11 трав. 2013 р.

День найбільшої Перемоги



На зморшкуватому обличчі бабусі виступили сльози, усмішка заховалася за хмарами туги, а серце стрепенулося від самої згадки - Велика Вітчизняна Війна. Вона плакала…
Для них, свідків тотального диктаторського плану Адольфа Гітлера, - це жахливі спогади, сум та печаль, страх та горе. Це роки, просякнуті слізьми, кров’ю та втратами. 9 травня 1945 роки вони вибороли для нас місце під сонцем, палючим українським сонцем. Для нас вибороли Батьківщину. Вибороли каштановий Київ, галасливий Хрещатик та спокійну Контрактову. Відвоювати наше майбутнє у загарбників було нелегко. Люди гинули під горючими пулями та ненависними поглядами. В історії ще не було такого терору, але і такої перемоги теж! Ми маємо знати, як це було, адже будуючи майбутнє, не можна забувати минулого. Це все – історія нашого із вами життя, історія кожного, нашої родини, країни, світу. Пишемо історію разом.


Починаємо писати з 1941 року, коли в повітрі вибухнув запах війни. Запах? Ваша правда! Скоріше, це був сморід, який вбив, отруїв мільйони. Це було словосполучення, як говорило багато вчених. Гірке, з присмаком страху та порожнечі. Однак, що цікаво: поза межами колишнього СРСР «Велика Вітчизняна війна» практично не використовується. В Європі– це Німецько-радянська війна! Термін вперше з’явився в тексті виступу В’ячеслава Молотова 23 червня 1941 року і відтоді навіки закарбувався у пам’яті сотень народів. У всіх було на вустах одне – війна! Боролися і дорослі, і малі, і юнаки і дівчата, закохані та розлучені. Під одним прапором йшли в Корсунь-Шевченківську операцію, Київську оборону, оборону Одеси та Севастополя. План «Барбаросса» руйнували впродовж найбільшої танкової битви початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне, Сталінградської битви, битви за Дніпро, Кримської наступальної операції, що й завершилося 28 жовтня 1944 року остаточним вигнанням фашистських окупантів з українських земель. Головнокомандувачам гітлерівських військ В.-Й. фон Леєбу, Ф. фон Боку та Г. фон Рундштедту протистояли українські герої С. Ковпак, Т. Строкач, Р. Шухевич та тисячі їхніх соратників, імена яких – в серці держави.

Із перемогою люди знову зрозуміли, що таке посмішка, блакитне небо з пухнастими білими хмарами, які не розривають снаряди. Українці почули спів пташок, а не рев «Катюші». Країна розгорілася барвами квітів та повітряних кульок. Всі говорили про День Перемоги. Для 70 % населення – це велике свято, для 23 % - звичайне свято. Розподіл відповідей не змінюється вже протягом останніх 9 років.

Люди продовжують збиратися на Майдані Незалежності, на Трафальгарській площі та біля Букінгемського палацу; того щасливого 1945го відгомін святкування ловили навіть на вулицях Чикаго, Лос Анджелесу, Майамі і особливо в Нью Йоркському Таймс-Сквері. День Перемоги відзначають 9 травня у всіх країнах пострадянського простору (окрім Балтії). У Вірменії – це «День Перемоги і Миру», в Узбекистані – «День Пам’яті та Почестей», у Грузії – «День перемоги над фашизмом».
Капітуляцію Німеччини підписав Карл Деніц, адже Адольф Гітлер не витримавши поразки та напруги 30 квітня, під час битви за Берлін, вчинив самогубство.

В Україні про роки війни нагадують понад 28 тисяч братських та поодиноких могил, а також 45 тисяч пам'ятників і обелісків. Які кількісні значення… Випікають в серці рани; записані пером в книгах та сховані в архівах, ми ніколи не дізнаємося справжньої цифри. Тисячі душ та тіл «поза межами болю» та України. Тож чи в маленькому селі, чи у великому місті – святкуйте Перемогу.

Я чула, як оркестрам підспівують берізки та маки, підтанцьовують трави та тополі.


Чула, бачила, раділа, посміхалася! Ловила насолоду та цінувала мить, солодку мить, яку мені та вам подарували ветерани, учасники бойових дій, герої! Історію разом ми вже написали… Тепер давайте разом берегти неньку Україну! Берегти її поля, лани, її міста та села, вулиці та стежини, її мирне майбутнє! 



Стецюк Світлана











Немає коментарів:

Дописати коментар