15 бер. 2014 р.

АбZац став інформаційним партнером фестивалю "КобзарТ"


З 28 березня по 4 квітня 2014 року в Києві відбудеться Літературно-мистецький фестиваль «КобзарТ» – восьмиденна акція від київської галереї «Лавра» та молодих українських митців. 
 
 

Фестиваль приурочено до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, проте організатори заходу пропонують неофіціозний погляд на постать цього славетного українського поета і художника.

«Для нас Шевченко – не забронзовілий пам'ятник, а дуже актуальний наразі митець. Тому фестиваль «КобзарТ» став не даниною ролі Тараса Григоровича в українській літературі, образотвочому мистецтві чи громадському житті, а передовсім – майданчиком для самовираження молодих поетів, художників, кінорежисерів, театралів та музичних гуртів. Сучасні українські митці не відкидають творчості Шевченка, а по-своєму переосмислюють її. Наслідком цього переосмислення і є переважна більшість акцій, що будуть представлені на фестивалі», – відзначила директор галереї «Лавра» Тетяна Міронова.

Взяти участь у фестивалі зголосилися провідні українські поети молодшого покоління – Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Артем Полежака, Анна Малігон, а також – класики сучасної української літератури Олег Лишега та брати Капранови.

Театр Володимира Завальнюка «Перетворення» в рамках фестивалю представить свою найновішу п’єсу, прем’єра якої нещодавно з аншлагом пройшла в Палаці «Україна»  – «Великий Льох», по однойменній містерії Тараса Шевченка. Окрім того, в ході фестивалю «КобзарТ» відбудеться показ тематичних кінострічок від фестивалю документального кіно «Kinolitopys». Музична частина фестивалю буде представлена виступами молодих, але уже відомих українських виконаців «Діти Неба», «воЦап», «Телері», Христини Халімонової та інших.

В окремому експозиційному просторі галереї «Лавра» в рамках фестивалю «КобзарТ» відбудеться виставка найзнаковіших молодих українських художників. А в вуличній галереї «Instalazzia» від Благодійної Фундації України «Відкриті серця», що розташовується в дворику, експонуватимуть фотороботи членів Спілки фотохудожників України.

«Програма фестивалю «КобзарТ» – дуже насичена, але її не можна вважати еклектичною. В своєму сприйнятті Тараса Шевченка ми акцентуємо на тому, що він був водночас видатним художником, поетом, прозаїком і громадським діячем – тобто людиною всебічною. Саме тому ми не зосереджувалися на якомусь одному виді мистецтва, а дали змогу висловитися багатьом митцям», – наголосила Тетяна Міронова.

Подробиці про фестиваль «КобзарТ», а також щоденну програму шукайте на офіційних сторінках фестивалю в соціальних мережах Facebook та ВКонтакте:



 
 
 
Київська міська галерея мистецтв «Лавра» — один із чільних культурно-мистецьких осередків столиці України. Закритий експозиційний простір — понад 1000 м², також діють відкриті майданчики. Окрім власне виставкових проектів, тут відбуваються прем'єрні покази вистав провідних українських театральних режисерів, фестивалі сучасного мистецтва, кінопокази, презентації сучасного мистецтва, концерти зірок світового та українського музичного авангарду, покази мод, освітні заходи.
Інформація для довідок:
Богдан Горобчук, арт-директор фестивалю
+3 8 0635835280
Головний медіа-партнер фестивалю «КобзарТ» – газета «День».  
Інформаційні партнери: Gazeta.ua, онлайн-газета «АбZaц», портал «Litfest.ru», МО «Остання Барикада», сайт «Лови момент!»
 
 
 

14 бер. 2014 р.

Про українську журналістику - з перших уст


11 березня в Червоному корпусі КНУ ім. Т. Г. Шевченка відбулась зустріч з відомим українським медіа-експертом, причетним до телеканалів ТВІ та espreso.tv, народним депутатом України 7-го скликання  Миколою Княжицьким.
 
