Показ дописів із міткою Новини освіти. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Новини освіти. Показати всі дописи

31 серп. 2014 р.

Знову в строю!

Роб Гонсалвес
Канікули майже підійшли до свого фіналу, а з ними і вся розслабленість та літня свобода. Нам буває дуже складно адаптуватися до навчального режиму, знаходити час для себе та гарний настрій для всіх справ. Як же полегшити собі пристосування до нового графіку? Я перевірила ці шість нехитрих методів і з легкістю скажу, що вони працюють чудово:


  • Лягати спати раніше. Неймовірно складно, так? :) Влітку, звісно, можна собі дозволити ненормований день. Проте не під час навчального року, коли нам потрібно багато енергії для розумової діяльності. Якщо кожного дня лягати на 15-20 хвилин раніше, вставати о шостій ранку буде не так складно. Організм ліпше сприймає поступові нововведення, за які подякує вам хорошим самопочуттям!

  • Повернутися до звичного харчового раціону. У відпустці ми зажди дозволяємо собі щось таке, від чого зазвичай утримуємося у буденному житті. Наш організм звикає до їжі дуже швидко та починає асоціювати її з якимись моментами нашого життя. Відкладіть святкові рецепти до наступних канікул, а натомість поверніть прості та буденні страви. Наприклад, ранкова кава з легкістю нагадає вам про те, що сьогодні робочий день, і вже час працювати.

  • Плануйте свій день. Краще всього у письмовому вигляді. Особисто мене це завжди рятує. Коли у тебе записані всі твої справи на сьогодні, совість просто не дозволить тобі відсиджуватися на дивані :)

  • Поставте нову мету. Настання осені сміливо можна вважати початком чогось нового взагалі. Не дарма люди раніше відмічали Новий рік 1 вересня. Літо завершує першу половину року, тож потрібно підводити підсумки і розпочинати щось нове!


  • Цікавтеся світом навколо Вас. Щоб у понеділок прокинутися з гарним настроєм, спробуйте вже в неділю окреслити свої наступні вихідні. Куди і з ким Ви підете, що побачите і які враження отримаєте. Усі цікаві події можна знайти на відповідних сайтах. У передчутті гарних вихідних робочий тиждень пройде легко і весело!

  • Поверніться до занять спортом. Якщо не займалися до цього, почніть! Коментарі тут не потрібні :)

Попереду для нас не просто навчання, а зустріч із друзями, улюбленими викладачами та просто ще один крок уперед. Давайте зробимо його рішуче та свідомо, а головне, із задоволенням!


Наснаги та натхнення!

Уляна Соколова.
  



25 лип. 2014 р.

Освіта понад усе!

    
    Я зажди дотримувалася принципу, що інколи необхідно пожертвувати щастям однієї людини задля добробуту мас. Саме тому останні місяці я відмовлялася від свого сну, нормальної підготовки до семінарів та іспитів, своїх оцінок, сподіваючись, що зможу допомогти модернізувати нашу систему освіти. Я робила це шляхом лобіювання ЗУ «Про вищу освіту» №1187-2, який був підготований робочою групою під головуванням Михайла Згуровського, а я зі своєю командою StudMP на чолі з Олексієм Братущаком, журналістом 5-го каналу, внесли поправки до нього, що стосуються студентського самоврядування. Але про це пізніше.


    Ми поверталися додому  о першій ночі, натхнені благородною справою, яку робимо для суспільства. Звісно, були випадки, коли це суспільство неодноразово проявляло свою агресію на шляху до змін (наприклад, молоді представники колишньої влади назвали нас "майбутніми корупціонерами" =) ). Частіше громадяни проявляли свою пасивність. В таких випадках я згадувала інше правило: «Якщо ти не хочеш діяти та самостійно обирати свою долю, то хтось обере її за тебе». Байдужим студентам на цей раз пощастило, адже "правила гри" у сьогоднішній "битві" за кращу освіту на боці молоді.
Акція «Like вищій освіті» у ВР

    
А тепер безпосередньо до нової редакції ЗУ «Про вищу освіту». Майже щодня я працюю як сайт "Брифлі", коротко розказуючи зміст закону, а одного разу навіть отримала за це сік. Ось коротко нововведення, які стосуються нас безпосередньо:

  • зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному кредиті змінено з 36 до 30; відповідно, зменшується кількість годин навчального навантаження викладачів на одну ставку з 900 год. до 600 год. Завдяки цьому викладачі зможуть більше приділяти уваги науковим дослідженням і підготовці навчально-методичних матеріалів;
  • створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів; кількість навчальних дисциплін стане меншою, а студенти зможуть обирати 25% курсів;
  • випускники іноземних ВНЗ не проходитимуть нострифікацію (процес підтвердження диплому, який був отриманий за кордоном);
  • за результатами сесії складатиметься рейтинг успішності студентів відповідно до балів, отриманих на сесії в окремих групах/факультетах; хто потрапляє у перші 2/3 (наприклад, займає місце з 1 по 20 серед усіх 30), той отримує стипендію;
  • створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів, за яким обов'язкова участь всього викладацького складу + представників від студенства (не більше 15% від усієї кількості студентів). Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як міністерство лише фіксуватиме факт вибору;
  • органи студентського самоврядування повинні проводити прямі таємні вибори;
  • дозволяється перехресний вступ (окрім юридичних та медичних спеціальностей);
  • суттєво буде посилено антиплагіатні норми і відповідальність за них. За проектом Закону передбачено, що наукові роботи мають бути обов'язково оприлюднені. Відтепер ознайомитися з текстами дисертацій, які розміщуватимуться на сайтах вищих навчальних закладів, буде легше; 
  • протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. 

Інна Совсун, Лілія Гриневич та Сергій Квіт на перерві відсвяткували ухвалення законопроекту з активістами


   Загалом законопроект має солідну історію з хеппі ендом. Протягом декількох років його відкладали у довгий ящик, а на Погоджувальній раді закидали то на 25-те, то на 29-те місце у порядку денному. В результаті такого зневажливого ставлення політиків до студентів, були організовані акції «Like вищій освіті», «Ухваліть або валіть» та інші. 

    Нову редакцію врешті-решт підтримали 276 нардепів, але після того як дають права, вчать ними користуватися. А це вже зовсім інша історія.

Полич Єлизавета


8 трав. 2014 р.

Курсова робота за три дні: міф чи реальність?

 
Потягування в ліжку, відчуття повної свободи, на годиннику явно не 6.30, за вікном сонечко чи навіть дощ – немає різниці, бо тобі нікуди не треба йти, не треба в універ. Ось вони – травневі канікули. Але чи кожному з нас випала така нагода тішитися офіційному відпочинку?
Звук сирен, прискорюється серцебиття, підвищується тиск. Операція «Дедлайн. Курсова» офіційно триває до 12 травня. Не виспляться тільки студенти КНУ ім. Т. Шевченка. Дивіться у всіх коридорах Альма-матер: червоні невиспані очі на всіх обличчях одногрупників. Вже з першого навчального дня, після канікул.
Тут можна видихнути. Адже така ситуація спіткала не кожного – багато хто вже здав свій остаточний варіант курсової чи просто виправляє останні правки від керівника. Такі можуть спокійно собі смажити шашлики на природі та насолоджуватися життям.
Проте, не варто забувати, що ситуації бувають різними. Кожного семестру є певна кількість студентів, яка починає і закінчує свою роботу над курсовою в останні 3-5 днів до здачі. І, будь ласка, не задирайте носа ті, хто вже все зробив, а просто поспівчувайте тим, хто за певних причин (таких як, наприклад, серйозна робота) вимушені єдиний уїкенд за останні чотири місяці проводити прикутим до монітору, в стані «без сну вже третю добу» та «мені потрібно ще кави», дороблюючи курсову роботу.
Редакція газети «Абзац» вирішила поспитатися у студентів, випускників, аспірантів та викладачів, чим є для них курсова за три дні: міфом чи реальністю.
 
Ніч перед …дипломом.
Написання курсової, бакалаврської чи дипломної нагадує своєрідний марафон. Як швидко і за скільки часу реально це зробити? Рік, місяць, тиждень чи 3 дні? Скажу Вам, тут потрібен індивідуальний підхід!) З цим поспішати не треба) Хоча, продуктивність проявляється саме за останній тиждень перед здачею вашого безцінного творіння. Звісно ж, воно буде оцінене належним чином.
Ніч перед…Ні, не Різдвом. Ніч перед. Дипломом.
Уже не пам’ятаю як писала свої всі роботи, починаючи з 2 курсу. Вважалось, якщо ти записався до наукового керівника у вересні і вибрав тему – пів справи зроблено. Але, де там. Усе тільки починалось десь у квітні)
Останні три дні
– найнапруженіші. У цей перід підготовки починає погано працювати техніка: висне комп’ютер, ноут, принтер категорично відмовляється друкувати, вимикають світло і пішло-поїхало. Увесь світ проти вас.
Тому, за 3 дні диплом чи курсову написати реально, але чи потрібні вам ці нерви?)
Шиденко Наталя – 2 курс магістратури
 
