29 вер. 2012 р.


 "... Як легше адаптуватися до навчального процесу?"

Осінь – це час нових проектів, це вихід з «режиму відпочинку», а для декого й перехід в «режим очікування». Найчастіше ми поділяємо рік на «літо» та «навчання». Саме тому  перелаштуватися так непросто! Якби можна було натиснути кнопку «Увімкнути» і одразу налаштуватися на потрібну хвилю!.. Сприйняття, увага, пам'ять – усе йде у відпустку. Відбувається зміна середовища, темпу життя, кола людей, що нас оточують. Вересень – це все ще пора радісного байдикування.
Цього року студентам пощастило. Вони відпочивали аж три місяці. А зараз так тяжко примусити себе прокинутися рано. Постає питання: як легше адаптуватися до навчального процесу – після короткого чи довгого відпочинку? Хтось скаже: «Краще два місяці. Чому? Інакше стаєш зовсім лінивим. Та й забуваєш усе…»


 Гуртожиття

Ну от і минув час байдикування та маминих пирогів. Потрібно повертатися в рідний гуртожиток, займати вранці чергу в душ, самостійно лагодити кран, губити свої речі і знаходити нові.
Проходжу повз вахту, піднімаюся сходами і розглядаю рідні стіни.
Заходжу в кімнату. Великі жовті плями та сліди від вбивства тарганів на стареньких шпалерах, які зафарбували яскравою блакитною фарбою, одразу привернули мою увагу. Брудних клякс тепер нема, лише блакитні. І навіщо робити ремонт, коли новий інтер’єр подарував нам такий затишок?! До того ж плакати улюблених груп та велике дзеркало уже не будуть тішити око цього року. Адже зі зміною іміджу кімнати змінилися й порядки.
Трохи зголодніла. Вирішила приготувати щось. Підійшла до кухні, аж тут… Зачинено! Тепер, аби потрапити туди, потрібно взяти ключ на вахті і записати його на своє ім’я. Студенти бідкаються: «Мабуть, незабаром і ключ у ванну під запис брати будемо». Я все ж таки поцікавилася причиною такого різкого контролю. Виявилося, що всі прибиральниці звільнилися, тому повноцінно користуватися кухнею студенти не зможуть доти, доки не знайдуть нових працівників. І справді, а нащо студентові їсти?! Краще споживати духовну їжу у вигляді книг, підготовки до семінарських занять.
Здивувало й те, що нарешті зникли наші ненависні квартиранти – таргани. Старий капець у ролі холодної зброї більше не знадобиться.
Хоч тепле безтурботне літечко й попрощалося з нами, та не варто сумувати. Не потрібно зважати на те, що за канікули у нас зникли переноски, ручки від дверей, речі. Пам’ятаймо, що все ж таки залишилися хороші сусіди, які нагодують тебе, коли ти без грошей, підтримають у складну хвилину. Залишились і хлопці з гітарою на лавці. Тут не страшно дивитися фільм жахів на ніч, тут не скадно готуватися до сесії, тут приємно проводити кожну хвилину. Тут тобі завжди раді, адже це наш, з усіма плюсами та мінусам, рідний гуртожиток.
Олена Коваль


ЯКІ ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ У СТУДЕНТІВ ІНСТИТУТУ ФІЛОЛОГІЇ?

         Одного осіннього ранку, чекаючи на зупинці чергове переповнене маршрутне таксі, я підслухала розмову двох чоловіків:
·         Слухай, друже, уявляєш. у компанію, де я працюю, прийшло нове керівництво!
·         І що?
·         А то, що молоде.
·         Ось воно що! Позвільняло, напевно, «старичків»?
·         Так, усіх пенсіонерів від 55. І куди їм тепер?
·         Куди-куди? Додому. Я вважаю, що це правильно. Бо ти знаєш, скільки зараз молодих людей з освітою (навіть не з однією) не працює? Наша держава вже перетворилася на пенсіонерну…
Така розмова викликала запитання: «Де студенти реалізуються, якщо пенсіонери не хочуть іти на заслужений відпочинок?» Відповідь  отримала завдяки анкетуванню третьокурсників та магістрантів Інституту філології. Результати  вразили. Вас, думаю, вони також здивують.

