Показ дописів із міткою Репортаж. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Репортаж. Показати всі дописи

29 серп. 2015 р.

Молодший лейтенант – звучить гордо!

 23 серпня, в День Державного прапору України, 336 студентів-випускників Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка склали урочисту присягу на вірність українському народу.


«Я вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України… Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!», - слова тексту Військової присяги, які пройняли кожного до самого серця, до глибини душі. Майбутні офіцери в свої 20-22 роки свідомо промовляли ці слова. Під час навчання вони не словом, а ділом доводили, що готові оберігати рідну Україну.
В урочистостях брали участь начальник управління Державної охорони України генерал-полковник Гелетей В. В., проректор з науково-педагогічної роботи, доктор економічних наук, професор Лютий І. О., генерал-лейтенант запасу Баталюк В. І. від Національного університету оборони України, представники структурних підрозділів Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України, керівний склад і науково-педагогічні працівники ВІКНУ, відомі ветерани і громадські діячі Університету й військового інституту, представники засобів масової інформації.


Після нагородження найкращих випускників та прийняття військової присяги студенти 1 роти привітали всіх присутніх невеличким концертом – піснями й танцем.
«Абзац» поцікавився враженнями випускників військової кафедри від 2 років навчання та місяця навчальних зборів, як і чому вони наважилися в такий скрутний для країни час одягнути військову форму та присягнути на вірність Українському народові.
Ілля Панфілов, Інститут міжнародних відносин КНУ, військова спеціальність - «Військовий переклад»
«Військова кафедра, а особливо її завершальний етап - навчальний збір, назавжди залишаться в моїх спогадах безцінним досвідом! Адже саме тут ми змогли оцінити справжню цінність чоловічої дружби, взаємодопомоги та дисциплінованості. Без цих невід'ємних складових бойовий підрозділ не здатен успішно виконувати поставлені завдання. Наша 1 рота показала на практиці свою злагодженість успіхами в практичній та теоретичній площині!»

Владислав Гнідо, юридичний факультет КНУ, військова спеціальність - «Військове право». 
«Не повірите, але надзвичайно сподобалося ходити стройовим кроком! Так, авжеж це складно, але я отримував масу задоволення, коли переглядав відео нашої стройової і бачив, як злагоджено йдуть хлопці, як вони чітко відчувають плече одне одного, як намагаються з усіх сил не підвести командира. Вразили також виїзди на стрільбу в Десну і на відпрацювання практичних навичок у Пирогово. Знову ж таки, складно, тяжко, а під палючим сонцем так взагалі. Але ми отримали свій безцінний досвід стрільби з АК-74, одягання комплектів ОЗК. А наші поїздки на «Уралі» взагалі мало б кого залишили б байдужим: всю дорогу ти слухаєш жарти своїх товаришів і думаєш про прийдешні випробування (типу окопів або стрільб). Військова кафедра навчила мене працювати в команді, ти вже не сам по собі, ти - частина взводу (або навіть роти), і вичавлюєш з себе максимум, щоб не підвести хлопців. Намагаєшся щосили, щоб тебе, а також твоїх хлопців, що стоять з тобою в наряді на КПП, похвалили».
Лілія Буйніцька, факультет державного управління і права КНУКіМ, військова спеціальність - «Військова політологія»
«Військова кафедра - це чудова нагода показати себе, проявити патріотичність, виховання, дисциплінованість, стійкість, підготувати себе як морально, так і фізично до дорослого життя. Сьогодні дійсно важкий час, зараз країні і народові, як ніколи потрібна віра в себе і віра в те, що все налагодиться, що все буде добре. Приємно усвідомлювати, що ти потрібен країні. Адже, коли ти ідеш по вулиці у формі, люди дивляться на тебе із здивуванням і гордістю, що дівчина в такий нелегкий час не злякалася, наважилася і пішла служити у ЗСУ! Кожен студент ВІКНУ вселяє віру в людей, показує, що ми готуємося і хочемо захищати нашу країну».

Олег Ковальчук, факультет сходознавства, КНЛУ. Військова спеціальність - «Військовий переклад»
«Вступивши в ВІКНУ на військову кафедру, у мене за мету було лише отримання знань з військового перекладу та звання молодшого лейтенанта. Протягом двох років навчання та польових зборів я не лише досягнув бажаних результатів, але і здобув нових друзів, з якими ділився знаннями та пізнавав щось нове. За місяць польових зборів я ще більше здружився зі своїми товаришами та викладачами, які, не покладаючи сил, навчали нас військової справи. Під час зборів ми навчились злагоджено діяти в підрозділах, а я розвинув у собі такі якості як: пунктуальність, комунікабельність, дисциплінованість та ініціативність. Кожен дорослий чоловік повинен знати як захищати свою Батьківщину!».