Тема лекції - "Ціна української журналістики".  З доповіді експерта слухачі мали змогу дізнатись особисту думку Миколи Княжицького щодо українського медіапростору.
 На початку зустрічі Микола Леонідович коротко розповів про себе, свою журналістську та депутатську діяльність. Згодом, розкрив деякі секрети українського медіапростору, розказавши зокрема про те, хто стоїть за політикою ТОПових ЗМІ.
Оскільки основною темою лекції була сучасна журналістика, Микола Княжицький "розклав по поличках" роботу українського телебачення, інтернет-медіа та друкованих видань. Опираючись на власний досвід, розповів про всі складнощі створення незалежних ЗМІ. Зокрема, це стосується телепростору, адже тут Миколі Леонідовичу й справді було про що розказати: колишній Генеральний директор телеканалу ТВі (2008-2012р), Голова правління телеканалу Тоніс (до 2007 р), зараз власник "espreso ТV" (офіційно 99% акцій каналу належать його дружині Ларисі Княжицькій).
 Продовженням зустрічі стала жвава дискусія Миколи Леонідовича з слухачами. Багатьох цікавила його думка стосовно політичної ситуації в Україні, яка склалася на сьогодні. Тож поступово дискусія набула політичного характеру.

Всього зустріч тривала близько двох годин. За цей час студенти дізнались чимало цікавого про український медіапростір від визнаного експерта цієї галузі.


Світлана Попова

12 бер. 2014 р.

Безкоштовний квиток у дитинство


8 березня - в міжнародний жіночий день - ворота Київського зоопарку були гостинно відчиненими для всіх бажаючих, а для представниць прекрасної статі вхід до зоопарку був вільний. Правда ж - чи не найкращий подарунок для дітей та їхніх батьків! Погода посприяла святковому настрою: сонце радісно позирало з чистого неба, а у повітрі вже пахло весною.
Ми з подругою теж вирішили навідатися до тваринок. І не мало значення, що ми вже студентки, що маємо куди важливіші справи… Долучитися до природи, з’їсти солодкої вати, як це було у дитинстві, та поринути в атмосферу веселощів ніколи не пізно!

Взагалі, ця прогулянка виявилася для нас дуже корисною. Вона дала змогу подивитися на все іншими, вже дорослими очима.
Я чомусь ніколи не замислювалася, що саме у зоопарку так багато позитивної та чистої енергії! І природа, і звірі, і відвідувачі постійно наповнюють всю атмосферу щастям та спокоєм. В зоопарку ніколи не почуєш злого крику, нецензурної лексики, образ, тут всі задоволені, усміхнені та зацікавлені. Невимушені умови викликають щирі почуття.
 
Дуже цікаво спостерігати, як дорослі люди відповідають на запитання діток, підбираючи прості пестливі слова. І тут вже не грає ролі, ким вони є у реальному житті – успішні бізнесмени, серйозні професори чи тимчасово
безробітні – поруч із своїми хлопчиками й дівчатками вони, перш за все, ніжні та люблячі батьки. Такі перетворення свідчать, що кожна людина має у душі те, що не старіє та не вмирає – дитинство, закарбоване у самому серці. І хотілося би, щоб сучасні люди частіше поверталися у власне дитинство, а для багатьох, як і для мене, зоопарк асоціюється саме із цією порою життя!
Будьте з природою, будьте з рідними. Теплої весни!
Уляна Соколова.
 
 
 
 

8 бер. 2014 р.