       Поет – людина, котра не знає меж свого творчого польоту, котра вирує над землею у свої думках, переживаннях, мріях… Він вбачає у всьому глибокий зміст, бачить те, що здавалося одноманітним та несуттєвим, відчуває так, як не зміг би відчути ніхто. Його вірші – його діти. З кожним роком вони дорослішають, удосконалюються, вдихають свіжий ковток повітря.
   Цього року редакційна колегія нашої газети вирішила присвятити одну сторінку поезії та молодим авторам. Ми не обмежуємо їх темами. Вони самі обирають у своєму доробку краще з кращого, самі працюють над оформленням..
     Вереснева сторінка познайомить Вас із творчістю Ірини Оборської, студентки 3 курсу спеціальності «Фольклористика».

 Мистецька осінь

І знову осінь… Запахло прохолодою та дощами. Жовтіє листя на деревах, школярі поспішають до школи, студенти досипають у метро. Здається, нічого нового й немає. Та все ж… Ця осінь не дасть нам нудьгувати. Вона приготувала чимало цікавого. На вулицях, у вагонах метро, в Інтернеті – буквально на кожному кроці важко не помітити  афіші про проведення в столиці різноманітних заходів, концертів, виставок. Не варто сидіти вдома осінніми днями. Відвідайте у вільний день хоча б один з київських музеїв, які підготували цього сезону по-справжньому унікальні експозиції. Аби швидше зорієнтуватись, ми вирішили познайомити Вас з найцікавішим, найоригінальнішим та найнеочікуванішим.

Що читає сучасна молодь?

 «Отакої! Ти, мабуть, багато читаєш!» - саме так реагують люди, коли чують, що ти майбутній філолог. До того ж, просять процитувати їм «Катерину» Тараса Шевченка. Ти стоїш, витріщивши очі, і не знаєш, з чого почати, адже насправді, незважаючи на глибоку повагу до Кобзаря,  віддаєш перевагу зовсім іншим творам.

То ж яка література до вподоби сучасній молоді? І чи любить вона читати?


Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав — нема мелодій…
                                                                   Ліна Костенко





























Аліна Матюшенко 

«…Дах, під яким зберігаються народні скарби»

Хто Вам сказав, що українські народні пісні не популярні?! Навпаки, сучасне мистецтво – синтез течій, напрямків, жанрів. Не обійшлося й без усної творчості. Сьогодні серед українців багато шанувальників народної пісні, яким не байдужа її доля. Саме до них належить і студентка 3 курсу спеціальності «Фольклористика, українська мова і література та іноземна мова» Інституту філології  Оксана Масло. Разом зі своїми друзями вона організувала минулої осені  гурт «Стріха». Про історію заснування, творчість та перспективи Оксана   розповіла нам під час розмови.

Безкоштовний Київ


Життя студента – не проста річ. Тут виживає найстійкіший, найсміливіший, найхитріший. Стипендія закінчується в той же день, коли її отримав. А так далеко до наступної! Душа прагне нових вражень та пригод. Та що робити, коли в гаманці порожньо?
Але, виявляється, є безліч можливостей, які пропонує нам Київ. Не проблема, що ти не маєш ні копійки за душею. Музеї, паби, концерти на Майдані незалежності, різні виставки – все це можна побачити, послухати безкоштовно. Заінтригувало? Тоді ця інформація саме для тебе!