Якби мене, філолога, спитали, що для мене Військова кафедра, то я б відповіла наступне. Це маленьке життя, маленька історія. Я нереально втомлювалася, прокидаючись о 6 годині ранку 6 днів на тиждень, працюючи «на знос». Але я не шкодую анітрохи. Я вдячна, надзвичайно вдячна долі за те, що отримала таку можливість – можливість змінитися, навчатися новому, зустріти прекрасних людей. Я в захваті навіть від крепатури та здертих до крові ніг, я в захваті від сили волі, яка в нас розвивалася, коли доводилося в 35-градусну спеку бігати полем у військовій формі та берцях, з наповненою флягою, автоматом у руках та планшетом на спині. Це загартовує. Це робить із ще вчора чужих одне одному людей команду. Навіть, коли ти приходиш додому і розумієш, що, вже немає сил ні на що, ти знаєш, якщо, наприклад, завтра ТИ пропустиш навчання і ТВІЙ взвод або рота ходитимуть стройовим кроком без тебе (а вони 100% ходитимуть), ти підведеш їх! І тоді ти збираєш всю свою волю в кулак і починаєш ловити кайф від утоми та мозолів. Під час навчальних зборів у кожного з нас з’явилася друга  сім’я. І це неймовірне відчуття, коли на твоєму плечі зброя, і серце от-от вистрибне з грудей, ти ідеш стройовим кроком вперед, аби проказати гучні слова присяги на вірність Українському народові, і сотні очей дивляться на тебе. Це неможливо передати словами, це потрібно відчути...


А Ви ще досі думаєте, що філологині це просто гарні дівчатка з «Жовтого»? Та ні, це ще й військові перекладачі! ;)



Щиро Ваша, Альона Автушенко.


29 лист. 2014 р.

Тепле серце – дітям України!


24 листопада 2014 року у Актовій залі Червоного корпусу КНУ ім. Шевченка відбувся благодійний концерт «Тепле серце –дітям України». 

Ідея створення такого заходу з’явилася після виходу на телеекрани програми «Говорить Україна», в якій студент ІФ Артем Душка-Іванов був експертом. Саме до нього звернулися волонтери з проханням організувати благодійну концертну програму для вихованців дитячих будинків. Артем, разом зі своїм другом, шоу-меном та співаком Артуром Боссо, вирішили долучити до такої справи не тільки студентів, але й зірок всеукраїнського рівня.


Концерт розпочався запальним танцем балету «TODES», далі глядачів радували своїми виступами учасники «Х-фактора»: Владислав Курасов, гурт «Тріода», Сергій Гладир, а також Артем Душка-Іванов, Артур Боссо, гурт «EMOTION», Наталія Бучинська, Тоня Матвієнко, Олена Гребенюк, гурт «Аферистки», Маргарита Міневріна та ін.


Схвальні відгуки про концерт отримали від Вікторії Зубрейчук, Володимира Бугрова, викладачів КНУ ім. Шевченка.

Організатори вдячні екс-голові студпарламенту Інституту філології - Кузік Світлані, Володимиру Анатолійовичу Бугрову за дозвіл на проведення такого заходу, телепартнерам - Максі ТВ та ТВІ, також компанії TATAMUSIC і кінотеатру «Україна».


Кожен глядач долучився до цієї благородної справи – усі зібрані кошти були передані діткам. Також до залу зносили теплі речі, іграшки, шкільне приладдя.  Даний захід було спрямовано на підтримку Денишівського дитячого будинку для дітей-сиріт, Комаровської школи-інтернату Чернігівської області для дітей, позбавлених батьківської опіки, Будинку – притулку при монастирі у селі Банчени Чернівецької області та «Отчому Дому» в селі Петровське Київської області.



Дякуємо організаторам та зірковим гостям за створення теплої затишної атмосфери!

Тетяна Жеребчікова 

4 жовт. 2014 р.

Благодійний вечір «ТЕПЛОХОД BusinessFest-2: Новая Волна!»


27 вересня 2014 р. відбувся Благодійний вечір під назвою: «Теплоход Bussines Fest 2: Новая Волна» з неймовірною культурно-розважальною і розвиваючою програмою для людей з активною життєвою позицією, фахівців своєї справи, керівників, підприємців, бізнесменів та просто тих, хто прагнув цікаво та з користю провести свій час. Традиційно захід проходив на одному з найкращих теплоходів столиці.