8 березня без бойфренда


Хто б з дівчат відмовився святкувати 8 березня без участі хлопців? Теми, які стосуються наших бойфрендів, завжди актуальні в жіночому середовищі, але особливо вони займають вершини ТОПів розмов напередодні 8 березня. За статистикою, жінок в Україні більше, ніж чоловіків, і вже нікого не здивує коефіцієнт пропорційності філологинь та філологів в ІФі. Але не треба засмучуватися, якщо не знаєш, що робити в цей день. Ми підготували 5 способів зробити 8 березня приємним та цікавим для кожної. Адже окрім хлопців, в нашому житті є рідні подруги, сестри та мами, з якими можна також неперевершено відсвяткувати Жіночій день.

1.      Квіти.
Немає нічого кращого, ніж аромат свіжого букету зранку, коли навкруги співають пташки, сонечко світить в очі. Подарували-не подарували, купіть собі хоча б один тюльпан  самі. Він не буде від цього гірше виглядати чи пахнути!

2.      Пікнік/Святковий обід/Ресторан, кафе
Погода вже починає нас тішити сприятливою температурою та повітрям, що плекає найцінніші спогади про літо. То може вже час для пікніка? Власне, ми з подругами вирішили сьогодні попікнікувати на Київському морі. Для тих, хто вважає, що ще занадто холодно, пропонуємо наготувати смачненького вдома та влаштувати невеликий святковий обід. Але кулінарити люблять не всі, тому – чому б не піти в якусь гарненьку кафешку та не повеселитися там? Bone Appetite!

3.      Фотосесія-прогулянка містом.
Ще одним веселим варіантом є прогулянка містом. Озбройтеся фотокамерою, одягніть улюблені сонцезахисні окуляри та відчуйте себе зіркою street style разом з подругами. 

4.      На ці вихідні Київ може потішити незліченною кількістю виставок та експозицій. Обирай та йди!
Вибір редакції. Сьогодні в Києві:
«ШЕВЧЕНКО/MANIA/». Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Вул. Лаврська, 12.  Вартість вхідного квитка: повний – 40 грн., зі студентським – 20 грн;
«Ван Вушенг. Небесная сфера». Галерея «Brucie Collections». Вул. Артема, 55-б. Вхід вільний.
Галерея «Gapchinska». Вул. Михайловская 16, 1 этаж. Вхід вільний.
«Вогонь любові. Присвята Майдану», галерея «М17» на Горького, 102-104, вхід вільний
«Виходять мрії з берегів…», галерея «Триптих», Андріївський узвіз, 34, вхід вільний
Stephan Geisler, галерея «MyGallery», Кожем’ятська 18, вхід вільний
«Холодное море», галерея «Минус 4», Артема 37-41, вхід вільний


5. Беріть подружок та йдіть в кіно.
 Вибір редакції:
«Найкращі дні попереду», 94 хв., мелодрама. Країна: Франція, режисер: Маріон Верну.
«З 8 Березня, чоловіки!», 103 хв., комедія.  Країна: Россія, Білорусь
«Дубровський», 130 хв., драма, кримінальний фільм. Країна: Россія.
«Помпеї», 104 хв., пригоди, історичний, екшн. Країна: Німеччина, США
«Афера по-американськи», 138 хв., комедия. Країна: США

Гарного усім дня!

Ваша Софі

5 бер. 2014 р.

В ІФ розпочалися урочистості до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка

         Сьогодні, 5 березня, в Інституті філології розпочалися урочистості, присвячені вшануванню пам’яті Тараса Шевченка. У Мистецькому салоні  Київського університету відбувся святковий концерт з нагоди 200-річчя від Дня народження Кобзаря, організований викладачами та аспірантами кафедри шевченкознавства Інституту філології.
Захід розпочався з виступу ансамблю аутентичної музики «Божичі», особливістю якого є те, що всі композиції були зібрані виконавцями самостійно по різних куточках України. «Божичі» заспівали пісні «Зоре моя вечірняя», «Щось чорніє над водою»,  «Нащо мені біле личко», і саме варіації у текстах пісень свідчать про те, що вірші Шевченка і дотепер іноді вважаюся текстами народних пісень.
Вечір продовжила студентка 2 курсу магістратури Ярослава Бригадир, яка неодмінно запам’ятається слухачам своїм чарівним голосом та майстерним виконанням пісні «Зоре моя вечірняя» у супроводі бандури. Особисто мені таке виконання нагадало ті далекі часи, коли при шляхах сліпі бандуристи співали народних пісень та пісень на слова Шевченка.
За Ярославою свою майстерність володіння художнім словом показала Трепетьон Альона, що продекламувала «Думку» («Вітре буйний, вітре буйний!...») Кобзаря польською мовою під супровід фортепіаної композиції у виконанні Юлії Метельської. Такі номери ніби нагадують нам, що поезії Шевченка перекладені більш як сотнею мов по всіх континентах.
А вечір продовжувався піснею у акапельному виконанні Филь Катерини та Васильченко Влади, а також виступом народного ансамблю української музики «Роксоланія». Вони подарували присутнім такі композиції як «Стоїть явір над водою», «Нащо мені чорні брови», «За байраком, байрак» та інші. Але найбільше присутніх вразив «Заповіт», що був присвяченій пам’яті Небесної сотні Майдану. Це був дуже хвилюючий, сильний та щирий момент урочистої програми, адже колективу підспівували чимало людей із аудиторії.
Вечір продовжив ансамбль «Хорея козацька», солістом якого є відомий український бард, сучасний кобзар Тарас Компаніченко. Цей гурт по праву вважається одним із провідних фолкових колективів нашої держави, тож його виступ став кульмінацією вечора, що завершився виконанням пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», до якого долучилася і аудиторія.
  
Текст – Шевчик Христина.
          Фото – Савчук Вікторія.

28 лют. 2014 р.

«Воєнка»: шанс відкосити чи райдужні перспективи на майбутнє?

 
Чого більше: зірок на небі, піщинок на дні морському, чи… дівчат у Жовтому корпусі КНУ? Жарти жартами, але кількість завидних наречених в ІФ, у порівнянні з представниками сильної статі, таки значно більша. А це – свідомо чи несвідомо – викликає в дівчат бажання виділитися на загальному тлі, аби привертати до себе увагу.
Але ця стаття – зовсім не про яскравий макіяж або непересічний одяг – зовсім навпаки! Я хочу розповісти про цілком протилежний феномен – чому би не привернути до себе увагу хлопців… військовою формою? Здивовані? Нічого дивного – цьогоріч, вступивши на військову кафедру, мені довелося відчути на собі, яку увагу привертає військова форма. Один раз на тиждень підбори та сукню я змінюю на форму і, чесно, не шкодую, анітрохи!
Здавалося б – ніби й важко після трьох пар в Жовтому їхати до Військового інституту, проте я приїжджаю туди, і в мене ніби відкривається друге дихання. Окрім корисних, а головне зовсім нових знань я отримую масу позитивних емоцій! В нашій групі я одна дівчина, всі інші – хлопці, та нам завжди є про що поговорити, з чого посміятися, я вже відчуваю, що вони – моя справжня опора.
Всі мої знайомі (та навіть не знайомі), побачивши мене в формі, питають, що таке «воєнка», навіщо вона потрібна, як туди потрапити, який з цього зиск... Відповіді на ці та інші питання Ви отримаєте, прочитавши дану статтю.
 
