время заняты. Но при первой же возможности обязательно соберемся вместе. В шоу победит только один, но выиграют все, потому что каждый из полуфиналистов уже успел заявить о себе.
Какие ваши планы?
Максим Дурдас: Учиться, готовить альбом, выступать. У нас уже появилась своя аудитория, люди хотят нас видеть и слышать, так что мы не можем обмануть их надежд.
Кстати, как вы оцениваете свои выступления? Думаете что-то менять или в дальнейшем также будете отдавать предпочтение шуточному стилю?
Роман: Мы пришли сюда, чтобы поднимать настроение зрителю, и нам это удалось. Очень рады, что успели исполнить авторскую песню. Кто-то скажет: дурачки – да, мы такие, как есть. Мы не будем пытаться выжимать из себя слезы, если нам хочется смеяться. Не будем показывать эмоцию, которая нам не характерна. За время, проведенное в «Х-факторе», мы научились быть собой на сцене, перед зрителем и перед камерой. Поэтому, конечно же, будем продолжать работать в том же стиле.

«Нельзя в себе сомневаться»

Как успели провести эти дни вне проекта «Х-фактор»?
Максим Малик: Нас в университете очень мило встречали, не давали проходу… Все говорят: «Наконец-то вы вернулись!» Мы много пропустили, так что преподаватели помогают нам нагнать материал, дают задания. Очень приятно, что все нас поддерживают и относятся с пониманием к ситуации.
Виктор: Мы так соскучились по всем, так что было приятно увидеть однокурсников, преподавателей и просто знакомых. Но пока что адаптироваться очень сложно.
Роман: На самом деле ходишь туда-сюда, ходишь, но понимаешь: «Блин, чего-то не хватает». Не хватает этого бешеного темпа.

Какие выводы сделали за то время, пока были в шоу?
Максим Малик: Нельзя в себе сомневаться.
Роман: Надо быть искренними и не надевать масок. Выходить на сцену и показывать себя таким, как есть.
Виктор: А я еще очень рад, что оказался здесь именно с этими людьми.

«Отношения – это такая «химия». Ты просто чувствуешь, что рядом с тобой – «твой» человек. И тебе хочется быть рядом с ней. И тогда она тебе нравится именно такой, какая есть»

Поклонники на улице узнают уже?
Виктор: Нас бабушка на улице узнала! Это было на улице во время съемки дневников перед третьим прямым эфиром. Мимо проходили две бабушки и говорят друг другу: «Ой, це ж ці… Клєй! Клєй Угрюмого! А де ваш четвертий? А, ось він. Ну ви молодці! Ми за вас болєєм». Неожиданно было и очень приятно, что наш коллектив нравится не только молодежи.

Вы такие разные. А какие девушки вам нравятся?
Роман: Это вопрос с подвохом. Ну как «какие»? Сердцу ведь не прикажешь. Я вижу глаза – и понимаю, что нравится она мне. Сначала, конечно, обращаешь внимание на внешность, понимаешь, что тебе приятно на нее смотреть, но потом хочется, чтобы с девушкой было интересно общаться. Чтобы было о чем поговорить. И вот тут симпатия может, как прибавиться, так и уменьшиться.
Виктор: Я солидарен с Романом в этом вопросе. Она может быть рыженькая, брюнетка, блондинка. Мне с ней должно быть интересно.
Максим Малик: У меня нет идеала. Все решается на эмоциональном уровне.
Максим Дурдас: Отношения – это такая «химия». Ты просто чувствуешь, что рядом с тобой – «твой» человек. И тебе хочется быть рядом с ней. И тогда она тебе нравится именно такой, какая есть.

Интервью подготовила Алена Автушенко.


Газета «Абзац» выражает благодарность за сотрудничество пресс-службе телеканала СТБ.