Вже вдруге в цьому році команда цілеспрямованих людей (Валерія Вірова-Артемьєва, Андрій Возняк і Любов Кущ) провела Благодійний вечір «Теплоход BusinessFest-2», метою якого є підвищення поінформованості про благодійність і розширення кола бізнес-партнерів в найрізноманітніших сферах. Ключовим є те, що зібрані кошти будуть передані до благодійного фонду «Товариства Червоного Хреста України» на підтримку мобілізованих військовослужбовців в зону АТО і дітей з онкологічними захворюваннями. Тож кожен учасник автоматично долучався до команди волонтерів, тим самим допомагаючи потребуючим.

«Ідея організувати подібний захід вперше з’явилася в червні, ми з командою відвідали «Speed dating» в Caribbean Club і подумали, чому б і собі не організувати щось подібне. Тоді Андрій сказав, що можна вигадати більше, аніж просто «speed dating» і ми почали діяти. - розповідає одна із організаторів, Валерія Вірова-Артемьєва, - буквально за 2 тижні ми організували перший «Теплоход BusinessFest» (5 липня 2014р.), проте багато запланованого не здійснилося. Тож ми вирішили не зупинятися на досягнутому, ми пішли далі, організовували все протягом 2 місяців, шукали людей, обдумували шоу-програму… І от нарешті захід відбувся!».


Вечір розпочався з живої музики, якою радували місія "Райский Уголок". Як розповів нам адміністратор-вокаліст Олег Суперман, вони вже не вперше беруть участь в подібних благодійних заходах, а, отримавши пропозицію від подруги Любові Кущ, музиканти не змогли відмовити.


Варто зазначити, що програма вечора була вибудована таким чином, аби кожен з гостей знайшов свою нішу та мав можливість з користю для себе провести час, поділитися власним позитивним досвідом в тій чи іншій сфері.
А саме:
  • ТАНЦІ: запальні майстер-класи з латиноамериканських і клубних танців від хореографа Тетяни Макарової!
  • ШОУ ІЛЮЗІЙ: від MAKSA ТАИНСТВЕННОГО - ілюзіоніста-менталіста, який підкорив мільйони глядачів, зірки шоу "Менталіст", переможця міжнародних конкурсів ілюзіоністів, почесного члена журі Міжнародного фестивалю «Творимо чудеса РАЗОМ». 



  • МАЙСТЕР-КЛАСИ за темами: бізнес, щастя, успіх, відносини, маркетинг ... 
  • ІГРИ: настільні, активні, інтелектуальні та бізнес-гри.
  • СПІДДЕЙТІНГ в новому, цікавому форматі!
  • ДЕГУСТАЦІЯ ВИПІЧКИ: солодощі і не тільки від "March & Co".
  • Тайський масаж: кращий в Києві, від корінних таїландців з масажного салону "Квітка Таїланду" (кожен учасник міг отримати масаж безкоштовно).

  • ENGLISH BUSINESS PARTY з неймовірно насиченою програмою, іграми та призами від школи англійської "English Today".
  • ФОТОСЕСІЇ: на теплоході одночасно працювали кілька фотографів.
  • ШОУ-ПРОГРАМА: жива музика, барабанне шоу, романтичний феєрверк та фаєр-шоу після прибуття!


«ТЕПЛОХОД BusinessFest-2: Новая Волна!» - це, коли радість від змістовного спілкування та пізнання поєднується з красою осінніх дніпровських краєвидів та чистим повітрям!
В кінці «BusinessFest» кожен мав змогу отримати подарунки від партнерів заходу!





Щиро Ваша,

Альона Автушенко

1 жовт. 2014 р.

Сила книги та допомога армії

«Найперше – музика у слові», – сказав Поль Верлен. 

У слові – міць та небачена сила, яка рухає світи! А найкраще сховище для слова – книги. Уявіть-но, скільки на сторінках слів, і яка потужна в нас виходить зброя. Книга – це міцна нитка, яка прошиває наше життя, яка зшиває докупи клаптики мрій, досвіду, переживань (нехай не лише власних, а всього людства). 

Саме книги об’єднали студентів та викладачів Інституту філології у бажанні допомогти студентам нашого ВУЗу, які знаходяться в зоні АТО та борються за краще та мирне життя для нас та наших нащадків. 22 вересня у холі ІФу пройшов Благодійний ярмарок "Книга". 


Тож пропонуємо поспілкуватися з тими, хто безпосередньо брав участь у ярмарку, а саме – з організаторами! 
 