На сьогоднішній день питання військової служби в Україні стоїть досить гостро, і це має знати кожен. Варто зазначити, що хлопці, думаючи, що призов до ЗСУ скасували та армія їм більше не загрожує, глибоко помиляються.
На офіційному рівні призов юнаків до лав армії з 2014 року нібито призупинили, проте хлопці віком від 18 до 25 років все одно отримують і будуть отримувати повістки.Справа в тому, що відповідно до пункту першого указу президента України від 14 жовтня 2013 року «Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу у внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України та звільнення в запас військовослужбовців у 2014 році», в 2014 році призов до Збройних сил України та інших військових формувань (крім внутрішніх військ МВС) не проводитиметься. Проте головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ планує призвати на строкову службу 4 тис. осіб у 2014 році (2 тис. – навесні, 2 тис. – восени). Про це йдеться в повідомленні прес-служби відомства.
Повірте, враховуючи сьогоднішню ситуацію в країні, далі їх буде ще більше. Тож, хлопці, якщо ви ще на вступили на військову кафедру (при цьому не маєте бажання йти на строкову службу), не гайте часу, – робіть це якомога скоріше!
Що стосується нашого університету, КНУ має чудовий підрозділ – ВІКНУ (Військовий інститут Київського Національного університету), в якому працюють досвідчені викладачі, які проходили дійсну військову службу на офіцерських посадах. Якщо Ви філолог (як я), то у військовому інституті КНУ ім. Т. Шевченка будете навчатися за спеціальністю «Військовий переклад». Приймаються студенти після 2-3 курсу денної форми навчання, які навесні мають скласти вступні іспити. Можливо, не всім відомо, але право навчатися мають не тільки хлопці, а й дівчата. Навчання на військовій кафедрі триває 2 роки, після чого Ви отримуєте звання молодшого лейтенанта. Вартість семестру навчання становить 5150 грн.
 
І пам’ятайте – військове звання дає Вам можливість служити в усіх військових формуваннях (ЗСУ, МВС, СБУ та інші). Також слід зазначити, що військовослужбовці мають достатньо переваг, таких як:
- Пристойна з/п;
- Право виходу на пенсію після 25 років служби;
- Можливість отримати житло за рахунок держави;
- Безкоштовна військова форма та інші.
З додатковою інформацією, при бажанні, Ви можете ознайомитися на сайті Військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка
http://www.mil.univ.kiev.ua/page/struct/12
 
 
 
 
 

Щиро Ваша, Альона Автушенко.

17 лют. 2014 р.

Танцюючи на кришталі

 
«Сочі» - це вже не просто олімпіада, це тема, яка просочилася у всі сфери життя: від моди до політики. Чого тільки варті сріблясті бомбери й фотосесії олімпійців для «Vogue», зворушливо наляканий Янукович з українським прапором і відкриття олімпіади як проблема его та сексуального життя Путіна. «Сочі» - це тема, яку неможливо проігнорувати; це море, яке вже тебе поглинуло.
 
          
 
Та залишимо все брудне й комерційне десь далеко й дозволимо зимовій казці зачарувати себе, а що може бути більш романтичним, ніж фігурне катання.
 
Для мене мистецтво фігурного катання починається там, де я забуваю, що саме дивлюсь, коли бачу тільки миготіння й рухливе сплетіння тіл. Мистецтво там, де кожен знаходить простір для польоту, і летить вже не фігуристка в повітря, не мелодія Хачатуряна, а ти, крізь гущу мрій, розбиваючи хмари руками.
 
Коли ми говоримо про фігурне катання, ми якось несвідомо думаємо зовсім не про український спорт. На жаль, незважаючи на теперішню ситуацію в країні, тут ми сильно програємо росіянам. В будь-якому разі, треба залишатися справедливими та чітко бачити, що крім Оксани Баюл ще в 1994, катання під українським прапором більше не давало ніяких суттєвих плодів. Натомість українські спортсмени, представляючи інші держави, впевнено приносять олімпійські медалі (Тетяна Волосожар і Олена Савченко здобули золоту й бронзову медалі, представляючи Росію й Німеччину).  Зачепивши цей аспект, я б хотіла сказати всім тим, хто називає таких фігуристів зрадниками й шукачами легкого життя, хай моє слово й неважливе: нам тлумачать з дитинства про сродну працю, про талант, пошук себе…чи відмовився б ти від себе, якщо врешті-решт знайшов себе в прекрасному? Можливо, це звучить недоречним докором нашій і без того розхристаній Батьківщині, але так б хотілось, щоб тут, де ми ростемо, було справжнє блакитно-жовте мистецтво.
 