Що таке Американська Мрія?
Що таке США? Де знаходиться ця країна? Чим вона так приваблює нас? Кожна сучасна молода людина може дати відповіді на ці запитання. Та чи будуть вони об’єктивними?  І чи варто поспішати з висновками про американську мрію? Розвінчує міфи про Америку людина, котра прожила там вже 10 років, поїхавши з України.
Працювати, працювати, працювати

«Коли потрапляєш у США, перше, що впадає у вічі,...швидкість життя, постійний рух, відсутність особистого часу.  Чому так? Тому що без праці, яка залежить від швидкості, тут не проживеш і хвилини. Коли я вперше приїхала до США, у моїй кишені була лише віза нареченої.  За руку я тримала  сина. Тож зрозуміла, що перше, чим  буду займатися, -   шукатиму собі роботу. У мене є прекрасний чоловік, який добре заробляє, але без роботи я витримала лише перші три місяці. Потім пішла працювати до супермаркету. Ніхто не питатиме, де ти працюєш, цікаво, чи ти працюєш взагалі. То лише у голлівудських фільмах супермами не працюють, і за це їх цілують чоловіки вранці. Реальність Сполучених Штатів така, що тебе ніхто не зрозуміє, якщо  будеш вдень сидіти вдома (починаючи з 10 років). І відсутність роботи позначиться не лише на ставленні сусідів, але і на твоєму житті. У мене був досвід спілкування зі студентами з України, які приїздять до США за програмою. Їм здається, що сума грошей, яку вона зароблять у сфері обслуговування,  достатня. Можливо, і так, якщо не потрібно сплачувати за страхування. Тут треба страхувати все: від нерухомості до власного життя. І це не найгірший бік  податкової системи Америки».
Освіта
«Міф про освіту взагалі багатоаспектний. Якість шкільної освіти в США набагато нижча за українську. Мій син в Україні був трієчником, а в Америці став відмінником. Найбільше мене здивувала «ціна» освіти. Для того, щоб навчатися в університеті,  маючи український атестат, треба заплатити  шалені гроші. Тому, закінчивши українську школу, не поспішайте до американського вишу. Українському диплому державного зразка про вищу освіту, особливо технічну, в США надають перевагу. І це не міф. Після закінчення американського університету, навіть з червоним  дипломом, влаштуватися за фахом практично неможливо. Понад 60% випускників вишів стажуються без заробітної плати щонайменше протягом 3 років. А в цей час батьки продовжують сплачувати за їхнє страхування. Поняття «безкоштовна освіта» живе лише в уяві моїх співвітчизників, а стипендія не існує взагалі».
Розваги
«До переїзду поняття про американські розваги мала лише з американських фільмів. Шикарні авто, довгі сукні, високі підбори та фешенебельні ресторани… В Україні придбала необхідні, як тоді здавалось, речі, поклала їх до валізи. А приїхавши,  так і не дістала за 10 років. Хоча ні, одного разу я це зробила. Якось сусіди покликали нас в театр, і я згадала про довгу пурпурну сукню. Настав вечір. Я нафарбована, на підборах ( у стилі американських мелодрам) спускаюся сходами до вітальні, а там наші друзі у.. джинсах і  кросівках. Повірте, шок був не лише в моїх очах. Але на цьому цікава історія не закінчується. Після того, як я переодяглася у «нормальний» одяг, ми поїхали до театру, у холі якого продають поп-корн і пиво. І сусіди, і мій чоловік із задоволенням закупили собі «театральної» їжі. Сидимо  у театрі -  вся зала хрумає поп-корн, у той час як театральна трупа плаче на сцені. Дивно, але актори вже звикли до постійного шуму і ніяк не реагують на те, що відбувається в глядацькому залі».
Їжа
«Найцікавіший пункт про американське життя. Що таке «американська їжа»,  зрозуміла після того, як познайомилася з батьками мого  чоловіка. Я всю ніч готувалася до важливої зутрічі, вирішила приготувати український сюрприз – наварилала борщу й напекла пиріжків (як весело пекти з американських інгредієнтів, заслуговує на окрему статтю – прим. автора). Ще зранку помітила, що чоловік якось підозріло дивиться на мене. Не розуміючи цього погляду, я все спакувала і, задоволена, поїхала в гості. Виходжу  з авто, мене всі одразу люблять-цілують, запрошують у двір, посеред  якого стоїть стіл, а на ньому  стейк і три пляшки пива. І більше нічого. Я віднесла, не розпаковуючи, свої страви в машину. А потім  тихенько з’їла вночі, щоб ніхто не бачив».
Аспектів гарного американського життя дуже багато насправді. Інколи хочеться плакати, інколи сміятися. Та як не крути, скрізь є проблеми і складнощі. Якщо зможеш з ними боротися в Америці, то зможеш і в Україні. А загалом, «добре там, де нас нема». Тому ніколи не поспішайте з висновками про високі мрії, особливо американські.