Голова Студентського парламенту Інституту філології Світлана Кузік на питання «Відомо, що СПІФ проводить багато благодійних заходів і завжди заохочує студентську ініціативу. Ти принесла на ярмарку «золотий фонд» підручників. Не шкода було розлучатися із книгами?» відповіла:

«Студентський парламент проводить дійсно багато заходів. Усі вони орієнтовані на потреби студентства. Ідея із ярмаркою з'явилася раптово і одразу ж ми взялися за реалізацію. Бо для філологів немає нічого ціннішого за книги. Цього разу  поєднали приємне з корисним. Гроші з ярмарки підуть на потреби наших студентів, що зараз в АТО. Мені було абсолютно не шкода книг. Я розуміла, що віддаю їх на добру справу. За Україну зараз переживає кожен свідомий громадянин. І кожен шукає можливість допомогти. Хтось перераховує гроші на рахунок армії, хтось віддає свій одяг, а я готова віддати свої книги. Це мізерна ціна порівняно із тим, що люди віддають свої життя... І я б зрадістю віддала усі своі книги аби тільки в Україні знову був мир!»

Світлана Кузік літературу і приносила і купувала:

«Звичайно ж, я купила на ярмарці книги, і не лише їх. Я придбала і патріотичні зошити, і смачнюче печиво, і намалювала хною герб Украіни. Атмосфера у холі просто не могла залишити осторонь! 
Це була перша книжкова Ярмарка в ІФ такого формату, і вона вдалася! Тут належне потрібно віддати старанням Марії Василів та команді соціального відділу СПІФ. Ми плануємо зробити ярмарку традиційною, і вже думаємо чим вас вразити наступного разу».


Тож чекаймо нових проектів від СПІФ, а Марія Василів, головний організатор ярмарки, за купою завдань із китайської мови все ж знайшла час та відповіла на декілька наших запитань.
 
Світлана: Маріє, хто ж був ініціатором цієї грандіозної ідеї?

Марія: Хто перший віднайшов таку ідею в стосах своє фантазії – я не знаю. Знаю лиш, що подібні заходи проводилися на інших факультетах та студентами інших ВУЗів. Ініціатива в наших головах існувала досить давно. Тому це спільна справа і привласнювати її зародки комусь одному не доцільно. Разом думаємо, разом втілюємо. Соціальним відділом вирішили змонтувати таку програму. Відчула себе в ролі голови відділу, так як була головним організатором. І подумала, що в реальній проекції це було б не поганим заохоченням після вдалого початку такого дійства, бо не дуже подобається керувати тим, хто мав би мене чомусь навчити.  

Світлана: А тяжкий був процес підготовки до ярмарку?

Марія: Чесно кажучи, було важкувато. Адже головне в будь-якому проекті – це PR та реклама. Мала в своєму розпорядженні групу в соціальній мережі, де не повинно було бути брежнєвського «застою». Постійно благаєш людей зробити репост, адже один запис – крок до всезагальної ознайомленості і людської зацікавленості. В результаті – прагнення допомогти. А насправді було багато випадків нівеляції факту як такого, тому «Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, однак лише з їхньої мовчазної згоди на землі є зрада і вбивство…».

Світлана: Якою була реакція студентів на запланований ярмарок?

Марія: Відреагувало близько 10-15 відсотків, а могло ж і більше. Якби кожен із нас приніс хоча б старий конспект, от як ти, то і вибір був більшим, і коефіцієнт зацікавленості зріс. 

Світлана: Які книги користувалися попитом? 

Марія: Перш за все це підручники Оксани Миколаївни Сліпушко та Людмили Василівни Грицик. Продали майже всі рідкісні історичні видання, які коштували добру копійку. Цікавилися художньою англійською літературою та конспектами :). Як не дивно, але повністю розібрали матеріали з латинської мови. Найменший попит на літературу зі слов’янських мов, але й відповідних матеріалів було не багато. І звичайно що всіх приваблювало печиво, яке приготувала на замовлення нашої команди учениця 9 класу Мар’я Джулай. Виявляється перше посилання в Google на запит «Купити печиво Київ» було надзвичайно фартовим. Колориту програмі додав Денис Берко, студент нашого ВУЗу, який малював хною. Денис навчається на механіко-математичному факультеті і відразу погодився взяти  участь в нашому ярмарку, адже його тато, на превеликий жаль, знаходиться зараз в АТО. 
 

Світлана: Очевидно, що всіх цікавить питання, куди підуть  зібрані кошти.

Марія: Частина із зібраних 5500 гривень ми витратити на парку та кобуру для Марічки Іскровської, студентки нашого ВУЗу, яка знаходиться в зоні АТО. Решта коштів буде витрачена на коптер для тернопільського загону, що теж в зоні антитерористичної операції. 
 