Я б хотіла поділитися з вами моїми улюбленими моментами цьогорічних змагань.
 

 
 
    
Дивлячись довільну програму пари Кацалапов – Ільїних, мені не хотілось заскочити в ковзани й пуститися льодом, крутячи повітряні тулупи, ні мені сильно й пристрасно захотілось любити. Я ще ніколи не бачила такого танцю любові й ненависті, почуттів, які так тяжко підробити. Від них віяло тим, що так рідко спостерігаю в нашому житті – тією істинною юністю, з її поривами, з усім її натхненням, тими почуттями, які не передбачені стратегіями, а тільки молоднечим запалом. Це не має дивувати, адже фігуристи є практично нашими ровесниками ( Олена 1994 року народження, її партнер – 1991), й вже пережили історію кохання не тільки на льоду.
 

 


Довільна програма Юлії Липницької заставила мене затамувати подих, і 4 хвилини я перебувала в нетанцювальній позиції з широко відкритим ротом. Саме це і був той тріумф людського тіла над всіма законами природи, над гравітацією та реальністю загалом. Коли ж виступ закінчився, моєму здивуванню не було меж – спортсменці тільки 15, і вона не тільки виступила на Олімпійських іграх, а й обігнала досвідчених тридцятирічних спортсменок. Її виступи й у 12-річному віці на чемпіонаті юніорів, її жага брати участь навіть з травмами, її воля, яка так і просочується крізь тонке дитяче тіло, - все це надихає до наполегливої багатогодинної чесної праці. Це те, що варто побачити, щоб зрозуміти, можливостям людини, навіть у віці, коли доречним є супровід з мультфільмів (на чемпіонаті юніорів виступала під музику з «Панди Кунг-Фу» :)) немає меж. Людина народжена боротися й перемагати.
Виступи пари Кацалапов- Ільїних й Юлії Липницькою дали Росії перемогу в командному підрахунку.
  
 
 
Що ж до дуету Волосожар-Траньков, то тут буде зайвим говорити про їхні здобутки й досягнення. Тетяна є чотириразовою чемпіонкою з фігурного катання України (2005, 2007, 2008 і 2010 роки), неодноразова учасниця чемпіонатів світу і Європи з фігурного катання та інших міжнародних змагань найвищого рівня. Більше того, вона вже брала участь в Олімпійських іграх, але тоді, в Турині, представляючи Україну з партнером Станіславом Морозовим, була тільки 12-ою. Тому вітаємо вже зовсім дорослу 27-річну українку, яка виступила, на жаль, під російським стягом, та здобула заслужене й впевнене золото Олімпійських ігор. Зовсім дитячі сльози радості цих зрілих спортсменів: таке неймовірне поєднання професіоналізму, техніки й повної емоційної віддачі.
 
Парадокс полягає в тому, що російська пара Волосожар –Траньков змагались з німецькою, окрасою якої є неперевершена українка Олена Савченко. Всі напевно стрепенулись від переживання, коли Тетяна торкнулася рукою льоду, та навіть це не позбавило її першості. Звичайно, хотілось б, щоб  обоє спортсменок-фігуристок принесли золото й бронзу Україні, та яка може бути політика там, де перемагає чистий спорт і прекрасне мистецтво, що все ж єднають держави, а не роз`єднають їх.



Іваночко Ксенія


15 лют. 2014 р.

Польові дослідження зі студентської адаптації

Я ніколи не була завзятою прихильницею «нормальності», до того ж дозволила собі почати цю статтю з «найегоїстичнішої» літери українського алфавіту і приправила її проамериканськими серіальними лапками. Але найдивнішим є не це, а те, що друкую я ці літери ввечері 14 лютого, коли півсвіту п’є біле вино і цілується під зорями, а інша половина проклинає цей день до сьомого коліна. До жодної із цих двох груп я не належу, тому припускаю, що дехто з вас також.
 