Курсова за три дні – цілковита реальність. А от її якість (за цієї умови) – міф.
Особисто я намагаюсь обирати цікаві теми для курсових: це має бути щось сучасне, неординарне, нове... Тому я отримую велике задоволення (не перебільшую, ЗАДОВОЛЕННЯ) не так від результату, як від самого процесу.
А якщо твій дедлайн за три дні, то про яке задоволення можна говорити: суперміцна кава, сірники в очі й друкуй 72 години поспіль. Я сама по собі перфекціоністка. А "perfecto" вимагає часу і зусиль.
Шаправська Таня – 4 курс
 
Думаю, що якісно написати неможливо за три дні. Але якщо мова не йде про якість, то, звісно, й за 2 можна. І то за умови, якщо попередньо було зібрано матеріал і його залишається лише проаналізувати і креативно підійти до питання – новаторськи. І якщо сповна три дні присвятити виключно роботі.
Данильченко Оксана – асистент кафедри історії української
літератури та шевченкознавства
 
Для цього треба мати хорошого і досвідченого керівника. Це по-перше) А по-друге, обирати тему таку, дослідження якої не буде вантажити тебе) Писала всі курсові десь в цілому тиждень. Найбільш динамічно пишеться в бібліотеці або вночі.
Козик Женя – 3 курс
 
Як на мене, то це залежить від того, що студент ставить собі за мету. 
Якщо для нього курсова – це ще одна штука
, яку обов'язково треба зробити, щоб не відрахували, яку йому абсолютно не цікаво писати, і який абсолютно не хоче "включати" мізки, то тоді абсолютно реально написати її за 3 дні, бо людина просто знайде необхідні матеріали в інтернеті і оформить їх. 
Якщо ж для студента курсова – це можливість по
-своєму поглянути на проблему, дослідити щось, що йому цікаво, якщо він прагне по-новому висвітлити проблему чи запропонувати щось креативне і новаторське, то тоді для курсової йому знадобиться набагато більше часу, як мінімум для збору потрібного матеріалу.
Кузік Світлана – 1 курс магістратури
 
Это реально, если ты знаешь, о чем писать... и тема курсовой тебе интересна)
Юля Жибер – 4 курс
 
Взагалі я роблю це довго і рекордів ніколи не ставив. Але це реальність. Якщо взяти три дні (не навчальні), працювати по 10 годин і друкувати по 1 сторінці за годину, що звісно ж реально, то справді виходить, що за 3 дні можна надрукувати курсову на 30 сторінок. В теорії цілком реально. А рекорд... Ну то як бакалаврську напишу, скажу за скільки вийшло)
Терешенко Сергій – 4 курс
 
 


За 3 дні не було – було за 2 тижні. Але тоді не було інтернету і компютерів :)
Володимир Бугров – проректор з науково-педагогічної роботи
 
Скоріше міф, ніж реальність. Звичайно, якщо у вас є готовий матеріал, зібрана практична частина, тоді цілком реально зліпити курсову і за три дні. Мій рекорд один тиждень.
Інна Коломисюк – 4 курс
 
У цьому плані я, скоріше за все, антирекордсмен, бо все писав заздалегідь, плануючи та продумуючи. Ну, Ви знаєте, буває по-різному... Якщо вона несистематизовна на початку роботи з темою – це одне, а коли вона після всіх консультацій із керівником хаотична, непродумана, некоректно оформлена та ін., то можна вважати, що студент не приділяв належної уваги, а, відповідно, й багато часу її написанню.
Дмитро Деграч – викладач кафедри історії української мови і стилістики
 
Курсова робота за 3 дні – це реальність. Якщо спати по 5 годин на добу, то це можливо) Особисто я не рекомедую це практикувати, бо результат не завжди добрий від такого роду написання. В мене є знайомі, які писали за 2 дні курсові роботи і отримували "добре" та "відмінно". На 2 та 3 курсі я писала курсові за 3-4 місяці. Я могла б написати за 3 дні, але я не була б задоволена своєю роботою.
Дарина Кузнецова – 1 курс магістратури
 
Написати курсову роботу за три дні реально. Головне, як на мене, знати, про що саме ти пишеш. Я вважаю, якщо ти обираєш якусь тему, вона має подобатись тобі, маєш розуміти, про що пишеш, та ясно усвідомлювати, що це є важливим. 
Особисто я почала писати курсову майже за місяць до того як здала. Найпліднішою працею бело знайти інформацію й упорядкувати її. Якщо підвести підсумок, то написала я курсову роботу за 5 днів.
Шкневська Аня – 2 курс
 