Пригадуючи галас та ажіотаж в холі ІФу в день ярмарку, можна зауважити, що книга – оптимістична річ, як не крути! Марія додала, що, прибираючи під ліжком, знайшла ще шість книг, і тому ті 90 % студентів, які цього разу лишилися осторонь, зможуть реабілітуватися та взяти участь в наступному дійстві. Бо допомагати один одному треба, мету маємо спільну. Світлана Кузів наголосила, що будь-яка ідея має право бути втіленою у життя: ризикнули, і  ризик виправдався! Тому порада кожному - ставте цілі й йдіть до них! 

Дякуємо всім-всім, хто допомагав збирати книги та рекламувати ярмарку! В гуртожитку № 11 головним PR-менеджером була Ірина Рубан, а в 17 гуртожитку допомагали Дарія Каркунова, Марія Музика та Ілона Ситник. Окрема подяка продавцям-консультантам книг! Без ваших пропозицій та переконань всі підручники не розкупили б до 13.00. Дякую всьому ІФу, який плекає унікальні особистості, небайдужі, ініціативні персоналії. Команда СПІФ, Маріє Василів – ваша перемога задля нашого спільного блага!
 

Не будьте байдужими до книги (а відповідно й до життя навколо), бо станете заручником сьогоднішнього дня. Ні кроку вперед, ні кроку назад – деградуюче заціпеніння, життя у вакуумі, де лише віковічна астма. 

Книга – це найсильніший каталізатор у світі! Спроба заперечити сказаному – безглуздя з боку логіки, філософії ба й навіть медицини. Хіба все залежить від вашого власного розуміння «найсильнішого»… Книга – не наркотик; вона – сильніша. Це не допінг у своїй справжній суті. Бо і допінг, і наркотики вбивають після тривалого використання-звикання, а книга – підносить дух, пробуджує всередині силу, наділяє нас магнетичними зарядами та дарує радість до життя! 

 

Стецюк Світлана 
Фото: Микита Завілінський

22 вер. 2014 р.

Welcome to #IF


Невеличке промо-відео нашого Інституту від колективу "Абзац" :)





By Вадим Лабенський :) 

25 лип. 2014 р.

Освіта понад усе!

    
    Я зажди дотримувалася принципу, що інколи необхідно пожертвувати щастям однієї людини задля добробуту мас. Саме тому останні місяці я відмовлялася від свого сну, нормальної підготовки до семінарів та іспитів, своїх оцінок, сподіваючись, що зможу допомогти модернізувати нашу систему освіти. Я робила це шляхом лобіювання ЗУ «Про вищу освіту» №1187-2, який був підготований робочою групою під головуванням Михайла Згуровського, а я зі своєю командою StudMP на чолі з Олексієм Братущаком, журналістом 5-го каналу, внесли поправки до нього, що стосуються студентського самоврядування. Але про це пізніше.


    Ми поверталися додому  о першій ночі, натхнені благородною справою, яку робимо для суспільства. Звісно, були випадки, коли це суспільство неодноразово проявляло свою агресію на шляху до змін (наприклад, молоді представники колишньої влади назвали нас "майбутніми корупціонерами" =) ). Частіше громадяни проявляли свою пасивність. В таких випадках я згадувала інше правило: «Якщо ти не хочеш діяти та самостійно обирати свою долю, то хтось обере її за тебе». Байдужим студентам на цей раз пощастило, адже "правила гри" у сьогоднішній "битві" за кращу освіту на боці молоді.
Акція «Like вищій освіті» у ВР

    
А тепер безпосередньо до нової редакції ЗУ «Про вищу освіту». Майже щодня я працюю як сайт "Брифлі", коротко розказуючи зміст закону, а одного разу навіть отримала за це сік. Ось коротко нововведення, які стосуються нас безпосередньо:

  • зменшено навантаження на студентів – кількість годин в одному кредиті змінено з 36 до 30; відповідно, зменшується кількість годин навчального навантаження викладачів на одну ставку з 900 год. до 600 год. Завдяки цьому викладачі зможуть більше приділяти уваги науковим дослідженням і підготовці навчально-методичних матеріалів;
  • створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів; кількість навчальних дисциплін стане меншою, а студенти зможуть обирати 25% курсів;
  • випускники іноземних ВНЗ не проходитимуть нострифікацію (процес підтвердження диплому, який був отриманий за кордоном);
  • за результатами сесії складатиметься рейтинг успішності студентів відповідно до балів, отриманих на сесії в окремих групах/факультетах; хто потрапляє у перші 2/3 (наприклад, займає місце з 1 по 20 серед усіх 30), той отримує стипендію;
  • створюватиметься новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів, за яким обов'язкова участь всього викладацького складу + представників від студенства (не більше 15% від усієї кількості студентів). Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як міністерство лише фіксуватиме факт вибору;
  • органи студентського самоврядування повинні проводити прямі таємні вибори;
  • дозволяється перехресний вступ (окрім юридичних та медичних спеціальностей);
  • суттєво буде посилено антиплагіатні норми і відповідальність за них. За проектом Закону передбачено, що наукові роботи мають бути обов'язково оприлюднені. Відтепер ознайомитися з текстами дисертацій, які розміщуватимуться на сайтах вищих навчальних закладів, буде легше; 
  • протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений цикл підготовки бакалаврів. Законом також скасовується ступінь кандидата наук, натомість запроваджуються такі ступені вищої освіти: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук. 