Анастасія Арсенюк



31 бер. 2012 р.

Мрій? Дій!

 Магічна країна «завтра» - це зачароване місце, де виповнюються всі наші найзаповітніші бажання, кидаються шкідливі звички,  починає чудесним чином писатись диплом і взагалі життя змінюється, рішуче, докорінно і на краще.

Це terra incognita, де кожен бував думками хоч раз у житті. Втім, якщо стільки часу присвячувати плануванню та надіям, зрештою, може не лишитись часу на реалізацію замисленого. А час цей плине…

Десь рік тому прочитала про те, що, виявляється, нарівні із кризою середнього віку віднайшли таке явище як криза «чверті життя», що «накриває» людину у віці приблизно двадцяти п’яти років. Причина, розповідав науковець, - у тому, що темп життя протягом останнього двадцятиліття зріс у сотні разів.

Хочеш їсти калачі - не сиди на печі

Що може знайти для себе філолог на сучасному ринку праці? Яким чином використовувати свої знання для того, щоб бути успішною людиною? Куди спрямувати сили, енергію, час  і з чого розпочати свою діяльність? Кожен з нас хоч раз замислювався над цими питаннями. Невже сьогодні філологічних фах безперспективний? Спокійно, не варто розчаровуватися навіть попри те, що ви поки що не бачите куди піти і що робити.

Поради щодо порятунку із цієї халепи були озвучені на круглому столі 13 березня в Інституті філології КНУ ім. Тараса Шевченка, де наші з вами успішні колеги-випускники допомагали розібратися з темою «Сучасні перспективи філології як освіти та фаху». На цю подію були запрошені випускники ІФу,  КПІ та представник департаменту працевлаштування Студентського парламенту Червоного корпусу.

"Робота змінює ставлення до грошей та позбавляє комплексів", - Тетяна Середюк

"Абзац" запускає серію публікацій, в яких студенти Інституту філології діляться своїм досвідом роботи. 

Сьогодні на питання редакції відповідає Середюк Тетяна, студентка 5 курсу, спеціальність - фольклористика.


«Працювати почала на 3 курсі, виклала своє резюме на рекрутинговому сайті й мені зателефонували з освітнього центру. Двічі на тиждень проводила з дітьми уроки малювання. Боялася занять із найменшими, 5-тирічними кіндерами, а на практиці виявилось, що з ними й працювати найлегше та найприємніше, це найвідданіші прихильникиJ

Дарували мені цукерки, листівки та часто телефонували, а ще розповідали про свої сни та любовні історії. Важчими виявились школярі (перехідний вік, стереотипи й повна втрата дитячої безпосередності), але топ у рейтингу «найважчі» - батьки дітей, з якими доводилось спілкуватись щодня, кожен прагнув почути, що саме їхнє чадо найкраще та найрозумніше. Платили десь близько 500 грн за місяць, заробіток повністю залежав від кількості дітей, які відвідали урок. Заняття проводила з 17 до 19 год, й ще встигала на етновівторки в клубі «Київ». На навчанні початок кар’єри зовсім не позначився, та й на синдром невідгуляної молодості начебто жалітися гріх.

Наступного року влаштувалась декоратором у торгівельний центр, знову «творча робота», не пов’язана з філологією, з/п вже мінімалка, цікаво з точки зору набутого досвіду (на практиці побачила «розкрутку» малого бізнесу з нуля), але дуже швидко набридло, хоч пропрацювала там більше року.