Скажу, що міф, якщо писати самому. І реальність, якщо купити готову)
Сабляш Яна – випускник нашого інституту
 
Не міф, але щоб написати курсову треба вже мати на момент початку всі матеріали та заготовки. Рекорд не можу назвати, місяць десь, просто я розтягувала задоволення.
Оксана Рибась – аспірант
 
Диплом за три дні написати можна славнозвісним методом копіпасту. Зі свого досвіду можу сказати, що цей скопіпащений витвір мистецтва вам доведеться ще тридцять три дні виправляти і доробляти. Тому, якщо ви сподіваєтесь на такий «Бліц-криг», розпочніть його все ж таки не в червні, а хоча б за 2-3 місяці до здачі, неймовірними зусиллями подолавши прокрастинацію.
Кристина Кузнецова – випускниця
 
 
 
Переважна більшість опитаних нами філологів вважає, що курсова за 3 дні – міф. Проте – сміливим і відчайдушним щастить ;) Тож якщо ви і справді іще досі не сідали за курсову – не потрібно лякатися – просто докладіть зусиль, мобілізуйтеся – і вперед! Редакція «Абзацу» бажає натхнення і удачі таким відчайдухам, а усім, хто уже написав курсову – спокійних і розслаблених вихідних!
 
Статтю підготували: Шевчик Христина та Міхєєва Станіслава

11 квіт. 2014 р.

Від КНУ до МГУ

Не так давно я провела тиждень в Московському державному університеті імені Ломоносова і хочу поділитися враженнями з читачами «Абзацу».
 
Головний корпус
Єлизавета, дочка Петра I, у 1755 році підписала наказ про створення МГУ (російською – Московский Государственный Университет), – і з цього почалася історія вишу, що нині входить у світову ТОП-100 найпрестижніших. Головний корпус ВНЗ заслуговує найбільшої уваги: архітектурно довершена будівля в стилі сталінського ампіру ззовні, не має нічого особливого зсередини. Але це лише на перший погляд. Біля центрального входу розташована театральна каса, в корпусі є аптека, банк, магазини з канцтоварами (найпопулярнішими товарами тут залишаються светри, футболки, сумки, значки, ручки і ще багато чого з символікою університету). Та найбільше мене вразило, що в цій будівлі можна купити авіаквитки та квитки на потяг. Активні студенти можуть пограти в бадмінтон в головному корпусі (місця достатньо навіть для того, щоб покататися на скейті). Поблизу університету облаштовано дві ковзанки, з оголошення я дізналася, що там відбуваються змагання.
 
Ковзанка МГУ
Щодо навчального процесу, то тут не лише на семінарах, але й на лекціях студенти відповідають і обговорюють тему заняття. Бали зазвичай не ставлять (це залежить від викладача, який може нагородити плюсами або іншими відмітками, бо в Росії діє п’ятибальна система), тому «мгушники» йдуть на іспит без допуску, що для нас в КНУ є найбільшим жахом. Спілкуючись зі студентами факультету світової політики, я не почула жодного негативного відгуку про навчальний процес, а коли запитала, чи хочуть вони змінити якогось викладача, то у відповідь почула лише здивоване «ні».
 

Бадмінтон на перерві 
За гуртожиток студенти МГУ, що навчаються за державний кошт, платять приблизно 250 гривень ЗА РІК!!! Умови та місце проживання залежать від факультету (до якого належав мій гуртожиток для мене залишилося загадкою). Я жила в одномісній кімнаті з двома шафами, двома столами, диваном та чудовим видом з вікна, в моєму блоці була така ж сама кімната. І, незважаючи на незапаролений WiFi та м’які дивани у холах на кожному поверсі, мій одинадцятий гуртожиток КНУ все одно кращий та новіший.
 
Театральна каса в МГУ
МГУ має величезний недолік, про який я не можу не написати. Тут студенти курять між поверхами в гуртожитку (хоча всі користуються ліфтом, тому за увесь час проживання з цим можна жодного разу не зіштовхнутися), на жаль, також палять у туалеті в навчальному корпусі. Це дуже неприємно, але факт.

МГУ – це не просто світове ім’я чи грандіозна історія, МГУ для багатьох – це ціле життя. «Студент МГУ» звучить так само гордо, як і «студент КНУ».
 
 
 
Матеріал підготувала Полич Єлизавета

25 бер. 2014 р.