Інна Совсун, Лілія Гриневич та Сергій Квіт на перерві відсвяткували ухвалення законопроекту з активістами


   Загалом законопроект має солідну історію з хеппі ендом. Протягом декількох років його відкладали у довгий ящик, а на Погоджувальній раді закидали то на 25-те, то на 29-те місце у порядку денному. В результаті такого зневажливого ставлення політиків до студентів, були організовані акції «Like вищій освіті», «Ухваліть або валіть» та інші. 

    Нову редакцію врешті-решт підтримали 276 нардепів, але після того як дають права, вчать ними користуватися. А це вже зовсім інша історія.

Полич Єлизавета


12 лип. 2014 р.

Літо проходить не дарма!


  Коли нам повідомили, що практику за індивідуальним графіком проходити не дозволяється – усіх примусово запрошують до Канева, ми спочатку трохи були не задоволені. Ходили недобрі чутки про минулий рік перебування там студентів та й додому уже їхати налаштувалися. І все-таки ми попрямували туди!

    Збір студентів, автобуси, люди, наукові керівники розсаджують нас, водій впихає наші валізи. Настрій підійняло ще й те, що їхали у новенькому сірому автобусі з гордою назвою «Київський національний університет Шевченка»! Вітерець розвіює твоє волосся, сонце обіймає плечі – нас чекає Канів!

    Перед поїздкою дивилася інформацію про те місце, куди ми їдемо, колись у школі на біології вчили таке, а тут – ми вже стоїмо перед Канівським природним заповідником! Через дорогу, просто рукою подати – і Дніпро! Така природа, як легко дихається і … комарі!!! Вони були першими, хто привітав нас із приїздом :). Але потім ми вже до них звикли і разом мирно уживалися. 




     Кожного дня ми бували у новому селі – йшли пішки чи їхали, спілкувалися там з незнайомими собі людьми, знайомилися з ними, обмінювалися адресами, фотографувалися і взяли для себе багато чого нового! 


  Практика нам подарувала незабутній відпочинок! Не можна не згадати конкурс на найкращу кімнату та нагородження переможців. Також ми ходили на Чернечу гору, побували у Музеї Шевченка, у Тарасовій світлиці… А святкування Івана Купала, хоровод, українські пісні, заплітання коси, вогнище і Дніпро! Здавалося тоді усі земні стихії постали воєдино! 


    Дякую усім, хто був причетний до практики у Каневі, дякую нашим науковим керівникам, одногрупникам, привітним жителям найближчих сіл, собачкам, які жили у нас там, водіям автобусів, кухарям, ну загалом – усім, усім, усім!!! До наступних зустрічей! Нехай Канів чекає на нас!











Статтю підготувала Тетяна Жеребчікова, студентка 1 курсу спеціальності «українська мова і література та іноземна мова»

Редколегія газети "Абзац" щиро дякує студентам, які надали нам чудові світлини: Гузь Аліні, Олі Шуляренко та Вадиму Лабенському :)

31 трав. 2014 р.

Мудрі поради від визнаного бізнес-тренера



За ініціативи платформи активної молоді U-commune, 22 березня на базі КНЕУ відбулася зустріч з Володимиром Тарасовим. Володимир Костянтинович є авторитетом для багатьох успішних підприємців, зокрема для «Бизнес молодости». Саме він створив першу бізнес-школу на території країн СНД, а тренінги з ним нині коштують від 4 тис. грн. Команді U-commune випала нагода бути присутньою на політичній грі з елементами бізнесу за участі цієї видатної людини, тому ми не могли не поділитися цією радістю з іншими студентами. Володимир Тарасов із задоволенням погодився провести лекцію на тему "Молоді лідери – творці нової України".


Усе, що сказав Володимир Тарасов, неможливо без втрат переказати, але спробую подати основні тези його виступу, зокрема:
- ми не знаємо людину, доки з нею не посваримося;
- мистецтво управління – це мистецтво говорити правду, перш за все – самому собі;
- якщо у вас неадекватна картина світу (ваше уявлення про життя), то якими б розумними ви не були, ви в халепі;
- ми не дізнаємося, чи адекватна у нас картина світу, поки не потрапимо в неочікувану ситуацію;
- треба давати людям більше, аніж вони на це заслуговують;
- привселюдно цитуйте членів своєї команди (мотивація дорожча за гроші);
- людина повинна бути метою, а не засобом;
- ідеальна для роботи команда повинна нараховувати 5-7 осіб.



