Дефіцитний період

Або кілька слів про цифри, інертність і принцип роботи «зіпсованого телефону».

Лютий 2011 року - місяць дійсно магічний і незвіданий. 

Він  пролетів швидко не лише завдяки своїй  астрономічній скороченості, але  й динамічності. Доки у Новій Зеландії населення потерпало від землетрусів, в Китаї святкували Новий Рік, в Єгипті поволі затихала революція, а світові вчені ламали собі голови з «феноменом кінця світу», знаходячи нові шляхи запуску адронного колайдера. Київське «Динамо» не переставало приємно дивувати своїх фанатів, а тим часом «всемогутній Google» знаходив близько 142 тисяч повідомлень з тегом «підвищили ціни». 

Незмінним лишалося тільки одне: студентство КНУ потерпало від двох катаклізмів, і якщо до сесії ще далеко, то це:

А) Ціни на гречку (одна з найприйнятніших, але останнім часом делікатесних страв) і

Б) Плітки і прижиттєве втілення тих пліток.

 І якщо з першою проблемою можна впоратись за допомогою банальної «Мівіни» (шкода, що  в такі моменти шлунок не може висунути позов на свого власника), то  з іншою проблемою все набагато складніше. Тож, якщо ви і досі не встигли розібратись «що і як і з чим все це їсти» - ласкаво просимо, Вам сюди, Ви, безперечно, не прогадали.

Вперше почута, звістка про підвищення цін була схожа на невдалий жарт. Але що більше про це було розмов на парах, у кафетерії, навіть на східцях,  тим більше починала закрадатись підозра, що щось все ж не так. Проте, вірити в це все ж мало хто хотів, а хто й почав, відкладав цю звістку у довгий ящик, сподіваючись, що це його омине. 

Повна ясність настала лише тоді, коли почались збори з приводу підвищення платні. Але й після того нічого не зрушилося з мертвої точки.

А що філологи? Їм лиш дай найменший привід і фреш-мейдівська байка буде готова. Свіжа і запашна, щойно печі. «А ну ж, скуштуй мене», - так і проситься вона, і ми ковтаємо цю наживку не задумуючись. Кількість різноманітних спроб пояснити зростання платні просто вражала! Вони стосувались і розбудови станцій метро, і зміни клімату, і навіть Євро 2012, адже коштів у бюджеті не вистачає не те, що на підготовку, але і на саме місто. Звісно, відкидати цей варіант ніби і не можна, але й погоджуватись теж. А що, давайте усі світові кризи списувати на підготовку до Євро - і жити буде легше, і виправдання завжди знайдеться!

Що ж до офіційних  пояснень, то все виглядає на перший погляд доволі прозаїчно-уряд зменшив фінансування університету, який в свою чергу збільшив плату за житло. Але як формувалися нові тарифи? За що саме тепер ми будемо платити вдвічі більше?

Чи зросла наразі стипендія? Ні.

Чи потрібно якщо не боротися, то принаймні отримати чітку відповідь на питання, які саме послуги вплинули на тарифи - так!

Не кожен може дозволити викидати на вітер майже третину стипендії. А що, якщо ти навчаєшся на контакті? Що тоді? Занадто дорогим тоді виявляється право просто «жити».

Вважати це підвищення справедливим чи ні - справа кожного  студента, але протестні настрої  вже починають визрівати, то що буде, якщо її дійсно підвищать?

Чи зменшиться платня за гуртожиток?

Навряд чи, але можна принаймні зробити зміни не такими катастрофічними!Як казав Чак Палагнюк (або Чак Паланік, якщо вам так зручніше): «Доки не знайдеш річ, за яку треба боротись, ніколи не почнеш боротись з будь-чим».

Решітько Вікторія