Зараз працюю в НЦТМ ім. Л. Курбаса, основні обов’язки – створення макетів та верстка книг, буклетів, афіш... Вперше офіційно оформили, вперше щось віддалено пов’язане з філологією (інколи редагую тексти); творча атмосфера театру не вимагає працювати за жорстким графіком, маю лише вчасно здавати книгу, тому робота легко поєднується з навчанням. 

Спіть на здоров’я!





«Місто спить, голова болить, і летять пусті години…». У навушниках грає ОЕ, на годиннику 02:15 ночі. Я якраз починаю писати статтю про важливість повноцінного, здорового сну.

Закінчу я її, певно, коли буде вже ранок. (Редактор вже починає підшукувати собі затишну тюремну камеру, в яку її посадять за знущання над людьми, - прим. ред.)

Усім відомий факт, що навесні тривалість ночей поступово зменшується.  Але закони природи аж ніяк не впливають на закони студентського життя, в якому ночі, як правило, і без того є дуже короткими в будь-яку пору навчального року. Важко знайти студента, який би не мріяв про м’яке, тепле ліжко і щонайменше 10 годин солодкого сну. Всі намагаються використати будь-яку можливість, щоб компенсувати недоспані години – енергетичні напої, ранкові хвилини поїздок у метро та, безперечно, спроби поспати на задніх рядах аудиторій під час лекцій. Але наскільки результативними є такі намагання? До яких наслідків може привести такий спосіб життя? І що ж, врешті-решт, є причиною відсутності повноцінного сну в житті майже усіх студентів? Спробуємо розібратись.

Робоча лихоманка


Той не студент, хто висипається постійно. Той не студент, хто харчується вчасно здоровою їжею. Той не студент, хто жодного разу не писав конспекти в останню ніч перед здачею. Той не студент, хто не прогулює фізкультуру. Той не студент, нарешті, хто не шукає якогось заробітку. Звісно, загальне правило має виключення, але надто незначні.

Зараз же хочу поговорити про ту частину, яка стосується роботи. Я намагалася зібрати цінну інформацію з вуст роботодавців і працівників, що повинна стати у нагоді студентам-філологам під час пошуку і, власне, влаштування на роботу. Мова піде, перш за все, не про «роботу вашої мрії»(як любить казати одна моя подруга), а про роботу «коли потрібні гроші»(користуючись її ж термінологією). Хоча, звісно, не забуваймо про те, що колись це тимчасове захоплення може перерости і у серйозне почуття. =)

30 бер. 2012 р.

Господар VS Господиня ІФ


Добро бореться зі злом, світло змінює темряву, інь поєднується з янем, після ночі настає ранок, тепла весна приходить на зміну холодній зимі, а в Інституті філології хлопці змагаються з дівчатами за право називатися господарями чи господинями у Жовтому корпусі.

Честь чоловічої не зовсім половини Інституту філології відстоювали Богдан Скорина, Владислав Петров, Сергій Степанисько та Артем Душка-Іванов, а їхнім капітаном став Валерій Федорович Чемес. До жіночої команди входили Анастасія Савчук, Владислава Васильченко, Оксана Репік, Олександра Мальована. Головувала над дівчатами Тетяна Миколаївна Доній. Добрими та справедливими суддями цього вечора були Оксана Леонідівна Оверчук, Володимир Миколайович Підвойний, голова Студентського парламенту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Максим Макарчук та голова Студентського парламенту Світлана Сукач.

Право на життя


Найголовніша місія кожного із нас – творити добро. А чи є більше добро, ніж допомога дитині здолати недугу, надання їй шансу на здорове, повноцінне життя? Сьогодні серед буденних справ не так часто говорять про благодійність, на яку здатні люди з чистими думками і чулим серцем, але саме такими рисами наділені члени Студентського парламенту Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, котрі 22 березня, у Всесвітній день боротьби з туберкульозом,  організували благодійний концерт «Врятуй життя!». Мета акції – зібрати кошти на допомогу дітям, які страждають від цієї хвороби. 