Наприкінці зустрічі команда U-commune подарувала Володимиру Тарасову фірмову футболку творців нової України, яка незабаром з'явиться у вільному продажі.




Текст: Єлизавета Полич
Фотографії надані платформою U-commune


8 трав. 2014 р.

Курсова робота за три дні: міф чи реальність?

 
Потягування в ліжку, відчуття повної свободи, на годиннику явно не 6.30, за вікном сонечко чи навіть дощ – немає різниці, бо тобі нікуди не треба йти, не треба в універ. Ось вони – травневі канікули. Але чи кожному з нас випала така нагода тішитися офіційному відпочинку?
Звук сирен, прискорюється серцебиття, підвищується тиск. Операція «Дедлайн. Курсова» офіційно триває до 12 травня. Не виспляться тільки студенти КНУ ім. Т. Шевченка. Дивіться у всіх коридорах Альма-матер: червоні невиспані очі на всіх обличчях одногрупників. Вже з першого навчального дня, після канікул.
Тут можна видихнути. Адже така ситуація спіткала не кожного – багато хто вже здав свій остаточний варіант курсової чи просто виправляє останні правки від керівника. Такі можуть спокійно собі смажити шашлики на природі та насолоджуватися життям.
Проте, не варто забувати, що ситуації бувають різними. Кожного семестру є певна кількість студентів, яка починає і закінчує свою роботу над курсовою в останні 3-5 днів до здачі. І, будь ласка, не задирайте носа ті, хто вже все зробив, а просто поспівчувайте тим, хто за певних причин (таких як, наприклад, серйозна робота) вимушені єдиний уїкенд за останні чотири місяці проводити прикутим до монітору, в стані «без сну вже третю добу» та «мені потрібно ще кави», дороблюючи курсову роботу.
Редакція газети «Абзац» вирішила поспитатися у студентів, випускників, аспірантів та викладачів, чим є для них курсова за три дні: міфом чи реальністю.
 
Ніч перед …дипломом.
Написання курсової, бакалаврської чи дипломної нагадує своєрідний марафон. Як швидко і за скільки часу реально це зробити? Рік, місяць, тиждень чи 3 дні? Скажу Вам, тут потрібен індивідуальний підхід!) З цим поспішати не треба) Хоча, продуктивність проявляється саме за останній тиждень перед здачею вашого безцінного творіння. Звісно ж, воно буде оцінене належним чином.
Ніч перед…Ні, не Різдвом. Ніч перед. Дипломом.
Уже не пам’ятаю як писала свої всі роботи, починаючи з 2 курсу. Вважалось, якщо ти записався до наукового керівника у вересні і вибрав тему – пів справи зроблено. Але, де там. Усе тільки починалось десь у квітні)
Останні три дні
– найнапруженіші. У цей перід підготовки починає погано працювати техніка: висне комп’ютер, ноут, принтер категорично відмовляється друкувати, вимикають світло і пішло-поїхало. Увесь світ проти вас.
Тому, за 3 дні диплом чи курсову написати реально, але чи потрібні вам ці нерви?)
Шиденко Наталя – 2 курс магістратури
 
Курсова за три дні – цілковита реальність. А от її якість (за цієї умови) – міф.
Особисто я намагаюсь обирати цікаві теми для курсових: це має бути щось сучасне, неординарне, нове... Тому я отримую велике задоволення (не перебільшую, ЗАДОВОЛЕННЯ) не так від результату, як від самого процесу.
А якщо твій дедлайн за три дні, то про яке задоволення можна говорити: суперміцна кава, сірники в очі й друкуй 72 години поспіль. Я сама по собі перфекціоністка. А "perfecto" вимагає часу і зусиль.
Шаправська Таня – 4 курс
 
Думаю, що якісно написати неможливо за три дні. Але якщо мова не йде про якість, то, звісно, й за 2 можна. І то за умови, якщо попередньо було зібрано матеріал і його залишається лише проаналізувати і креативно підійти до питання – новаторськи. І якщо сповна три дні присвятити виключно роботі.
Данильченко Оксана – асистент кафедри історії української
літератури та шевченкознавства
 
Для цього треба мати хорошого і досвідченого керівника. Це по-перше) А по-друге, обирати тему таку, дослідження якої не буде вантажити тебе) Писала всі курсові десь в цілому тиждень. Найбільш динамічно пишеться в бібліотеці або вночі.
Козик Женя – 3 курс
 