Мабуть, не лише мене хвилює питання про те… пам-пам-пам… як повернутися в нормальний ритм навчання з мінімальною кількістю психічних травм? Тому я назвала свою статтю, нахабно здерши перші декілька слів з назви найвідомішого твору Оксани Забужко – «Польові дослідження зі студентської адаптації». Все, що вам пощастить прочитати в ній, я випробувала на собі. Під час експерименту жодне живе створіння не постраждало. І… Намагайтеся повторити у реальному житті! :)
 
 
 
Тож… Поїхали! Почнемо з найнереальнішого. Повноцінного сну. Дикість, чи не так? Зазвичай, тривалість мого сну – 4-5 годин. Але я таки змусила себе лягти спати о 22:00. І вгадайте, що? Я не могла заснути аж до першої години ночі, бо миленькі подовжені канікули збили увесь мій режим. Звернемося за порадою до психологів і отримаємо відповідь, що потрібно виробити в себе звичку лягати раніше, а на це піде 21 день. Нам, студентам, така розкіш не по кишені, тому заносимо цей варіант до списку «анріал».
 
Наступний пункт здасться вам досить дитячим, але повірте моєму декількаденному досвіду, це непогано допомагає. Треба оновити канцелярію – купити нові ручки, олівці, зошити, маркери, а якщо дуже захочеться, то можна й пластилін з кольоровим папером. І тоді світ навколо зміниться, все заграє яскравими фарбами! Про останнє, звісно ж, я жартую, але те, що вам стане набагато приємніше користуватися своїми речами-для-навчання, це факт.
 
На щастя чи на жаль, рівень любові до себе у деяких студентів аж зашкалює. Якщо навіть це вас не стосується, все одно пообіцяйте собі влаштувати якийсь сюрприз, якщо добре попрацюєте й отримаєте довгоочікувану п’ятірку! Шоколадку, нові туфлі, баскетбольний м’яч, вечірку… Не економте на собі, ви того варті.
 
Якщо вам пощастило, якщо вам ще досі не треба «пахати, як тато Карло», щоб не померти голодною смертю, якщо вас ще й досі забезпечують батьки, то ви маєте час вдень, щоб приділити його своєму хобі. Часто студенти захоплюються сном. Тому можна і поспати. Але це значно покращить вам настрій і вже точно не принесе бажання навчатися.
 
Ведіть щоденник. Нііі, не той, в якому можна вичитати «Дорогой дневник, сегодня я снова видела его…». А органайзер, де будете записувати всі справи на день і робитимете спроби викреслювати пункт за пунктом. Це збереже ваш час, дорогенькі! Ще. Не забувайте про свої успіхи і перемоги! Їх також можна записувати, а пізніше і пишатися.
 
Зберігайте теплі стосунки з вашими викладачами. Навіть якщо ви не пройнялися теплими почуттями до когось із них, постарайтеся знайти індивідуальний підхід. І є дещо, що на 100% спрацьовує. Смійтеся з їхніх жартів. Повірте, це я практикую щодня!
 
Але знаєте, що дійсно найголовніше? Бути щасливою людиною! Не так просто? Ваше мислення і ваш настрій формує ваше життя. Якщо до навчання та роботи ви будете ставитися позитивно і з усмішкою, то й адаптація буде непотрібною. Ви просто будете любити те, що робите, і робити те, що любите.
 
Я не впевнена, що з мене добра «порадниця». Але сподіваюся, що мої поради, як полегшити ваше «навчальне» буденне життя, були хоч трошки корисними. І знаєте, це було весело і дещо ненормально. Але скажіть, коли «ненормальність» у студентів була в чорному списку? :)
 
 
 
З любов’ю, ваша Анастасія Кучеренко
 
Фото: Васильєва Марія