Через об'єктив: Студентка-філолог та курси першої невідкладної медичної допомоги в КНУ


Минулої п'ятниці, 21 березня, наша журналістка Аліна Літая пройшла курс першої медичної допомоги в КНУ. Дана студенстька ініціатива виникла в результаті розгортання політичної ситуації в Україні. І дякуючи Студпрофкому КНУ за організацію мед.курсу, в той день близько сорока студентів отримали свої перші медичні навички. Викладачі-волонтери з організації Червоного Хреста пані Лариса та Тетяна показувати студентам на практиці, що вони зможуть зробити без значного медичного обладнання у разі необхідності заради порятунку життя. Сподіваймося, що набутими знаннями нашим студентам користуватися не доведеться, як і усім мешканцям нашої країни.

Вашій увазі представлені найдемонстративніші світлини з минулого курсу від нашої журналістки Аліни.
Детальнішу інформацію про наступні курси ви можете знайти за посиланням: https://vk.com/first_aid_knu
 
















Фото: Аліна Літая
Текст: Міхєєва Станіслава

23 бер. 2014 р.

Шевченківський бенкет в ІФ, або «Чи любите Ви фірмовий філологічний «чай»?»

Моя математично-філологічно-мистецька фантазія невтомно пише книгу найсмачніших «словесних рецептів». Літературний напій фірмового приготування Анастасії Євдокимової, безперечно, втамував спрагу до дискутування мешканців сонячного Інституту філології. Теплий чай «Shevaforeva» зі смаком новизни та гостроти  подавали в 63 аудиторії, де панувала атмосфера реального зацікавлення в почутому.

Дискусія не була обмежена жодними рамками академічності. Все було абсолютно вільно: від слова до слова,  від думки до думки, від найменшого шелесту аркуша до активної жестикуляції при доведенні своєї позиції.
 
Ми розглянули Тараса Григоровича у трьох площинах: картини, музики та твору. Жодних сухих фактів – лише слова-цукерки, що злітали з уст Христини, Софії, Оксани та Орисі. Дівчата-доповідачі ділилися з присутніми своїм розумінням справжнього українського генія. Дискусія була продуктивною, адже             відбувалася в площині діалогу. Це чудово підмітила Галина Усатенко.
 
Так чому ж Шевченко актуальний? Ми намагалися відійти від уїдливого, заангажованого стереотипу та пов’язування цієї дискусії із 200-річчям відомого поета. Мета будь-якого спілкування – дійти консенсусу. Сподіваюся, ми до нього дійшли.  Якщо навіть не публічно та не при сприйнятті учасників, то хоча б всередині самих себе.
 
Хтось активно наполягав на тому, що якби Тарас був нашим сучасником, то неодмінно став би репером, хтось – що героєм Майдану, інші – що був би шаленим запальним юнаком. Дехто відмовлявся виносити його із елітарного та сакрального дискурсу сприйняття, а письменник Олександр Ірванець зачитував невідомі для пересічного слухача факти із життя біографії, а саме – любовні колізії, які витворювали навколо поета круговерть. Цю круговерть та шторми його душі надзвичайно влучно передали художники Іван Семесюк, Іван Коляда, Андрій Єрмоленко та інші.
 
Коли я вип’ю чаю, мені завжди стає тепло та спокійно. Коли я з’їм цукерку – відчуваю натхнення та внутрішній спокій. Сьогоднішній літературний напій виявився найміцнішим за своїм присмаком.
 
Якщо ви не знаєте, як приготувати такий літературно-солодкий чай – не засмучуйтеся. Запитайте рецепт в пані Анастасії та її колег. Я певна, вона допоможе.  Пропорції не складні: щіпка наполегливості, чашка інформації, ложка цікавинки, жменя бажання та підтримки з боку наставників.
 
Додатковий шоколадно-лимонний  (можливо, хтось відчує в нім гіркоту)  кекс до нашого чаю:  сьогодні, побачивши, почувши та відчувши «Шевуфорева» в різних іпостасях, чомусь вписала собі в мозок таку ремарку: «Багатогранна він особистість, зі своїми гріхами, емоційними впливами та нервовими рухами мелодійної арфи його серця. Однак, перед нами все ж людина; такого ж анатомічного та фізіологічного складу як і ми з вами, з періодичними фрустраціями та внутрішніми поривами неоднозначності, з вічною невизначеністю та пошуками другої половинки. Шевченка у сучасних інтерпретаціях зробила богиня: невідомо чи ідеальна, чи зі своїми надприродними чарами та грішними навіюваннями, невідомо хто саме:  чи то Репніна, чи то Закревська, чи, можливо, остання – Лукерія. Апріорі Муза надихає, але сильна напруга часом вибиває пробки. Віддайте належне цьому диявольському коханню… Тарас Григорович, перш за все, – людина!»
 








 
 
Ваша Стецюк Світлана