Головним спонсором став благодійний фонд Рината Ахметова «Розвиток України», який виділив необхідну суму грошей та забезпечив організаторів заходу необхідною апаратурою. Усі зібрані кошти були перераховані Центральному міському протитуберкульозному диспансеру.

Масштабність заходу підкреслював концертний майданчик – нічний клуб «ARENA ENTERTAINMENT», де і відбувались основні події. Вдень, перед початком дійства, в Інституті філології відбулася прес-конференція, учасниками якої стали запрошені на фестиваль популярні гурти:  O. Torvald, Ot Vinta, The ВЙО, BІА «magaZine», WashingTones, Малхолланд Драйв, Скрудж. Сподівалися, правда, і на присутність таких відомих колективів, як СКАЙ, Тартак, ТНМК, Антитіла. Проте, через брак часу вони відмовились від участі.

28 лют. 2012 р.

Життя на стипендію. Драма. Частина 2.

        Жіночі сльози.
      Скільки разів я бралася за написання цієї статті, стільки ж разів у мене нічого не виходило. Від самого початку ідея прожити тиждень з лімітом у 24 гривні на день здалася мені веселою. Я уявляла собі все так: смішні фото мене і скромних наїдків, які я тільки зможу собі дозволити в ці дні, кмітливі коментарі про те, як я вже давно хотіла сісти на дієту і що наша редактор вирішила мене на неї «посадити».
Але знаєте, є концепція, яку ти маєш перед написанням і є реальність, яка потім цю концепцію або підтверджує, і все іде за планом, або корегує, або й зовсім розбиває.

Солодкий смак флешмобу: 24 години українською


Давайте пограємо у гру під назвою «гуртом і мову легше вчити».


Що для цього потрібно?

«Інформаційний привід»: День рідної мови, що святкується в усьому світі 21 лютого. Кілька надзвичайно активних організаторів, майже півтори сотні кольорових поліграфічних браслетів та значків, пакетик з цукерками (для заохочення та «знеболювання», пам’ятаєте, як в дитинстві після уколу у дитячого лікаря) та більш ніж півтори сотні бажаючих популяризувати рідне слово. Правило лише одне: протягом 24 годин (1440 хвилин, або ж 86400 секунд) розмовляти українською з усіма, до кого ти звертаєшся чи хто звертається до тебе.
 Нічого не забули? А, ні: ще обов’язкова умова – посмішки та доброзичлива атмосфера.


Готові? На старт! Увага! Руш!

Феєрія почуттів

Часто задумуюсь над тим, чи можна вірити в долю, в її знаки. Іду собі вулицею, бачу сотні людей, дивлюсь у тисячі очей. А чи можливо таке, що я випадково пропустила ті, на які чекала всі свої майже 19 років?!

Заходжу в контакт і дізнаюсь з новин, що 22 лютого парламент ІФ КНУ ім. Т. Г. Шевченка влаштовує в клубі «Sorry, бабушка» Speed Dating для філологів та студентів КПІ. Мені одразу стало цікаво (цікавість – це моє друге «Я»). Швидко пробігла очима: «...У ті часи, коли з небес за людьми спостерігали боги, існувала традиція: за 7 днів до початку весни влаштовувати Зимову феєрію. Це було загадкове та чарівне свято, наповнене веселощами, танцями та магією. На святі самотні серця мали змогу знайти свою другу половинку, щоб разом зустріти чарівну весну..»  До того ж, під час знайомства всі учасники мали одягти маски. Це, звичайно, привернуло мою увагу, тому без зайвих «за» і «проти» вирішила обов’язково випробувати свою долю та удачу. «Це  - оригінальний спосіб познайомитись. Чому б ним і не скористатись??»

Поділись теплом!

            «Твоя доброта – це універсальний подарунок кожному» – такий напис ми могли прочитати на листівках, які роздавали усміхнені дівчата 17 лютого в парку імені Тараса Шевченка.     
            Так розпочався для кореспондентів «Абзацу» і ще для багатьох громадян Києва ранок… Спочатку на наші очі натрапили дві гарненькі дівчинки з чарівними посмішками, які дуже наполегливо просили випити смачного чаю, ще й давали цукор і серветки (як бонус). Отакий сервіс в День доброти. 