Як на мене, то це залежить від того, що студент ставить собі за мету. 
Якщо для нього курсова – це ще одна штука
, яку обов'язково треба зробити, щоб не відрахували, яку йому абсолютно не цікаво писати, і який абсолютно не хоче "включати" мізки, то тоді абсолютно реально написати її за 3 дні, бо людина просто знайде необхідні матеріали в інтернеті і оформить їх. 
Якщо ж для студента курсова – це можливість по
-своєму поглянути на проблему, дослідити щось, що йому цікаво, якщо він прагне по-новому висвітлити проблему чи запропонувати щось креативне і новаторське, то тоді для курсової йому знадобиться набагато більше часу, як мінімум для збору потрібного матеріалу.
Кузік Світлана – 1 курс магістратури
 
Это реально, если ты знаешь, о чем писать... и тема курсовой тебе интересна)
Юля Жибер – 4 курс
 
Взагалі я роблю це довго і рекордів ніколи не ставив. Але це реальність. Якщо взяти три дні (не навчальні), працювати по 10 годин і друкувати по 1 сторінці за годину, що звісно ж реально, то справді виходить, що за 3 дні можна надрукувати курсову на 30 сторінок. В теорії цілком реально. А рекорд... Ну то як бакалаврську напишу, скажу за скільки вийшло)
Терешенко Сергій – 4 курс
 
 


За 3 дні не було – було за 2 тижні. Але тоді не було інтернету і компютерів :)
Володимир Бугров – проректор з науково-педагогічної роботи
 
Скоріше міф, ніж реальність. Звичайно, якщо у вас є готовий матеріал, зібрана практична частина, тоді цілком реально зліпити курсову і за три дні. Мій рекорд один тиждень.
Інна Коломисюк – 4 курс
 
У цьому плані я, скоріше за все, антирекордсмен, бо все писав заздалегідь, плануючи та продумуючи. Ну, Ви знаєте, буває по-різному... Якщо вона несистематизовна на початку роботи з темою – це одне, а коли вона після всіх консультацій із керівником хаотична, непродумана, некоректно оформлена та ін., то можна вважати, що студент не приділяв належної уваги, а, відповідно, й багато часу її написанню.
Дмитро Деграч – викладач кафедри історії української мови і стилістики
 
Курсова робота за 3 дні – це реальність. Якщо спати по 5 годин на добу, то це можливо) Особисто я не рекомедую це практикувати, бо результат не завжди добрий від такого роду написання. В мене є знайомі, які писали за 2 дні курсові роботи і отримували "добре" та "відмінно". На 2 та 3 курсі я писала курсові за 3-4 місяці. Я могла б написати за 3 дні, але я не була б задоволена своєю роботою.
Дарина Кузнецова – 1 курс магістратури
 
Написати курсову роботу за три дні реально. Головне, як на мене, знати, про що саме ти пишеш. Я вважаю, якщо ти обираєш якусь тему, вона має подобатись тобі, маєш розуміти, про що пишеш, та ясно усвідомлювати, що це є важливим. 
Особисто я почала писати курсову майже за місяць до того як здала. Найпліднішою працею бело знайти інформацію й упорядкувати її. Якщо підвести підсумок, то написала я курсову роботу за 5 днів.
Шкневська Аня – 2 курс
 
Скажу, що міф, якщо писати самому. І реальність, якщо купити готову)
Сабляш Яна – випускник нашого інституту
 
Не міф, але щоб написати курсову треба вже мати на момент початку всі матеріали та заготовки. Рекорд не можу назвати, місяць десь, просто я розтягувала задоволення.
Оксана Рибась – аспірант
 
Диплом за три дні написати можна славнозвісним методом копіпасту. Зі свого досвіду можу сказати, що цей скопіпащений витвір мистецтва вам доведеться ще тридцять три дні виправляти і доробляти. Тому, якщо ви сподіваєтесь на такий «Бліц-криг», розпочніть його все ж таки не в червні, а хоча б за 2-3 місяці до здачі, неймовірними зусиллями подолавши прокрастинацію.
Кристина Кузнецова – випускниця
 
 
 
Переважна більшість опитаних нами філологів вважає, що курсова за 3 дні – міф. Проте – сміливим і відчайдушним щастить ;) Тож якщо ви і справді іще досі не сідали за курсову – не потрібно лякатися – просто докладіть зусиль, мобілізуйтеся – і вперед! Редакція «Абзацу» бажає натхнення і удачі таким відчайдухам, а усім, хто уже написав курсову – спокійних і розслаблених вихідних!
 
Статтю підготували: Шевчик Христина та Міхєєва Станіслава