            Нашому кореспонденту дуже пощастило: вона відволікла їх на декілька хвилинок від вельми цікавого заняття  і поспілкувалася. Таня й Олена – волонтери, працюють на радість людям, за їхні посмішки. Дівчатам дуже приємно дарувати радість і краплинку доброти оточуючим. Таня студентка, а Олена вже працює, та дівчатам це не завадило в морозний ранок вибратися до парку.      

Китай і джаз

Чи пам’ятаєте ви заставку до серіалу «Десяте королівство»? Той чарівно-містичний і легкий вступ до казки, в якому все без виключення обіцяє подорож до світу мрій. Так-от, такою солодкою обіцянкою і найдивовижнішим відкриттям у світі музики став для мене китайський джаз.
        Ще на початку лютого, в один із тих промерзлих вечорів, в концертній залі Київської консерваторії настала весна. На сцені джаз-бенд з гучною назвою «Золотий Будда», а в залі – десятки охочих до нових вражень і відчуттів. Весна якимось чином виходила з музичних інструментів, вона огортала слухачів, й, уквітчані чарівними думами, вони більше не відчували плин часу.

Час збирати каміння: студентському кураторству в ІФ виповнилось півроку

Перша зустріч із майбутніми кураторами
     В лютому проект студентського кураторства в Інституті філології відзначив маленьку, але все-таки річницю. Шість місяців - термін, після якого сміливо можна підбити перші підсумки та окреслити певне коло "болючих” питань, які постають перед кураторами та їхніми підопічними.

Ідея доручити студентам старших курсів опікуватися новопосвяченими колегами виникла у Студентському парламенті ще у минулому навчальному році, але в повну силу робота над проектом стартувала з вересня поточного. Перед Освітнім відділом Cтудпарламенту, що є відповідальним за проект, стояло масштабне завдання: знайти відповідального і турботливого наставника для кожної групи першокурсників.

Фотографія говорить сама за себе


Кирієнко Люда та Денис
Почуття людини мають велику силу. Вони є потужним чинником багатьох дій. Емоції є засобом вираження почуттів, тому за допомогою них можна виразити все. Словами ж ми можемо лише підсилити ефект. Кохання як найсильніше почуття не потребує слів, бо воно говорить поглядом, усмішкою, дотиком та силою емоції. 
Фотографія, яка відбиває не лише світлину однієї миті людського життя, а й справжні почуття, говорить сама за себе. Дивлячись на фото, ми розуміємо і відчуваємо силу емоції. Чому так? Хіба фотознімок може вловити те, чим сповнені наші душі? – Може. Кадр зупиняє мить, і саме ту, яка розкриває людську сутність. Чи не найсильніші  почуття плекає закохана людина. Тому одним із найкращих способів їх закарбувати є фотозйомка. Зважаючи на це, напередодні Дня Святого Валентина прес-центр Інституту філології розпочав фотоконкурс на найгарніше фото закоханої пари.


27 лют. 2012 р.

Спасибі, Євро, за суботи!


Виспатись в суботу? Лише не в цьому семестрі.
    Оскільки цього року на нас чекає Євро-2012, літні канікули розпочнуться не так, як завжди, а раніше – у червні, а це означає, що доведеться пожертвувати вільними суботами.
    Незважаючи на те, що ще цієї весни міністр освіти та науки, молоді та спорту Дмитро Табачник заявив, що проведення Євро-2012 не вплине на навчання студентів, це все ж таки трапилося. За його словами, не повинні були відбуватися відпрацювання по суботах та в будь-які інші дні.

    ВИШам було рекомендовано збільшення кількості занять в день та ущільнення  навчальної програми. Проте 31 жовтня 2011 року ректор КНУ імені Тараса Шевченка підписав указ, згідно з яким студентів позбавили вільних від занять субот протягом лютого, березня та квітня.